Кредитнi операцii комерцiйних банкiв, iх сутнiсть та ризикове середовище

ГЛАВА 1. Кредитнi операцii комерцiйних банкiв, iх сутнiсть

та ризикове середовище

1.1. Сутнiсть та змiст кредитноi дiяльностi

комерцiйного банку.

Банкiвська система сьогоднi -- це одна з найважливiших та невiд'iмних структур ринковоi економiки. Iсторично розвиток банкiв та товарного виробництва, обiгу йшли поруч i тiсно переплiтались. Банки при цьому формувались як фiнансовi посередники, що залучають капiтали, заощадження населення та iншi грошовi засоби, котрi вивiльнюються в ходi господарськоi дiяльностi, i надають iх у тимчасове користування iншим агентам, що потребують додаткового ресурсного капiталу. Ставши iнституцiiю фiнансового перерозподiлу вартостi, у даний час комерцiйнi банки можуть запропонувати клiiнтам до 200 видiв рiзноманiтних банкiвських продуктiв та послуг. Проте i наявний визначений базовий перелiк, без якого банк не може iснувати та нормально функцiонувати. До таких фундаментальних операцiй банку властиво вiдносять:

- приймання депозитiв;

- здiйснення грошових платежiв та розрахункiв;

- надання кредитiв.

Законодавством Украiни встановлено, що банки -- це установи, функцiiю яких i кредитування суб'iктiв господарськоi дiяльностi та громадян за рахунок залучення коштiв пiдприiмств, установ, органiзацiй, населення та iнших кредитних ресурсiв, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та iнших банкiвських операцiй, передбачених Законом Украiни "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".

Розглянемо детальнiше основу активноi дiяльностi комерцiйного банку -- надання позичальнику кредиту, позаяк найбiльша частина активiв банку вкладаiться саме у кредитнi операцii.

Кредит -- це позичковий капiтал банку у грошовiй формi, що передаiться у тимчасове користування на умовах забезпеченостi, повернення, строковостi, платностi та цiльового характеру використання. Дане визначення кредиту випливаi iз самоi мети банкiвського бiзнесу, тобто отримання зиску за рахунок вмiлого, рацiонального та безпечного вкладення банкiвського капiталу. Принцип забезпеченостi надання кредиту означаi наявнiсть у банку права для захисту власних iнтересiв, недопущення збиткiв вiд можливого неповернення боргу позичальником через його неплатоспроможнiсть. Принцип тимчасового користування, повернення та строковостi маi на увазi те, що кредит повинен бути повернутий банку позичальником не пiзнiше обумовленого при наданнi позики термiну. Принцип платностi за кредит передбачаi право банку справляти плату у виглядi процента за користування позикою, котра власне i основним джерелом традицiйних доходiв комерцiйного банку й складаi змiст банкiвського бiзнесу. Принцип цiльового використання кредиту визначаi вкладення позичкових коштiв у конкретнi цiлi дiяльностi позичальника.

З iншого боку, кредит -- це економiчнi вiдносини мiж юридичними (у данiй роботi ми розглядаiмо вiдносини, коли юридичною особою, що надаi кредит, i банк), фiзичними особами та державою з приводу перерозподiлу вартостi на вищевказаних засадах.

Загалом кредит застосовуiться у таких формах:

1) банкiвський кредит -- основна форма кредиту, що надаiться суб'iктам кредитування усiх форм власностi на певний строк, пiд забезпечення, з нарахуванням процентiв за користування кредитом;

2) комерцiйний кредит -- характеризуi кредитну угоду мiж двома суб'iктами господарськоi дiяльностi щодо реалiзацii товарiв та послуг з вiдстрочкою iх оплати. Банк приймаi участь у данiй угодi шляхом надання кредиту векселедержателю пiд акцептованi платником векселi;

3) лiзинговий кредит -- вiдносини, якi виникають у випадку оренди майна (форма майнового кредиту). Банк придбаваi певне майно та згiдно договору оренди передаi його клiiнту (з можливим наступним викупом клiiнтом цього майна). Орендна плата складаiться з двох величин: вартостi майна та комiсiйноi винагороди банку за лiзинговi послуги, котра дорiвнюi проценту за кредит;

4) iпотечний кредит -- надаiться пiд заставу нерухомого майна;

5) споживчий кредит -- його можуть отримати фiзичнi особи тiльки у нацiональнiй грошовiй одиницi на придбання товарiв тривалого користування та повертати банку у розстрочку;

6) бланковий кредит -- винятковий вид кредиту, що надаiться особливо надiйним позичальникам без забезпечення кредиту пiд вищу процентну ставку;

7) консорцiумний кредит -- надаiться кiлькома банками.

