Роль банкiв у створеннi грошей

ЗМРЖСТ

ВступтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж2

1.Фiнанси i грошово-кредитна полiтикатАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.3

2.Механiзми грошово-кредитноi полiтикитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.5

2.1Операцii на вiдкритому ринкутАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.6

2.2Управлiння обовтАЩязковими резервамитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж10

2.3Регулювання облiковоi ставки та банкiвського вiдсоткатАжтАж.11

3.Дiiвiсть монетарноi полiтикитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж14

4.Грошово-кредитна полiтика в Украiнi завдання, перспективи, проблемитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж16

ВисновоктАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж25

Список лiтературитАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАжтАж.26

Вступ

За 10 рокiв незалежностi в с сферi економiцi Украiни вiдбулося багато реформ.Багатьом з них навiть сьогоднi ще важко дати обтАЩiктивну оцiнку.Але все ж iснують позитивнi результати завдяки вмiло впрвадженим грошово-кредитнiй, бюджетно-податковiй i соцiальнiй полiтикам. Всi вони мають пiд собою значну теоретичну базу, практику застосувань в iнших краiнах i, як наслiдок, багато шляхiв впрвадження. Ось тiльки який шлях обрала Украiна?

Саме на цi питання я i намагалась дати вiдповiдь в своiй роботi. Маючи порiвняно великий обтАЩiм iнформацii про створення i ефективне функцiонування банкiвських систем i iх ролi в грошово-кредитнiй полiтицi iнших краiн цiкаво порiвнювати з ситуацiiю в Украiнi. Синтез наукових надбань свiтовоi теоретичноi думки з узагальненням новiтньоi господарськоi практики краiн Заходу, а також процесiв, що характеризують становлення ринкових структур, зокрема грошових i валютних вiдносин у перехiднiй економiцi посткомунiстичних краiн до яких вiдноситься i Украiна. Тобто я намагалась зтАЩясувати аспект побудови системи грошових вiдносин в Украiнi.

Звичайно становлення новоi банкiвськоi системи повинно спиратись на власну законодавчу базу, яку я враховувала i використовувала в даннiй робртi (стаття 99 Конституцii Украiни, Закон Украiни тАЬПро Нацiональний банк УкраiнитАЭ, тАЬПро банки i банкiвську дiяльнiстьтАЭ, проект Закону Украiни тАЬПро державний бюджет Украiни на 2002 рiктАЭ, прогнозни макроекономiчних та фiскальних параметрiв 2001, 2002 рокiв та iншi.) Цiкаво порiвнювати стан грошовоi системи на перших етапах незалежностi з грошово-кредитною полiтикою на 2002 рiк.Спочатку (1991-1994 рр.) в звтАЩязку з постiйним адмiнiстративним втручанням органiв законодавчоi та виконавчоi влади в процес регулювання грошово-кредитних вiдносин монетарноi полiтики практично не було, а окремi заходи управлiння грошовим ринком не могли зупинити рiзке зростання цiн, скорочення виробництва, зростання виробництва та iншi негативнi наслiдки, властивi економiцi Украiни в цей перiод. Головним завданням на 2002 рiк стаi, з одного боку, контролювання темпiв iнфляцii, з iншого - створення монетарних передумов для пiдтримання процесiв економiчного зростання. Тобто, якщо добре вивчити, знати наслiдники i принципи функцiонування основних механiзмiв грошово-кредитноi полiтики то можно побудувати ефективну банкiвську систему дле пiднесення економiки краiни. Цим i була менi цiкава данна тема.

Фiнанси i грошово-кредитна полiтика

Фiнанси i важливою складовою економiчноi системи, засобом функцiонування та розвитку останньоi.Теорiя фiнансiв не маi iдиного погляду на визначення iх ролi в економiчнiй системi держави. Бiльшiсть економiстiв радянськоi доби трактувало фiнанси звужено як засiб розподiлу та перерозподiлу ВВП у процесi вiдтворення. Зарубiжна наука розглядаi фiнанси досить широко, не обмежуючись конкретними чiткими рамками. Фiнанси постають як категорiя, що випливаi з обтАЩiктивних економiчних процесiв i i невiдтАЩiмною частиною ринковоi економiки.

