Процентна полiтика комерцiйного банку

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Киiвський нацiональний торговельно-економiчний унiверситет

Кафедра банкiвськоi справи

Курсова робота

на тему:

Процентна полiтика комерцiйного банку

Виконав: студент денноi

форми навчання

4 курсу 2 групи ФБС Рибенко О. В.

Науковий керiвник:

к.е.н., доцент Сушко Н. М.

Киiв В· 2001
План

ВступтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.тАж3

1. Теоретико-методологiчнi пiдходи дослiдження процентноi полiтики комерцiйного банкутАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.6

1.1 Суть та види процентноi полiтики, вплив зовнiшнiх факторiвтАжтАж..6

1.2 Управлiння процентною полiтикоютАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж..14

2. Аналiз процентноi полiтики комерцiйного банку тАЬАвальтАЭтАжтАжтАжтАжтАжтАж24

2.1 Аналiз динамiки та структури процентних доходiв та процентних витраттАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.24

2.2 Розрахунок окремих показникiв дiяльностi банкутАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж28

3. Вдосконалення процентноi полiтики комерцiйного банкутАжтАжтАжтАжтАжтАж34

3.1 Загальнi положеннятАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.34

3.2 Застосування ГЕП тАУ менеджментутАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.36

3.3 Метод кумулятивного ГЕПутАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж38

ВисновкитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.41

Список використаноi лiтературитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж44

Додатки

Вступ

В данiй курсовiй роботi ми будемо вивчати питання процентноi полiтики комерцiйного банку, намагатимемось якнайглибше проникнути в сутнiсть цього питання, провести якомога бiльш охоплюючий аналiз дiяльностi комерцiйного банку з точки зору ефективностi процентноi полiтики, що проводиться даним банком.

На нашу думку, розробка даноi теми i надзвичайно актуальним питанням, оскiльки в останнiй час, зважаючи на певнi кроки у напрямку стабiлiзацii економiки вцiлому та зокрема багатьох параметрiв, що безпосередньо стосуються банкiвськоi справи, зтАЩявилось дуже широке поле для застосування банкiвського менеджменту тАУ у надзвичайно широкому розумiннi цього слова. Одним з найважливiших аспектiв управлiння банкiвською дiяльнiстю якраз i являiться процентна полiтика. Справа в тому, що деяка впевненiсть у рiвнi валютного курсу, темпах iнфляцii та облiковоi ставки НБУ даi можливiсть банкiвським керiвникам застосовувати виробленi роками в зарубiжних краiнах основнi пiдходи до формування процентноi полiтики, що в першу чергу орiiнтуiться на спiввiдношення попиту та пропозицii на ринку кредитних ресурсiв; враховуi в певнiй мiрi ризик змiни процентних ставок; величезна увага придiляiться спiввiдношенню залучених та наданих ресурсiв по строкам та вiдсотковим ставкам. Таким чином банки можуть прагнути отримати не стiльки спекулятивний короткостроковий прибуток, скiльки сформувати вагому базу (точку вiдштовхування) для подальшоi дiяльностi, що забезпечить успiх та процвiтання банкiвськоi установи у довгостроковому перiодi.

Вивчення науковоi лiтератури, на жаль не даi чiткоi вiдповiдi на ряд питань, що свiдчить про нерозробленiсть у лiтературi даноi теми, що даi ще один плюс нашiй роботi з точки зору ii актуальностi. З iншого боку, це свiдчить про неоднозначнiсть розумiння вченими даного питання, про те, що не iснуi iдиноi думки, iдиного пiдходу до вивчення даного питання. Ми будемо надалi в нашiй курсовiй роботi намагатись обтАЩiднати рiзнi думки, вивчити якомога бiльше точок зору з цього питання та почерпнути у кожнiй з них якомога бiльше важливих моментiв, що сформуi наше подальше уявлення з приводу даного питання тАУ процентноi полiтики комерцiйного банку.

Перед тим, як розпочати вивчення даного питання ми вважаiмо за доцiльне визначитись з предметом дослiдження, його обтАЩiктами та субтАЩiктами. Отже, предметом дослiдження ми вважаiмо процентну полiтику в комплексi цього поняття, тобто охоплюючи всi сфери ii iснування: включаючи вiдношення до iнших банкiвських сфер, узгодженiсть з загальним розвитком економiки держави; хронологiю застосування вiд виникнення взагалi такого питання i до безпосереднього впровадження в конкретному банку.

ОбтАЩiктом вивчення цiii курсовоi роботи ми можемо вважати безпосередньо поняття процентна полiтика, вивчаючи ii в застосуваннi у банкiвськiй сферi на прикладi активних та пасивних операцiй комерцiйного банку та узгодженостi мiж ними.

СубтАЩiктами i комерцiйнi банки Украiни, зокрема комерцiйний банк тАЬАвальтАЭ на базi даних якого ми будемо робити своi подальшi розрахунки. Оскiльки до процентноi полiтики маi вiдношення чи не кожен вiддiл банку, то видiляти окремий пiдроздiл нам би не хотiлося, лише вiдмiтимо, що все ж основна увага буде придiлена комiтету управлiння активами i пасивами (КУАП), який маi безпосереднi вiдношення до визначення стратегiчних напрямкiв процентноi полiтики.

