Вексельний обiг i перспективи його розвитку в Украiнi

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ ОСВРЖТИ УКРАРЗНИ

КИРЗВСЬКИЙ НАЦРЖОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМРЖЧНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ

Кафедра _________________________________

МАГРЖСТЕРСЬКА ДИСЕРТАЦРЖЯ

зi спецiальностi тАЬБанкiвський менеджменттАЭ

Адамович Т.С.

ТЕМА: Вексельний обiг i перспективи його розвитку в Украiнi.

Науковий керiвник Опарiн В.М.___________________ ______________________________

Рецензент_____________________________________________

______________________________________

Робота допущена до захисту тАЬ___тАЭ____________2000 р., протокол №_______

Завiдувач кафедри доктор економiки, професор Мороз А.М.

______________________________________

Киiв-2000

ПЛАН

Вступ._____________________________________________________3

1. Методологiчнi основи вексельноi форми фiнансових взаiморозрахункiв.

1.1 Сутнiсть i види векселiв._______________________________5

1.2 Вексельне право та його основнi системи._______________13

1.3 Учасники вексельноi схеми взаiморозрахункiв, органiзацiя та технологiя.__________________________________________24

2. Дослiдження досвiду використання вексельноi форми в Украiнi.

2.1 Обiг векселя для покриття взаiмноi заборгованостi субтАЩiктiв пiдприiмницькоi дiяльностi.___________________________43

2.2 Практика вексельного обiгу в рiзних галузях народного господарства.________________________________________53

2.3 Сутнiсть та класифiкацiя активних операцiй банкiв з векселями.__________________________________________60

2.4 Правове регулювання вексельного обiгу в Украiнi.________69

3. Удосконалення окремих елементiв вексельного обiгу.

3.1 Недолiки вексельного обiгу в Украiнi та шляхи його можливого покращення._______________________________79

3.2 Бухгалтерський облiк векселiв i оподаткування операцiй з векселями.__________________________________________86

3.3 Практичнi рекомендацii щодо заповнення векселiв._______91

Висновки.________________________________________________102

Список лiтератури.________________________________________108

Додатки._________________________________________________113

ВСТУП

Жоден з iнструментiв сучасного фiнансового ринку, крiм, природно, самих грошей, у всiх численних проявах iх економiчних функцiй, не може зрiвнятися за своiю iсторiiю i значенням з векселем. Власне, розвиток вексельного обiгу певною мiрою обумовив перетворення всiх грошових розрахункiв у безготiвкову форму. Роль i значення векселя завжди пiдтримувалися вексельним правом i забезпечувалися державою. Векселi активно використовувалися i використовуються у мiжнародних i внутрiшнiх розрахунках краiн з розвиненою економiкою.

Нинi, на жаль, не можна стверджувати, що вексель, як iнструмент фiнансово-правового регулювання, мiцно увiйшов i широко використовуiться у цивiльно-правових вiдносинах, якi динамiчно розвиваються в Украiнi.

У колишньому СРСР вексель набув широкого поширення в перiод НЕПу. У подальшi роки використання векселя було обмежене через ряд об'iктивних i суб'iктивних причин: монополii державноi власностi на засоби виробництва, адмiнiстративно-плановоi економiки, цiльового фiнансування народного господарства. У подальшому, при проведеннi фiнансово-кредитноi реформи вексель взагалi був практично виключений з товарно-грошового обiгу. Наприкiнцi 80-х рокiв в умовах реформ, викликаних перебудовою в СРСР, у процесi виникнення рiзних форм власностi, розвитку пiдприiмницькоi дiяльностi, становлення системи комерцiйних кредитних установ i iнших фiнансових iнститутiв використання векселя стало реальною необхiднiстю. Вексель i iнструментом, без якого важко уявити сучаснi кредитно-розрахунковi вiдносини, що виникають у цивiльно-правовому обiгу.

В умовах переходу до ринковоi економiки виникла об'iктивна необхiднiсть формування професiйного вексельного ринку в Украiнi. Векселi кредитних установ, фiнансових i страхових компанiй, великих пiдприiмств стають об'iктами бiржових торгiв. За допомогою вексельних програм здiйснюються спроби розв'язання проблеми неплатежiв, здiйснення взаiмозалiкiв заборгованостi, а також розробляються i здiйснюються iншi фiнансовi програми.

Повернення векселя до економiки Украiни маi велике значення. Нинi його використання в основному здiйснюiться в рамках кредитно-розрахункових операцiй. Однак за допомогою векселя можна вирiшувати бiльш важливi задачi i,зокрема, задачу реформування вiдносин власностi. Властивостi векселя як цiнного паперу дозволяють максимально прискорити процеси приватизацii, причому, насамперед, за рахунок нерентабельних пiдприiмств-боржникiв. Юридична конструкцiя векселя як цiнного паперу надiляi його можливостями бiльш ефективного виконання фiнансових зобов'язань порiвняно з iншими цивiльними зобов'язаннями. За наявностi досить конструктивного механiзму переходу вiд фiнансовоi вiдповiдальностi до майновоi створюються умови, за яких векселi стають одним з дiйових iнструментiв ринковоi економiки.