Якщо кредитором i комерцiйний банк, то можна виокремити наступнi види економiчних вiдносин, пов'язаних iз кредитом:

1. Найпоширенiшi -- кредитнi вiдносини мiж банком з одного боку та пiдприiмствами, господарськими органiзацiями i товариствами з iншого. Саме такi вiдносини найкраще вiдповiдають умовам розвинутих товарно-грошових вiдносин, що мають мiсце у ринковiй економiцi.

2. Кредитнi вiдносини мiж банками та державою. У даний час комерцiйнi банки беруть непряму участь у кредитуваннi держави, купуючи облiгацii державних позик у ii генерального агента -- Нацiонального банку Украiни, тобто шляхом iнвестування капiталу у державнi цiннi папери.

3. Кредитнi вiдносини мiж банком та населенням для придбання фiзичними особами споживчих товарiв тривалого користування та послуг.

4. Мiжбанкiвськi кредитнi вiдносини. Зазвичай цей вид кредитних вiдносин використовуiться банками для пiдтримання необхiдних нормативiв та показникiв банкiвськоi дiяльностi, а також негайного виконання своiх зобов'язань перед iншими кредиторами.

Комерцiйнi банки можуть надавати кредити всiм суб'iктам господарськоi дiяльностi незалежно вiд iх галузевоi належностi, статусу, форм власностi у разi наявностi в них реальних можливостей та правових форм забезпечення своiчасного повернення кредиту та сплати вiдсоткiв (комiсiйних) за користування кредитом.

Комерцiйний банк у залежностi вiд потреб та можливостей позичальника, а також iнтересiв самого банку може надавати кредити на рiзних умовах. Тому на практицi iснуi подiл банкiвських позик за рiзноманiтними ознаками та критерiями, тобто класифiкацiя кредитiв для полегшення контролю та управлiння кредитним портфелем банку:

- за призначенням та характером використання позикових коштiв;

- за наявнiстю та видом (характером) забезпечення кредиту;

- за строками використання кредиту;

- за методами надання та способами повернення кредиту;

- за характером та способом сплати процента;

- за числом кредиторiв;

- за ступiнню ризику тощо.

Кредитнi операцii i найважливiшим джерелом прибутку банку, проте у зв'язку зi збiльшенням в останнi роки випадкiв неповернення кредитiв данi операцii складають пiдвищену небезпеку для стiйкостi та стабiльностi банку в цiлому. Прикладом щодо цього можуть слугувати долi ряду банкiв Украiни, краху котрих сприяла ризикована кредитна полiтика.

Кредитнi вiдносини мiж комерцiйними банками та позичальниками будуються на пiдставi кредитних договорiв (угод). У практицi дiяльностi банкiв розрiзняiться кредитування пряме й опосередковане. При прямому кредитуваннi договiр на позичку укладаiться безпосередньо мiж банком-кредитором i позичальником. Опосередковане кредитування вiдбуваiться при купiвлi банком фiнансових зобов'язань (як правило, векселiв) позичальника.

Кредитний договiр мiж банком та позичальником укладаiться тiльки у письмовiй формi, в якому визначаються взаiмнi зобов'язання та вiдповiдальнiсть сторiн. Договiр може бути укладений як шляхом складання одного документа, так i способом обмiну листами та зверненнями. Вiдповiдно до принципiв кредитування кредитний договiр передбачаi такi основнi засади:

1. Визначення призначення кредиту та його розмiр.

2. Визначення строку користування позичальником кредитом.

Датою надання кредиту вважаiться дата виникнення заборгованостi на позичковому рахунку позичальника.

3. Визначення форми надання кредиту та виду позичкового рахунку.

4. Визначення виду забезпечення кредиту.

5. Визначення плати (процентiв) за користування кредитом.

6. Визначення порядку погашання кредиту та процентiв за надану позику.

7. Права i вiдповiдальнiсть сторiн щодо надання i погашення кредиту.

8. Контрольнi та iншi заходи банку щодо повернення наданого кредиту.

У разi прийняття рiшення про продовження спiвпрацi з потенцiйним позичальником пiсля укладання кредитного договору йому надаються позичковi кошти залежно вiд обраного методу кредитування.

Загалом методи кредитування банками суб'iктiв господарювання i складовою частиною кредитного механiзму. Зворотнiй рух кредиту визначаiться такими факторами, як безпосереднiй процес виробництва та обiгу, а також змiна залишку забезпечення (наприклад, кредитованих цiнностей чи витрат), котра i прямим наслiдком названого процесу. Беручи це до уваги, вирiзняють методи кредитування за оборотом i за залишком, а також оборотно-сальдовий метод. Данi особливостi зворотнього руху кредиту проявляються через окремi елементи методiв кредитування: вид позичкового рахунку, порядок надання кредиту, способи його повернення та органiзацiя банкiвського контролю за дотриманням принципiв кредитування, наведених вище.

