Риски в банковской практике

Резервування тАУ один iз напрямiв мiнiмiзацii ризикiв

Економiчна нестабiльнiсть змушуi керiвництово банку останнiм часом придiляти особливу увагу можливостям оцiнки та контролю банкiвського ризику.

Чим вищiй ступiнь ризику бере на себе банк, тим вищiм повинен бути прибуток, на який вiн може розраховувати. Тому основна задача банкiвськоi органiзацii заключаiться в досягненнi оптимального поiднання ризиковостi та прибутковостi, виконуiмих банком операцiй.

Для ефективного функцiонування банкiв важливо передбачити, зважувати i страхувати можливi ризики. Передусiм це стосуiться ризикiв за активними операцiями, якi тiсно взаiмоповтАЩязанi тАУ один такий ризик тягне за собою цiлу низку iнших.

Велике значення маi вибiр як методiв розрахунку ризикiв, так i методiв iх мiнiмiзацii. Серед основних методiв регулювання або зменшення ризикiв такi:

Вз систематичний аналiз i постiйний контроль за фiнансовим станом клiiнта банку, його платоспроможнiстю;

Вз резервування;

Вз страхування ризику;

Вз використання застави;

Вз розподiл ризику у випадку, коли загальна сума кредиту, а вiдповiдно i ризик, розподiляiться мiж кiлькома банками;

Вз диверсифiкацiя ризикiв;

Вз обмеження ризику шляхом дотримання економiчних нормативiв, якi встановлюються Нацiональним банком;

Вз зважування ризикiв;

Вз використання плаваючих процентних ставок.

Таким чином, ключове завдання кожного банку повтАЩязано з управлiнням ризиками з метою iх мiнiмiзацii, один iз шляхiв якоi полягаi у створеннi резервiв.

Зараз у роботi комерцiйних банкiв Украiни використовуються наступнi види та типи резервiв: статутний, обовтАЩязковий, страхування вкладiв фiзичних осiб та компенсацiй втрат вiд активних операцiй, який, у свою чергу, подiляiться на резерви:

- пiд кредитнi операцii,

- пiд оперцii з цiнними паперами;

- пiд дебiторську заборгованiсть;

- резерв подальших витрат, платежiв та збиткiв (див. табл. 2.1).

Статутнi резерви банку

Статутнi резерви тАУ це резервний фонд акцiонерного товариства, зафiксований його статутом. Тобто при створеннi акцiонерного товариства в його установчих документах та статутi фiксуiться розмiр резервного фонду, завжди як певний вiдсоток статутного фонду, та розмiр щорiчних вiдрахувань на його створення або поповнення.

Статутнi резерви банку тАУ це частина його капiталу, сформована за рахунок прибутку, що залишаiться в розпорядженнi банкiвськоi установи, яка може використовуватися на покриття непередбачених збиткiв (тобто збиткiв, виникнення яких не можна було передбачити заздалегiдь i списати за рахунок витрат) та проведення iнших платежiв, що згiдно з вимогами законодавства повиннi вiдбуватися за рахунок цього фонду. Резервнi фонди поряд зi статутним фондом та нерозподiленим прибутком установи становлять основне джерело капiталу для банку i входять до суми основного капiталу. Статутний резерв банку виступаi додатковою гарантiiю для кредиторiв та вкладникiв щодо вiдшкодування можливих збиткiв вiд банкiвськоi дiяльностi, а також власникiв привiлейованих акцiй щодо стабiльностi доходностi таких цiнних паперiв.

Слiд окремо зазначити, що резервний фонд за умов нормального, розумного ведення банкiвськоi дiяльностi використовуватися практично не повинен (тобто його сума маi бути постiйною). Резервний фонд, фактично, потрiбно використовувати тiльки для компенсацii непередбачених збиткiв i постiйно намагатися збiльшувати його обсяг.

ОбовтАЩязковi резерви банку

ОбовтАЩязковi резерви банку тАУ це кошти комецiйного банку, що зберiгаються в центральному банку вiдповiдно до нормативiв, передбачених чинним законодавством, для забезпечення деяких своiх операцiй. При визначеннi суми резервiв цього виду вирiшальне значення маi норма обовтАЩязкових резервiв. ОбовтАЩязковi резерви можуть обночасно виступати як iнструментом грошово-кредитноi полiтики, так i iнструментом пiдтримання лiквiдностi комерцiйних банкiв. Сутнiсть iх як iнструменту грошово-кредитноi полiтики проявляiться в тому, що вони звтАЩязують залученi кошти банку i дозволяють йому використовувати як ресурси для здiйснення активних банкiвських операцiй тiльки певну частину сукупних банкiвських ресурсiв. Крiм того, обовтАЩязковi резерви можуть виступати механiзмом пiдтримки лiквiдностi банкiвськоi установи на мiнiмально заданому рiвнi i тому вважатися iнструментом банкiвського нагляду. У деяких краiнах замiсть норм обовтАЩязкових резервiв навiть використовуiться лише економiчний норматив дiяльностi банку пiд назвою миттiва лiквiднiсть.

На даному iсторичному етапi в Украiни норма обовтАЩязкового резервування використовуiться як iнструмент впливу на обсяги банкiвського кредитування та контролю над пропозицiiю грошей.

Протягом останнього десятирiччя в iндустрiально розвинутих краiнах обовтАЩязковi резерви постiйно зменшувалися, а iнодi навiть доходили до нуля (див. таблицю 3.2.1.). У деяких краiнах грошово-кредитна полiтика успiшно проводиться взагалi без обовтАЩязкового резервування (це насамперед Канада, Англiя, Нова Зеландiя).