Учасниками вексельного обiгу стають пiдприiмства, органiзацii i громадяни, якi не мають спецiальних знань i досвiду в цiй галузi. У бiльшостi випадкiв практика стикаiться з тим, що пiдприiмства i громадяни не можуть самостiйно реалiзувати своi права за векселем. Це продиктовано тим, що вексельний обiг регулюiться спецiальними правовими нормами.

Потрiбно вiдмiтити, що широкому впровадженню в Украiнi вексельного обiгу перешкоджаi вiдсутнiсть практичного досвiду в його органiзацii. Створення системи вексельного обiгу i вексельного арбiтражу в Украiнi почи-наiться практично заново. Вiдсутнi вiдповiднi фахiвцi, а також налагодженi органiзацiйнi й правовi iнститути; немаi в достатнiй кiлькостi спецiальноi економiчноi i юридичноi лiтератури з цих проблем. Все це i визначаi мету, задачi та актуальнiсть теми даноi дипломноi роботи.

1. Методологiчнi основи вексельноi форми фiнансових взаiморозрахункiв.

1.1 Сутнiсть i види векселiв

Вексель тАФ можливо, найстарiший цiнний папiр, народжений необхiднiстю переказу грошей i оформлення розстрочки платежу при здiйсненнi торговельних угод. Його поява в РЖталii в ХРЖРЖ-ХРЖРЖРЖ ст. була викликана потребою торгiвлi, особливо ярмарковоi, що бурхливо розвивалась в тi часи. РЖталiя тодi вважалась центром господарчого життя, тому що займала вигiдне географiчне положення, знаходячись на перехрестi торговельного шляху, що зв'язував Захiдну РДвропу зi Сходом. Пiвнiчнi iталiйськi мiста тАФ Генуя, Венецiя, Флоренцiя тАФ перетворювались у великi iвропейськi центри ремесел, промисловостi i торгiвлi; цi мiста стали пiонерами в створюваннi цiлого ряду економiчних новшеств, в тому числi тАФ утвореннi банкiв. Вже тодi середньовiчнi банкiри тАФ мiняли, якi займались звичайним обмiном монет, що знаходились в обiгу, почали здiйснювати переказ грошей iз мiста в мiсто, iз краiни в краiну. Цi угоди мали письмову форму, як правило, нотарiального акту, який був документальним правом особи, що внесла валюту мiняли в одному мiсцi, на отримання вказаноi в цьому актi суми грошей в iншому мiсцi обумовленою монетою i в обумовлений час та одночасно був зобов'язанням особи, що отримала валюту, сплатити вiдповiдний еквiвалент. Мiняла постачав купця супроводжувальним листом з дорученням або проханням на адресу агента сплатити подавачу листа вiдповiдну суму грошей. В результатi таких переказних операцiй й народився переказний вексель, а сам термiн ВлвексельВ» означав ВлобмiнВ». Так з'явились три основних учасника вексельних вiдносин: особа (банкiр), що отримала грошi i видала переказний вексель, тАФ векселедавець (трасант); особа, що внесла валюту i отримала вексель тАФ перший векселедержатель (вексельний кредитор); особа (банкiр), якому було адресоване прохання про виплату певноi суми грошей подавачу листа тАФ платник (трасат). А цей вид послуг позбавив купцiв вiд незручностей, труднощiв i небезпеки, пов'язаних з перевозкою монет. Вигода була i мiняйлам, якi отримували винагороду вiд рiзницi мiж прийнятою валютою i виданою за вексельним зобов'язанням.

Спочатку вiдносини мiж учасниками цiii переказноi угоди мали чисто довiрчий характер, але з розвитком i ускладненням грошового обiгу набули характер юридичних зобов'язань. При цьому не тiльки векселедавець, але i банкiр, якому було адресоване прохання про платiж, пiсля прийняття листа (пiзнiше ця процедура перетворилась в акцепт переказного векселя) визнавалися особами, вiдповiдальними за оплату переказного листа (векселя). Законодавство з метою заохочення i розвитку торгiвлi захищало iнтереси вексельного кредитора, суворо караючи невиправних вексельних боржникiв. В силу цих обставин за допомогою векселя почали оформлятися крiм зобов'язань, пов'язаних з переказом грошей, й iншого роду зобов'язання, перш за все тi, що виникають iз кредитних вiдносин. Так з'явився простий вексель, який разом iз звичайною борговою розпискою став використовуватися для оформлення зобов'язань за договором займу.

Як вже вказувалось, вексельнi операцii спочатку були пов'язанi з переказом грошей iз однiii мiсцевостi в iншу, але скоро з розвитком i ускладненням ринкових вiдносин векселi стали знаряддям комерцiйного кредиту: купцi, продаючи один одному товари в кредит, розплачувались векселями. Можливiсть полегшеноi пере-уступки права вимоги за векселем iншiй особi за допомогою передаточного напису (iндосаменту) тАФ XVII ст. - або просто врученням дозволила суттiво розширити коло учасникiв вексельного обiгу. В зв'язку з тим, що одним векселем в процесi обiгу стало можливим погасити цiлий ряд грошових зобов'язань, вексель став не тiльки iнструментом кредиту, але й зручним засобом платежу, сурогатом грошей.