Власне змiст кредитних операцiй комерцiйних банкiв полягаi в укладеннi та виконаннi договорiв щодо надання кредиту мiж банком та позичальником, якi супроводжуються записами за банкiвськими рахунками з вiдповiдним вiдображенням у балансах контрагентiв кредитного договору, тому значення вказаних елементiв вiдiграi суттiву роль у визначеннi та виборi банком методу кредитування суб'iкта.

Кредити надаються суб'iктам господарськоi дiяльностi у безготiвковiй формi шляхом сплати платiжних документiв з позичкового рахунку як у нацiональнiй, так i в iноземнiй валютi у порядку, визначеному чинним законодавством та нормативними актами Нацiонального банку Украiни, або шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника (в окремих випадках можливе також надання кредиту у готiвковiй формi для розрахункiв iз здавачами сiльськогосподарськоi продукцii).

На даному етапi розвитку банкiвськоi системи Украiни при наданнi позики банк може вiдкривати для облiку кредиту такi види позичкових рахункiв:

1. Простий позичковий рахунок.

2. Спецiальний позичковий рахунок.

3. Окремий позичковий рахунок.

4. Контокорент.

Цi рахунки дають змогу вести облiк утворення та погашання заборгованостi позичальника за кожною окремою позикою. Вiдмiнними рисами рахункiв i особливостi кредитування за оборотом i за залишком.

Кредитування за простим позичковим рахунком у бiльшостi випадкiв передбачаi кредитування за залишком. Грошовi засоби тут надаються для покриття здiйснених витрат та пiд фактично накопиченi запаси (залишки) товарно-матерiальних цiнностей. Позичальник в мiру накопичення запасiв повинен заявляти про свою потребу у позичцi та подавати у банк вiдомостi про понаднормовi оплаченi залишки кредитованих цiнностей для визначення розмiру кредиту, оскiльки тiльки за наявностi цих даних банк може встановити реальну потребу у позичцi та величину залишку матерiальних цiнностей, котрi пiдлягають кредитуванню. Оформлення кредиту у такому разi вiдображаiться у дебетi позичкового та у кредитi розрахункового рахункiв. Кiлькiсть простих позичкових рахункiв одного суб'iкта господарськоi дiяльностi як правило вiдповiдаi числу об'iктiв кредитування, тобто кожен новий кредит вiдноситься на окремий простий позичковий рахунок. Погашання кредитiв, що облiковуються на простому (сальдовому) позичковому рахунку, переважно вiдбуваiться шляхом списання грошових засобiв з розрахункового або поточного рахунку позичальника. Тобто це i рахунок разових позик.

Кредитування за спецiальним позичковим рахунком вiдображаi кредитування за оборотом. Позики надаються у виглядi оплати розрахункових документiв за товари та послуги, що надсилаються позичальником у банк. Тому в даному випадку для виконання кредитноi операцii дебетуiться тiльки позичковий рахунок. Також при використаннi даного методу кредитування немаi необхiдностi подавати у банк кiлька строкових зобов'язань про повернення кредиту, а позичальником надсилаiться одне таке загальне зобов'язання про виконання всiх умов i правил кредитування. Тобто спецiальний позичковий рахунок вiдображаi надання позичальнику кредитноi лiнii. Вiн сприяi своiчасному задоволенню потреб пiдприiмств у додаткових грошових ресурсах. Погашання кредиту на спецiальному позичковому рахунку вiдбуваiться таким чином, коли грошовi засоби перераховуються на цей рахунок, нерiдко оминаючи розрахунковий рахунок позичальника. У деяких випадках погашання проводиться шляхом списання грошових сум з розрахункового рахунку.

Окремий позичковий рахунок поiднуi риси простого та спецiального позичкових рахункiв i i оборотно-сальдовим. Вiн застосовуiться тiльки у тому разi, якщо у пiдприiмства немаi грошей на розрахунковому рахунку.

Специфiчним видом розрахункових та кредитних операцiй банку i вiдкриття контокоренту. Це iдиний загальний активно-пасивний рахунок, на якому вiдображаються всi господарськi операцii позичальника, оскiльки за наявностi контокорентного розрахунковий рахунок пiдприiмства як самостiйний особовий рахунок закриваiться. Платежi та грошовi надходження на даний рахунок, як правило, неоднаковi, тому сальдо контокоренту може бути як кредитовим (тодi вiн вважаiться депозитом), так i дебетовим. Дебетове сальдо контокорентного рахунку клiiнта свiдчить про недостатнiсть в останнього у даний момент часу власних засобiв для забезпечення поточних виплат, тому банк надаi клiiнту кредит в межах вiд'iмного сальдо (овердрафта), якщо воно не перевищуi встановленого лiмiту (величини кредитноi лiнii). Сальдування контокоренту вiдбуваiться через визначенi промiжки часу, проценти за овердрафт нараховуються щоденно на непогашений залишок.