РЖ наостанок у вступi нам би хотiлось дещо описати структуру курсовоi роботи. То ж основна частина роботи складаiться з трьох роздiлiв.

Перший присвячений теоретичному вивченню процентноi полiтики, зокрема визначанню сутi та видiв (можливих сфер застосування) процентноi полiтики та ii мiсце розташуванню на макро- та мiкроекономiчному рiвнях, тобто впливу держави у формi ii виконавчих та законодавчих органiв та безпосередньому управлiнню процентною полiтикою у банку, зважаючи на нормативнi акти та непрямий вплив з боку державних органiв; а також питанню управлiння процентною полiтикою тАУ де ми безпосередньо розглянемо функцii комiтету з управлiння активами та пасивами, а також основнi принципи та пiдходи до формування процентноi полiтики комерцiйного банку.

Другий роздiл буде включати безпосереднiй аналiз процентноi полiтики банку тАЬАвальтАЭ на основi даних щорiчноi звiтностi банку у тому ii моментi, що стосуiться операцiй по яким встановлюються вiдсотковi ставки, а отже виникають процентнi ризики (зокрема депозитнi та кредитнi операцii, з цiнними паперами та iн.). Буде зроблено загальний, факторний аналiз та аналiз ризикованостi процентних ставок, використовуючи пiдходи геп-менеджменту.

На основi отриманих даних, ми намагатимемось в третьому роздiлi розробити шляхи пiдвищення ефективностi, шляхом вдосконалення методологiй розробки та пiдходiв до формування процентноi полiтики, можливих шляхiв впровадження вже iснуючих принципiв.

Нарештi, вкiнцi ми пiдведемо пiдсумки проведеноi роботи, написавши висновки. Вони опишуть основнi моменти нашоi роботи, пiдкреслюючи найважливiшi аспекти, якi будуть розглянутi у данiй курсовiй роботi, викажуть нашу думку з приводу дослiджуваного питання, на основi отриманих знань.

Для написання курсовоi роботи дуже широко буде використовуватись мережа Internet (не забуваючи про стандартнi джерела), оскiльки це дасть нам змогу доступу не лише вiтчизняних, а й закордонних ресурсiв, зокрема росiйських та забезпечить якомога ширше оброблення iнформацii.

1. Теоретико-методологiчнi пiдходи дослiдження процентноi полiтики комерцiйного банку

1.1 Суть та види процентноi полiтики, вплив зовнiшнiх факторiв

Нашим першим кроком на шляху вивчення такоi глибокоi та всеохоплюючоi теми як процентна полiтика буде спроба дослiдити розробку даного питання лiтературою вiтчизняних та росiйських видавництв. На жаль, джерел цiлком присвячених даному питанню нам виявити не вдалось, що повтАЩязано з рядом факторiв, зокрема з тим, що це питання зтАЩявилось на нашому тАЬнебосхилiтАЭ зовсiм недавно i в теперiшнiй час багато вчених займаються його дослiдженням, тому основою нашоi роботи стали монографii та окремi пiдроздiли з наукових творiв, щодо банкiвськоi дiяльностi.

Питання процентноi полiтики i одним з найактуальнiших у теперiшнiй час, оскiльки, зважаючи на останнi подii, що спричинили деяку стабiлiзацiю валютного курсу та облiковоi ставки НБУ, тепер банки повиннi широко застосовувати всi своi навички, знання та iнтуiцiю, щоб розробити найоптимальнiшу процентну полiтику. Процентна полiтика (як депозитна, кредитна, валютна та iн.) i однiiю з найважливiших складових банкiвськоi полiтики. Вивчення динамiки руху процентних ставок показуi, що процентна полiтика виступаi одним з визначникiв i в той же час непростих механiзмiв в регулюваннi ощадноi та iнвестицiйноi полiтики банку.

Процентна полiтика на макроекономiчному рiвнi уявляi собою сукупнiсть заходiв в областi процента, що направленi на забезпечення рентабельностi банкiвськоi системи та забезпечення оптимальних темпiв розвитку економiки. Проведення полiтики на макроекономiчному рiвнi, як правило, здiйснюi центральний банк краiни. Процентна полiтика НБУ визначаiться цiлями i задачами грошово-кредитноi полiтики держави, а та в свою чергу тАУ процесами, що вiдбуваються в економiцi, i тими задачами, що ставляться на певних етапах ii розвитку.