Резерв страхування вкладiв фiзичних осiб

За своiю економiчною сутнiстю резерви страхування вкладiв фiзичних осiб тАУ це кошти, отриманi комерцiйним банком вiд фiзичних осiб (безстроковi та строковi депозити) i зарезервованi в лiквiднiй формi для забезпечення мiнiмiзацii ризику.

Слiд зазначити, що в свiтовiй практицi i кiлька варiантiв страхування вкладiв фiзичних осiб тАУ це централiзованi та децентралiзованi схеми страхування. Централiзованi схеми страхування передбачають створення мiжбанкiвського фонду страхування або гарантування депозитiв, що формуiться за рахунок внескiв комерцiйних банкiв, якi ведуть роботу з вкладами фiзичних осiб. Вкладникам усiх без вийнятку комерцiйних банкiв, якi являються учасниками фонду в разi погiршення становища банку гарантуiться повернення вкладу в межах певного лiмiту. При цьому, якщо тАЬпотерпаiтАЭ один банк, претензii його вкладникiв можуть бути задоволенi за рахунок внескiв iнших банкiв (тобто спрацьовуi схема солiдарного страхування).

Децентралiзована схема передбачаi створення страхового резерву (пулу) безпосередньо на рiвнi самого комерцiйного банку. (iндивiдуальний принцип страхування), i у разi недостатностi зарезервованих коштiв виникаi проблема iз компенсацiiю решти вкладникiв.

Як видно з наведеного, найбiльш продуктивним механiзмом i централiзована схема страхування.

Ранiше в Украiнi дiяла практика децентралiзованого резервування в розмiрi 11% вiд суми залучених вкладiв фiзичних осiб. Але зараз дii Положення тАЬПро Фонд гарантування вкладiв фiзичних осiбтАЭ, яким передбачено використання централiзованоi схеми формування страхового фонду.

Резерв компенсацii втрат вiд активних операцiй

На сьогоднiшнiй день комерцiйнi банки створюють резерви майже пiд усi активнi операцii. РЖснують два види резервiв на вiдшкодування збиткiв вiд активних операцiй тАУ загальний та спецiальний. Загальний резерв створюiться тiльки пiд один вид активних операцiй банку тАУ пiд стандартнi кредити, спецiальнi резерви формуються пiд усi активнi операцii, за якими банк може достовiрно оцiнити суму збиткiв.

Резерв для вiдшкодування можливих втрат вiд дебiторськоi заборгованостi КБ використовуiться для покриття можливих втрат вiд дебiторськоi заборгованостi, якщо вона визнана безнадiйною. Розмiр резервiв диференцюiться залежно вiд класифiкацii дебiторськоi заборгованостi за групами ризику окремо для заборгованостi, що виникла виходячи з договорiв, з урахуванням кiлькостi днiв прострочення i для заборгованостi, що виникла не на пiдставi договорiв, а залежно вiд часу ii знаходження на балансi.

Вiдповiдно до Положення ВлПро порядок розрахунку резерву на вiдшкодування можливих збиткiв банкiв вiд операцiй з цiнними паперамиВ» НБУ наполегливо вимагаi вiд КБ, якi купують та продають ЦП, формувати резерви пiд цi операцii. Але положення багатьох моментiв не враховуi.

1) не врахованi особливостi iнвестицiй банкiв до статутних фондiв юридичних осiб.Справа в тому, що за бух. Облiком в 320 групi Плану рахункiв КБ-ки разом з акцiями враховують вкладення до статутних фондiв юридичних осiб. Останнi не вiдносяться до ЦП i не обертаються на ринку ЦП. Але резерви пiд цi вкладення повиннi формуватися.

2) не врахованi особливостi банкiвських iнвестицiй в акцii закритих акцiонерних товариств, пiд купiвлю продаж яких банк повинен сформувати резерв, рiвний сумi договору, оскiльки згiдно Положенню 100% резервуванню пiдлягають ЦП, якi не мають активного ринку;

3) не врахованi особливостi банкiвських вкладень в iнфраструктуру фондового ринку;

4) не врахованi особливостi обiгу державних ЦП.

Окремим випадком спецiального резерву вважаiться резерв подальших витрат, платежiв та збиткiв. Вiн маi свою особливiсть, оскiльки облiковуiться не як контрарний рахунок, а як рахунок зобовтАЩязань. Це продиктовано тим, що такий резерв у балансi неможливо вiднести до якоiсь конкретноi категорii активiв i показати як скорочення ii балансовоi вартостi.

Слiд звернути увагу на формування резервiв для покриття кредитних ризикiв, оскiльки кредитнi операцii вiдносяться до базових операцiй. Найризиковiшими являються кредити, гарантii та депозити, наданi СГД. А серед них найризиковiшими для банкiв i кредити, наданi за експортно-iмпортними операцiями, внутрiшньоторгiвельними операцiями, та кредити, спрямованi на поточну дiяльнiсть (див. Табл. 3.6.2.).

У випускнiй роботi використанi данi, отриманi пiд час практики, наведенi у таблицi 3.6.3. С тАУ це системнi банки.

Вместе с этим смотрят:

РЖнвестицiйна дiяльнiсть комерцiйного банку та ii вплив на його фiнансовий стан

РЖнвестицiйна полiтика банкiв в Украiнi

РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни

РЖнструменти пiдтримки платоспроможностi та лiквiдностi комерцiйного банку (на прикладi АКБ "Приватбанк")

РЖпотечне кредитування як механiзм залучення фiнансових ресурсiв для пiдприiмницькоi дiяльностi