Отже, основними рисами сучасноi структури кредитування i:

1. Кредитнi операцii здiйснюються банком у межах його кредитних ресурсiв.

2. Дiяльнiсть банку залежить вiд обов'язкових економiчних нормативiв, встановлених Нацiональним банком Украiни.

3. Базування кредитних операцiй на договiрнiй системi. Банк та клiiнт укладають договiр, в якому зазначаються умови та методи кредитування, права та обов'язки сторiн. У разi невиконання вказаних зобов'язань винна сторона несе вiдповiдальнiсть.

4. Перенесення акценту на кредитування суб'iкта, а не об'iкта.

5. Перехiд до таких форм кредитування, котрi забезпечують повернення позик.

6. Значне мiсце займають мiжбанкiвськi позики для пiдтримання банками встановлених нормативiв.

7. У даний час методи кредитування iдинi для всiх галузей.

1.2. Кредитнi ризики та причини iх виникнення.

Як ми вже зазначали, ризик i невiд'iмною ситуативною характеристикою будь-якоi дiяльностi кожного суб'iкта бiзнесу. У розрiзi банкiвських кредитних операцiй можна розглядати кредитний ризик - тобто ризик несплати позичальником основного боргу (суми наданоi позики) i вiдсоткiв, якi належать сплатi банку за користування кредитом у термiни, визначенi у кредитному договорi. Несплата процентiв за позикою здатна спричинити неотримання прибутку банку вiд кредитноi дiяльностi, неповернення ж самого кредиту викликаi появу прямих збиткiв та можливу втрату банкiвського капiталу. Обидва вислiди неплатежiв за кредитною угодою i вкрай небажаними для банку, позаяк це може призвести у майбутньому до скорочення ресурсноi бази та пiдриву фiнансовоi стабiльностi, авторитету самого банку. Тому видаiться логiчним те, що банк, прагнучи убезпечити себе вiд ймовiрних втрат, у першу чергу надаi кредити найбiльш надiйним, перевiреним клiiнтам. Але разом з тим слiд пам'ятати, що кредитнi операцii, пов'язанi з дещо вищим ризиком повернення позик, i бiльш дохiдними за рахунок вищоi оплати позичальником такоi операцii, тобто вищого процента за кредит. З огляду на це кредитний ризик активноi дiяльностi комерцiйного банку можна розглядати i як ймовiрнiсть появи втрат (втраченоi вигоди) iз-за ненадання кредиту потенцiйному позичальнику, здатному своiчасно виконати своi фiнансовi зобов'язання.

Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, однаковою мiрою стосуiться всiх клiiнтiв банку незалежно вiд того, чи позичальником i юридична особа-виробник, фiзична особа, а чи iнший банк. Виникнення кредитного ризику можна пов'язувати з ймовiрнiстю спаду виробництва та/або попиту на окремий вид продукцii, товарiв та послуг (промисловий кредитний ризик), невиконанням iз-за якихось причин договiрних вiдносин (ризик врегулювання та поставок), запiзненням строковоi трансформацii видiв ресурсiв та ризиком форс-мажорних обставин.

Також присутнiсть ризику у кредитних операцiях комерцiйних банкiв викликана недетермiнованiстю, непередбачуванiстю дiй конкурентiв, змiною стратегii дiяльностi клiiнтiв-позичальникiв та iнших суб'iктiв банкiвськоi дiяльностi, а також наявнiстю численних зовнiшнiх факторiв та умов.

Кредитний ризик може бути пов'язаний з:

/ простроченням платежу через неплатоспроможнiсть позичальника;

/ нецiльовим використанням кредиту;

/ типом позичальника за формою власностi;

/ збитковiстю галузi застосування кредиту;

/ забезпеченiстю i видами застави;

/ невиконанням попереднiх зобов'язань за кредитами банку;

/ безперспективнiстю подальшого розвитку позичальника;

/ складним фiнансовим станом пiдприiмства, що отримало кредит тощо.

Якщо розглянути умови виникнення ризикiв у банкiвському кредитуваннi, то можна вiдзначити наступнi тези.

