Сучаснi iнновацiйнi освiтнi системи

Сучаснi iнновацiйнi освiтнi системи

Вступ

Лише за допомогою свободи можна пiдготувати до свободи, лише за допомогою спiвробiтництва можна пiдготувати до соцiальноi гармонii та спiвробiтництва, лише за допомогою демократii можна пiдготувати до демократii. Селестен Френе

Ми знаiмо, що дiти навчаються ефективно, коли вони мають можливiсть слiдувати своiм iнтересам, здiйснювати вибiр, активно взаiмодiяти з рiзними матерiалами та одне з одним.

Ми повиннi постiйно ставити для себе запитання: чи ми хочемо виховати роботiв, якi будуть повторювати та з точнiстю вiдтворювати все, що iм буде сказано, чи, навпаки, ми хочемо розвинути потяг i любов до навчання, критичне мислення, виховувати творчих та соцiально вiдповiдальних особистостей?

Часто термiн активне навчання вживаiться досить вiльно, хоча вiн i специфiчним. Багато освiтян стверджують, що навчання саме по собi i активним й учнi активнi навiть пiд час слухання. Проте дослiдження свiдчать, що дiти пiд час навчання повиннi робити набагато бiльше, а нiж просто слухати. Вони мають читати, писати, обговорювати, залучатися до вирiшення проблеми, спостерiгати, мати змогу застосовувати новi знання та навички на практицi, отримати зворотнiй звтАЩязок. Вони також повиннi бути залученi до розумових операцiй вищого рiвня, таких, як аналiз, синтез, оцiнювання.

Отже, активне навчання тАУ це навчання, яке залучаi учнiв використовувати рiзнi навчальнi форми й думати про те, що вони роблять.

Говорячи про iнновацiйнi iнтерактивнi технологii навчання та методику iх використання за рiзних форм органiзацii навчання, слiд памтАЩятати, що дiти вчаться ефективно:

В· Коли мають мотивацiю до навчання;

В· У приязному комфортному середовищi;

В· Коли використовуються методи, якi вiдповiдають рiзним стилям i способам навчання;

В· Коли використовуються iхнi знання i вмiння;

В· Коли мають почуття контролю над процесом навчання;

В· Коли досягають успiхiв;

В· Коли мають можливiсть випробовувати новi знання на практицi й використати одержану iнформацiю;

В· Коли повнiстю залучаються до процесу навчання;

В· Коли мають достатньо часу на засвоiння нових знань i вмiнь;

В· Коли можуть побачити використання здобутих знань та вмiнь на практицi.

РЖнтерактивна модель навчання тАУ це спецiальна форма органiзацii пiзнавальноi дiяльностi, яка маi конкретну, передбачувану мету тАУ створити комфортнi умови навчання, за яких кожен учень вiдчуваi свою успiшнiсть, iнтелектуальну спроможнiсть.

Органiзацiя iнтерактивного навчання передбачаi моделювання життiвих ситуацiй, використання рольових iгор, спiльне вирiшення проблеми на основi аналiзу обставин та вiдповiдноi ситуацii. Воно ефективно сприяi формуванню навичок i вмiнь, виробленню цiнностей, створенню атмосфери спiвробiтництва, взаiмодii, даi змогу педагогу стати справжнiм лiдером дитячого колективу.

Роздiл 1. Теоретичне обТСрунтування

1.1 Технологiя iнтерактивного навчання

Технологiя iнтерактивного навчання тАУ така органiзацiя навчального процесу, за якоi неможлива вiдмова вiд участi у процесi пiзнання:

В· Кожен учень маi конкретне завдання, за виконання якого вiн повинен публiчно вiдзвiтуватися;

В· Вiд дiяльностi кожного учня залежить якiсть виконання поставленого перед групою завдання.

Технологiю вiд методики вiдрiзняють два ВлпринциповихВ» моменти:

В· Гарантiя кiнцевого результату;

В· Проектування майбутнього навчального процесу.

Педагогiчна технологiя тАУ набiр процедур, якi поновлюють професiйну дiяльнiсть учителя й гарантують кiнцевий запланований результат. Окрiм того, за впровадження технологiчного навчання безлiч ВлякщоВ» втрачають своi значення; якщо талановитий вчитель, талановитi дiти, багато школа тощо. ВлМетодика виникаi в результатi узагальнення досвiду або впровадження нових засобiв. Технологiя ж проектуiться, виходячи з конкретних умов, та орiiнтуiться за заданий, а не на передбачуваний результатВ». Технологiя на вiдмiну вiд методик:

В· Не припускаi варiативностi, iз неi не можна викинути якiсь елементи;

В· Не передбачаi пошуковоi дiяльностi, спроб, допускання помилок;

В· ОбовтАЩязково i постiйний зворотнiй звтАЩязок, коригування подальшоi дiяльностi;

В· Охоплюi чiтко спланований очiкуваний результат навчання.

