Амортизацiйнi вiдрахування та методи iх розрахунку

Мiнiстерство освiти Украiни

Киiвський нацiональний торговельно тАУ економiчний унiверситет

Курсова робота на тему:

Амортизацiйнi вiдрахування та методи iх розрахунку

Науковий керiвник: Cмолiн РЖ.В.

Виконала роботу

студентка 1-оi групи

3 курсу ФБС Березна К.А.

КИРЗВ тАУ 2001

План

Вступ

1. Механiзм вiдтворення основних фондiв

2. Види амортизацii та iх характеристики

3. Методи розрахунку амортизацii основних фондiв

4. Практичнi проблеми управлiння вiдтворенням основних фондiв

Висновки

Використана лiтература

Вступ

Однiiю з найважливiших сфер економiчних вiдносин в державi i процес вiдтворення виробничого апарату. На шляху побудови ринкових вiдносин у нашiй державi, поряд з формуванням ринку капiталу, цiлеспрямованого регулювання потребуi процес вiдтворення основних фондiв, оскiльки вони великою мiрою визначають ефективнiсть суспiльного виробництва, темпи впровадження науково тАУ технiчного прогресу, зростання нацiонального дохаду i добробуту населення. Усунувшись вiд прямого втручання в дiяльнiсть пiдприiмств, держава зберiгаi за собою головну регулюючу функцiю тАУ встановлення тАЬ правил гри тАЭ, обовтАЩязкових для всiх без винятку учасникiв ринку.

НевiдтАЩiмними складовими державного управлiння i адмiнiстративнi та економiчнi методи. Однак, якщо першi передбачають прямий централiзований вплив на обтАЩiкт, яким управляють, i i обовтАЩязковими, то другi тАУ впливають на поведiнку керованих через iхнi iнтереси.

Економiчнi методи реалiзуються на основi поiднання прямих та непрямих регуляторiв. РЗх спiввiдношення в окремi перiоди рiзнi. Перехiд вiд централiзованоi економiки до економiки ринкового типу передбачаi ширше залучення непрямих економiчних регуляторiв бюджетно тАУ податковоi, грошово тАУ кредитноi, амортизацiйноi полiтики.

Задачею даноi курсовоi i дослiдження та визначення найоптимальнiших методiв амортизацii та визначення найсуттiвiших проблем управлiння основними фондами.

В данiй курсовiй роботi я хочу зупинитися на сутностi, видах, методах амортизацii основних фондiв та проблемах амортизацiйноi полiтики в Украiнi, якiй належить ключова роль у регулюваннi та управлiннi процесом вiдтворення основних фондiв. Амортизацiйна полiтика тАУ це сукупнiсть заходiв, що здiйснюються державою i спрямованi на забезпечення нормального режиму вiдтворення основних фондiв. Найважливiшою умовою ефективного функцiонування пiдприiмств у ринковому середовищi i забезпечення принципу сомофiнансування, який передбачаi здiйснення господарськоi та iнвестицiйноi дiяльностi за рахунок власних джерел (амортизацii та нерозподiленого прибутку). Серед джерел самофiнансування амортизацiйнi вiдрахування посiдають головне мiсце тому, що завдяки синхронностi мiж кругооборотом основних фондiв i формуванням амортизацiйного фонду, меншiй iх схильностi до контАЩюнктурних коливань повтАЩязаних з результатом господарськоi дiяльностi, вони бiльшою мiрою, нiж прибуток, можуть бути фiнансовою базою сомостiйностi пiдприiмств у вiдтвореннi основних фондiв.

Крiм того, амортизацiя в певнiй мiрi виконуi i стимулюючу функцiю, передбачаючи найбiльш повне використання основних фондiв: чим довший перiод функцiонування обладнання, тим бiльше виробляiться продукцii i тим швидше буде перенесена вартiсть основних фондiв. Це дозволить зменшити iх недоамортизацii внаслiдок морального зносу i знизити втрати пiдприiмства, що дуже важливо в умовах ринку.

Основною метою даноi курсовоi роботи i розкриття сутностi амортизацiйних вiдрахувань, механiзму вiдрахуваннята амортизацiйних фондiв та практичних проблем управлiння вiдтворенням основних фондiв на пiдприiмствi.