Таким чином з плином часу практика розширяла коло учасникiв вексельного обiгу i створювала принципи, якi склались в основу вексельних правовiдносин. Але тепер вони не могли регулюватися загальноцивiльним законодавством, тими його нормами, якi вiдносились до вiдповiдноi угоди, яка була причиною появи векселя. Виникла необхiднiсть в особливому вексельному законодавствi, яке в першу чергу звернуло увагу на бiльш сувору розробку зовнiшнiх, формальних елементiв вексельного зобов'язання, якi слугували iдиним джерелом прав векселедержателя.

Таким чином, в ходi iсторичного розвитку вексель перетворився в унiверсальний iнструмент, який широко використовуiться у кредитно-розрахункових вiдносинах.

Для ефективного використання векселя в економiцi, перш за все, необхiдно мати уявлення про його правову природу i умови обiгу.

Цивiльне законодавство, як вiдомо, вiдносить вексель до категорii цiнних паперiв, якi i предметом дiяльностi учасникiв цивiльних правовiдносин.

Поняття цiнних паперiв розкриваiться внаслiдок аналiзу функцiй, якi виконують в торгово-грошовому обiзi юридичнi документи. Останнi являють собою документи, змiст яких засвiдчуi тi чи iншi юридичнi факти або заснованi на них правовiдносини. Юридичнi документи виконують в обiзi рiзнi функцii залежно вiд того, яке значення маi документ для вiдповiдних правовiдносин, зокрема, документ може мати процесуальне i матерiально-правове значення, тобто наявнiсть документа необхiдна для виникнення вiдповiдних право-вiдносин. Рiвною мiрою матерiально-правовi функцii належать документу тодi, коли вiн маi значення при здiйсненнi вираженого в ньому права. Вiдносно цiлого ряду цiнних паперiв (у тому числi й векселя), iх пред'явлення необхiдне для здiйснення вираженого в них права. Документи, що визначаються як цiннi папери, свiдчать про наявнiсть певних взаiмних прав i обов'язкiв мiж особою, яка iх випустила (емiтентом), i особою, яка i iх власником (iнвестором).

Останнiм часом, як показала практика, посилилася тенденцiя до бiльш широкого використання "безпаперових" цiнних паперiв замiсть "паперових". Вiдповiдно до цiii обставини виникаi питання про змiст поняття "документ" в умовах змiни його форми з паперовоi на безпаперову. Коли мова йде про цiннi папери як про грошовi документи, потрiбно брати до уваги три важливих аспекти. Перший - "докумен-тальний" характер цiнного паперу; другий - матерiальна форма документа; третiй - наявнiсть певних взаiмних прав i обов'язкiв, що витiкають з права власностi на цiнний папiр.

Документальний характер цiнного паперу означаi, що його випуск i обiг обумовлюi виникнення певних вiдносин мiж iнвестором i емiтентом, тобто поняття "документальний характер" цiнного паперу маi таке ж значення, як i ii офiцiйний характер.

Матерiальна форма цiнного паперу означаi форму або вид матерiального носiя, на якому виконаний документ.

Права, якi визначають змiст цiнного паперу, можуть належати до рiзних категорiй суб'iктивних прав. Найчастiше вони належать до зобов'язальних прав. У цiнному паперi не можуть бути вираженi правовiдносини, внаслiдок яких обидвi сторони взаiмно набувають права i обов'язки, оскiльки сторона, що не володii папером, не зможе реалiзувати права, що належать iй.

Необхiднiсть пред'явлення цiнного папера для здiйснення вираженого в ньому права маi подвiйне значення. По-перше, пред'явлення цiнного папера для кредитора i легiтимацiiю його як суб'iкта права. Зокрема, для витребування вiд боржника за цiнним папером виконання його зобов'язання кредитор повинен його пред'явити. Без цiнного папера кредитор не маi права вимоги. Якщо цiнний папiр не пред'явлений, боржник маi право вiдмовити у виконаннi. По-друге, особа, зобов'язана за цiнним папером, може виконати своi зобов'язання тiльки вiдносно пред'явника папера. У противному разi ця особа буде нести вiдповiдальнiсть перед суб'iктом, уповноваженим цiнним папером. Зокрема, боржник за векселем може виявитися вимушеним двiчi виконати своi зобов'язання. Виконавши ж своi зобов'язання належному держателю цiнного папера, боржник гасить (виконуi) своi зобов'язання.

тАЬТаким чином легiтимацiя держателя цiнного папера як суб'iкта вiдповiдного права маi значення як в iнтересах самого держателя, якого вiн уповноважуi виступити з вiдповiдною претензiiю, так i в iнтересах зобов'язаноi особи, яка, виконавши свiй обов'язок пред'явнику, звiльняi себе вiд вiдповiдальностi перед дiйсним суб'iктом права, якщо держатель таким не бувтАЭ[1]
.