По-перше, даний ризик може бути зумовлений ймовiрною появою збиткiв в результатi:

- нерацiонального вкладення кредитних ресурсiв у ненадiйнi кредитнi проекти, наявностi значноi частки даних кредитiв у кредитному портфелi банку;

- недостатнього обгрунтування i достовiрностi прогнозу розвитку ринковоi ситуацii, бiзнесовоi та фiнансовоi дiяльностi позичальника при наданнi кредиту;

- появи непередбачених обставин, зумовлених полiтичними, економiчними, соцiальними та iншими факторами, що утруднюють повернення кредиту позичальником;

- можливоi недоброчесноi конкуренцii з боку iнших банкiв та фiнансово-кредитних iнститутiв тощо.

По-друге, ризик може бути викликаний ймовiрними втратами, котрi сприймаються як непередбачуване зниження суми повернення або й можливе неповернення позики в силу наступних факторiв:

- несподiваних несприятливих змiн умов банкiвськоi дiяльностi та дiяльностi суб'iктiв господарювання внаслiдок введення нових нормативно-правових актiв;

- недостатнього обгрунтування та достовiрностi вiдмови у наданнi кредиту позичальникам, здатним своiчасно його повернути;

- недостатнього обгрунтування та достовiрностi оцiнки дiловоi, фiнансовоi та кредитноi спроможностi клiiнта, його гарантiй i, як наслiдку, надання кредиту позичальнику, не здатному його повернути;

- недоброчесноi оцiнки справжньоi мети позичальника, здатного на правопорушення.

По-третi, ризик неповернення позичкового боргу залежить вiд стихiйних лих (пожеж, землетрусiв, повеней тощо), впливу кримiнального середовища, в тому числi правопорушень банкiвського персоналу.

Схематично структура кредитного ризику iз-за зовнiшнiх умов зображена на мал. 1. Якщо коротко охарактеризувати кожне джерело кредитного ризику, вказане на малюнку, то можна зазначити:

1. Ризик, пов'язаний iз позичальником, гарантом, страховиком:

а) об'iктивний (фiнансових можливостей) -- нездатнiсть позичальника (гаранта, страховика) виконати своi зобов'язання за рахунок поточних грошових надходжень чи вiд продажу активiв;

б) суб'iктивний -- репутацiя позичальника (гаранта, страховика) в дiловому свiтi, його вiдповiдальнiсть i готовнiсть виконати взятi зобов'язання;

в) юридичний -- недолiки в складаннi i оформленнi кредитного договору, гарантiйного листа, договору страхування.

2. Ризик, пов'язаний iз предметом застави:

а) лiквiдностi -- неможливiсть реалiзацii предмета застави;

б) кон'юнктурний -- можливе знецiнення предмета застави за перiод дii кредитноi угоди;

в) загибелi предмета застави;

г) юридичний -- недолiки в складаннi i оформленнi договору застави.

3. Системний ризик -- змiни в економiчнiй системi, якi можуть здiйснити вплив на фiнансовий стан позичальника (наприклад, змiна податкового законодавства).

4. Форс-мажорний ризик -- землетруси, повенi, катастрофи, смерчi, страйки, воiннi дii тощо.

Кредитний ризик

Ризик, пов'язаний Ризик, пов'язаний зi способом Системний Форс-мажорний

з позичальником забезпечення повернення позики ризик ризик

Îá'ºêòèâííèé Ðèçèê ùîäî Ðèçèê ùîäî Ðèçèê ùîäî Ëiêâiäíîñòi

ãàðàíòà ñòðàõîâèêà ïðåäìåòà çàñòàâè

Ñóá'ºêòèâíèé Êîí'þíêòóðíèé

Þðèäè÷íèé Îá'ºêòèâíèé Ñóá'ºêòèâíèé Þðèäè÷íèé Þðèäè÷íèé Çàãèáåëi

Мал. 1. Структура кредитного ризику.

Труднощi з погашанням наданих банком позик можуть виникати з рiзних причин. Найбiльш поширеними з них i:

1. Помилки та прорахунки самого банку, котрих вiн припустився при розглядi кредитноi заявки, а також пiд час розробки та укладання кредитного договору i подальшого контролю його виконання.

2. Неефективна робота клiiнта, що отримав позику.

3. Фактори, якi знаходяться поза банкiвським контролем та можливостями впливу.

Щодо причин неповернення позичальником кредиту, що iх здатен спровокувати банк, називають:

а) необгрунтовано лiберальне ставлення до позичальника при розглядi заявки на отримання кредиту. Тут можуть мати мiсце такi чинники, як:

/ надання необгрунтовано великоi суми кредиту (кредитiв)

одному клiiнту або групi позичальникiв (концентрацiя

кредитних ринкiв);

/ надання кредитiв позичальникам, котрi пов'язанi систе-

мою участi з банкiром або банком, наявнiсть дочiрнiх

структур банку (чинник "зв'язаного кредитування").

