Комерцiйний банк

План.

Вступ

1. Комерцiйний банк як фiнансовий посередник.

1.1.Комерцiйний банк, його мiсце в кредитнiй системi.

1.2. Функцii комерцiйного банку.

2. Структура та органи управлiння банку.

2.1.Заснування банку.

2.2.Органи управлiння.

2.3.Органiзацiйна структура

3. Управлiнський пiдхiд до аналзу дiяльностi комерцiйного банку.

Висновки

Управлiння вцiлому та управлiння в банкiвськiй справi зокрема i сьогоднi одними з найбiльш актуальних дисциплiн в економiчнiй науцi. Це, в першу чергу, пов`зано зi значними якiсними змiнами в свiтовому господарствi, якi зачепили як роль банкiв так i бiнкiвськоi справи в економiцi, так i взаiмодii всерединi самих банкiв.

Починаючи з перiоду пiзнього Середньовiччя значення банкiв для функцiонування економiки було достатньо великим, але тiльки у ХХ столiттi, коли остаточно сформувався свiтовий ринок, воно набуло настiльки всеохоплюючий характер. Сьогоднi практично жодний економiчний процес не вiдбуваiться без активноi участi банкiв. Змiни якiсного характеру банкiвськоi дiяльностi, в свою чергу, викликали значне збiльшення кiлькостi банкiв i, як наслiдок, збiльшення конкурентноi боротьби мiж ними.

Кожний рiк в рiзних краiнах свiту з`являються сотнi нових банкiв, якi прагнуть потiснити вже iснуючi i зайняти мiсце пiд сонцем, завоювати свою долю на ринку. В той самий час лiберизацiя банкiвського законодавства призвела до iнтерналiзацii банкiвськоi справи, а також до зростання конкуренцii мiж банками та iншими кредитно-фiнансовими установами. Вистояти та вийти з оптимальними показниками дiяльностi без створення системи ефективного менеджменту в цiй сферi просто таки неможливо.

Ефективний менеджмент тАУ життiва необхiднiсть для кожного банку, для кожноi краiни, якщо вона хоче, щоб банкiвська система досягла своii основноi мети тАУ безперервного фунцiонування фiнансовоi галузi, кровоносноi системи будь тАУ якоi економiки.

Але ефективний менеджмент банком неможливий без створення всерединi нього такоi атмосфери, коли весь персонал зацiкавлений в досягненi залагального успiху, вiдчуваi свою особисту причаснiсть до його перемог та поразок. Часи, коли банк одноосiбно управлався власником, а службовцi були просто наiмними робiтниками, якi виконували строго обумовленi функцii давно пройшли. Сьогоднi успiх чи невдача в банкiвськiй дiяльностi багато в чому залежать вiд творчоi дiяльностi та активностi робiтникiв банку, iх готовнiсть взяти на себе вiдповiдальнiсть за рiшення, що приймаються, розумiння того, що загальний успiх може скластися лише в тому випадку, коли кожний буде працювати на гранi своiх можливостей.

Тут слушно звернутися до захiдного досвiду, в першу чергу досвiду США та Великобританii у побудовi ефективноi структури банкiвськоi установи та iмплементацii плодотворного механiзму мотивацii.

У вiтчизнянiй лiтературi данi аспекти почали висвiтлюватись лише протягом останнiх 3-4 рокiв, тому детальна та ретельна обробка захiдного досвiду у сферi планування, органiзацii та оцiнки дiяльностi комерцiйних банкiв просто необхiдна, тим паче, враховуючи гостру актуальнiсть цiii проблеми як у свiтi, за умов глобалiзацii банкiвського сектору та сфер його дiяльностi, так i в Украiнi зокрема.

В зарубiжнiй лiтературi цi проблеми висвiтлювалися Акоффом Р.Л., Хорнгреном Ч.Т., Фiшером Д.РЖ., Коиптоном РЖ.Н. та iншими.

Метою даноi роботи було проаналiзувати проецес створення комерцiйного банку, його управлiнських структур та поцес управлiння ним, як однiiю з найвизначальнiших ланок банкiвськоi системи, на основi досвiду захiдних кредитних систем.

1. Комерцiйний банк як фiнансовий посередник.