При аналiзi поняття "цiнний папiр" важливо вiдмiтити, що не кожний фiнансовий документ може мати статус цiнного папера. Головним критерiiм, вiдповiдно до якого однi фiнансовi документи вважаються цiнними паперами, а iншi нi, i законодавче визначення i закрiплення вичерпного перелiку категорii цiнних паперiв.У зв'язку з цим потрiбно пiдкреслити, що у багатьох краiнах iснуi нормативно-правовий перелiк фiнансових документiв, що мають юридичний статус цiнного папера.

Цей перелiк, як правило, закрiплений законом. Документи, не вiднесенi законодавцем до категорii цiнних паперiв, таким чином, не можуть бути цiнними паперами.

Законом Украiни вiд 18 червня 1991 року "Про цiннi папери i фондову бiржу"[2]
(ст. 3) встановлено вичерпний перелiк цiнних паперiв, якi можуть випускатися i обертатися в Украiнi: акцii, облiгацii внутрiшнього державноi i мiсцевоi позик; облiгацii пiдприiмств; казначейськi зобов'язання; депозитнi сертифiкати; векселi; приватизацiйнi папери.

Згiдно з цим Законом (ст. 21), векселем i цiнний папiр, який засвiдчуi безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити пiсля настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

При цьому Закон розрiзняi два види векселiв:

а) переказний (тратта);

б) простий.

Переказний вексель являi собою письмовий документ, що мiстить безумовний наказ або пропозицiю однiii особи (векселедавця), зверненi до iншоi особи (платника), сплатити вiдповiдну суму певнiй особi або за його наказом у встановлений термiн або на вимогу. На вiдмiну вiд переказного векселя, простий вексель мiстить безумовне зобов'язання або обiцянку однiii особи (векселедавця) сплатити визначену суму певнiй особi (векселедержателю).

Переказний вексель, таким чином, вiдрiзняiться вiд простого тим, що за переказним векселем платником може бути не векселедавець, а iнша особа, яка пiсля акцепту переказного векселя приймаi на себе зобов'язання сплатити за ним.

Всi векселi за iх економiчною природою можна подiлити на:

- Комерцiйнi або торговi (товарнi) векселi, тобто такi векселi, якi виданi на основi товарного боргу, наданих послуг, виконаних робiт i т.п.;

- Фiнансовi векселi, тобто такi векселi, джерелом яких i фiнансовi операцii та в основi видачi яких лежить отримання грошовоi позики проти видачi боргового зобовтАЩ язання. В основi видачi i комерцiйних, i фiнансових векселiв лежить завжди фактична угода, чи-то i отримання товарного (комерцiйного) або грошового (банкiвського) кредиту.

Векселi, що виставленi на банк, носять комерцiйний характер, коли банк надаi свiй акцепт з метою загального або спецiального фiнансування пiдприiмства. Векселi, якщо вони i виставленими банком на банк, зазвичай являються фiнансовими траттами, за допомогою яких один банк надаi iншому можливiсть скористатися кредитом шляхом продажу цих тратт на грошовому ринку. Цi тратти являються засобом фiнансування банку, а часто i фiнансування спекулятивних операцiй з цiнними паперами та iноземною валютою (наприклад, при внесеннi у якостi застави у реiстрацiйну палату бiржi).

Серед фiнансових векселiв видiляють векселi, в основi видачi яких не яка-небудь реальна угода, а лише мета отримання товарного або - переважно - грошового кредиту, який в iнший спосiб отримати б не вдалося. До таких векселiв вiдносяться дружнi (приятельськi) та бронзовi (дутi) векселi. Загальною ознакою i тих, i iнших i безгрошовiсть (тобто вiдсутнiсть у вексельному зобовтАЩязаннi законноi пiдстави боргу, реальноi економiчноi бази його видачi) та безвалютнiсть (тобто вiдсутнiсть у вексельному зобовтАЩязаннi майнового забезпечення боргу). Оскiльки безгрошове зобовтАЩязання юридично нiкчемне, воно може бути визнане не-законним, але якщо вексель тим часом опиниться у руках добросовiсного держателя, який не знав про цю ваду, то такий держатель все ж таки залишиться законним держателем i маi право вимагати задоволення за векселем. В Украiнi законодавством дозволено видавати векселi лише для сплати за поставлену продукцiю, виконанi роботи, наданi послуги, за виключенням векселiв Мiнфiну, Нацiонального банку та комерцiйних банкiв. Нi дiлових звичаiв, нi судовоi практики у вiдношеннi даних векселiв поки що не iснуi.

До дружнiх векселiв вiдносяться векселi, що не мають в основi своii видачi розрахункiв векселедержателя за товарними та грошовими угодами, що видаються головним чином з метою отримання грошей вiд врахування векселiв у банку. Такими векселями визнаються: виданi один одному родичами, членами та пайовщиками одного товариства, однiiю юридичною особою на користь iншоi та iншi безгрошовi векселi.