Цiлi ж процентноi полiтики на мiкроекономiчному рiвнi важко визначити однозначно. Здавалось би, найбiльш простим визначенням було б таке, що процентна полiтика конкретного комерцiйного банку служить для забезпечення максимальноi в iснуючих умовах рентабельностi банку, тобто вона повинна бути направлена на максимiзацiю операцiйних доходiв та мiнiмiзацiю операцiйних витрат. Однак, очевидно, що банк зобовтАЩязаний пiклуватись про досягнення рентабельностi не тiльки в короткостроковому, але в довгостроковому аспектi. Розумiючи це, найбiльше далекогляднi банки прагнуть не до всемiрного "витискання" прибуткiв, а до створення i розширення кола постiйноi клiiнтури, надаючи допомогу у змiцненнi економiчного становища клiiнтiв, розвитку iхньоi дiловоi активностi. Бiльш того, по рiзних причинах не всi комерцiйнi банки розглядають максимiзацiю рентабельностi в якостi iдиноi цiлi органiзацii своii дiяльностi. Тому процентну полiтику, що проводиться на рiвнi комерцiйного банку, у загальному виглядi можна визначити як стратегiю i тактику банку в областi регулювання процентних ставок, спрямованих на забезпечення лiквiдностi, рентабельностi i розвиток операцiй банку.

У нашiй краiнi в недавньому ii минулому ролi процента по вкладних операцiях придiлялося другорядне значення. Монопольне становище Ощадбанку у вiдношеннi залучення заощаджень населення, а також нерозвинута система видiв вкладiв не сприяли удосконалюванню процентноi полiтики. У таких умовах процент часто виконував страховую функцiю, а стимулююча роль процента була вкрай низька. У результатi процент не стимулював населення до тривалого зберiгання коштiв в органiзованих формах, не брав до уваги iнфляцiйного стану грошового обiгу i соцiальноi структури населення. У процентнiй полiтицi була вiдсутня науково обгрунтована диференцiацiя умов залучення коштiв у депозити.

Формування ринкових вiдносин в Украiнi, перетворення в зв'язку з цим банкiвськоi системи, докорiнно змiнило характер проведення процентноi полiтики. Пряме директивне встановлення процентних ставок "згори", що iснувало протягом бiльш нiж шестидесяти рокiв, було замiнено економiчними методами iхнього визначення на базi встановлюваноi НБУ офiцiйноi облiковоiоi ставки. По сутi, вiдбулося вiдродження банкiвськоi процентноi полiтики, що проводиться самим банком. Демонополiзацiя банкiвськоi системи i децентралiзацiя сприяли розвитку банкiвськоi конкуренцii i створенню фiнансових ринкiв, зокрема, ринку депозитiв i ринку ссудних капiталiв. Банки стали самостiйно визначати рiвень процентних ставок, з огляду на вплив цiлого ряду чинникiв: спiввiдношення попиту i пропозицii на фiнансових ринках, державне регулювання рiвня процентних ставок, темпи iнфляцii, загальний рiвень рентабельностi господарства, конкуренцiю в банкiвськiй сферi, прибутковiсть банку, термiн i розмiр наданих ( залучених) коштiв, ступiнь ризику даноi операцii, платоспроможнiсть клiiнта, його характер, вид позички, тип банку, його розмiр та iншi.

В умовах ринку вирiшальними чинниками i: спiввiдношення попиту i пропозицii на ринку банкiвських послуг, а також державне регулювання рiвня процентних ставок. При цьому, якщо ранiш державне регулювання носило прямий характер, то зараз застосовуються переважно непрямi методи впливу: змiна офiцiйноi облiковоi процентноi ставки; змiна економiчних нормативiв дiяльностi комерцiйних банкiв, установлюваних центральним банком, включаючи норми обов'язкових резервiв; проведення операцiй на вiдкритому ринку з валютою та цiнними паперами.

У останнi роки НБУ проводить облiкову полiтику з метою придушити iнфляцiю шляхом змiни рiвня офiцiйноi облiковоi процентноi ставки. Взагалi, пiдвищуючи рiвень облiковоi ставки, НБУ проводить полiтику кредитноi рестрикцii, спонукаючи кредитнi установи скоротити кредитну активнiсть. Це веде до скорочення кредитних операцiй i в результатi - до пiдвищення процентних ставок. Якщо НБУ знижуi облiкову ставку, то вiн тим самим заохочуi кредитну експансiю. Наочним прикладом подiбноi практики служить проведення НБУ полiтики кредитноi рестрикцii в 1992-1993 ( облiкова ставка рiзко зростала), а в 1994 р. у зв'язку з економiчною ситуацiiю у краiнi, НБУ почав поступово проводити полiтику кредитноi експансii, i знизив облiкову ставку з 210% (сiчень 1994 р.) до 42% рiчних (10.02.97). Оцiнюючи позитивно сам факт зниження ставки рефiнансування, слiд водночас пiдкреслити, що темпи зниження i рiвень облiковоi ставки НБУ не мали адекватного економiчного обгрунтування. Пiдтвердженням цього факту служить постiйно виникаючий розрив мiж офiцiйною ставкою i ситуацiiю , що реально виникаi, на ринку МБК. Найбiльш показовi данi за 1995 р., коли в другому пiврiччi ставка НБУ майже в 2 рази перевищувала рiвень ринковоi ставки по МБК i, вiдповiдно, по позичках населенню.

Аналiз фактичних даних показав, що в цей перiод рестрикцiйна полiтика НБУ була абсолютно вiдiрвана вiд реалiй ринку i банки практично не враховували ii при розробцi i проведеннi власноi процентноi полiтики. У результатi в 1996 р. НБУ був змушений рiзко знизити рiвень облiковоi ставки з 160% до 48%, перейшовши до проведення полiтики кредитноi експансii.