У перехiдний перiод реформування економiки фiнанси i важливою сполучною ланкою мiж макроекономiчними показниками i конкретним використанням фондiв фiнансових ресурсiв на розвиток економiки та пiдвищення соцiального добробуту. Форми i методи такого використання потребують постiйного удосконалення в напрямах залучення фiнансових ресурсiв до iнвестицiйноi сфери, запровадження ефективного витрачання коштiв бюджету з посиленням його регулюючоi ролi, дотримання фiнансовоi дисциплiни, оздоровлення фiнансового становища в державi та змiцнення грошового обiгу через лiквiдацiю взаiмозалiкiв i бартеризацii розрахункiв, удосконалення податковоi системи та iн. Певна рiч, що на перших етапах становлення фондового ринку, гарантом якого виступала держава, цiннi папери могли розраховувати на бiльш високий ступiнь довiри населення та юридичних осiб, анiж фондовi активи приватних емiтентiв. Зазначимо, що саме за такою схемою здiйснювався процес становлення ринку цiнних паперiв в Угорщинi, де першим кроком стала емiсiя 1988 р. скарбничих векселiв. З середини 1990 р. розпочав випуск власних векселiв Нацiональний банк Польщi, фактично започаткувавши цим нацiональний фондовий ринок.[6]

РЖнституцiоналiзм полiтики, що ii проводить держава у сферi грошового обiгу та кредитних вiдносин, зумовлюi ii загальну пiдпорядкованiсть макроекономiчному завданню тАУ забезпечення вирiшення триiдиноi мети: збалансувати економiчний розвиток, забезпечити оптимальну зайнятiсть i стримати iнфляцiю. Тобто як одна з найважливiших структурних ланок державного регулювання макроекономiчними процесами, грошово-кредитна полiтика спрямовуiться на реалiзацiю iх головних завдань.[4]

СубтАЩiктом грошово-кредитноi полiтики виступаi держава, яка регулюi цю сферу через своi представницькi органи тАУ Центральний банк i вiдповiднi урядовi структури тАУ мiнiстерства фiнансiв чи скарбницi, органи нагляду задiяльнiстю банкiвi контролю за грошовим обiгом, iнституцii зi страхування депозитiв. а також iншi установи.

Створення ринковоi економiки вимагаi переходу до економiчних методiв управлiння. РЗх важливою складовою i фiнансово-кредитнi важелi. Ринкова модель економiки передбачаi створення розвинутих фiнансових ринкiв. Значно посилюiться роль банкiв, що потребуi змiцнення банкiвськоi системи та створення ефективного механiзму грошово-кредитного регулювання. Узгоджене проведення грошово-кредитноi та податковоi полiтик робить ще бiльш ефективним iх використання як регуляторiв у реалiзацii економiчноi полiтики.

В умовах ринковоi економiки грошово-кредитна полiтика постаi важливим чинником досягнення економiчноi стабiльностi. Регулюючу функцiю грошово-кредитна полiтика виконуi шляхом змiни грошовоi пропорцii та використання рiзних монетарних iнструментiв.

Механiзми грошово-кредитноi полiтики

Можливiсть ефективноi реалiзацii основних завдань, аргументованих монетарною полiтикою, визначаiться напрацьованим iнструментарiiм управлiння грошовим обiгом i кредитного регулювання. Теорiя та практика вiдрiзняють двi групи iнструментiв, за допомогою яких здiйснюiться необхiдний комплекс заходiв в реалiзацii головних цiлей монетарноi полiтики. Йдеться про iнструменти прямого та опосередкованого впливу на основнi параметри грошового обiгу.