До бронзових (дутих) векселiв вiдносяться безгрошовi векселi, якi виданi з метою або поповнення коштiв шляхом iх врахування в банках , або штучного пiдвищення боргiв шляхом видачi векселiв на користь фальшивих кредиторiв. На вiдмiну вiд дружнiх векселiв за векселями фiктивними особи, причетнi до iх виникнення, не приймають на себе вiдповiдальностi за векселем, оскiльки вексель створюiться лише з однiiю метою тАУ ошукати кредиторiв i шляхом шахрайства виманити у них кошти.

До зустрiчних векселiв належать дружнi та бронзовi векселi, в яких двi юридичнi або фiзичнi особи виcтупають по черзi то векселедателем (платником), то векселедержателем (покупцем). Такi векселi визнаються зустрiчними, хоча б iх строки та суми не спiвпадали. Очевидно, що зустрiчнi векселi можуть бути не лише дружнiми та бронзовими, але й комерцiйними, що виникли iз взаiмних торгових вiдносин та угод мiж двома особами.

Для пiдвищення надiйностi векселя передбачений ряд спецiальних процедур, що дозволяють розширити коло осiб, вiдповiдальних за векселем, тобто зобов'язаних платити за векселем при настаннi певних обставин. Наприклад, акцепт або аваль векселя.

Акцепт векселя являi собою операцiю, за допомогою якоi пiдтверджуiться згода платника на оплату векселя. Вiдпо-вiдно, акцептантом i особа, що пiдтверджуi свою згоду на оплату. Якщо як акцептант виступаi банк (банкiвський акцепт), то вексель набуваi статусу першокласного (тобто вищоi якостi, найменш ризикованого) зобов'язання. Акцепт не i обов'язковим, але виступаi як необхiдна умова для того, щоб вексель мав обiг, вiльно обертався на ринку.

Аваль векселя являi собою поручительство за векселем. Авалiст, що здiйснив аваль векселя, приймаi на себе вiдпо-вiдальнiсть за виконання зобов'язань зобов'язаною за векселем особою (наприклад, векселедавцем, акцептантом або iндо-сантом).

РЖндосамент - це передавальний напис на векселi, що засвiдчуi перехiд прав за векселем до iншоi особи i що виконуi гарантiйнi функцii. РЖндосант також несе вiдповi-дальнiсть за платiж разом з усiма iншими, зобов'язаними за векселем особами.

Взаiмну вiдповiдальнiсть сторiн вексельноi угоди пiдвищуi також протест векселя, що даi право векселе-держателю пред'явити iндосантам, авалiстам, акцептантам i векселедавцевi регресний позов.

Нормальна органiзацiя вексельного обiгу передбачаi безумовне дотримання вексельноi дисциплiни. У зв'язку з цим практикуiться законодавча заборона звiльнення з яких-небудь причин будь-якого векселедавця вiд накладеного протесту, а також вiд забезпечення платежу державними дотацiями, переписуванням векселiв або видачею нових позик. Чинник безумовностi платежу, серйознi наслiдки протесту пiд-креслюють перевагу векселя над iншими формами боргових зобов'язань. Законодавче визначення вiдповiдальностi векселедавця за вексельними зобов'язаннями спрямоване на змiцнення грошовоi дисциплiни.

1.2 Вексельне право i його основнi системи

Вексель як борговий документ маi ряд iстотних особливостей, що вiдрiзняють його вiд iнших боргових зобов'язань i надають йому силу особливого, вексельного права. Останнi являi собою сукупнiсть законодавчих та iнших норм, що регулюють вiдносини мiж особами, причетними до вексельного зобов'язання. Спочатку вексельне право являло собою частину цивiльного права, потiм вiдокремилося в особливий iнститут i сьогоднi складаi змiст особливоi юридичноi дисциплiни, що маi самостiйний характер.

Вираз тАЬсила вексельного праватАЭ означаi сукупнiсть тих особливостей, якi властивi тiльки векселям i якi можна видiлити при аналiзi чинного законодавства, що визначаi вексельний обiг в Украiнi, а саме: абстрактнiсть, договiрний характер, безперечнiсть, одностороннiсть, самостiйнiсть зобов'язання за векселем, формальнiсть, обiговiсть або передаванiсть, грошовiсть, право або можливiсть протесту, солiдарна вiдповiдальнiсть, вiдсутнiсть емiсiйного характеру.

Абстрактнiсть вексельного зобов'язання полягаi в тому, що до тексту векселя не включаються причини його появи, тобто видача його юридично не прив'язуiться до конкретного договору. Вексель мiстить у собi лише просте i нiчим не обумовлене зобов'язання або пропозицiю сплатити певну суму.

Векселi (простi або переказнi), що мають однаковий склад первинних учасникiв, одного номiналу, виданi на однаковий термiн i з однаковою вiдсотковою ставкою, укладенi в результатi реалiзацii торговельноi угоди, або на виконання кредитного договору, або просто з добрих спонукань векселедавця по вiдношенню до векселе-держателя, не мають нiяких юридичних вiдмiнностей.