Проблема, дослiджувана в данiй роботi, i особливо актуальною для виробничих галузей економiки держави i, насамперед, для тих пiдприiмств, що займаються виробництвом засобiв виробництва, високотехнологiчного обладнання, пiдприiмств паливно тАУ енергетичного комплексу тощо.

1. Механiзм вiдтворення основних засобiв

Безперервний процес виробництва вимагаi постiйного вiдтворення фiзично спрацьованих i технiчно застарiлих основних фондiв. Необхiдною умовою вiдновлення засобiв працi у натурi i iх вiдшкодування у вартiснiй формi, яке здiйснюiться через амортизацiю.

Амортизацiя основних засобiв тАУ це процес перенесення авансовоi ранiше вартостi усiх видiв засобiв працi на вартiсть виготовлюваноi продукцii з метою ii повного вiдшкодування.

Для вiдшкодування вартостi зношеноi частини основних фондiв кожне пiдприiмство справляi амортизацiйнi вiдрахунки, тобто певних сум грошей вiдповiдно до розмiрiв фiзичного спрацювання i технiко тАУ економiчного старiння. Цi вiдрахування включають до собiвартостi продукцii, реалiзують при продажу товарiв, а потiм накопичують у спецiальному амортизацiйному фондi, що слугуi вiдновленню основних засобiв.

Амортизацiйнi вiдрахування справляють за певними нормами, якi характерезують щорiчний розмiр вiдрахувань у вiдсотках до балансовоi вартостi основних фондiв, розрахунки норм амортизацiйних вiдрахувань на повне вiдновлення ( реновацiю ) основних фондiв здiйснюють централiзовано за формулою:

Нав = (Ф тАУ Л)*100/ Ап

де Ф тАУ балансова ( первiсна чи вiдновна ) вартiсть основних фондiв;

Л тАУ лiквiдацiйна вартiсть основних фондiв;

Ап тАУ амортизацiйний перiод (нормативний строк функцiонування ) основних фондiв.

При встановленнi норм амортизацiйних вiдрахувань слiд виходити з економiчно доцiльних середнiх строкiв функцiонування засобiв працi, необхiдностi забезпечення повного вiдшкодування вартостi основних фондiв i врахування технiко тАУ економiчного iх старiння.

При цьому найбiльш складним i правильне визначення тривалостi амортизацiйного перiоду ( доцiльного строку використання ) конкретних видiв засобiв працi. Звичайно його встановлюють з урахуванням багатьох впливаючих факторiв, зокрема загальноi фiзичноi довговiчностi i економiчностi капiтального ремонту засобiв працi, умов iх експлуатацii, строкiв настання технiко тАУ економiчного старiння, можливих темпiв оновлення, доцiльностi застосування методу прискореноi амортизацii тощо.

В мiру розвитку технiки, удосконалення технологii i органiзацii виробництва змiнюються тривалiсть та характер використання окремих видiв основних фондiв, виникаi обтАЩiктивна необхiднiсть скорочення нормативних строкiв iх функцiонування. У звтАЩязку з цим норми амортизацiйних вiдрахувань перiодично переглядають, уточнюють. Можливi розробка i запровадження навих нарм амортизацiйних вiдрахувань або ж лише коефiцiiнтiв змiни (збiльшення, зменшення ) дiючих норм.

Забезпечення нормального вiдтворення основних фондiв вимагаi правильного нарахування амортизацii за встановленими нормами. Щорiчну суму амортизацiйних вiдрахувань на реновацiю основних фондiв обчислюють шляхом множення середньорiчноi вартостi iх на вiдповiднi норми амортизацii i поправочнi коефiцiiнти до них, що враховують конкретнi умови експлуатацii окремих видiв засобiв працi. Середньорiчна вартiсть кожного виду основних фондiв визначаiться шляхом додавання до вартостi на початок розрахункового року рiзницi мiж середньорiчними величинами введення в дiю нових i вибуття дiючих елементiв засобiв працi. Середньорiчне введення (вибуття) визначають за результатом перемноження абсолютного його розмiру i коефiцiiнта функцiонування протягом розрахункового року засобiв працi, що будуть введенi в дiю i вибудуть, тобто вiдношення кiлькостi мiсяцiв експлуатацii до числа 12.