Комерцiйнi банки вiдносяться до особливоi категорii дiлових пiдприiмств тАУ фiнансових посереднникiв. Вони залучають капiтали, заощадження населення та iншi вiльнi грошовi кошти, якi вивiльняються у процесi господарськоi дiяльностi та надають iх у тимчасове користування iншим економiчним агентам, якi потребують додатковий капiтал. Фiнансовi посередники виконують, таким чином, важливу народногосподарську функцiю, забезпечуючи суспiльство механiзмом мiжгалузевого та мiжрегiонального перерозподiлу грошового капiталу.

Фiнансове посереднитцтво вiдрiзняiться вiд брокерсько-дiлерських функцiй. Специфiчна риса брокерiв та дiлерiв полягаi в тому, що вони не створюють власних вимог та зобов`язань, дiючи за дорученням клiiнтiв. Фiнансовi ж посередники в процесi дiяльностi створюють новi вимоги та зобовтАЩязання, якi стають товаром на грошовому ринку. Так, приймаючи вклади клiiнтiв, комерцiйний банк створюi нове зобовтАЩязання тАУ депозит, а надаючи позику тАУ нову вимогу до позичальника.

Цей процес створення нових зобовтАЩязань i iх обмiну на зобовтАЩязання iнших контрагентiв складаi основу, суть фiнансового посередництва. Така трансформацiя виключно важлива в ринковiй економiцi. Вона дозволяi подолати труднощi прямого контакту зберiгачiв та позичальникiв, якi виникають через невiдповiднiсть сум, що пропонуються та вимагаються, iх строкiв, доходностi i т.д. Акумулюючи грошовi капiтали з рiзних джерел, фiнансовi посередники створюють загальний знеособлений тАЬпултАЭ грошових коштiв i можуть задовольнити вимоги по кредитах на найрiзноманiтнiших умовах.

Комерцiйнi банки i багатофункцiональними установами, якi оперують в рiзних секторах ринку позичкового капiталу. Крупнi комерцiйнi банки представляють клiентам повний комплекс фiнансового обслуговування, включаючи кредити, прийом депозитiв, розрахунки та iнше. Цим вони вiдрiзняються вiд спецiалiзованих фiнансових установ, якi володiють обмеженними функцiями. Комерцiйнi банки традицiйно вiдiграють роль стрижневоi , базовоi ланки кредитноi системи.

Значення комерцiйних банкiв в сучасних кредитних системах дуже велике. Сьогоднi вони здатнi запропонувати клiiнту до 500 видiв рiзноманiтних банкiвських продуктiв та послуг. Широка диверсифiкацiя операцiй банку дозволяi зберiгати клiiнтiв та залишатись рентабельними навiть за неблагосприятливоi кон`юнктури. Але далеко не всi банкiвськi операцii повсякденно присутнi та використовуються в практицi конкретноi банкiвськоi установи. Проте iснуi певний базовий тАЬнабiртАЭ, без якого банк не може нормально iснувати та функцiонувати.

До таких конституючих операцiй банка вiдносяться:

- прийом депозитiв;

- здiйснення грошових платежiв;

- видача грошових кредитiв.

Саме на виконаннi цих функцiй i створюiться той фундамент, на якому розвиваiться робота банку.

2. Структура та органи управлiння.

2.1.Заснування банку.

Органiзацiя банку являi собою досить складну процедуру та регулюiться, як правило, загальним чи спецiальним (для банкiв) законодавством. В бiльшостi краiн необхiдним i дозвiл на вiдкриття банку, але в рядi випадкiв засновники можуть обмежитись простою реiстрацiiю.

В США реiстрацiя нового банку суворо регламентована. Щоб почати дiяльнiсть, банк повинен отримати чартер чи лiцензiю вiд влади вiдповiдного штату (банк штату) чи ж зробити запит контролеру грошового обiгу про видачу федерального чартеру (нацiональний банк). При цьому слiд виконати ряд умов, стосовно капiталу банка, його майбутнiх операцiй, якостi управлiння i т.д.

При отриманнi федерального чартера банк може бути органiзований не менше як 5 особами. Величина капiталу повинна вiдповiдати мiнiмальним нормам, що встановлюються законодавством та залежать вiл чисельностi населення пункта, де органiзовуiться банк (для нацiональних банкiв 100-200 тис. доларiв, в крупних фiнансових центрах значно бiльше). Далi, в заявцi, що подаiться на iм`я контролера, повиннi бути вказанi фамiлii та адреси засновникiв, кiлькiсть акцiй, на якi пiдписались засновники, одобрювальна резолюцiя трьох офiцiйних представникiв. Крiм того, додаiться проспект банкiвського уставу, сертифiкат про структуру капiталу та ряд iнших документiв.