Застосування iнтерактивних технологiй висуваi певнi вимоги до структури уроку. Структура таких урокiв складаiться з птАЩяти етапiв:

В· Мотивацiя;

В· Оголошення, представлення теми та очiкуваних навчальних результатiв;

В· Актуалiзацiя знань, надання необхiдноi iнформацii;

В· Усвiдомлення;

В· Рефлексiя.

Як правило, iнтерактивна вправа тАУ центральна частина уроку.

Для того, щоб подолати складностi застосування iнтерактивних технологiй, треба памтАЩятати наступне.

В· РЖнтерактивнi технологii потребують певноi змiни всього життя класу, а також значноi кiлькостi часу для пiдготовки як учнiв, так i педагога. Краще старанно пiдготувати декiлька iнтерактивних занять у навчальному роцi, нiж часто проводити похапцем пiдготовленi ВлiгриВ».

В· Можна провести з учнями органiзацiйне заняття й розробити разом правила роботи в класi. Використовуйте спочатку простi iнтерактивнi технологii.

В· Використання iнтерактивних технологiй тАУ не самоцiль. Це лише засiб створення тiii атмосфери в класi, що найлiпше сприяi спiвробiтництву, порозумiнню, доброзичливостi, надаi можливостi дiйсно реалiзувати особистiсно орiiнтоване навчання.

В· Для ефективного застосування iнтерактивних технологiй, для того, щоб охопити весь необхiдний обсяг матерiалу й глибоко його вивчити, а не перетворити технологii на безглуздi iгри заради власне iгор, педагог повинен старанно планувати свою роботу:

- Дати завдання учням для попередньоi пiдготовки: прочитати, подумати, виконати самостiйнi пiдготовчi завдання;

- Вiдiбрати для уроку такi iнтерактивнi вправи, якi дали б учням ВлключВ» до засвоiння теми;

- Пiд час проведення iнтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони виконували його серйозно, а не механiчно або ВлграючисьВ»;

- На одному заняттi можна використовувати одну (двi) iнтерактивнi вправи, а не цiлий калейдоскоп;

- Дуже важливо провести спокiйне глибоке обговорення за пiдсумками iнтерактивноi вправи;

- Проводити швидкi опитування, самостiйнi домашнi роботи з рiзноманiтних матерiалiв теми, що не були повтАЩязанi з iнтерактивними завданнями.

Для змiцнення контролю за ходом навчання на пiдставi iнтерактивних технологiй учитель маi попередньо добре пiдготуватися:

В· Глибоко вивчити й обмiркувати матерiал, у тому числi й додатковий;

В· Ретельно планувати й розробляти урок: визначати хронометраж, ролi учасникiв, пiдготувати питання i можливi вiдповiдi, виробити критерii оцiнки ефективностi уроку;

В· Мотивувати учнiв до вивчення теми шляхом добору найцiкавiших випадкiв, проблем, оголошувати очiкуванi результати (мету) уроку та критерii оцiнки роботи учнiв;

В· Передбачати рiзноманiтнi методи привертання уваги учнiв, налаштування iх на роботу, пiдтримання дисциплiни, необхiдноi для нормальноi роботи аудиторii; цьому можуть сприяти рiзноманiтнi вправи-розминки, письмовий розподiл ролей у групах тощо.

Кооперативно форма навчальноi дiяльностi.

Основною формою органiзацii навчальноi дiяльностi i сьогоднi класно-урочна система. Взаiмодiя мiж учителями та учнями, так само, як i управлiннi школою (адмiнiстративно-команднi методи), за останнi 150 рокiв змiнилась незначною мiрою. Принципово важливим залишаiться такий пiдхiд до шкiльного навчання: учитель повiдомляi учням iнформацiю, вони йоги уважно слухають i в тому випадку, якщо iх спитають, вiдповiдають. Однi учнi - здiбнi, iншi тАФ не зовсiм. Учнi повиннi змагатись одне з одним за визнання, за певний статус у класi i гарнi оцiнки та нагороди.

Такий пiдхiд уже вичерпаний самою практикою розвитку освiти. Все гострiшою стаi проблема вдосконалення форм органiзацii процесу навчання, знаходження вiдповiдi на запитання: ВлЯк навчати, як створити умови для розвитку та самореалiзацii особистостi в процесi навчання?В»

Демократичний процес навчання, спiвробiтництво (кооперацiя) тАФ це спiльна дiяльнiсть для досягнення загальних цiлей. Учитель вчиться разом з учнями, сприяi процесу навчання.

Кооперативна форма навчальноi, дiяльностi тАФ це форма органiзацii навчання в малих групах учнiв, об'iднаних спiльною навчальною метою.