В промисловостi та iнших галузях народного господарства iснуi певний порядок нарахування амортизацii, якого слiд дотримуватись на всiх пiдприiмствах. Амортизацii пiдлягають усi основнi виробничi фонди, за винятком законсервованих елементiв засобiв працi. Амортизацiйнi вiдрахування на реновацiю основних фондiв повиннi справлятись впродовж часу, достатнього для вiдшкодування повноi iх вартостi (з урахуванням лiквiдацiйноi вартостi). З огляду на iснуючу на пiдприiмствах практику нарахування амортизацii протягом фактичного строку експлуатацii основних фондiв треба вважати економiчно не виправданою.

Оцiнка наявностi та руху основних фондiв торговельного пiдприВнiмства проводиться по окремих iнвентарних об'iктах основних фондiв в натуральному та вартiсному вимiрi.

Натуральнi показники характеризують кiлькiсть одиниць, що входять у склад кожного виду основних фондiв, iх параметри тАУ по тужнiсть, продуктивнiсть, вантажнiсть, рiк введення в експлуатаВнцiю та iнше.

Натуральнi показники використовуються для оцiнки технiчного стану та морального зносу основних фондiв, розробки балансу обладВннання, оцiнки продуктивноi потужностi та пропускноi спроможностi.

Кожна одиниця основних фондiв маi також визначену грошову вартiсть. Вартiснi показники оцiнки основних фондiв дозволяють весВнти облiк загального обсягу, вiдображати знос

основних фондiв та враВнховувати його при оподаткуваннi, здiйснювати фiнансування вiдтвоВнрення основних фондiв, оцiнювати ефективнiсть РЗх використання.

Для оцiнки основних фондiв використовуiться первiсна, вiдновну-вальна та залишкова вартiсть.

Первiсна вартiсть вiдображаi суму витрат пiдприiмства на iх створення та введення в дiю: витрати на зведення будiвель, споруд; придбання машин та обладнання (включаючи витрати на доставку та монтаж, витрати на розробку проектно-кошторисноi документацii), страхування. За первiсною вартiстю основнi фонди враховуються на балансi пiдприiмства, тому ii називають також балансовою вартiстю.

Пiд вiдновлювальною вартiстю основних фондiв розумiють варВнтiсть iх вiдновлення за сучасних умов в цiнах, тобто вона являi собою суму витрат, яку зазнало б пiдприiмство при формуваннi аналогiчних основних фондiв в певний промiжок часу. Змiна вартостi основних фондiв вiдбуваiться пiд впливом змiни цiн на сировину та матерiали, змiни трудових витрат на РЗх виробництво, а також пiд впливом iнВнфляцiйних процесiв в економiцi. Виникаюча розбiжнiсть мiж первiсВнною та вiдновлювальною вартiстю основних фондiв ускладнюi iх оцiнку та регулювання процесiв вiдтворення, призводить до викривВнлення показникiв оцiнки ефективностi використання.

Для забезпечення об'iктивностi оцiнки проводиться перiодична переоцiнкаосновних фондiв за вiдновлювальною вартiстю.До 1997року рiшення про проведення переоцiнки основних фондiв приймаВнлось на державному рiвнi, з затвердженням централiзовано визначних диференцiйованих коефiцiiнтiв iндексацii основних фондiв (залежно вiд РЗх виду та строку введення в експлуатацiю). В результатi провеВндення переоцiнки всi основнi фонди пiдприiмства отримували iдину оцiнку з повноти вартостi iх вiдтворення на момент iндексацii. ПереВноцiнцi пiдлягала i сума нарахованоi амортизацii.

Починаючи з 1998 року вiдповiдно до Закону "Про оподаткування прибутку" пiдприiмства отримали право на самостiйну щорiчну переВноцiнку основних фондiв виходячи з офiцiйно опублiкованого iндексу iнфляцii.

Залишкова вартiсть основних фондiв характеризуi iх реально iсВннуючу вартiсть, яка ще не перенесена на вартiсть продукцii (робiт, послуг). Кiлькiсно вона дорiвнюi рiзницi мiж первiсною вартiстю тасумою накопиченого на момент оцiнки зносу основних фондiв в зв'язВнку з iх спрацюванням.