Одночасно зi зниженням облiковоi ставки комерцiйнi банки знижують ставки по депозитах i позичкам. Так, у лютому 1997 р. НБУ знизив рiвень ставки рефiнансування, а 1.03.97 Ощадбанк Украiни оголосив про зниження рiвня процентних ставок по депозитах (у гривнях та валютi) приблизно в 1,6 разу.

Полiтика Нацiонального банку Украiни по маневруванню офiцiйною процентною ставкою знаходиться в руслi загальноiвропейськоi тенденцii по зниженню рiвня облiковихих ставок, але сам рiвень процентних ставок в Украiнi ( внаслiдок iнфляцii) i за кордоном не пiдлягаi порiвнянню. Наприклад, у груднi 1995 р. Бундесбанк Нiмеччини втретi за рiк знизив короткостроковi процентнi ставки в спробi оживити економiку. Ця мiра викликала хвилю скоординованих знижень ставок центральними банками iнших iвропейських держав. Облiкова i ломбардна ставки в Нiмеччинi були зниженi до 3 i 5 процентiв вiдповiдно i досягли рекордно низького рiвня з 1988 р. На слiдуючий день пiсля зниження базових ставок процента у Великобританii було проведено скоординоване зниження процентних ставок у Швейцарii (iз 2 до 1,5%), Бельгii (iз 3,5 до 3%), Нiдерландах (iз 3,25 до 2 ,75%), Австрii (iз 3,5 до 3%), Данii (iз 4,75 до 4,25%) i РЖрландii (iз 7 до 6,5%). Аналогiчна ситуацiя укладаiться й в iнших краiнах. Наприклад, у Японii центральний банк краiни знизив облiковуу ставка у вереснi 1995 р. на половину пункту, довiвши ii до рекордно низького рiвня в 0,5%. На думку фахiвцiв, це послабило напругу у фiнансовiй сферi, що страждаi вiд тягаря безнадiйних боргiв, але в той же час зажадаi вiд уряду значного скорочення державних витрат i держрегулювання.

НБУ активно використовуi такий важливий важiль грошово-кредитного регулювання як змiна норм обов'язкових резервiв. Очевидно, що норми резервних вимог центральних банкiв мають не скiльки прямий, скiльки непрямий вплив на процентну полiтику комерцiйних банкiв, тому що банки формують своi депозитнi i кредитнi портфелi (приймаючи в увагу процентну полiтику по депозитних i iнвестицiйних операцiях) з урахуванням норм вiдрахувань, установлених НБУ. В даний час у комерцiйних банкiв стосовно НБУ виникають обгрунтованi претензii в частинi визначення норм обов'язкових резервiв i наступного використання притягнутих коштiв на рахунки резервування в НБУ. Справа в тому, що в нашiй краiнi норми обов'язкових резервiв диференцiйованi лише в залежностi вiд термiнiв зберiгання коштiв у депозитах. У свiтовiй банкiвськiй практицi також широко використовуiться диференцiйований пiдхiд при визначеннi норм обов'язкових резервiв. Наприклад, у Нiмеччинi Бундесбанк застосовуi таку систему резервування: по поточних зобов'язаннях - не бiльше 30%, по строковим депозитам - не бiльше 20%, по ощадних вкладах - не бiльше 10%. У даних межах Бундесбанк маi можливiсть варiювати норми в залежностi вiд цiлей регулювання. Поряд iз цим у багатьох краiнах застосовуiться також диференцiацiя норм обов'язкових резервiв у залежностi вiд розмiру внеску, що може бути використано й у вiтчизнянiй практицi. Наприклад, у 1987 р. Бундесбанк використовував для резидентiв такi прогресивнi ставки процента по депозитах до запитання в залежностi вiд розмiру внеску: до 10 млн. марок - 6,6%, вiд 10 до 100 млн. марок -9,9%, i понад 100 млн. марки - 12,1%. По строковим i ощадним депозитам процентнi ставки встановлювалися незалежно вiд обсягу - 4,95% i 4,15% вiдповiдно.

З iншого боку, в украiнських банкiв виникають обгрунтованi претензii до Нацiонального банку Украiни з приводу витрат коштiв, залучених на рахунки обов'язкових резервiв. Вiдповiдно до чинного законодавства, НБУ використовуi цi кошти з метою пiдтримки стабiльностi банкiвськоi системи. Водночас, жодне гучне банкрутство значних комерцiйних банкiв краiни не супроводжувалося пiдтримкою з боку НБУ у видi видачi коштiв iз вищезгаданого фонду. Нам здаiться важливим юридично визначити основи витрачання коштiв iз фонду резервування, що знiме напруженiсть у вiдношеннях центрального i комерцiйних банкiв i дозволить бiльш обгрунтовано, аргуметувано пiдходити до оцiнки складноi ситуацii, що склалася, по пiдтримцi стабiльностi кожного окремого комерцiйного банку i банкiвськоi системи в цiлому. То ж, як бачимо Нацiональний банк Украiни впливаi на процентну полiтику комерцiйних банкiв по кредитним та депозитним операцiям шляхом непрямих засобiв керування. Та кредитнi й депозитнi операцii не i iдиними обтАЩiктами управлiння процентноi полiтики комерцiйних банкiв.