Спiльну мету легко вiдрiзнити вiд однаковоi для всiх. Якщо завдання, поставлене вчителем, може виконати кожен учень самостiйно, то така мета однакова для всiх. А якщо за певний промiжок часу завдання можуть виконати лише всi учнi спiльними зусиллями, то така мета i спiльною. Одна людина досягти ii не в змозi.

Спiвробiтництво сприяi бiльш високим досягненням i бiльшiй продуктивностi; формуi бiльш турботливi, чуйнi та вiдданi взаiмини; забезпечуi психологiчне здоров'я дiтей, соцiальну компетентнiсть i самоповагу. Дiти багато разiв чули, що двi голови краще, нiж одна, але нiколи не мали можливостi переконатись у цьому на практицi. Традицiйна модель навчання даi учневi 5-10 хвилин щоденно для того, щоб висловити свою думку. Нова модель збiльшуi цей час у 10 разiв.

На традицiйному уроцi вчитель повiдомляi нову iнформацiю, дiти пасивно слухають i, в разi, якщо iх спитають, вiдповiдають на питання.

ОбтАЩiднанi для виконання завдання в групи, учнi отримують новi можливостi для навчання i виховання. Отже, збiльшуiться ймовiрнiсть того, що вони висловляться всi. Спiлкуючись одне з одним, дiти розвивають вмiння слухати, думати i працювати разом.

За традицiйною моделлю, 70 % часу говорить вчитель, причому бiльшу частину часу вiн витрачаi на пiдтримку дисциплiни, повiдомлення новоi iнформацii, iнструкцii щодо виконання завдань i запитання. РЖ тiльки 30 % часу вчитель витрачаi на заохочення iнiцiативи, похвалу, органiзацiю спiлкування учнiв мiж собою i надання допомоги учням у виконаннi завдань.

Пiд час навчання в групах спiвробiтництва вчитель говорить до 25 % часу, а 75% витрачаi на заохочення iнiцiативи i зусиль дiтей, органiзацiю спiлкування учнiв i допомогу iм з боку вчителя.

Традицiйна система заохочуi деяких i втрачаi багатьох. Нова модель заохочуi всiх дiтей працювати разом. Мотивуi iх за рахунок можливостi активного спiлкування i взаiмодii з ровесниками.

Коли дiти працюють разом, вони формують навички, необхiднi для самостiйного життя:

В· вмiння активно слухати;

В· разом вирiшувати проблеми;

В· приймати рiшення;

В· проводити дослiдження;

В· аналiзувати матерiал;

В· розв'язувати конфлiкти;

В· засвоюють навички демократичного способу життя, якi знадобляться iх у сiм'i, на роботi, в суспiльному життi.

Позитивний ефект, що маi спiвробiтництво для досягнення багатьох важливих результатiв, робить кооперативне навчання одним з найбiльш цiнних iнструментiв в арсеналi педагога.

При органiзацii кооперативноi форми навчальноi дiяльностi учнiв провiдну роль вiдiграi спiлкування i взаiмодiя учнiв одне з одним. Продуктивною кооперативна робота може бути лише тодi, коли склад груп постiйно змiнюiться, кожен учень маi можливiсть спiлкуватись з усiма iншими.

Подiл учнiв на групи та надання кожнiй з них завдання, виконання якого залежить вiд спiльних зусиль, тАФ чудовий спосiб розвинути у них соцiальне почуття. Вони бiльше занурюються в навчання, оскiльки роблять; це разом з однокласниками. Кооперативне навчання сприяi активному засвоiнню матерiалу. Спiльнi дii в малих групах, обговорення матерiалу з iншими, навчання одне одного дають можливiсть краще зрозумiти, опанувати матерiал.

Органiзувати урок таким чином, щоб учнi дiйсно працювали в режимi спiвробiтництва, можна, лише розумiючи, якi компоненти запускають механiзм спiвробiтництва:

В· позитивна взаiмозалежнiсть;

В· особистiсна взаiмодiя, що стимулюi дiяльнiсть;

В· iндивiдуальна й групова пiдзвiтнiсть;

В· навички мiжособистiсного спiлкування в невеликих групах;

В· обробка даних про роботу групи.

Працюючи у групi, дiти будуть виконувати рiзнi ролi:

В· Як мислителi, дiти будуть обмiрковувати своi дii i шукати зв'язок мiж ] новими та вже здобутими знаннями.

В· У ролi людей, якi вирiшують проблеми, вони будуть приймати альтернативнi рiшення, робити вiдкриття.

В· Записуючи подii, дiти будуть розвивати певнi навички та вмiння, обговорювати спостереження та iдеi.

В· Як слухачi, дiти будуть навчатись зосереджувати свою увагу та бути активними в аудиторii.