З метою оцiнки та аналiзу розрiзняють:

- бухгалтерську залишкову вартiсть основних фондiв, яка врахоВнвуi вплив на вартiсть основних фондiв дiючого (державне визначеноВнго) механiзму ii амортизацii;

- реальну залишкову вартiсть, яка враховуi втрату споживчоi вартостi основних фондiв в результатi фiзичного та морального зносу.

Потреба в амортизацii основних фондiв обумовлена тим, що терВнмiн використання основних фондiв в дiяльностi пiдприiмства маi певнi обмеження в зв'язку з поступовим зношуванням основних фонВндiв та втратою iх споживчоi вартостi (корисностi).

Прийнято видiляти два види зносу - фiзичний та моральний.

Пiд фiзичним зносом (спрацюванням) основних фондiв слiд розуВнмiти втрату ними технiко-експлуатацiйних властивостей внаслiдок РЗх використанняабо впливу на них природних сил.

На швидкiсть та розмiри фiзичного зносу основних фондiв впливають РЗх надiйнiсть та довговiчнiсть, рiвень використання, особливостi матерiалiв, що застосовуються в iх виробництвi, техВннологiя виробництва, рiвень використання в дiяльностi торговельВнного пiдприiмства, якiсть технiчного догляду та ремонтного обслуВнговування, квалiфiкацiя робiтникiв, iншi органiзацiйно-технiчнi фактори.

Моральний знос (технiко-економiчне старiння основних фондiв) -це процес знецiнення дiючих засобiв працi до настання iх повного фiВнзичного спрацювання пiд впливом науково-технiчного прогресу. ПриВнчиною морального зносу i створення принципово нових або бiльш продуктивних та економiчних основних фондiв, впровадження нових технологiй та матерiалiв у виробництво тощо. .

Усунення наслiдкiв зносу може вiдбуватися у рiзних формах (рис.1).

Фiзичний знос (спрацювання) подiляють на усувний (тимчасовий) та неусувний (нагромаджу вальний).

Перша частина фiзичного зносу перiодично усуваiться шляхом капiтального ремонту основних фондiв.

Друга не може бути усунена таким шляхом. З часом неусувний фiзичний знос нагромаджуiться та зумовлюi такий стан основних фондiв, при якому подальше iх використання i неможливим. Настаi момент повного фiзичного спрацювання, яке вимагаi замiни об'iктiв основних фондiв на новi тАФ аналогiчного призначення.

Моральний знос (технiко-економiчне старiння) також може бути повним та частковим.

Частковий моральний знос може бути усунений шляхом провеВндення модернiзацii основних фондiв, пiд якою розумiють внесення пеВнвних конструктивних змiн в об'iкти основних фондiв з метою покраВнщення iх технiко-економiчних характеристик.

Настання повного морального зносу обумовлюi потребу в замiнi об'iктiв основних фондiв пiдприiмства.

Залежно вiд результатiв змiни споживчоi вартостi основних фонВндiв видiляють:

- просте вiдтворення, при якому досягаiться збереження споживВнчоi вартостi основних фондiв;

- розширене вiдтворення, при здiйсненнi якого споживча вартiсть та кiлькiсть основних фондiв пiдприiмства зростаi.

Просте вiдтворення вiдбуваiться шляхом проведення капiтального ремонту та замiни застарiлих об'iктiв основних фондiв, розширене -шляхом проведення нового будiвництва, реконструкцii та технiчного переозброiння, модернiзацii основних фондiв. Вибiр форми вiдтворенВння здiйснюiться в процесi управлiння iнвестицiйною дiяльнiстю торВнговельного пiдприiмства.

Промiжок часу, протягом якого вiдбуваiться процес формування, використання та вiдновлення споживчоi вартостi основних фондiв, характеризуiться поняттям "цикл вiдтворення основних фондiв".

Основнi стадii (етапи) циклу вiдтворення основних фондiв наведеВнно на рис. 2.

Наведенi поняття не тiльки змiстовно, а й кiлькiсно вiдрiзняються одне вiд одного.

Якщо цикл вiдтворення основних фондiв бiльш тривалий, нiж обiг основних фондiв, то пiдприiмство отримуi додатковий дохiд за рахунок використання накопиченоi амортизацii.