З цього випливаi, що з моменту видачi векселя припиняiться зобов'язання, на погашення якого був виданий документ, i виникаi зобов'язання абсолютно нового характеру - зобов'язання за векселем - борг, що цiлком вiдволiкаiться вiд пiдстав свого виникнення. Таким чином, юридичними наслiдками факту видачi векселя будуть погашення заборгованостi, що ранiше iснувала, за придбанi товари (виконанi роботи, наданi послуги), отриманий кредит i виникнення зовсiм нового зобов'язання - боргу за векселем. Умови угоди не вiдображаються на обiгу векселiв i стягненнi боргiв за ними. У цьому сутнiсть i причина абстрактностi векселя. Для характеристики правовоi природи векселя необхiдно звернути увагу на його договiрний характер, безумовнiсть, формальнiсть та iншi ознаки.

Договiрний характер. Розглядаючи вексель як договiрне зобов'язання, потрiбно мати на увазi не тi договiрнi вiдносини, якi призвели до появи векселя (наприклад, купiвлю-продаж або кредит), а тi вiдносини, якi створюються самим векселем. Договiрний момент у векселi виявляiться у тому, що векселедавець стаi вiдповiдальним перед векселедержателем внаслiдок видачi йому векселя з намiром бути зобов'язаним за ним, а останнiй погоджуiться прийняти виписаний векселедавцем документ.

Безумовнiсть векселя випливаi з його абстракт-ностi i полягаi в тому, що наказ у переказному i зобо-втАЩязання в простому векселi про сплату певноi грошовоi суми повиннi бути простими i не обтяженими будь-якими умовами або застереженнями або посиланнями на них. Боржник за векселем зобов'язаний платити тiльки тому, що вiн видав (або акцептував) вексель, абсолютно незалежно вiд його сподiваннь, пов'язаних з прийняттям на себе вексельного зобов'язання, що виправдалися або не виправдалися.

Одностороннiсть зобов'язання векселедавця у простому векселi маi безумовний характер. У переказному векселi зобов'язання приймаi бiльш складну форму. Тут зобов'язання векселедавця поставлене у залежнiсть вiд скасовуючоi умови - платежу з боку трасата. У переказному векселi векселедавець приймаi на себе зобов'язання заплатити вексельну суму з моменту видачi iм документа, але це зобов'язання i умовним, оскiльки вiн зобов'язаний платити, у випадку якщо не заплатить трасат. Однак до моменту коли особа, вказана у векселi як платник, не акцептуi його, вона не маi до вексельного зобов'язання жодного вiдношення. Отже, до акцепту векселя трасатом вiн являi собою одностороннi безумовне зобов'язання векселедавця. З iншого боку, в переказному векселi iснуi також одностороннi зобов'язання векселедавця, яке пiсля акцепту векселя платником стаi умовним. З прийняттям векселя до платежу виникаi одностороннi безумовне зобов'язання трасата, яке iснуi поряд з умовним зобо-в'язанням векселедавця. Але треба вiдмiтити, що серед науковцiв iснуi також i iнша точка зору з приводу визначення сутностi цiii особливостi: одностороннiсть вексельного зобовтАЩязання полягаi в тому, що для того, хто за цим зобовтАЩязанням зобовтАЩязаний, воно лише зобовтАЩязання, без будь-якоi вимоги з його боку, а для того, хто за ним маi право, воно тАУ лише вимога, без будь-якого зобовтАЩязання з його боку[3]
.

Самостiйнiсть зобов'язання за векселем. Кожне умовне або безумовне зобов'язання за векселем, прийняте на себе особою, що виступаi як учасник, носить цiлком самостiйний характер i абсолютно не залежить вiд того, чи дiйснi iншi укладенi у векселi зобов'язання.

Формальнiсть. Вексель являi собою формаль-не зобов'язання, яке повинне мати суворо встановлену законом письмову форму. Будь-яка умова, пов'язана з виникненням, змiною або припиненням вексельного зобов'язання, маi силу лише тодi, коли вона зазначаiться безпосередньо на векселi або на додатковому листi до нього (алонжi). Реквiзити векселя визначенi в законi. Недотримання форми позбавляi документ сили вексельного зобов'язання.

Обiговiсть (передавальнiсть). Ця властивiсть век-селя забезпечуiться тим, що особа, яка придбала його першою, маi право передати вексель iншiй особi. Таке ж право маi i кожен з подальших векселедержателiв. Передача векселя проводиться шляхом здiйснення iндо-саменту. Передача векселя у власнiсть iншiй особi i лежить в основi передавальностi як однiii з основних властивостей векселя. При передачi векселя за iндосаментом новий (добросовiсний) держатель документа i самостiйним кредитором, а тому вiдносно нього не допускаються заперечення, якi могли б мати мiсце вiдносно його попередника.

Грошовiсть. Вексель являi собою грошове зобов'язання. Воно не може бути виражене нi в якому iншому виглядi, крiм як у грошах.