В· Спiлкуючись, дiти будуть формулювати та виражати власнi iдеi i думки за допомогою рiзноманiтних засобiв.

В· Як органiзатори, дiти будуть планувати власне навчання та брати на себе вiдповiдальнiсть за своi рiшення.

В· Як партнери, вони будуть навчатись спiвробiтництва та умiння враховувати iншу позицiю.

В· Як друзi, дiти будуть навчатись довiряти та пiклуватись про iнших, доходити висновку, що до них ставляться так само, як вони до iнших.

Кооперативне навчання може здiйснюватися не тiльки в групах, а й у парах. Робота в парах застосовуiться i як окрема самостiйна технологiя навчання, i як пiдготовчий етап до роботи в групах.

1.2 Сучаснi пiдходи та структури урокiв

Жоден з урокiв, навiть проведених одним i тим самим учителем з використанням однакових технологiй, методiв, прийомiв та засобiв навчання, не буде повнiстю вiдтворювати будь-який iнший. Проте говорити про уроки, а тим бiльше про уроки iнновацiйнi, неможливо, не подiливши iх на групи за якимись ознаками.

У сучаснiй дидактицi iснуi кiлька пiдходiв до класифiкацii урокiв: за дидактичною метою, за метою органiзацii пiзнавальноi дiяльностi, за основними етапами навчального процесу, за методами навчання, за способами органiзацii навчальноi дiяльностi учнiв.

Дидактична мета i найважливiшою складовою, пусковим моментом процесу навчання, тому класифiкацiя за цiiю ознакою найбiльш близька до реального уроку. У цiй класифiкацii розрiзняють:

В· уроки вивчення нового навчального матерiалу;

В· уроки формування i вдосконалення вмiнь та навичок;

В· уроки закрiплення та застосування знань, вмiнь та навичок;

В· уроки узагальнення та систематизацii знань;

В· уроки контролю i корекцii знань, умiнь та навичок;

В· комбiнованi уроки.

Питання вибору типу i, вiдповiдно, структури уроку (його складових елементiв, крокiв, якi треба здiйснити для досягнення дидактичноi мети) потребуi ретельного обмiрковування i врахування таких умов: змiсту навчального матерiалу, вiку учнiв, мiсця конкретного уроку в системi урокiв з певноi теми, дидактичних можливостей i функцiй рiзних методiв та навчальних технологiй. Тобто спочатку вчитель визначаi, що плануi зробити, а потiм тАФ як i якими засобами.

Коротко зупинимося на характеристицi кожного типу урокiв.

Уроки вивчення нового навчального матерiалу. Метою цього типу урокiв i оволодiння учнями новим матерiалом та новими способами дiяльностi. Найбiльш ефективно процес засвоiння нових понять, умiнь i навичок здiйснюiться учнями пiд час активноi дiяльностi, зумовленоi застосуванням учителем рiзноманiтних методiв, засобiв навчання та технологiй.

Уроки формування i вдосконалення вмiнь та навичок. На уроках цього типу вирiшуються такi дидактичнi завдання:

ü повторення i закрiплення засвоiних ранiше знань iз застосування вже сформованих умiнь та навичок;

ü формування нових умiнь та навичок;

ü контроль за вивченням нового навчального матерiалу i вдосконаленням знань, умiнь та навичок.

Уроки закрiплення та застосування знань, умiнь та навичок передбачають наявнiсть в учнiв певноi кiлькостi попередньо засвоiних знань, умiнь та навичок, якi шляхом послiдовного розв'язання учнями навчальних завдань ведуть до досягнення дидактичноi мети.

Уроки узагальнення та систематизацii знань. Уроки цього типу спрямованi на вирiшення двох основних дидактичних завдань:

ü перевiрку i встановлення рiвня оволодiння учнями основами теоретичних знань i способами пiзнавальноi дiяльностi;

ü повторення, корекцiю i бiльш глибоке осмислення навчального матерiалу.

Уроки контролю та корекцii знань, умiнь i навичок. Уроки цього типу призначенi для:

ü контролю за рiвнем засвоiння учнями теоретичного матерiалу, сформованiстю вмiнь та навичок;

ü корекцii засвоiних учнями знань, умiнь та навичок.

Структура уроку, тобто послiдовнiсть його частин i елементiв, залежить передусiм вiд мети та змiсту урочу i не може будуватись стихiйно. Проте не може бути й унiверсальних схем, придатних для всiх випадкiв органiзацii навчання.