б) неякiсне проведення оцiнки кредитоспроможностi позичальника внаслiдок недостатнього професiоналiзму банкiвських спецiалiстiв або вiдсутностi чiткоi методики проведення оцiнки фiнансового стану позичальника, передбаченоi нормативними актами.

в) помилки в оцiнцi забезпечення позики внаслiдок завищення його реальноi ринковоi вартостi, лiквiдностi тощо.

г) неповне вiдображення у кредитному договорi умов, що забезпечують iнтереси банку у поверненнi кредиту та плати за нього повною мiрою.

д) вiдсутнiсть контролю за позичальником у перiод користування кредитом та погашання позики (проведення обстежень, перевiрок використання кредиту та стану забезпечення позики, контроль поточноi фiнансовоi дiяльностi клiiнта тощо).

е) надмiрне розширення або швидке збiльшення обсягiв кредитних операцiй:

/ надання позик в обсягах, що не вiдповiдають капiталу банку

/ поширення кредитноi дiяльностi на регiони та сфери, не

знайомi банку або для функцiонування в котрих банк не-

достатньо оснащений тощо.

i) неефективне стягнення позик та процентiв у зв'язку з конфлiктами мiж банком та компанiями, що знаходяться у власностi банкiра або банку.

Рiвень кредитного ризику значно збiльшуiться, якщо:

* проблемнi позики виникають раптово та наперекiр очiкуванням;

* в галузi кредитування розробляються та втiлюються новi задачi, кредитнi послуги, котрi не вiдповiдають минулому досвiду банку i не мають базового потенцiалу виконання (що i особливо актуальним у наших умовах, де iнститут кредитних послуг комерцiйних банкiв трансформуiться та розширюiться);

* керiвництво банку не в змозi вжити необхiдних та негайних заходiв управлiння кредитним портфелем з метою уникнення проведення надто ризикованоi кредитноi полiтики, яка може призвести до фiнансових збиткiв (погiршення можливостей отримання необхiдного та/або додаткового прибутку;

* iснуючий порядок дiяльностi банку або недосконалiсть законодавства заважаi прийняттю деяких оптимальних для конкретних ситуацiй заходiв стосовно зменшення ризиковостi кредитних вкладень банку.

Основними причинами виникнення проблемних позик (тобто позик, щодо яких виявляються труднощi з погашанням основного боргу та сплатою процентiв), що залежать вiд клiiнта, вважають:

а) слабке керiвництво пiдприiмства, безвiдповiдальнiсть фiзичноi особи-позичальника, недобросовiсна конкуренцiя та дiяльнiсть iнших банкiв. Банк-кредитор повинен виявляти данi симптоми ще на стадii розгляду кредитноi заяви при спiлкуваннi з потенцiйним позичальником, за матерiалами публiкацiй та iнформацiiю вiд третiх осiб тощо i вживати заходи та приймати рiшення щодо вiдмови у наданнi позики.

б) погiршення якостi продукцii i роботи, товарiв та послуг, помилки в маркетинговiй дiяльностi, оцiнцi ринкiв збуту суб'iктiв господарювання.

в) послаблення з боку позичальника власного контролю за станом фiнансiв, котре проявляiться:

/ у зростаннi дебiторськоi заборгованостi, невиробничих витрат;

/ у затримцi строкiв трансформацii матерiальних цiнностей у грошовi;

/ у недоотриманнi доходiв для покриття заборгованостi.

г) зрив та невиконання контрактiв позичальником або його контрагентом (постачальником сировини, дiловим партнером або замовником).

д) неотримання доходiв для покриття заборгованостi фiзичними особами-позичальниками.

е) навмисне порушення позичальником умов кредитного договору.

Фактори появи труднощiв з поверненням кредиту, що лежать поза межами контролю банку, об'iднують:

а) погiршення економiчноi кон'юнктури, що враховуi макроекономiчнi проблеми: спад, криза виробництва, iнфляцiя, стагфляцiя, криза неплатежiв, котрi утруднюють, а подеколи й унеможливлюють пiдприiмницьку дiяльнiсть суб'iктiв господарювання;

б) змiну полiтичноi ситуацii у краiнi, що, вочевидь, може призвести до:

/ невиконання кредитних угод, затримки або вiдмови вiд

виплат позичальниками з полiтичних мiркувань;

/ конфiскацii активiв позичальникiв iз-за полiтичних при-

чин або в результатi воiнних дiй.

в) змiну законодавства краiни тощо;

г) форс-мажорнi обставини природного характеру.