До найважливiших засобiв першоi групи можна вiднести :

- механiзм готiвковоi емiсii;

- встановлення тАЬстелiтАЭ кредиту Центрального банку, що надаiться урядовi та банкiвським установам;

- пряме регулювання позичкових операцiй банкiв, визначення маржi, стелi на вартiсть кредитних ресурсiв.[1]

Застосування методiв прямого регулювання обсягiв i структури грошового обiгу маi найбiльше поширення у краiнах з перехiдною економiкою, де механiзми опосередненого впливу на способи реалiзацii монетарноi полiтики ще не набули достатньоi зрiлостi. Зауважемо, що при тривалому застосуваннi iнструментiв прямого впливу на основнi параметри грошового обiгу iхня дiiвiсть знижуiться.[6]

Система опосередненого регулювання грошового обiгу i елементом економiчних методiв державного управлiння. Вона охоплюi три класичнi за змiстом механiзми монетарноi полiтики. Це, по-перше, здiйснення операцiй на вiдкритому ринку; по-друге, регулювання норми банкiвських резервiв; по-третi, регулювання облiковоi ставки вiдсотка на позики, що надаються Центральним банком. Кожен iз зазначених механiзмiв маi набiр власних iнструментiв, формування i вдосконалення яких здiйснюiться десятирiччями.

На початкових етапах реформування перехiдних економiк, засоби фiскальноi та монетарноi полiтики виявляються не дуже ефективними, прiоритетне значення мають адмiнiстративнi засоби дерегулювання економiки та iнституцiйна реформа. Але поступово iз реформуванням економiки масштаби державного втручання зменшуються, збiльшуiться роль ринкових механiзмiв, залишаючи фiскальну та монетарну полiтику головними важелями регулювання економiки держави.

Операцii на вiдкритому ринку

У структурi фондового ринку, що становить невiдтАЩiмний компонент будь-якоi ринковоi економiки, важлива роль належить державним цiнним паперам, що перебувають в обiгу. РЖсторичний екскурс засвiдчуi, що становлення у багатьох краiнах Заходу ринкiв цiнних паперiв, як, правило, розпочинаiться з емiсii фондових цiнностей держави. З опертям на обiг державних цiнних паперiв вiдбувався процес формування визначальних елементiв iнфраструктури фондового ринку, його механiзмiв; напрацьовувався вiдповiдний психологiчний клiмат, повтАЩязаий з формуванням довiри до ринковоi форми обiгу фiнансових цiнностей.

Поряд iз функцiiю обслуговування державного боргу ринок державних зобовтАЩязань використовуiться як один iз визначальних важелiв монетарноi полiтики. Йдеться про функцiю грошово-кредитного регулювання економiки, яка реалiзуiться через здiйснення операцiй на вiдкритому ринку.

Слiд враховувати, що названi функцii не заперечують одна одну. Функцiя регулювання грошовогу обiгу через операцii на вiдкритому ринку i логiчним продовженням функцii обслуговування державного боргу. Такi операцii потребують досить високого ступеня розвитку ринку державних цiнних паперiв, досконалого iнструментарiю i технiки виконання вiдповiдних угод.

РДднiсть зазначених функцiй виявляiться в складному питаннi, у якому слiд розiбратися. Йдеться про експертизу першоi функцii на предмет ii iнфляцiйностi : чи призводить фiнансування державних витрат через механiзм емiсii фондових паперiв до iнфляцiйного знецiнення грошей? Якщо це вiдбуваiться, то в даному разi реалiзацiя цiii функцii заперечуi ефект стабiлiзацii, досягненню якого пiдпорядковуiться функцiя регулювання грошового обiгу.

Названа проблема не маi однозначноi вiдповiдi. Все залежить вiд обставин, i головне тАУ вiд цiлей дефiцитного фiнансування. Якщо невиробничi витрати державного бюджету посилюють iнфляцiйнi процеси, то дефiцитне фiнансування проектiв повтАЩязаних iз розвитком виробничого чи, скажiмо, експортного потенцiалу краiни, прискоренням обiгу капiталу i т.iн., дають протилежний ефект тАУ виконують дефляцiйну функцiю.