Суть iнтерактивного навчання у тому, що навчальний процес вiдбуваiться за умови постiйноi, активноi взаiмодii всiх учнiв. Це спiвнавчання, взаiмонавчання (колективне, групове, навчання у спiвпрацi), де i учень i вчитель i рiвноправними, рiвнозначними суб'iктами навчання, розумiють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вмiють i здiйснюють. Органiзацiя iнтерактивного навчання передбачаi моделювання життiвих ситуацiй, використання рольових iгор, спiльне вирiшення проблеми на основi аналiзу обставин та вiдповiдноi ситуацii. Воно ефективно сприяi формуванню навичок i вмiнь, виробленню цiнностей, створенню атмосфери спiвробiтництва, взаiмодii, даi змогу педагогу стати справжнiм лiдером дитячого колективу.

РЖнтерактивна взаiмодiя виключаi як домiнування одного учасника навчального процесу над iншими, так i однiii думки над iншою. Пiд час iнтерактивного навчання учнi вчаться бути демократичними, спiлкуватися з iншими людьми, критично мислити, приймати продуманi рiшення.

Такi пiдходи до навчання не i повнiстю новими для украiнськоi школи. Частково вони використовувались ще в першi десятирiччя минулого столiття i були поширенi в педагогiцi та практицi украiнськоi школи в 20-тi роки тАФ роки масштабного реформування шкiльноi освiти. Застосовуванi в той час бригадно-лабораторний1 та проектний методи, робота в парах змiнного складу2, виробничi та трудовi екскурсii й практики були передовим словом не лише в радянськiй, а й у свiтовiй педагогiцi. Застосування цих методiв та форм навчання в окремих уколах давало разючi результати.

Наш мозок схожий на комп'ютер, а ми тАФ його користувачi. Щоб комп'ютер працював, його потрiбно ввiмкнути. Так само потрiбно ВлввiмкнутиВ» i мозок учня. Коли навчання пасивне, мозок не вмикаiться. Комп'ютер потребуi правильного програмного забезпечення, щоб iнтерпретувати данi, введенi в його пам'ять. Наш мозок повинен пов'язати те, що нам викладають, з тим, що ми вже знаiмо i як ми думаiмо. Коли навчання пасивне, вiн не простежуi цi зв'язки i не забезпечуi повноцiнне засвоiння.

Нарештi, комп'ютер не може зберегти iнформацiю, якщо вона не оброблена i не ВлзакрiпленаВ» за допомогою спецiальноi команди. Так само наш мозок повинен перевiрити iнформацiю, узагальнити ii, пояснити ii комусь для того, щоб зберегти ii в банку пам'ятi. Коли навчання пасивне, мозок не зберiгаi те, що було представлено.

Якщо ж до роботи залучаiться слухова й зорова пам'ять, i бiльше шансiв задовольнити потреби рiзних учнiв, чий спосiб сприйняття матерiалу може суттiво вiдрiзнятися.

Однак використання лише зоровоi та слуховоi пам'ятi недостатнi.

Понад 2400 рокiв тому Конфуцiй сказав:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам'ятаю.

Те, що я роблю, я розумiю.

Цi три простi твердження обТСрунтовують необхiднiсть використання активних методiв навчання. Дещо змiнивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо iнтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розумiти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань i навичок.

Коли я передаю знання iншим, я стаю майстром.

Набагато важливiше навчити, нiж просто розповiсти. Хоча останнiй метод простiший, доступнiший i, безумовно, швидший. Ви можете швидко повiдомити учням те, що вони повиннi знати, i вони забудуть це ще швидше.

Процес навчання не автоматичне вкладання навчального матерiалу в голову учня. Вiн потребуi напруженоi розумовоi роботи дитини i ii власноi активноi участi в цьому процесi. Пояснення й демонстрацiя, самi по собi, нiколи не дадуть справжнiх, стiйких знань. Цього можна досягти тiльки за допомогою активного (iнтерактивного) навчання.

Так, наприклад, робота учнiв у групах та парах, взаiмонавчання учнiв у парах змiнного складу, даi разючi результати. Та взаiмонавчання учнiв також маi i своi слабкi сторони, якi необхiдно враховувати, використовуючи цю технологiю.

Для того щоб подолати складностi застосування окремих iнтерактивних технологiй i перетворити iхнi слабкi сторони в сильнi, треба пам'ятати:

Ø РЖнтерактивна взаiмодiя потребуi певноi змiни всього життя класу, а також значноi кiлькостi часу для пiдготування як учням, так i педагогу. Потрiбно починати з поступового включення елементiв цiii моделi, якщо ви або учнi з ними незнайомi. Як , педагогу, так i учням треба звикнути до них. Можна навiть створити план поступового впровадження iнтерактивного навчання. Краще старанно пiдготувати кiлька iнтерактивних занять у навчальному роцi, нiж часто проводити наспiх пiдготовленi ВлiгриВ».