При розглядi заяв до уваги приймаiться дуже багато факторiв: умови створення, достатнiсть капiталу, перспективи отримання прибутку, компетенцiя керiвного складу, потреба в новому банку, де вiн створюiться i т.д.

Органи влади ретельно аналiзують конкурентну ситуацiю в районi, де вiн створюiться: чи не ущимить створення банку iнтереси вже iснуючих банкiв, чи не виникне загроза невiдповiдноi концентрацii. В цiлому десь бiля половини всiх заявок, що подаються, вiдкидаються контролером грошового обiгу за тими чи iншими мотивами.

Видача лiцензii на право проведення операцiй дii i в багатьох iнших краiнах.

В Нiмеччинi, наприклад, дозвiл на вiдкриття банку видаi Федеральне вiдомство по контролю за банкам, яке втановлюi обов`язковi вимоги для банкiвських установ. Для отримання лiцензii засновники повиннi мати:

- початковий капiтал не менше 6 млн. марок;

- двух тАЬнадiйнихтАЭ та тАЬпрофесiйно пiдготованихтАЭ виконавчих директорiв.

Банк повинен бути органiзований лише в формi акцiонерноi компанii чи партнерськоi фiрми.

В Швейцарii засновники повиннi звертатися за лiцензiiю в Федеральну банкiвську комiсiю. Основнi вимоги:

- банк повинен точно визначити характер i сферу своiх дiлових операцiй та передбачити таку систему органiзацii, що б забезпечила iх виконання;

- банк повинен мати мiнiмальний капiтал, що повнiстю оплачуiться;

- особи, шо очолюють банк, мають мати хорошу репутацiю та мати квалiфiкацiю, необхiдну для управлiння банком;

- бiльшiсть керiвникiв повиннi бути резидентами Швейцарii.

За звичай комiсiя вимагаi наявнiсть мiнiмального капiталу у розмiрi 29 млн. швейцарських франкiв, який необхiдний для його твердих позицiй та активноi дiяльностi на мiжнародному фiнансовому ринку.

В Японii жоден банк не може бути започаткований без спецiальноi лiцензii мiнiстерства фiнансiв. Для отримання останньоi засновники повиннi забезпечити вiдповiднiсть капiталу, активiв та пасивiв банку встановленим стандартам, володiти необхiдним досвiдом та знаннями та мати певний соцiальний статус. Банк повинен бути органiзований у формi акцiонерного товариства i мати капiтал не менше 1 млрд. йен. В назвi банку повинно фiгурувати слово тАЬгiнкатАЭ (банк).

Разом з заявою засновники повиннi представити:

- детальне обгрунтування необхiдностi створення банку;

- сертифiкат про заснування та копiю реiстрацiйного свiдотства;

- протокол засновчих зборiв;

- прогноз отримання прибутку на найближчi три роки;

- curriculum vitae членiв ради директорiв та аудиторiв;

- список крупних акцiонерiв з вказанням мiсця проживання, громадянства, роду заннять та кiлькостi придбаних акцiй;

- баланс банка;

- перелiк всiх фiлiалiв банка.

До 1979р. в Великобританii iснувала система реiстрацii. Для органiзацii банку не потрiбно було навмисного дозволу, а принципи заснування та функцiонування регулювались загальним Законом про компанii 1948р. З 1979 р. жоден банк не маi права почати свою операцii по прийому депозитiв без дозволу Банка Англii. Всi банки були розподiленi на двi категорii: тАЬвизнанi банкитАЭ та тАЬтi, що лiцензiюютьсятАЭ. тАЬВизнанимтАЭ лiцензii не потiебнi, але цi банки мають бути визнаними Банком Англii за рядом критерiiв: наявнiсть мiнiмального капiталу, виконання достатнього набору послуг, солiдна репутацiя в дiловому свiтi.

Для задоволення прохання про видання лiцензii на ведення банкiвських операцiй необхiдно:

- щоб директора та вищi менеджери були тАЬпiдходящими та спроможнимитАЭ особами, якi проявили себе на попереднiй роботi як компетентнi та особи зi здоровим глуздом;

- щоб операцii велись з розрахунком та обережнiстю, тобто, щоб був достатнiй запас лiквiдних активiв та резервiв для покриття можливих збиткiв, велася необхiдна звiтнiсть.

- Мiнiмальний капiтал в 1 млн. ф.ст.

2.2. Органи управлiння.