Якщо ж в разi неефективного використання цикл вiдтворення коВнротший за обiг фондiв, то пiдприiмство не маi фiнансових джерел для вiдновлення основних фондiв (в зв'язку з незавершенням амортизаВнцiйного перiоду) i несе збитки через списання залишковоi вартостi основних фондiв на фiнансовi результати дiяльностi.

Побачивши механiзм вiдтворення основних фондiв буде важливим розглянути види та норми амортизацii.

2. Види та норми амортизацii та iх характеристика

Вiдповiдно до Закону пiд термiном "амортизацiя" основних фондiв i нематерiальних активiв слiд розумiти поступове вiднесення витрат на iх придбання, виготовлення або полiпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах встановлених норм амортизацiйних вiдрахувань.

Витрати торговельного пiдприiмства подiляються на:

- придбання основних фондiв та нематерiальних активiв для власного використання;

- самостiйне виготовлення основних фондiв для власних виробниВнчих потреб, включаючи витрати на виплату заробiтноi плати працiвВнникам, якi були зайнятi на виготовленнi таких основних фондiв;

- проведення всiх видiв ремонту, реконструкцii, модернiзацii та iнших видiв полiпшення основних фондiв.

Не пiдлягають амортизацii та повнiстю входять до складу валових витрат звiтного перiоду витрати платника податку на придбання основних фондiв та нематерiальних активiв з метою iх подальшоi реалiзацii iншим платникам податку чи iх використання у виробництвi (будiвництвi, спорудженнi) iнших основних фондiв, призначених для подальшоi реалiзацii iншим платникам податку, та на утримання основних фондiв, що знаходяться на консервацii.

Не пiдлягають амортизацii та провадяться за рахунок прибутку торговельного пiдприiмства витрати на придбання, ремонт та модернiзацiю легкових автомобiлiв, що використовуються.

З метою амортизацii основнi фонди пiдприiмства пiдлягають розВнподiлу на три групи:

група 1 - будiвлi, споруди, iх структурнi компоненти та передавальнi пристроi, в тому числi житловi будинки та iхнi складовi (квартири i мiсця загального користування):

група 2 - автомобiльний транспорт та вузли (запаснi частини) до нього; меблi; побутовi електроннi, оптичнi, електромеханiчнi прилади та iнструменти, включаючи електронно тАУ обчислювальнi машини, iншi машини для автоматичноi обробки iнформацii, iнформацiйнi системи, телефони, мiкрофони та рацii, iнше конторське (офiсне) обладнання, устаткування та прилади до них;

група 3 - будь-якi iншi основнi фонди, не включенi до груп 1 i 2.

Облiк балансовоi вартостi основних фондiв групи 1 належить проВнводити окремо по кожному об'iкту (будiвлi, спорудi або iх структурВнному компоненту), а облiк балансовоi вартостi груп 2 i 3 ведеться по iх сукупнiй балансовiй вартостi незалежно вiд часу вводу в експлуаВнтацiю.

Амортизацiя основних фондiв проводиться з застосуванням наВнступних норм:

група 1 тАУ 5 вiдсоткiв;

група 2 тАУ 25 вiдсоткiв;

група 3 тАУ 15 вiдсоткiв.

Сума амортизацiйних вiдрахувань звiтного перiоду визначаiться шляхом застосування встановлених норм амортизацii до балансовоi вартостi груп основних фондiв на початок звiтного перiоду.

Балансова вартiсть групи основних фондiв на початок звiтного пеВнрiоду розраховуiться за формулою:

Б(а)=Б(а - 1)+П(а - 1) - В(а - 1) - А(а - 1),

де Б(а) - балансова вартiсть групи на початок звiтного перiоду;

Б(а - 1) - балансова вартiсть групи на початок перiоду, що переВндував звiтному;

П(а - 1) - сума витрат, понесених на придбання основних фонВндiв, здiйснення капiтального ремонту, реконструкцii, модернiВнзацii та iнших полiпшень основних фондiв протягом перiоду, що передував звiтному;

В(а - 1) - сума виведених з експлуатацii основних фондiв за перiод, що передував звiтному;

А(а - 1)-сума амортизацiйних вiдрахувань, нарахованих у пеВнрiодi, що передував звiтному.