Ø Можна провести з учнями особливе Влорганiзацiйне заняттяВ» i створити разом iз ними Влправила роботи в класiВ». Налаштовувати учнiв на старанну пiдготовку до iнтерактивних занять. Використовувати спочатку простi iнтерактивнi технологii тАФ робота в парах, малих групах, мозковий штурм тощо. Коли в учнiв з'явиться досвiд подiбноi роботи, такi заняття будуть проходити набагато легше, а пiдготовка не потребуватиме багато часу.

Ø Використання iнтерактивного навчання не самоцiль. Це лише засiб для досягнення тiii атмосфери в класi, яка найкраще сприяi спiвробiтництву, порозумiнню i доброзичливостi, надаi можливостi дiйсно реалiзувати особистiсно-орiiнтоване навчання. Якщо застосування вами iнтерактивноi моделi у конкретному класi веде до протилежних результатiв, треба переглянути вашу стратегiю й обережно пiдходити до ii використання.

Можливо, варто обговорити цю ситуацiю з учнями ( чи правильно ви iх розумiiте i використовуiте, чи готовi ви й учнi до iх використання?)

Ø Для ефективного застосування iнтерактивного навчання, зокрема, для того щоб охопити весь необхiдний матерiал i глибоко його вивчити (а не перетворити технологii в безглуздi Влiгри заради самих iгорВ»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:

В· дати завдання учням для попереднього пiдготування: прочитати, продумати, виконати самостiйнi пiдготовчi завдання;

В· вiдiбрати для уроку або заняття такi iнтерактивнi вправи,якi дали б учням ВлключВ» до освоiння теми;

В· пiд час самих iнтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механiчно або ВлграючисьВ» виконали його;

В· на одному заняттi можна використовувати одну (максимум тАФ двi) iнтерактивну вправу, а не iх калейдоскоп;

В· дуже важливим i проведення спокiйного глибокого обговорення за пiдсумками iнтерактивноi вправи, зокрема акцентуючи увагу i на iншому матерiалi теми, прямо не порушеному в iнтерактивнiй вправi;

В· проводити швидкi опитування, самостiйнi домашнi роботи з рiзноманiтних матерiалiв теми, що не були пов'язанi з iнтерактивними завданнями.

1.3 Вимоги до особистостi вчителя

Органiзовуючи групову навчальну дiяльнiсть молодших школярiв, учитель маi створити сприятливi умови для сприймання учнями групового навчального завдання та забезпечити умови для його успiшного розв'язання. Щоб визначити мiсце груповоi роботи на уроках, педагогу слiд проаналiзувати змiст навчального матерiалу з кожного предмета, визначити види груповоi дiяльностi, пiдготувати завдання для груповоi роботи. Визначаючи завдання, для груповоi роботи, необхiдно враховувати обсяг завдань, рiвень складностi за навчальними можливостями учнiв, ступiнь допомоги з боку вчителя. Вчителю треба обов'язково скласти для учнiв пам'ятки-iнструкцii.

Органiзовуючи групову роботу на уроцi, вчитель повинен дотримуватись таких вимог:

Ø чiтко формулювати пiзнавальнi завдання;

Ø завдання мають бути проблемними, спонукати учнiв до активностi, до творчого мислення, до пошуку нових знань i нових способiв дiй;

Ø уважно спостерiгати за ходом навчальноi дiяльностi в малих групах;

Ø зосередити увагу на дiяльностi слабких учнiв;

Ø заздалегiдь iнструктувати спiкерiв, спрямовуючи iх роботу в групi;

Ø не влаштовувати жодного змагання на швидкiсть виконання завдань.

Функцiя вчителя тАФ забезпечувати учням позицiю справжнього суб'iкта навчання. Керiвна роль учителя у навчальному процесi жодною мiрою не зменшуiться. Вiн опосередковано керуi i спрямовуi роботу груп. Тому розумна вимогливiсть учителя повинна поiднуватися з гуманнiстю тАФ важливо не пропустити ту мить, коли дiтям особливо потрiбна допомога та увага. Отже, вчитель маi можливiсть бiльше уваги придiляти конкретнiй групi: послухати, як проходить опитування, з'ясувати, як спiкер керуi виконання групового завдання, допомогти в разi потреби. Якщо якась з груп вiдчуваi певнi труднощi пiд час виконання спiльного завдання, вона може розраховувати на консультацiю вчителя.

Учитель повинен стати невидимим диригентом, який вмii вчасно почути, помiтити, виправити, пiдтримати кожного учня, органiзувати спiвпрацю дiтей.

Образна, емоцiйна мова вчителя допоможе сформувати в учнiв умiння запитувати й вiдповiдати, поступово пiдготувати учнiв до навчального дiалогу.

Саме груповi форми органiзацii навчальноi дiяльностi i надзвичайнi важливими для широкого та ефективного використання iнновацiйних технологiй. Використання групових форм органiзацii дiяльностi учнiв у рамка класно-урочноi системи навчання даi змогу позбутися деяких ii недолiкiв i i однiiю з умов використання iнновацiйних технологiй навчання, зокрема технологiй iнтерактивного навчання, перетворюючи традицiйний урок на iнтерактивний.