Контролюючи поточну фiнансову дiяльнiсть позичальника пiд час розгляду кредитноi заяви та подальшого використання ним позики, банк-кредитор може виявити симптоми ймовiрних фiнансових труднощiв та можливого банкрутства клiiнта за наступними основними ознаками:

- перевищення критичного рiвня простроченостi заборгованостi за ранiше наданими позиками, поява картотеки до розрахункового рахунку;

- надмiрне використання короткострокових позик в якостi джерела фiнансування довгострокових вкладень;

- низькi значення показника лiквiдностi балансу пiдприiмства-позичальника та рiвня рентабельностi;

- хронiчна нестача у позичальника оборотних коштiв (функцiонуючого капiталу);

- зростання до небезпечних меж частки позичкових коштiв у загальнiй сумi джерел грошових засобiв;

- невиконання зобов'язань перед кредиторами та власними акцiонерами щодо своiчасного повернення позик та сплати процентiв та дивiдендiв;

- наявнiсть понаднормових та залежаних товарiв i виробничих запасiв;

- погiршення вiдносин з банкiвською системою;

- використання нових джерел фiнансових ресурсiв на вiдносно невигiдних умовах;

- використання переамортизованого обладнання;

несприятливi змiни у портфелi замовлень тощо.

На пiдставi оцiнки фiнансовоi дiяльностi та поточного фiнансового стану прохача кредиту, можливих перспектив розвитку банк подiляi надаванi позики на наступнi категорii:

Клас А тАУ фiнансова дiяльнiсть дуже добра i дозволяi погашати основну суму позики та вiдсотки за нею у встановленi строки. Одночасно можна зробити висновок, що фiнансова дiяльнiсть i надалi здiйснюватиметься на такому ж високому рiвнi;
Клас Б тАУ фiнансова дiяльнiсть добра або дуже добра, але немаi можливостi пiдтримувати ii на цьому рiвнi протягом тривалого часу;
Клас В тАУ фiнансова дiяльнiсть задовiльна, але спостерiгаiться чiтка тенденцiя до погiршення;
Клас Г тАУ фiнансова дiяльнiсть погана i спостерiгаiться чiтка циклiчнiсть на протязi коротких перiодiв часу;
Клас Д тАУ фiнансова дiяльнiсть свiдчить про збитки i очевидно, що нi основна сума позики, анi вiдсотки за нею не можуть бути сплаченi.

Також до уваги береться рiвень погашання позичальником кредитноi заборгованостi:

ВлдобреВ» -- якщо заборгованiсть за позикою та вiдсотками сплачуються у встановленi термiни, а також заборгованiсть, пролонгована один раз на строк до 30 днiв;
ВлслабкеВ» -- заборгованiсть за позикою та вiдсотками i простроченою до 90 днiв, а також пролонгована заборгованiсть за позикою iз загальним строком пролонгацii 30-90 днiв;
ВлнедостатнiВ» -- заборгованiсть за позикою та вiдсотками i простроченою понад 90 днiв, а також пролонгована заборгованiсть за позикою iз загальним строком пролонгацii понад 90 днiв.

Керуючись даними двома критерiями, банк класифiкуi кредитний портфель на групи кредитного ризику: стандартнi позики, позики пiд контролем, субстандартнi позики, сумнiвнi позики, безнадiйнi позики.

Серед найтиповiших помилок, якi ведуть до втрат банкiв на етапi визначення та регулювання кредитних ризикiв, появи або збiльшення питомоi ваги проблемних позик у кредитному портфелi банку зазначають:

- агресивнiсть кредитноi полiтики;

- вiдсутнiсть диверсифiкацii кредитних операцiй банку;

- наявнiсть прихованоi простроченоi заборгованостi (факти неправомiрноi пролонгацii позичок);

- значний процент банкiвських кредитiв у загальному iх обсязi;

- застосування неефективних методiв забезпечення повернення позичок;

- нерозробленiсть методiв класифiкування кредитiв за iх ризиковiстю;

- вiдсутнiсть джерел для списання втрачених кредитiв;

- iстотний обсяг кредитних угод з iнсайдерами;

- недосконалiсть полiтики банку у сферi застосування методiв регулювання кредитних ризикiв для iх мiнiмiзацii тощо.

Неправильна ж полiтика банку у сферi розподiлу кредитних активiв, вкладення iх у надто ризиковi кредитнi справи може бути чинником збитковоi дiяльностi та отримання банком у зв'язку з цим значноi шкоди, котра пов'язана:

/ по-перше, пiдриваiться репутацiя банку, так як значна кiлькiсть неповернених кредитiв може призвести до падiння довiри вкладникiв, тобто до загрози неплатоспроможностi самого банку;

/ по-друге, виникають додатковi витрати банку, спричиненi поверненням проблемних позик;

/ по-третi, це призводить до заморожування деякоi частини позичкового капiталу в непродуктивних активах;

/ по-четверте, втрати вiд позичкових операцiй впливають на матерiальне стимулювання персоналу банку, його зменшення спроможне викликати вiдтiк квалiфiкованих працiвникiв.