Для амортизацii нематерiальних активiв застосовуiться лiнiйний метод, за яким кожний окремий вид нематерiального активу амортиВнзуiться рiвними частками виходячи з його вартостi протягом термiну, який визначаiться платником податку самостiйно, виходячи iз термiВнну корисного використання таких нематерiальних активiв або термiВнну дiяльностi платника податку, але не бiльше 10 рокiв безперервноi експлуатацii.

Амортизацiя проводиться:

- за основними фондами групи 1 - до досягнення балансовою варВнтiстю такого об'iкта 100 неоподаткованих мiнiмумiв доходiв громадян з подальшим вiднесенням залишковоi вартостi до складу валових виВнтрат пiдприiмства вiдповiдного перiоду;

-за основними фондами групи2,3 та нематерiальними активами - до досягнення залишковоi вартостi нульового значення.

Торговельне пiдприiмство може самостiйно прийняти рiшення про застосування прискореноi амортизацii основних фондiв групи 3, придВнбаних пiсля набуття чинностi Закону за такими нормами:

1-й рiк експлуатацii тАУ 15 вiдсоткiв;

2-й рiк експлуатацii тАУ 30 вiдсоткiв;

3-й рiк експлуатацii тАУ 20 вiдсоткiв;

4-й рiк експлуатацii тАУ 15 вiдсоткiв;

5-й рiк експлуатацii тАУ 10 вiдсоткiв;

6-й рiк експлуатацii тАУ 5 вiдсоткiв;

7-й рiк експлуатацii тАУ 5 вiдсоткiв;

Зазначене рiшення не може бути прийняте платниками податку, що випускають продукцiю (роботи, послуги), цiни (тарифи) на яку встановлюються (регулюються) державою.

З метою врахування впливу iнфляцii на реальну вартiсть основних фондiв пiдприiмства Законом встановлена можливiсть проведення щорiчноi iндексацii балансовоi вартостi основних фондiв та нематерiВнальних активiв пiдприiмства.

РЖндексацiя проводиться на коефiцiiнт iндексацii, який визнаВнчаiться за формулою:

Кi=[ J (а - 1) тАУ 10 ]:100,

де J (а - 1) - iндекс iнфляцii року, за результатами якого провадиВнться iндексацiя;

Якщо значення Кi не перевищуi одиницi, iндексацiя не провадиВнться.

У разi, коли платник податку застосував коефiцiiнт iндексацii, такий платник податку зобов'язаний визнати капiтальний доход у сумi, що дорiвнюi рiзницi мiж балансовою вартiстю вiдповiдноi групи основних фондiв (нематерiальних активiв), визначеною на початок звiтного року iз застосуванням коефiцiiнта iндексацii i балансовою вартiстю такоi групи основних фондiв (нематерiальних активiв) до такоi iндексацii. Зазначений капiтальний доход належить до складу валових доходiв платника податку кожного звiтного кварталу звiтноВнго року в сумi, яка дорiвнюi однiй четвертi вiдсотка рiчноi норми амортизацii вiдповiдноi групи основних фондiв (нематерiальних актиВнвiв) вiд суми капiтального доходу такоi групи (нематерiального активу).

Введений в дiю порядок амортизацii основних фондiв та нематерiВнальних активiв пiдприiмства суттiво вiдрiзняiться вiд ранiше дiючого механiзму. Узагальнення цих вiдмiнностей подано у таблицi 1.

Як видно з порiвняльноi таблицi, новий порядок амортизацii осВнновних фондiв та нематерiальних активiв вiдповiдаi iнтересам пiдВнприiмства та може оцiнюватися позитивно. Водночас, слiд зазначити, що пiдприiмства Украiни позбавленi можливостi цiлеспрямованого впливу на обсяг амортизацiйних вiдрахувань як джерело формування власних фiнансових ресурсiв.

Основнi фактори, що обумовлюють розмiр амортизацiйних вiдраВнхувань, узагальнено на рис. 3. Пiсля аналiзу видiв амортизацii доцiльно буде розглянути методи розрахунку амортизацii

3. Методи розрахунку амортизацii основних фондiв

В краiнах з розвиненою економiкою пiдприiмства мають можлиВнвiсть самостiйного вибору методу амортизацii та розробки на цiй пiдВнставi власноi амортизацiйноi полiтики.