Право зворотньоi вимоги. Векселедержатель, що не отримав платежу за векселем, отримуi право на прямий позов до особи, зобов^тАЩязаноi за векселем (у переказному векселi) або тiii, що видала (у простому векселi), i, пiсля здiйснення ряду формальностей, - на регресний позов до всiх осiб, що зобовтАЩязалися за векселем ранiше за нього самого. Для обгрунтування такого позову векселе-держателю достатньо предтАЩявити вексель з позначкою про опротестування у неплатежi (женевська система права) або навiть без неi (англо-американська система права).(В Украiнi опротестований вексель вже являiться виконавчим документом)

Солiдарна вiдповiдальнiсть. Якщо протест було здiйснено своiчасно, векселедержатель може звернути свiй позов проти зобов'язаних за векселем осiб (переказний вексель). Всi особи, що видали, iндосували або ава-лювали вексель, i солiдарно зобов'язаними перед векселе-держателем. Отже, векселедержатель маi право пред'яв-лення позову до всiх цих осiб або до кожного окремо. Таке ж право належить кожнiй особi, що пiдписала переказний вексель, пiсля того, як вона сплатила за нього. Позов, пред'явлений до одного з боржникiв, не перешкоджаi пред'явленню позовiв до iнших осiб, навiть якщо вони зобов'язалися пiсля первинного вiдповiдача. Пiсля закiнчення термiнiв, встановлених для пред'явлення векселя термiном платежу по пред'явленнi або пiсля закiнчення певного термiну у такий-то час вiд пред'явлення; для здiйснення протесту в неакцептi або неплатежi; для пред'явлення до платежу у разi застереження "без протесту", векселедержатель втрачаi права проти iндосантiв, проти векселедавця i проти iнших зобов'язаних осiб, за винятком акцептанта в переказному векселi i векселедавця у простому.

Вiдсутнiсть емiсiйного характеру. Вексель не i емiсiйним цiнним папером. Отже, його видача не передбачаi спецiальних процедур, пов'язаних з емiсiiю цiнних паперiв. У зв'язку з цим iстотне значення набуваi питання векселеспроможностi, пiд якою розумiють здатнiсть якоi-небудь особи бути учасником вексельного зобов'язання як кредитор або боржник.

На основi усього вищевикладеного можна зробити висновок, що векселем i письмове, за встановленою законом формою, одностороннi, абстрактне i безумовне грошове зобов'язання, що передаiться за спрощеним порядком по передавальному напису i що перебуваi пiд солiдарною вiдповiдальнiстю всiх причетних осiб, яке пiдлягаi платежу законному векселедержателю проти пред'явлення самого векселя пiд загрозою процесуально суворого i спрощеного стягнення.

В сучасних умовах, яку б функцiю на практицi не виконував вексель (знаряддя кредиту, засiб платежу, iнструмент для iнкасування боргу), взаiмовiдносини учасникiв вексельного обiгу в будь-якому випадку носять характер вексельних правовiдносин i регулюються не загальними нормами цивiльного, а особливого вексельного права.

В 1930 р. в Женевi працювала конференцiя, в результатi чого була напрацьована Конвенцiя, що встановила РДдинообразний закон про переказний та простий вексель. Краiни, що пiдписали або приiднались до неi, прийняли на себе зобов'язання ввести в дiю на своiх територiях РДдинообразний вексельний закон. До таких краiн вiдносяться:

Австрiя, Бельгiя, Бразилiя, Угорщина, Нiмеччина, Грецiя, Данiя, РЖталiя, Люксембург, Монако, Нiдерланди, Норвегiя, Польща, Португалiя, СРСР, Фiнляндiя, Францiя, Швецiя, Швейцарiя, Японiя.

Такi краiни як:

Алжир, Аргентина, Афганiстан, Болгарiя, Буркiна-Фасо, Гаiтi, Габон, Гвiнея, Гондурас, РЖрак, РЖорданiя, РЖсландiя, РЖндонезiя, Камбоджа, Камерун, Коста-Рiка, Лаос, Лiван, Лiвiя, Люксембург, Мароко, Малi, Нiгер, Республiка Бенiн, Республiка Заiр, Пiвденна Корея, Румунiя, Саудовська Аравiя, Сiрiя, Сенегал, Тунiс, Того, Чехословаччина, Чад, Еквадор, Ефiопiя, Югославiя, не приiднались до Женевськоi вексельноi конвенцii, але видали на ii основi своi нацiональнi вексельнi закони. Усi вищезгаданi краiни утворюють Женевську систему вексельного права.

РЖншу основну систему вексельного права складають краiни англо-американського права, чиi вексельне законодавство базуiться на англiйському законi про переказнi векселi 1882 р. До них вiдносяться: Англiя, Австралiя, Багамськi острови, Бермудськi острови, Ботсвана, Бiрма, Вiрджинськi острови, Гана, Гренада, Гонконг, Зiмбабве, РЖзраiль, РЖндiя, РЖрландiя, Канада, Кенiя, Кiпр, Колумбiя, Лесото, Малазiя, Нова Зеландiя, Намiбiя, Нiгерiя, Пакiстан, Пуерто-Рiко, Свазiленд, Судан, США, Танзанiя, Уганда, Фiджi, Фiлiпiни, Шрi-Ланка, ПАР, Ямайка.