Отже що являi собою ринок цiнних паперiв держави, якi його механiзми?

Офiцiйним власником державних паперiв виступаi уряд. За його дорученням емiсiя iх може здiйснюватися як скарбницею, так i iншими урядовими установами.

Державнi цiннi папери розмiщують на нацiональних, iноземних i мiжнародних (iвровалютному) ринках. РЗх покупцями можуть бути iндивiдуальнi i юридичнi особи (резиденти i нерезиденти). Держава через своiх уповноважених представникiв виступаi на фондовому ринку не лише як продавець, а й як покупець власних цiнних паперiв. Право здiйснення цих операцiй надаiться Центральному банковi або спецiалiзованiй установi, яка дii вiд iменi скарбницi.

Сучасною практикою функцiонування фондового ринку напрацьовано великий набiр рiзноманiтних форм емiсii цiнних паперiв держави та методiв iх розмiщення. Розмежовуються цiннi папери, емiсiя яких здiйснюiться на ринкових i неринкових засадах: першi можуть перепродуватися iншим особам, других позбавлено такоi можливостi. Поряд iз цим емiсiя цiнних паперiв може здiйснюватися як у формi паперових сертифiкатiв, так i у виглядi книжного запису

Успiшне функцiонування ринку державних цiнних паперiв, його авторитет значною мiрою визначаiться гарантiями високого рiвня лiквiдностi фондових цiнностей, що перебувають в обiгу. Це досягаiться завдяки реалiзацii наступних чинникiв:

- гарантii високого i стабiльного вiдсотка;

- застосування iнструментарiю, що дозволяi надати фондовим паперам держави антиiнфляцiйного iмунiтету

- законодавчi обмеження при затвердженнi парламентом бюджету верховноi стелi державного боргу;

- запровадження податкових пiльг, якими користуються фiзичнi та юридичнi особи при iнвестуваннi своiх фiнансових ресурсiв у цiннi папери держави (у деяких краiнах зазначена частка доходiв не оподатковуiться);

- високий рiвень iнформативного забезпечення учасникiв ринку державних цiнних паперiв.[6]

У краiнах, що входили ранiше до складу СРСР, у т.ч. й в Украiнi, зроблено лише першi кроки до формування фондового ринку цiнних паперiв. У вереснi 1992р. Верховна Рада Украiни прийняла Закон тАЬПро державний внутрiшнiй борг УкраiнитАЭ, який дозволяi державi на цiлком цивiлiзованих ринкових засадах здiйснювати емiсiю боргових зобовтАЩязань у виглядi облiгацiй внутрiшнiх державних позик, а також коротко-, середньо- та довгострокових скарбничих векселiв. Однак упродовж тривалого часу така можливiсть, що могла б суттiво оздоровити державнi фiнанси потрiбний час, щоб могла б суттiво оздоровити державнi фiнанси, не використовувалась. Лише з початку 1995р. механiзм ринкового обслуговування дефiциту державного бюджету було запущено в дiю. Однак потрiбний час, щоб вiн повною мiрою змiг реалiзувати своi функцii.[4]

Операцii на вiдкритому ринку зводяться, як зазначалося вище, до здiйснення купiвлi та продажу уповноваженими установами держави на фондовому ринку ii цiнних паперiв. Розглянемо цi операцii. Вони неоднозначнi за своiми наслiдками.

Коли Центральний банк купуi фондовi цiнностi держави, що знаходяться у володiннi населення чи комерцiйних банкiв, вiн розплачуiться за це власними ресурсами. Вiдкриваючи зазначеними субтАЩiктами вiдповiднi рахунки, банк здiйснюi таким робом додаткову грошову емiсiю. Ясна рiч, що в цьому випадку зростаi купiвельна спроможнiсть населення, а також збiльшуiться у звтАЩязку iз зростанням резервiв кредитний потенцiал комерцiйних банкiв.