Так важливу роль процентна полiтика вiдiграi й в операцiях з цiнними паперами. Операцii НБУ на вiдкритому ринку - також один iз важливих методiв грошово-кредитного регулювання, що визначаi процентну полiтику банку. Проводячи кредитну експансiю ( при купiвлi цiнних паперiв або валюти), НБУ зараховуi вiдповiднi суми комерцiйним банкам, збiльшуючи тим самим залишки коштiв на iхнiх рахунках i, таким чином, сприяi пiдвищенню кредитноi активностi банкiв, що в остаточному пiдсумку призводить до зниження рiвня процентних ставок. Проводячи полiтику кредитноi рестрикцii ( при продажу цiнних паперiв або валюти), вiн списуi кошти з цих рахункiв, стримуючи кредитну активнiсть. Банки в цьому випадку проводять полiтику "дорогих грошей", пiдвищуючи процентнi ставки. Проте даний метод все в бiльшiй мiрi отримуi риси адмiнiстративного державного встановлення (а не регулювання на ринку) рiвня валютного курсу або прибутковостi цiнних паперiв в умовах дii валютного коридора i фактичноi монополii держави на фондовому ринку. РЖнтервенцii НБУ на ринку повиннi бути методом непрямого впливу на цiновий рiвень на ринку, але аж нiяк не директивного встановлення валютного курсу або прибутковостi цiнних паперiв. Спiввiдношення попиту i пропозицii на ринку банкiвських послуг повинно впливати на процентнi ставки так само, як i на цiни товарiв (якщо пропозицiя перевищуi попит - ставки знижуються, якщо попит перевищуi пропозицiю - ростуть). Практика свiдчить, що попит на мiжбанкiвськi кредити в Украiнi в 1992 р. у 50 разiв перевищував його пропозицiю. Це пояснювалося скороченням надходжень коштiв у банки, тому що нестабiльна полiтична й економiчна ситуацii в краiнi, iнфляцiя спонукали пiдприiмства i населення шукати бiльш вигiднi форми розмiщення своiх коштiв, наприклад, вкладаючи iх у рухоме i нерухоме майно , валюту, а також в акцii й iншi цiннi папери. Цi та iншi чинники вплинули на рiзке зростання банкiвських процентних ставок на початку 1990-х. У останнi роки ситуацiя почала змiнюватися в напрямку вирiвнювання попиту i пропозицii на кредитному ринку, що позначилося на рiвнi процентних ставок. Вони почали плавне зниження.

Мiж термiном надання (залучення) ресурсiв i рiвнем процентних ставок, а також мiж розмiром надання (залучення) ресурсiв банком iснуi пряма залежнiсть: чим бiльше термiн (розмiр) ресурсiв (як по активним, так i по пасивних операцiях), тим вище встановлювана процентна ставка. Проте така залежнiсть чiтко прослiджуiться лише по пасивних операцiях. Це пояснюiться тим, що банки, намагаючись залучити клiiнтiв, створюють для них вигiднi умови вкладення коштiв. По активним же операцiям розмiр позички, як правило, не вiдбиваiться на рiвнi процентноi ставки, але сума коштiв, виплачуваних банком по встановленiй ставцi буде рости зi збiльшенням розмiру коштiв, наданих у позичку. Що ж стосуiться термiна позички, то в умовах iнфляцii клiiнти вiддають перевагу користуватися короткостроковими позичками i рiвень процентних ставок по ним значно перевищуi рiвень ставок по довгострокових позичках. Це пояснюiться в першу чергу причинами загального характеру: соцiально-економiчною i полiтичною нестабiльнiстю, iнфляцiйними процесами, що орiiнтуi клiiнтiв на iнвестицii в торгiвлю, посередницьку дiяльнiсть i iншi проекти i сфери дiяльностi, що гарантують швидкий оборот капiталу i високi норми прибутку.

Ступiнь надiйностi клiiнта, його платоспроможнiсть також вiдбиваються на розмiрi процентних ставок по позичках, проте залежнiсть при цьому iснуi обернена: чим менша надiйнiсть клiiнта, тим вище процентна ставка. По пасивних операцiях також здiйснюiться диференцiацiя процентних ставок у тому числi i по групах вкладникiв iз метою пiдвищення соцiально-економiчноi захищеностi малозабезпечених прошаркiв населення.

На рiвнi процентних ставок вiдбиваiться ступiнь ризику (чим вона вище, тим вище встановлювана процентна ставка). Вид наданоi позички (забезпечена або незабезпечена, довгострокова або короткострокова i т.д. .); тип i розмiр банку, його мiсце розташування й iншi чинники також впливають на рiвень процентноi ставки банку.