Головним органом управлiння i загальнi збори акцiонерiв. Основнi питання дiяльностi вирiшуi рада директорiв. Вона i представничим органом власникiв банку, його акцiонерiв та повинна вiдстоювати iх iнтереси. Рада директорiв формуi вищi управлiнськi органи, якi ведуть практичну дiяльнiсть згiдно з рекомендацiями та вказiвками ради. Основнi функцii ради зводяться до наступного.

Визначення стратегiчних цiлей банка та формулювання його полiтики. Визначення стратегiчних цiлей банку вiдноситься до областi довготермiновоi стратегii. В крупному банку цiлi та задачi установи та програма конкретних дiй по iх досягненню викладаiться у навмисному меморандумi, який готуiться радою директорiв разом з керiвниками вiддiлiв та служб.

Меморандум про полiтику банку повинен визначати наступнi важливi моменти:

- категорii клiiнтiв, на обслуговування яких будуть в першу чергу направлятися ресурси банка;

- операцii, якi пiдлягають приорiтетному розвитку в запланований перiод;

- методи маркетинга та просування до споживача нових банкiвських послуг та продуктiв;

- методи забезпечення лiквiдностi;

- мiри по закрiпленню конкурентних позицiй банка на ринку;

- полiтика встановлення тарифiв на послуги банка;

- розмiр та склад банкiвського персонала, програми навчання спiвробiтникiв та iнш.

Пiдбiр людей на керiвнi посади. Це ще одна з важливих функцiй ради директорiв. Справа в тому, що сучасний банк являi собою дуже складне i ризиковане пiдприiмство. Для його успiшноi роботи необхiднi компетентнi та вiдповiдальнi люди. РЗх пiдбором займаiться рада директорiв.

Створення комiтетiв. Для мiнiмiзацii помилок прийняття рiшень в банку створюiться кiлька постiйних комiтетiв, куди входять члени ради директорiв та спецiалiсти банку. Як правило в банку i чотири комiтети: адмiнiстративний (поточнi питання), облiково-позичковий (прийняття рiшень про видачу кредитiв), комiтет по довiрчiй дiяльностi (iнвестування кошт), ревiзiйний (перевiрка фiнансового стану вiддiлiв банку). Комiтети збираються щотижнево для розгляду поточних справ. Крiм того, можуть створюватись спецiальнi комiтети для вирiшення будь-яких екстраординарних питань.

Контроль за позичковими та iнвестицiйними операцiями. Рада директорiв перiодично контролюi структуру портфелю кредитiв та цiнних паперiв згiдно з прийнятими цiлями полiтики банку. У випадку змiни контАЩюнктури (падiння попиту на кредит, зростання процентних ставок i т.д.) може бути змiнена i сама полiтика.

Консультацii. Значна частина часу директорiв банку йде на виконання консультативних функцiй. В раду входять представники бiзнесу, якi мають великий досвiд та знають стан справ в регiонi. Вони консультують керiвництво банку з рiзних питань поточноi полiтики.

Перiодична перiвiрка дiяльностi банку. Директори здiйснюють загальний контроль за операцiями банкiв. На засiданнях (1 раз на мiсяць чи частiше) заслуховуються звiти керiвникiв вiддiлiв та обговорюються стан справ банку.

Для керiвництва та здiйснення практичних операцiй рада директорiв формуi управлiнськi структури банку. За ступенем самостiйностi та обтАЩiмом повноважень управлiнський склад маi три рiвня:

- вищi менеджери (top executives);

- адмiнiстратори (administrators);

- особи, якi надiлення наглядовими та ревiзiйними функцiями (supervisors).

Вищi менеджери володiють найвищим ступенем самостiйностi при прийняттi рiшень, та iх повноваження розповсюджуються на всi аспекти дiяльностi банку. Керiвники цього рiвня зосереджують увагу не на виконаннi окремих банкiвських задач та функцiй, а намагаються забезпечити кiнцевi результати дiяльностi банку. Головне в iх роботi тАУ координацiя дiяльностi окремих служб, визначення конкретних програм, консультацii, оцiнка результатiв роботи вiддiлiв i т.д.

До категорii адмiнiстраторiв вiдносяться керiвники окремих функцiональних служб, якi вiдповiдають за свiй обсяг роботи. Вони дiють в рамках затверджених програм та повноважень. РЗхньою головною метою i забезпечення нормальноi роботи свого вiддiлу в той час, коли загальнi цiлi банку знаходяться в них на другому планi.