Самостiйну групу утворюють краiни, чиi вексельне законодавство не входить в жодну з двох основних систем права i не основуiться на жодному, спiльному для усiх цих краiн вексельному законi. Це, наприклад, такi краiни: Болiвiя, Венесуела, Гватемала, Гондурас, Домiнiканська Республiка, РДгипет, РЖран, РЖспанiя, Колумбiя, Куба, Мексика, Нiкарагуа, Панама, Сальвадор, Тайвань, Таiланд, Уругвай, Чiлi.

Мiж Женевським РДдинообразним вексельним законом (далi тАФ РДВЗ) i англiйським Законом про переказнi векселi (далi тАФ ЗПВ) спостерiгаються деякi розбiжностi. Прослiдкуiмо найсуттiвiшi з них.

У вiдповiдностi до РДВЗ переказний вексель повинен вмiщувати: найменування Влпереказний вексельВ», яке включене у самий текст документа i подане тiiю мовою, на якiй цей документ складений; просту i нiчим не обумовлену пропозицiю сплатити певну суму грошей; найменування платника (трасата); зазначення строку платежу; зазначення мiсця, в якому повинен здiйснитися платiж; найменування того, кому або за наказом кого платiж повинен бути здiйснений (першого векселе-держателя); зазначення дати i мiсця складання векселя; пiдпис того, хто видаi вексель (векселедавця, трасанта) (ст.1 РДВЗ).

Документ, в якому вiдсутнiй будь-який iз зазначених реквiзитiв, не маi сили переказного векселя, за винятком таких випадкiв: вексель, строк платежу у якому не вказаний, розглядаiться як такий, що пiдлягаi оплатi за пред'явленням; якщо вiдсутня назва мiсця платежу, ним вважаiться мiсцезнаходження платника; вексель, в якому не вказане мiсце його складання, розглядаiться як пiдписаний у мiсцi знаходження трасанту (ст.2 ЕВЗ).

Вiдповiдно до ЗПВ переказний вексель повинен мiстити наступнi обов'язковi реквiзити: безумовний наказ сплатити певну грошову суму; строк платежу; найменування платника; найменування отримувача або зазначення, що вексель сплачуiться пред'явнику; пiдпис векселедавця (трасанта). Вексель не буде недiйсним тому, що вiн не маi Влвексельноi вiдмiткиВ», не датований, не вказане мiсце виставлення або мiсце платежу (ст.3,6,7 ЗПВ). Тобто, в англiйському законi передбачаiться менша кiлькiсть обов'язкових реквiзитiв, нiж у РДВЗ, i допускаiться виставлення на пред'явника (але в мiжнародних розрахунках такi векселi не застосовуються).

Форма переказного векселя за РДдинообразним Торговельним Кодексом США (далi тАФ РДТК) вiдповiдаi положенням англiйського закону, з тiiю особливiстю, що для оборотного векселя, що виставлений на користь конкретноi особи, необхiдне включення в вексель застереження про наказ або вiдмiтки ВлпереказнийВ» (ст. ст. 3-104, 3-111, 3-102, 3-110, 3-112 РДТК).

Згiдно з РДВЗ оборотнiсть векселя, тобто можливiсть передачi його по iндосаменту, визнаiться за будь-яким векселем, навiть виданим без застереження ВлнаказуВ». Навпроти, лише включення у вексель спецiальноi вiдмiтки Влне наказуВ» або рiвнозначного застереження може позбавити вексель властивостi передачi по iндосаменту. Такий вексель може бути переуступленим тiльки з дотриманням форми i з наслiдками звичайноi цесii (ст.11 РДВЗ).

За ЗПВ оборотним i вексель, виставлений платежем пред'явнику або наказу, але являiться платежем наказу, якщо мiстить застереження про наказ, а також, якщо сплачуiться визначенiй особi, але не мiстить слiв, що забороняють передачу. Вексель з застереженням, що забороняi передачу, буде дiйсним мiж сторонами, але не може бути оборотним.

Переказний вексель може бути виданий на користь трасанта або виставлений на самого трасанта (ст. о РДВЗ, ст. 3-110, 3-118 РДТК). У випадку, коли у переказному векселi трасат i трасант тАФ одна i та ж особа, англоамериканське законодавство передбачаi, що держатель може на свiй розсуд розглядати його або як переказний, або як простий вексель.

Крiм того, англiйський закон допускаi зазн

Вместе с этим смотрят:

РЖнвестицiйна дiяльнiсть комерцiйного банку та ii вплив на його фiнансовий стан

РЖнвестицiйна полiтика банкiв в Украiнi

РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни

РЖнструменти пiдтримки платоспроможностi та лiквiдностi комерцiйного банку (на прикладi АКБ "Приватбанк")

РЖпотечне кредитування як механiзм залучення фiнансових ресурсiв для пiдприiмницькоi дiяльностi