Таким чином, слiд зазначити, що в банкiвськiй практицi розрiзняють загальнi i приватнi чинники, що впливають на вибiр визначеноi процентноi ставки i ii рiвень. загальнi чинники визначають рiвнi для всiх банкiв умови, носять об'iктивний характер i не залежать вiд дiяльностi конкретного банку. загальнi чинники в свою чергу можна пiдроздiлити на загальноекономiчнi, дiя яких обумовлена економiчною ситуацiiю в краiнi, процесами, що вiдбуваються в рiзноманiтних ii сферах, i чинники, обумовленi безпосередньо станом фiнансово-кредитного сектора економiки. Приватнi чинники визначаються умовами функцiонування конкретного банку i впливають на його рiвень ставки банкiвського процента: вид i розмiр банку, його мiсце розташування, склад клiiнтiв i iншi обставини, що мають дiйсно iндивiдуальну природу. Крiм того, на рiвень процентних ставок на нацiональному ринку можуть впливати iсторично сформованi навички i традицii в цiй краiнi, оцiнка банками i iхнiми клiiнтами перспектив розвитку й iншi.

При розглядi питання встановлення процентних ставок по депозитах населенню варто враховувати, що вiн i лише частиною глобальноi проблеми формування процентноi полiтики банку, оскiльки заощадження населення - це частина залучених кредитних ресурсiв, а отже, будь-яка змiна процентних ставок по депозитах призведе до змiни вартостi кредиту.

З огляду на вплив вищезгаданих чинникiв, банк самостiйно визначаi рiвень процентних ставок iз тим, щоб вiн забезпечував рентабельнiсть його роботи i конкурентноздатнiсть на ринку банкiвських операцiй i послуг.

Пiд впливом вищезгаданих чинникiв формувалася процентна полiтика украiнських банкiв останнiх рокiв. Процес пiдвищення рiвня процентних ставок ( що особливо посилився пiсля скасування iхньоi верхньоi межi на початку 1990-х) був обумовлений у головному негативними причинами в економiцi (прогресуюча iнфляцiя, економiчна криза, падiння виробництва, зниження купiвельноi спроможностi грошовоi одиницi, неплатежi, перевищення попиту над пропозицiiю на ринку ссудних капiталiв, рестрикцiйна полiтика НБУ та iн.). Дещо змiнилася ситуацiя на согоднiшнiй день. У порiвняннi з початком 90-х рокiв процентнi ставки дуже знизились, що викликано насамперед дiями НБУ у сферi стабiлiзацii грошовоi одиницi, та, на жаль, не зростанням обсягiв виробництва украiнських пiдприiмств.

1.2 Управлiння процентною полiтикою

У сучаснiй банкiвськiй практицi пiд управлiнням активаВнми i пасивами (УАП) прийнято розумiти iнтегрований пiдхiд до управлiння балансом банку, який розглядаiться як iдине цiле i спрямовуiться на досягнення загальноi мети пiдвищення прибуткiв за прийнятного рiвня ризику.

Сутнiсть управлiння активами i пасивами полягаi у формуваннi стратегiй та проведеннi операцiй, якi приводять структуру балансу банку у вiдповiднiсть до обраноi полiтики. За даного пiдходу банки розглядають своi портфелi активiв, зобов'язань та капiталу в нерозВнривнiй iдностi як сукупний портфель, спрямований на досягнення спiльноi мети. Такий спосiб управлiння цiлком обгрунтований, оскiВнльки в реальнiй дiйсностi всi банкiвськi портфелi тiсно взаiмоВнпов'язанi i значною мiрою впливають один на одного.

Управлiння активами i пасивами банку надаi менеджменту можВнливiсть управляти ризиком вiдсоткових ставок та ризиком лiквiдноВнстi координуванням рiшень щодо джерел фiнансування та напрямкiв розмiщення коштiв. У сучасних умовах нестабiльностi фiнансових ринкiв та зростання ризикованостi дiяльностi збалансоване управлiння активами i пасивами розглядаiться як найефективнiший пiдхiд до управлiння комерцiйним банком.

Головною особливiстю мiжнародних фiнансових ринкiв у 80-тi роки стала мiнливiсть вiдсоткових ставок, а отже, збiльшення вiдсоВнткового ризику банкiв. Якщо ранiше головним ризиком банкiв був кредитний, то починаючи з 80-х рокiв ризиком номер один у банкiвВнськiй сферi став ризик змiни вiдсотковоi ставки. Це зумовило розвиВнток збалансованого пiдходу до одночасного управлiння активами i пасивами, який i переважаi нинi у свiтовiй банкiвськiй практицi.

Сутнiсть збалансованоi стратегii управлiння полягаi в тому, що банки розглядають своi портфелi активiв i пасивiв як iдине цiле, виВнзначаючи роль сукупного портфеля в одержаннi високого прибутку за прийнятного рiвня ризику. Спiльне управлiння активами i пасиВнвами даi банку iнструментарiй для формування оптимальноi струкВнтури балансу та створення захисту вiд ризикiв, спричинених значВнними коливаннями параметрiв фiнансових ринкiв.