Амортизацiйна полiтика пiдприiмства тАФ це цiлеспрямована дiяльВннiсть пiдприiмства з вибору та застосування одного з можливих (законодозволених) методiв амортизацii з метою максимiзацii обсягу влаВнсних фiнансових ресурсiв протягом амортизацiйного перiоду.

Характеристика найбiльш розповсюджених в свiтовiй практицi методiв амортизацii наведена у табл. 2.

Таблиця 2

Характеристика можливих методичних пiдходiв до амортизацii основних фондiв пiдприiмств.

Амортизацiя нараховуiться на основнi засоби, що мають обмежений строк корисноi експлуатацii, який визначаiться самим пiдприiмством з урахуванням таких факторiв:

В· очiкуваноi потужностi або фiзичноi продуктивностi обтАЩiкту;

В· очiкуваного фiзичного зносу;

В· морального зносу;

В· правових або аналогiчних обмежень у використаннi обтАЩiкту.

Метод амортизацii повинен забезпечити розподiл вартостi активу на систематичнiй основi i вiдображати спосiб, завдяки якому економiчна вигода вiд даного активу споживаiться пiдприiмством. Це означаi, наприклад, що якщо автомобiль використовуiться для доставки вантажiв заказчикам, його амортизацiю доцiльно нараховувати на основi пробiгу в кожному звiтному перiодi.

В свою чергу, амортизацiя службового автомобiля керiвника може нараховуватися методом прямолiнiйного списання.

Класифiкацiя методiв амортизацii основних засобiв приведена на рис. 4. Для iх iлюстрацii будемо використовувати наступний приклад.

Приклад. Собiвартiсть придбаного станка складаi 20000 грн., а строк його корисноi експлуатацii рiвний 4 рокам. Очiкуiться, що цей станок буде мати лiквiдацiйну вартiсть 2000 грн.

Метод рiвномiрноi амортизацii

Рiвномiрна амортизацiя досягаiться переважно за допомогою метода прямолiнiйного списання.

Метода прямолiнiйного списання. При використаннi метода прямолiнiйного списання вартiсть обтАЩiкту основних засобiв списуiться рiвними частинами на промiжку всього перiоду його експлуатацii. Сума рiчних амортизацiйних вiдрахувань може бути розрахована двома шляхами.При першому способi розрахунок проводиться подiлом вартостi обтАЩiкту, що пiдлягаi амортизацii, на строк його корисноi експлуатацii.

В нашому прикладi сума щорiчних амортизацiйних вiдрахувань становить:

( 20000 тАУ 2000 )/4 = 4500 грн.

При другому способi сума щорiчних вiдрахувань визначаiться множенням встановленоi або розрахованоi рiчноi норми амортизацii на першочергову вартiсть обтАЩiкту (за вiдрахунком його лiквiдацiйноi вартостi ).

В нашому прикладi рiчна норма амортизацii становить 25%

( 100/4 ) та, вiдповiдно, сума щорiчних вiдрахувань складе:

( 20000 тАУ 2000 )*25/100 = 4500 грн.

Розрахунок амортизацiйних вiдрахувань при використаннi метода прямолiнiйного списання приведено в таблицi 3.

Аналiзуючи цi розрахунки можна сказати що цей методмаiсвоi преваги та недолiки.

Переваги даного методу являiться простота розрахунку та рiвномiрнiсть розподiлу суми амортизацii мiж облiковими перiодами, що забезпечуi спiвставленiсть вартостi продукцii з доходом вiд ii реалiзацii.

Недолiком його вважають те, що вiн не враховуi моральний знос, вiдмiнностi виробничоi потужностi основних засобiв в рiзнi роки iх експлуатацii та необхiднiсть збiльшення витрат на ремонт в останнi роки служби.

Таблиця 3

Розрахунок амортизацii методом прямолiнiйного списання

Але, не дивлячись на недолiки, метод прямолiнiйного списання являiться найбiльш розповсюдженим на практицi.

Метод дегресивноi ( прискореноi ) амортизацii.