А от продаж цiнних паперiв держави населенню та комерцiйним банкам даi iнший результат. Кпивши на вiдкритому ринку скарбничi векселi чи облiгацii, приватна особа зменшуi лiквiднiсть своiх фiнансових активiв. Такий же результат при здiсненнi аналогiчних операцiй отримують i комерцiйнi банки: з купiвлею цiнних паперiв держави iхнi резерви, а вiдповiдно тАУ кредитоспроможнiсть падають. Як наслiдок загальна маса грошей (агрегат М1), що знаходиться в обiгу, а також лiквiднiсть субтАЩiктiв ринку (фiзичних та юридичних осiб) знижуiться.

Отже, здiйснення операцii з купiвлi-продажу скарбничих векселiв та облiгацiй на вiдкритому ринку даi можливiсть вирiшення цiлого комплексу проблем грошовоi полiтики. Йдеться про таке:

- по-перше, бездефiцитне фiнансування державних витрат, а звiдси тАУ управлiння на цiй основi державним боргом;

- по-друге, надання субтАЩiктам ринковоi економiки високонадiйних i високолiквiдних iнструментiв для тимчасового розмiщення власних фiнансових ресурсiв;

- по-третi, надання можливостi Центральному банковi економiчними засобами впливати не лише на попит i пропозицiю грошей, а й на спiввiдношення iх структурних агрегатiв тАУ агрегату М1 та агрегатiв М2 i М3;

- по-четверте, визначення засобами ринкового механiзму реальноi вартостi державного боргу, а значить тАУ i цiнних паперiв, що його обслуговують. Визначена ринком ставка вiдсотку по цiнних паперах держави i орiiнтиром ринкового вiдсотка для iнших (приватних i корпоративних) iнструментiв фiнансового i грошового ринку (ставка вiдсотка по короткотермiнових скарбничих бiлетах, з огляду на iхню високу надiйнiсть, як правило, служить вiдправним пунктом для порiвняння вiдсотка iнших типiв фондових цiнностей).

Як зазначалося вище, ефективне використання операцiй з купiвлi-продажу цiнних паперiв з метою регулювання грошового обiгу i проведення на цих засадах активноi монетарноi полiтики потребуi досить високого ступеня розвитку ринку фондових цiнностей держави. Вплив фондових операцiй держави на кiлькiснi параметри грошового обiгу спираiться на ефект витiснення, коли вiльнi (касовi) залишки грошей населення та юридичних осiб, сформованi завдяки спекулятивному мотивовi збережень, переорiiнтовуються з приватних ринкiв цiнних паперiв на ринки державних зобовтАЩязань. У цьому випадку iнвестор, прагнучи отримати максимальний доход вiд належних йому грошових ресурсiв, вiддаi переваги фондовому ринковi держави. Зрозумiло, що макроекономiчнi наслiдки ефекту витiснення, його реальний вплив на динамiку грошових агрегатiв можливi лише за наявностi високоi частки ринку цiнних паперiв держави у загальнiй структурi фондових операцiй.[7]

Управлiння обовтАЩязковими резервами

Норма обовтАЩязкового резерву даi можливiсть Центральному банку впливати через базу грошовоi маси на кредитоспроможнiсть комерцiйних банкiв, в т.ч. на розмiри кредитноi мультиплiкацii. Вiдповiдно до цього iнституцiйне регулювання рiвня обовтАЩязкових резервiв розглядаiться теорiiю та практикою грошей як один iз найдiйовiших механiзмiв монетарноi полiтики.