Головне завдання менеджменту тАФ координувати рiшення щодо активiв i пасивiв усерединi кожного окремого банку, аби досягти найвищих результатiв, максимально контролюючи обсяги, структуВнру, доходи та витрати як за активними, так i за пасивними операцiяВнми банку. Контроль керiвництва банку над активами маi координуВнватися з контролем над пасивами, оскiльки лише в такому разi можна буде досягти внутрiшньоi iдностi й завдяки цьому максимiзувати рiзницю мiж доходами та витратами.

Головна iдея збалансованоi стратегii полягаi в розумiннi того, що i доходи i витрати вiдносяться до обох сторiн банкiвського балансу. При цьому цiна кожноi операцii чи послуги маi перекрити витрати банку з ii надання. Зниження витрат банку завдяки управВнлiнню пасивами, так само допомагаi досягти цiльового рiвня прибуВнтку, як i надходження вiд активних операцiй. Отже, традицiйний поВнгляд, згiдно з яким увесь дохiд банку генерують активи тАФ кредити та iнвестицii, поступився мiсцем iдеi одночасного скоординованого управлiння активами i пасивами.

Перевагою стратегiй УАП i максимiзацiя прибутку за умови прийнятного рiвня вiдсоткового ризику, а також можливiсть бiльш зваженого пiдходу до проблем управлiння лiквiднiстю завдяки точВнному визначенню потреби в лiквiдних засобах. Така стратегiя поВнтребуi застосування багатьох складних методiв i прийомiв та висоВнкого рiвня квалiфiкацii банкiвських менеджерiв, що часто перешВнкоджаi ii впровадженню у практику роботи украiнських банкiв.

Необхiдною умовою ефективного застосування цiii стратегii з метою одержання максимального прибутку i можливiсть досить тоВнчно передбачати та прогнозувати змiни напряму, величини та швидВнкостi руху вiдсоткових ставок. У краiнах з високим рiвнем iнфляцii, нестабiльною полiтичною та економiчною ситуацiiю прогнозувати вiдсотковi ставки майже неможливо, а через це й використання деВняких методiв управлiння активами i пасивами стаi проблематичним.

Впровадження методики управлiння активами i пасивами в банВнку починаiться зi створення спецiального комiтету при радi дирекВнторiв, який називаiться Комiтет з управлiння активами i пасивами (КУАП або АLКО).

Комiтети з управлiння активами та пасивами тАФ це нова органiВнзацiйна форма управлiння, яка швидко розвиваiться. До складу таВнкого Комiтету входять представники управлiння фiнансовими опеВнрацiями банку, кредитного та iнвестицiйного пiдроздiлiв, пiдрозВндiлiв економiчного аналiзу та прогнозування, головний бухгалтер, головний економiст, керiвники великих фiлiй. Комiтет дii не на постiйнiй основi, а збираiться iз визначеною перiодичнiстю для коВнординацii процесу управлiння в усiх сферах дiяльностi банку. Така практика дозволяi створити робочий орган, повноважень якого доcтатньо для реалiзацii покладених на нього функцiй.

Основнi функцii КУАП:

1) визначення рiвня та меж допустимого ризику;

2) визначення потреб у лiквiдних засобах;

3) оцiнювання розмiрiв та достатностi капiталу;

4) прогнозування та аналiз коливань вiдсоткових ставок;

5) прийняття рiшень про хеджування ризикiв;

6) оцiнювання змiн у доходах i витратах;

7) визначення прийнятноi структури та якостi кредитного й iнвесВнтицiйного портфелiв;

8) калькулювання цiн на банкiвськi послуги;

9) додатковi питання з управлiння активами та пасивами.

Прийнятi Комiтетом управлiнськi рiшення виконуються працiвВнниками казначейства банку та iнших структурних пiдроздiлiв з вiдВнповiдних напрямкiв дiяльностi.

Управлiння активами i пасивами, насамперед, зорiiнтоване на короткострокову перспективу i пов'язане зi щоденним управлiнням банкiвським балансом. У цьому аспектi головними показниками ефективностi застосування УАП i процентний прибуток, чиста проВнцентна маржа або прибуток на акцiю. Невiддiльними складовими процесу стають контроль та управлiння фiнансовими ризиками, пеВнредусiм ризиком вiдсоткових ставок та ризиком незбалансованоi лiВнквiдностi.

РЖнструментарiй управлiння активами та пасивами включаi iнВнформацiйнi системи, моделi планування, аналiз i оцiнку сценарiiв, системи прогнозування, фiнансовi огляди та спецiальнi звiти. Тому, крiм оперативного компонента, процес управлiння активами i пасиВнвами мiстить i плановий компонент, який призначений рухати банк в напрямку досягнення довгострокових цiлей. З погляду стратегiчВнного планування довгострокове управлiння активами i пасивами оцiнюiться конкурентноздатним рiвнем прибутку на активи (RОА) та прибутку на капiтал (R.ОЕ).