Персонал третього рiвня тАУ наглядачi тАУ це найбiльшквалiфiкованi оперативнi працiвники, яким доручаiться керiвництво вузькоспецiалiзованою групою чи дiлянкою i якi допомагають трудовим робiтникам, вирiшують спiрнi та складнi питання, дають консультацii з конкретних випадкiв, займаються навчанням персоналу.

До числа найвищих посадових осiб банку, якi управляють його повсякденною дiяльнiстю, вiдносяться ( в США):

- голова ради директорiв;

- президент;

- казначей;

- контролер.
[ММ1]

[ММ2]

Голова ради директорiв. За звичай не займаiться оперативною роботою. Вiн скликаi i проводить раду директорiв, приймаi участь у розробленнi стратегiчних рiшень, представляi банк на рiзних форумах тощо.

Президент тАУ це управляючий всiм дiловим життям банку. Як правило, вiн визначаi характер щоденноi дiяльностi банку. Реальна роль президента залежить вiд багатьох обставин. РЖнодi вiн може зосереджувати головнi зусилля на налагодженнi звтАЩязкiв банку з владою, суспiльними органiзацiями та iншими фiнансовими установами. Але частiше всього вiн приймаi участь у виробленнi оперативних рiшень, даi вказiвки щодо видачi крупних кредитiв, оцiнюi перспективних клiiнтiв тощо.

Як правило, в крупних банках i також велика кiлькiсть вiце-президентiв, якi вiдповiдають за роботу крупних вiддiлiв чи регiональних пiдроздiлiв банку.

Дуже важливою, зокрема в американських банках, i посада казначея. Вiн вiдповiдаi за безпосереднi здiйснення всiх оперативних функцiй i i звтАЩ
[ММ3]
язуючою ланкою мiж головними вiддiлами банку. За його наказом i з його дозволу здiйснюiться облiк i продаж векселiв, видачу позик, прийом депозитiв, видачу зберкнижок, здiйснюi купiвлю цiнних паперiв для банку, контролюi касовi операцii, несе вiдповiдальнiсть за правильнiсть банкiвськоi документацii та звiтностi. Казначей i об
[ММ4]
тАЩязковим членом ради директорiв i ii постiйним секретарем.

Контролер очолюi бухгалтерську роботу та вiддiл статистики. Крiм того, вiн займаiться проблемами введення нових методiв роботи, автоматизацii тощо.

2.3.Органiзацiйна структура.

Структура банку, кiлькiсть вiддiлiв, спецiалiзацiя служб, склад керiвництва, розподiл повноважень i т.д. залежить вiд багатьох факторiв i визначаiться економiчною доцiльнiстю.

В загальнiй органiзацiйнiй структурi банку можна видiлити два типи вiддiлiв:

- вiддiли, якi виконують лiнiйнi функцii;

- вiддiли, якi виконують штабнi функцii.

Лiнiйнi вiддiли безпосередньо зайняттi виконанням органiзацiйноi роботи (прийняття вкладiв, видача кредитiв, купiвля цiнних паперiв тощо). Термiн тАЬлiнiйнийтАЭ характеризуi характер звтАЩязкiв цих вiддiлiв з вищими ешелонами банку. Лiнiйнi функцii делегуються з вищих поверхiв iiрархii на нижчi, що створюi безперервний тАЬланцюг командтАЭ або тАЬлiнiютАЭ команд по вертикалi, яка звязуi один рiвень з iншими.

Штабнi вiддiли займаються обслуговуванням лiнiйних вiддiлiв, допомагають iм у пiдвищеннi ефективностi iх дiяльностi. Прикладом можуть слугувати вiддiли планування, кадрiв, юридичний, статистики i т.д.

Теорiя менеджменту рекомендуi чiтко розмежовувати функцii вiддiлiв рiзних типiв i завжди мати на увазi, що штабнi вiддiли володiють лише правом надавати допомогу i давати консультацii.

Вiдомо декiлька принципових схем побудови банку. Кожна з них адекватна певному типу кредитного ринку. Так, в умовах локального ринку, обмеженого контингенту клiiнтiв, вiдсутностi активноi боротьби конкуруючих установ, нерозвиненостi або повноi вiдсутностi фiлiальноi системи найбiльш розповсюджена так звана схема побудови банку. Для неi характернi гранична простота вертикальних звтАЩязкiв, пряме та безпосереднi пiдпорядкування вiддiлiв вищому керiвництву банку.