Ця шкода може бути значно бiльшою за своiм обсягом вiд прямих збиткiв вiд неповернення позичальником заборгованостi.

Тому проблема визначення причин виникнення кредитного ризику (з вини банку, позичальника чи iнших, не залежних вiд них чинникiв), а також рацiональне регулювання ризику кредитних вкладень i однiiю з найголовнiших у процесi банкiвськоi дiяльностi, забезпечення його безпеки та фiнансовоi стiйкостi.

1.3. Методи захисту вiд кредитних ризикiв

Природньо, що, визначивши джерела та причини можливих загроз у кредитнiй дiяльностi, банк як бiзнесова особа прагнутиме захистити себе вiд ймовiрних збиткiв та потрясiнь. Тому основна тема, наголос у кредитнiй полiтицi банку ставиться на досягненнi безпеки, зниженнi ризиковостi кредитних вкладень якомога ширшими методами, запобiганнi втрат активiв та банкiвського капiталу.

З метою захисту своiх iнтересiв, зменшення рiвнiв кредитних ризикiв у процесi активноi дiяльностi комерцiйний банк керуiться як нормативними положеннями, показниками ризику, встановленими iнструктивними документами, так i власними критерiями оцiнки ймовiрних ризикiв, методами та заходами щодо iх зниження, котрi вiдображаються у кредитнiй полiтицi банкiв.

Найпростiшим методом захисту вiд ризику неповернення кредитiв i елементарне нiвелювання ризику, якого може дотримуватись банк, надаючи позики надiйним та перевiреним позичальникам. Але повнiстю уникнути ризику у кредитнiй справi, виключити ймовiрну появу втрат практично неможливо. Головною метою постаi мiнiмiзацiя ризику, банк не повинен iгнорувати ринок кредитних вкладень з вiдносно високим ступенем ризику, рацiонально та виважено оперуючи капiталом у даному секторi активноi дiяльностi. Це дозволить банку не звужувати сферу своii дiяльностi та бути гiдним конкурентом у системi фiнансових посередникiв.

Розгляд методiв зниження ризику при кредитуваннi, тобто заходiв, спрямованих на зменшення ймовiрностi та обсягу втрат i збиткiв для кожноi кредитноi операцii внаслiдок неповернення позичальником заборгованостi, почнемо з лiмiтування кредитiв -- нормативно визначених показникiв максимального ризику.

Лiмiтування кредитiв -- це спосiб встановлення сум граничноi заборгованостi за позиками конкретному позичальнику. Воно здiйснюiться шляхом визначення лiмiтiв надання позик, якi уособлюють граничну суму кредиту, котру позичальник маi право отримати в банку. Акцiонернi комерцiйнi банки використовують одну з таких форм лiмiтування кредитiв, як вiдкриття кредитноi лiнii, котра i юридично оформленим зобов'язанням банку перед позичальником надавати йому протягом обумовленого термiну кредити в межах встановленого лiмiту. При цьому банк, надаючи позику, повинен контролювати дотримання обов'язкових економiчних нормативiв регулювання дiяльностi комерцiйних банкiв, визначених Iнструкцiiю № 10 "Про порядок регулювання та аналiз дiяльностi комерцiйних банкiв". Одним iз них i показник нормативного ризику Н9 -- максимальний розмiр ризику на одного позичальника. Даний норматив розраховуiться за формулою:

Зс

Н9 = ------ * 100% (1), де

Зс -- сукупна заборгованiсть за позиками, мiжбанкiвськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника (включаючи 100% суми заборгованостi забалансових зобов'язань, виданих стосовно цього позичальника);

К -- капiтал банку.

Норматив Н9 не повинен перевищувати значення 25%, тобто жоден iз наданих одному позичальнику кредитiв (або iх сума) не може перевищувати чверть власного капiталу банку.

Для контролю за концентр

Вместе с этим смотрят:

РЖнвестицiйна дiяльнiсть комерцiйного банку та ii вплив на його фiнансовий стан

РЖнвестицiйна полiтика банкiв в Украiнi

РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни

РЖнструменти пiдтримки платоспроможностi та лiквiдностi комерцiйного банку (на прикладi АКБ "Приватбанк")

РЖпотечне кредитування як механiзм залучення фiнансових ресурсiв для пiдприiмницькоi дiяльностi