При використаннi прискореноi амортизацii в першi роки експлуатацii основних засобiв списуiться бiльша ( основна ) частина iх вартостi. Прискорена амортизацiя означаi щорiчне зменшення суми амортизацiйних вiдрахувань.

Доцiльнiсть застосування методiв прискореноi амортизацii пояснюiться наступними причинами:

В· найбiльша iнтенсивнiсть використання основних засобiв припадаi на першi роки iх експлуатацii, коли вони фiзично i морально ще являються новими;

В· накопичуються засоби для замiни амортизуiмого обтАЩiкту у виподку його швидкого морального старiння та iнфляцii;

В· забезпечуi можливiсть збiльшення частки витрат на ремонт амортизуiмих обтАЩiктiв, яка приходиться на наступнi роки iх використання, без вiдповiдного збiльшення витрат виробництва ( за рахунок того, що сума нарахованоi амортизацii в цi роки зменшуiться ).

Найбiльш розповсюдженими методами прискореноi амортизацii являються метод суми цифр рокiв ( кумулятивний метод ) i метод зменшення залишку.

Метод суми цифр рокiв ( кумулятивний метод ). Сума цифр рокiв тАУ це результат додавання порядкових нометiв тих рокiв, на протязi яких функцiонуi обтАЩiкт.

У нашому випадку, оскiльки строк служби станка становить 4 роки, сума цифр рокiв дорiвнюi:

1 + 2 + 3 + 4 = 10.

Вiдповiдно цьому методу рiчна норма амортизацii визначаiться як вiдношення строку служби, що залишився ( на початок звiтного перiоду ) до суми цифр рокiв.

В нашому прикладi ця норма складаi: в 1-й рiк тАУ 4/10, в 2-й тАУ 3/10, в 3-й тАУ 2/10, в 4-й тАУ 1/10.

Для визначення рiчноi суми амортизацiйних вiдрахувань норма амортизацii вiдповiдного року множиться на рiзницю мiж початковою вартiстю обтАЩiкта i його лiквiдацiйною вартiстю ( табл. 4 )

У випадку, якщо строк експлуатацii обтАЩiкта достатньо тривалий, сума цифр рокiв визначаiться по формулi кумулятивного числа:

( n + 1 )*n/2 = ( 4 + 1 )*4/2 = 10 рокiв.

Таблиця 4

Розрахунок амортизацii методом суми рокiв

Метод зменшення залишку. Метод зменшення залишку передбачаi визначення суми амортизацiйних вiдрахувань множенням балансовоi вартостi обтАЩiкту основних засобiв на початок звiтного перiоду на постiйну норму амортизацii. Ця норма розрахавуiться по формулi:

Норма амор-i=1тАУ( лiквiдацiйна вар-ть/собiвар-ть обтАЩiкту ) ^1/n

де n тАУ кiлькiсть рокiв корисноi експлуатацii обтАЩiкту.

У нашому випадку норма амортизацii дорiвнюi:

1 тАУ ( 2000/2000 )^1/4 = 1 тАУ 0,5623 = 0,437 ( 40% )

Використавуя дану норму, отримаiмо розрахунок амортиза-цiйних вiдрахувань по рокам ( табл. 5 ).

Таблиця 5

Розрахунок амортизацii методом зниження залишку

Рiзновидом розглянутого метода являiться метод подвiйного зниження залишку. При цьому методi в якостi норми амортизацii використовуiться подвiйна ставка амортизацiйних вiдрахувань, що розрахована методом прямолiнiйного списання.

Для розрахунку рiчноi суми амортизацiйних вiдрахувань отриману норму амортизацii слiд помножити на балансову вартiсть обтАЩiкта до початку звiтного перiоду.

Аморт-нi вiдрахування = 2*норма аморт-i*балансова варт-ть

В нашому прикладi р

Вместе с этим смотрят:

РЖнвестицiйна дiяльнiсть комерцiйного банку та ii вплив на його фiнансовий стан

РЖнвестицiйна полiтика банкiв в Украiнi

РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни

РЖнструменти пiдтримки платоспроможностi та лiквiдностi комерцiйного банку (на прикладi АКБ "Приватбанк")

РЖпотечне кредитування як механiзм залучення фiнансових ресурсiв для пiдприiмницькоi дiяльностi