Для змiцнення контролю за ходом процесу навчання за умов використання iнтерактивноi моделi навчання викладач також повинен попередньо добре пiдготуватися:

ü глибоко вивчити i продумати матерiал, у тому числi додатковий, наприклад, рiзноманiтнi тексти, зразки документiв, приклади, ситуацii, завдання для груп тощо;

ü старанно спланувати i розробити заняття: визначити хронометраж, ролi учасникiв, пiдготувати питання i можливi вiдповiдi, виробити критерii оцiнки ефективностi заняття (при описi занять автори постаралися максимально полегшити пiдготовку викладача до проведення заняття, докладно описуючи весь хiд занять);

ü мотивувати учнiв до вивчення шляхом добору найцiкавiших для учнiв випадкiв, проблем; оголошення очiкуваних результатiв (цiлей) заняття i критерiiв оцiнки роботи учнiв;передбачити рiзноманiтнi методи для привернення уваги учнiв, налаштування iх на роботу, пiдтримання дисциплiни, необхiдноi для нормальноi роботи аудиторii; цьому, зокрема, можуть сприяти рiзноманiтнi вправи-розминки, письмовий розподiл ролей у групах тощо.

Деяким викладачам iнодi складно розкривати себе перед школярами, висловлювати своi особисте ставлення до матерiалу, показувати некомпетентнiсть у деяких питаннях. Безумовно, не всi викладачi ВлстворенiВ» для iнтерактивного навчання. Проте використання його даi можливiсть для фахового росту, для змiни себе, для навчання разом з учнями. Зробити перший крок допоможе сам новий пiдхiд до навчання та його цiлей, за якого викладач вiдверто може визнати себе не спецiалiстом i одержати ВлправоВ» не знати вiдповiдi на тi чи iншi запитання (до того ж багато запитань з будь-якого предмета не мають однозначноi або iдино правильноi вiдповiдi). З iншого боку, пiсля Кiлькох старанно пiдготовлених урокiв викладач зможе вiдчути, як змiнилося ставлення до нього учнiв, а також сама атмосфера у класi тАФ i це послужить додатковим стимулом до роботи з iнтерактивними технологiями.

Роздiл 2. Експериментальна перевiрка

2.1 Мотивацiя, задачi

У планi цiлеспрямованого розвитку iндивiдуальностi особистiсно зорiiнтоване навчання i досить актуальним i перспективним, оскiльки його метою i формування людини як неповторноi особистостi. Психолого-педагогiчна тенденцiя особистiсно зорiiнтованого навчання тАФ дiалоговий пiдхiд до педагогiчного процесу. Визначальним маi бути соцiокультурний дiалог у системi "педагог - дитина" на основi ii розумiння, прийняття i визнання. Саме цьому сприяють iнтерактивнi методи навчання, що активно розробляються останнiм часом. Завдяки покладеним в iх суть самостiйнiй дiяльностi та груповiй взаiмодii вони можуть бути корисними та перспективними як для вчителя, так i для учнiв.

Слово iнтерактив (пер. з англiйськоi inter тАФ взаiмний, асt - дiяти) означаi взаiмодiяти. РЖнтерактивний метод - це спосiб взаiмодii через бесiду, дiалог.

РЖнтерактивне навчання - це навчання в режимi дiалогу, пiд час якого вiдбуваiться взаiмодiя учасникiв педагогiчного процесу з метою взаiморозумiння, спiльного вирiшення навчальних завдань, розвитку особистiсних якостей учнiв. РЖнтерактивнi методи навчання передбачають фронтальну роботу учнiв та роботу малими групами. Найефективнiшi результати можна отримати при органiзацii роботи учнiв малими групами. РЖнтерактивне навчання не i зовсiм новим, адже подiбнi пiдходи застосовувалися здавна, а на початку радянськоi педагогiки були дуже поширеними в школi (лабораторне та бригадне навчання 20-х рокiв).

Якi сильнi сторони iнтерактивних методiв навчання? Насамперед тАФ пiдвищення "ККД" процесу засвоiння iнформацii.

За даними американських учених учень засвоюi матерiал:

В· пiд час лекцii - 5%;

В· пiд час читання тАФ 10%;

В· пiд час роботи з вiдео/аудiоматерiалами - 20%; пiд час демонстрацii тАФ 30%;

В· пiд час дискусii - 50%;

В· пiд час практики - 75%;

В· пiд час навчання iнших чи Вiдразу застосовуючи знання - 90%.