Вказаний механiзм досить простий за змiстом. Змiнюючи норму обовтАЩязкового резерву, Центральний банк безпосередньо впливаi на пропозицiю грошей та банкiвського кредиту. Якщо зменшуiться норма обовтАЩязкового резерву, комерцiйнi банки отримують можливiсть збiльшити лiквiднiсть своiх активiв i вдатися через додаткове кредитування до емiсii нових грошей. Коли норма резерву пiдвищуiться, цi можливостi звужуються. Внаслiдок того, що лише незначна частина всiх активiв комерцiйних банкiв знаходиться у формi готiвки, змiна норми резерву на певну величину може привести до багаторазового збiльшення чи зменшення пасивiв банкiвськоi системи.

Необхiднiсть досить обережного використання механiзму обовтАЩязкового резервування визначаiться не лише дiiю в цьому випадку мультиплiкацiйного ефекту кредитноi експансii, що робить цей процес недостатньо керованим, а й вiдповiдним впливом на динамiку прибутковостi комерцiйних банкiв. Грошi, що знаходяться на резервних рахунках, не дають вiдсотка. Це своiрiдний додатковий податок на комерцiйнi банки. РЗх рiст негативно позначаiться на прибутках банкiв, знижуi iх конкурентоспроможнiсть. У звтАЩязку з цим у багатьох краiнах рiшення про вiдповiднi змiни банкiвського резерву приймаються у виглядi законодавчих норм.i

Диференцiйованi ставки обов'язкових мiнiмальних реВнзервiв було встановлено 1993 р. i для комерцiйних банкiв Украiни. Розмiри зазначених резервiв визначались у виВнглядi вiдсотка вiд суми залучених коштiв залежно вiд джерел iх формування за такими нормативами:

тАФ кошти державних i позабюджетних фондiв, включно з переданими на баланс банкiв за окремими фiнансовими угодами - 60 %

тАФ кошти мiсцевих бюджетiв i державних страхових органiзацiй - 40 %

тАФ кошти на розрахункових i поточних рахунках юридичних осiб - 25 %

тАФ вклади населення й депозити, залученi на строк до 6 мiсяцiв - 20 % [6]

Регулювання облiковоi ставки та банкiвського вiдсотка

Поряд iз здiйсненням операцiй на вiдкритому ринку та управлiнням рiвнем обов'язкових резервiв, виВннятково важливим iнструментом монетарноi полiтики i регулювання облiковоi ставки вiдсотка, яка формуiться на базi надання центральними банками позичок кредитним банкам. Такий кредит надаiться банкам, що зiткнулися з тимчасовими фiнансовими труднощами. Плата за вказанi кредити виступаi у формi облiковоi ставки вiдсотка.

Регулювання облiковоi ставки вiдсотка використовуiтьВнся як засiб неадмiнiстративного впливу на масу грошей, що знаходиться в обiгу. Механiзм такого впливу близький за змiстом до механiзму здiйснення операцiй на вiдкритому ринку. Коли комерцiйний банк бере в Центральному банку позику, вiн виписуi на себе боргове зобов'язання, яке зачинною практикою гарантуiться не резервною позицiiю своiх активiв, а державними цiнними паперами, що знаВнходяться в його розпорядженнi. Внаслiдок цього отримана позика повнiстю використовуiться як надлишковий резерв. Це надаi банковi-боржниковi можливiсть вiдкривати доВндатковi кредитнi рахунки населенню та юридичним суб'Внiктам у повному обсязi без вiдповiдного забезпечення резервноi позицii.

Що ж до облiковоi ставки, то вона в такiм разi вiдiграi опосереднену функцiю тАФ визначаi вартiсть отриманих. У такий спосiб комерцiйним банком надлишкових резервiв (кредитiв Центрального банку). Якщо облiкова ставка вiд-сотка знижуiться, то в комерцiйного банка виникаi зацiкавленiсть в отриманнi додаткових сум таких кредитiв, i навпаки. Вiдповiдно через змiну облiковоi ставки збiльшуiться або зменшуiться на грошовому ринку пропозицiя кредитних ресурсiв. Важливо брати до уваги й те, що з урахуванням змiн у позицii надлишкового резерву вказана динамiка реалiзуiться через механiзм кредитного мультиплiкатора.