Збалансована стратегiя управлiння активами i пасивами реалiзуВнiться на практицi застосуванням спецiальних пiдходiв структурного балансування та методiв управлiння ризиками. Найпоширенiшi сеВнред них метод управлiння розривом (геп-менеджмент), метод середВнньозваженого строку погашення (дюрацiя) та операцii з похiдними фiнансовими iнструментами, якi проводяться на строковому ринку з метою хеджування ризикiв.

В умовах, коли на банкiвському ринку йде жорстка боротьба за "пасиви", залучення клiiнтiв, вiд будь-якого банку, а вiд того, що розвиваiться особливо, потрiбуi максимум винахiдливостi i розмаiтностi в запропонованих послугах.

Водночас, варто пiдкреслити, що зростання ставок не може бути безмежним, тому що iснуi визначена межа - так звана верхня межа ссудного процента. З позицiй банка-позичальника ii визначають реальнi фiнансовi можливостi комерцiйного банку. З погляду клiiнтiв-позичальникiв ii визначаi середня рентабельнiсть пiдприiмств, екстрена потреба в коштах i рiвень прибуткiв (або заощадження) iндивiдуальнi клiiнти. Позичальник, скориставшись кредитом, повинен не тiльки повернути позичку i заплатити проценти по нiй, але й одержати прибуток. При цьому норма прибутку пiдприiмства повинна бути не менше загального середнього рiвня. Тому процентна ставка, як правило, установлюiться з таким намiром, щоб дати позичальнику можливiсть одержати такий прибуток ( за умови його ефективноi роботи). Якщо ж ставка процента настiльки висока, що його виплата поглинаi увесь прибуток, то використання кредиту стаi недоцiльним для позичальника. Пiдтвердженням цiii думки служить практика роботи украiнських банкiв у 1993-1994 р., коли в умовах гiперiнфляцii спостерiгався надмiрне зростання ссудного процента. У результатi багато позичальникiв були змушенi вiдмовитися вiд одержання "дорогих" кредитiв, що позначилося на станi ринку. Сформувалася стiйка тенденцiя зниження попиту на ринку кредитних ресурсiв, що вплинуло на зниження рiвня процентних ставок. НБУ почав знижувати облiкову ставку. Процентнi ставки комерцiйних банкiв, що формуються з урахуванням динамiки базисноi ставки, також знизилися.

Ефективнiсть роботи комерцiйного банку багато в чому залежить

вiд того, наскiльки ефективна його процентна полiтика.

Процентну полiтику банку на практицi звичайно розглядають iз погляду максимизацii його прибуткiв. Це може бути досягнуто рiзноманiтними способами, у тому числi:

1) шляхом подальшого розвитку й удосконалювання iснуючих форм i методiв отримування процента, щоб установлювана ставка процента, по-перше, враховувала ситуацiю на ринку банкiвських послуг, по-друге, найбiльш повно вiдбивали умови договору мiж банком i клiiнтом, i, по-третi, забезпечувала рентабельну роботу банку;

2) шляхом збiльшення обсягу одержуваних процентних прибуткiв за рахунок розширення кола виконуваних банком операцiй.

В даний час процентнi ставки встановлюються росiйськими банками самостiйно i дозволяють покривати iнфляцiйнi втрати, проте офiцiйно рiвень iнфляцii в процентних ставках враховуiться лише непрямою уявою ( через ставку рефiнансування).

Доцiльно розробити методики визначення процентних ставок з урахуванням офiцiйного рiвня iнфляцii i використовувати при цьому досвiд зарубiжних краiн, де визначення рiвня процентних ставок банкiв проводиться з урахуванням iндексу iнфляцii. Зокрема, для запобiгання утрат вiд iнфляцii широко використовуються плаваючi процентнi ставки, розмiр яких не фiксуiться на увесь термiн договору з банком, а варiюi в залежностi вiд економiчноi кон'юнктури , що складаiться на ринку, темпи iнфляцii та iнше. Другий напрямок пiдвищення прибутковостi роботи банку можна охарактеризувати як екстенсивне, пов'язане зi збiльшенням обсягу операцiй i послуг (прибуток по ним може також встановлюватися в процентному вiдношеннi до суми операцii), у результатi чого збiльшуiться загальний процентний прибуток банку. Таким чином, розвиток процентноi полiтики, пiдвищення ii ефективностi пов'язано з удосконалюванням уже iснуючих форм отримання процентiв, iз збiльшенням обсягу виконуваних банками операцiй, а також iз подальшим розвитком вищезгаданих методiв непрямого державного регулювання дiяльностi комерцiйних банкiв.

Побудова ефективноi процентноi полiтики будь-якого банку немислимо без взаiмоповтАЩязання оптимiзацii елементiв банкiвськоi полiтики на основi вищезгаданих принципiв, котра (полiтика) повинна пер

Вместе с этим смотрят:

РЖнвестицiйна дiяльнiсть комерцiйного банку та ii вплив на його фiнансовий стан

РЖнвестицiйна полiтика банкiв в Украiнi

РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни

РЖнструменти пiдтримки платоспроможностi та лiквiдностi комерцiйного банку (на прикладi АКБ "Приватбанк")

РЖпотечне кредитування як механiзм залучення фiнансових ресурсiв для пiдприiмницькоi дiяльностi