Отже, iнтерактивнi методи навчання i найбiльш цiкавими i ефективними. Пiд час iнтерактивного навчання учень стаi не об'iктом, а суб'iктом навчання, вiн вiдчуваi себе активним учасником подiй i власноi освiти та розвитку. Це формуi у школярiв внутрiшню мотивацiю до навчання та спонукаi iх до саморозвитку та самоспостереження.

У зв'язку з цим найефективнiшi уроки, побудованi за традицiйною методикою iз застосуванням елементiв iнтерактивного навчання. Органiзацiя iнтерактивного навчання передбачаi моделювання життiвих ситуацiй, використання рольових iгор, спiльне розв'язування проблеми на основi аналiзу обставин та вiдповiдноi ситуацii.

Методи iнтерактивного навчання можна подiлити на двi великi групи: груповi та фронтальнi.

Першi передбачають взаiмодiю учасникiв малих груп (на практицi вiд 2 до 6-ти осiб), другi - спiльну роботу та взаiмонавчання всього класу. Час обговорення в малих групах тАФ 3тАФ5 хвилин, виступ тАФ 3 хвилини, виступ при фронтальнiй роботi тАФ 1 хвилина. Розглянемо найбiльш поширенi види iнтерактивних методiв навчання.

РЖндивiдуальнi пошуки. Дедукцiя.

Створюiться ситуацiя, яка потребуi вiд учнiв активного пошуку розв'язань. Вчитель даi лише загальнi вказiвки. Може використовувати запитальники, iндивiдуальнi iгри, завдання, тести.

Учнi мають змогу засвiдчити i поглибити своi вмiння. Метод вимагаi високоi активностi кожного учня, пiдвищуi мотивацiю та зацiкавлення, допомагаi обрати власний темп навчання.

РЖнтегрованi iгри.

Це дуже рiзноманiтнi вправи, що дають змогу розрядити можливу напругу. Використовуються, щоб полегшити формування добрих стосункiв, особливо, якщо учнi збираються вперше. Деякi вчителi застосовують вправи цього типу перед початком кожноi лекцii або в перервах мiж складними заняттями, якi потребують напруження уваги i збереження концентрацii. Забезпечують активнiсть участi, усувають монотоннiсть, допомагають оздоровити атмосферу.

Командне вирiшення проблем.

Учнi працюють у невеликих 3тАФ6-особових командах. Надаiться змога обговорити проблему i знайти ii найлiпше вирiшення. Результати найчастiше представляються у графiчнiй формi. Дозволяi реалiзувати активнiсть учасникiв, полегшуi спiльну дiяльнiсть i слухання кожного. Плакат автоматично передбачаi вдале упорядкування iнформацii.

Встановлення засад груповоi працi.

Вправа виконуiться на початку теми (курсу). Полягаi в обговореннi й прийняттi засад дiй, якi стануть обов'язковими для групи учнiв упродовж усього навчання. Принципи записують i роздають кожному учасниковi.

Доцiльно розмiстити iх на видному мiсцi. Вчитель пiд час занять може посилатися на них, спонукаючи учасникiв до формування команди. Йому легше пiдтримувати дисциплiну завдяки посиланням на рiшення групи.

Тренування творчостi.

Основними критерiями творчостi у пiзнавальнiй дiяльностi учня i: самостiйнiсть (повна або часткова); пошук i вибiр можливих варiантiв руху до мети; створення або конструювання нового продукту (в iндивiдуальному досвiдi учня тАФ нового, невiдомого для нього наукового знання або методу, але вiдомого, як правило, в суспiльному досвiдi) тощо.

Формування творчих здiбностей школярiв можливе за умови рацiональноi органiзацii навчального процесу, основу якого становлять методи навчання. Вони iсторично змiнюються разом зi змiною цiлей i змiсту освiти. Питання активiзацii методiв навчання дедалi частiше постаi у зв'язку з перебудовою системи освiти, удосконаленням навчально-виховного процесу в цiлому.

Команднi рiшення.

До цiii групи потрапили рiзноманiтнi вправи, мета яких - прийняти спiльне рiшення всiма членами команди. Головний принцип - досягнення згоди, i не звернення до голосування. Вправи цього тип; формують команду, створюють у класi позитивну атмосферу, формують культуру спiлкування i досягнення компромiсiв.

Самооцiнювання.

Учасники оцiнюють власний прогрес. Це може стосуватися однiii вправи, теми, модуля.

Варто використовувати анкети i запитальники. Дозволяiться дискутувати, розмовляти з однокласниками i консультуватися щодо своii думки з учителем. В учнi формуiться мотивацiя, зацiкавленiсть, вiдповiдальнiсть за власну працю.

Активнi методи навчання подiляються на неiмiтацiйнi, якi реалiзуютьс

Вместе с этим смотрят:

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi

РЖсторiя формування i розвитку форм органiзацii навчання у свiтовiй теорii та практицi

Альтернативные педагогические системы