Практикою грошовоi полiтики доведено, що змiни обВнлiковоi ставки, як i банкiвськоi норми обов'язкового реВнзерву, здiйснюються вiдповiдно до розвитку окремих фаз економiчного циклу. Вона пiдвищуiться в перiоди еконоВнмiчного росту i лишаiться, як правило, незмiнною в перiоди депресii та спаду. Тому виникаi проблема ВлзапiзненьВ» у здiйсненнi необхiдних корекцiй облiковоi ставки. Це поВняснюiться недостатньою виразнiстю початкових етапiв фаз економiчного циклу та iншими об'iктивними й суб'iктивВнними чинниками.

У багатьох краiнах з перехiдною економiкою, в т.ч. i в Украiнi, владнi структури вiддають перевагу полiтицi низьких фiксованих ставок банкiвського вiдсотка. Така полiтика мотивуiться наступними аргументами: намаганВнням стимулювати рiвень iнвестицiй; здiйсненням вибiркоВнвого кредитування прiоритетних галузей економiки за низького нормою вiдсотка; бажанням знизити iнфляцiйнi процеси тощо.

Поряд iз регулюванням облiковоi ставки в краiнах iз недостатнiм рiвнем розвитку ринкових механiзмiв застоВнсовуiться система директивного управлiння нормою вiдВнсотка на позики, що надаються комерцiйними банками та небанкiвськими кредитними установами. Значення ефекВнтивного використання цього iнструмента маi розглядатись у двох аспектах. З одного боку, банкiвський вiдсоток безВнпосередньо впливаi на розвиток дiловоi та економiчноi активностi. Вiд його рiвня залежить попит на iнвестицiйнi ресурси та iх пропозицiя, рiшення суб'iктiв економiчноi дiяльностi щодо визначення пропорцiй мiж споживанням i збереженням. Пiд його впливом складаiться валютний курс, вiдбуваiться мiграцiя капiталiв мiж окремими краВнiнами та iншi макроекономiчнi процеси.

РЖнший аспект, що характеризуi значення ефективного регулювання норми вiдсотка, пов'язаний з безпосереднiм впливом його параметрiв на структуру грошових агрегатiв i на масу грошей, що знаходяться в обiгу. Йдеться про ефект лiквiдностi: що нижча величина норми вiдсотка, то бiльше грошей залишаiться на руках у населення. При ii збiльшеннi отримують протилежний результат. РЖснують i iншi канали, що визначають вплив динамiки норми вiдсотка на головнi параметри грошового обiгу.

Однак, як засвiдчуi теоретичний аналiз та реальна практика, зазначена полiтика звичайно не даi бажаних результатiв. РЖ це можна пояснити. Низька ставка вiдсотка скорочуi обсяги збережень фiнансових ресурсiв i тому не лише не сприяi ростовi iнвестицiй, а й викликаi протиВнлежний ефект. Не виправдовуi себе i вибiркове кредитуВнвання, бо через ефект кредитного мультиплiкатора вiдВнповiдно спрямованi кредитнi ресурси розпорошуються по всiй економiцi. Як засвiдчуi практика, недостатньо корекВнтного i й тека з приводу безпосереднього впливу норми вiдсотка на цiнову динамiку. В цьому випадку слiд враВнховувати ефект не лише прямого, а й зворотного впливу на розглядуванi процеси.

З урахуванням цього стаi зрозумiлою важливiсть виВнзначення оптимального рiвня ставки вiдсотка, що його прагнутимуть досягти засобами монетарноi полiтики вiдВнповiднi iнституцiйнi структури. Маiться на увазi досягненВння: по-перше, позитивного рiвня вiдсотка; по-друге, враВнхування його спiввiдношення з нормою прибутку на виВнтрати iнших чинникiв виробництва та обiгу; по-третi, спiввiдношення дiйсноi норми вiдсотка з нормами вiдсотка краiн, з якими здiйснюються iнтенсивнi зовнiшньоеконоВнмiчнi зв'язки.

Ефективне поiднання механiзмiв грошово-кредитноi полiтики даi змогу реалiзувати ii тактичнi цiлi.Цим визначенням знову ж таки пiдкреслюiться структурна пiдпорядкованiсть усьго комплексу цих механiзмiв макроекономiчним завданням. Цiльовою же функцiiю монетарноi полiтики тактичного порядку i забезпечення внутрiшньi стабiльностi грошей. Така стабiльнiсть маi прiорiтетне значення у вирiшеннi всьго комплексу макроекономiчних завдань.

Дiiвiсть монетарноi полiтики

Розмаiття iнструментiв грошово-кредитноi полiтики визначаi актуальнiсть проблеми ii дiiвостi. НайВнважливiшою вимогою в цьому i забезпечення системностi в застосуваннi рiзних важелiв монетарного регулювання, iх спрямування на досягнення взаiмоповтАЩязаних завдань грошовоi стабiлiзацii. Не можна, скажiмо, водночас обмеВнжувати пропозицiю грошей i стримувати рiст норми вiдВнсотка. Це альтернативнi важелi монетарного регулювання, застосування яких даi взаiмовиключпий ефект. Нараз необхiдно взяти до уваги кiлька загальних правил, визнаВнчених теорiiю грошей i напрацьованих багаторiчною праВнктикою. РЗхнiй змiст такий:

1. Застосування тих чи тих засобiв монетарноi полiтики не терпить закостенiння. Грошово-кредитна полiтика заВнвжди мусить бути гнучкою. Слiд узгоджувати РЗРЗ з загальВнними механiзмами макроекономiчного регулювання, вiдоВнбражати розвиток економiчного циклу ринковоi кон'юнкВнтури.

2. Широта застосування напрацьованих свiтовою праВнктикою iнструментiв грошово-кредитноi полiтики залеВнжить вiд ступеня розвитку в кожнiй краiнi ринковоi iнВнфраструктури. дiiвостi економiчних саморегуляторiв. Коли в управлiннi економiкою переважають методи жорсткого адмiнiстративного макроекономiчного регулювання (контВнроль над цiнами й доходами, валютними й торговельними операцiями), коли iснуi монополiзм i вiдсутня конструкВнтивна конкуренцiя, ефективнiсть грошово-кредитноi полiВнтики i незначною. У цьому випадку виправдовуiсебе метод поетапного впровадження ринкових регуляторiв гроВншово-кредитноi системи.

3. Щоб монетарна полiтика була результативною, i треба тiсноузгоджувати як iз фiскальною, так зовнiшньоекономiчною. в т.ч. валютною, полiтикою. Йдеться, власне, про необхiднiсть застосування цiлiсноi внутрiшньозбалансованоi системизаходiв фiнансово-грошовоi та валютноi полiтики. Заходи грошовоi стабiлiзацii не можуть бути ефективними при перевищеннi оптимально припустиВнмого (бiльше 3-4 % ВВП) дефiциту державного бюджету та вiд'iмного сальдо платiжного балансу.

4. При здiйсненнi заходiв iз регулювання варто врахоВнвувати неоднозначне реагування грошового обiгу на рiзнi iнструменти грошовоi полiтики та консерватизм монетарВнноi сфери, що визначаiться наявнiстю в ii структурi сил, якi, дiючи в протилежних напрямках, уповiльнюють вiдВнповiдну реакцiю. Так, жорстка емiсiйна полiтика компенВнсуiться змiною швидкостi обiгу грошей. Тому полiтика урiвноваження грошових агрегатiв маi зважити на цю обставину. Вона повинна бути скоригованою на швидкiсть обiгу грошовоi одиницi. Схожа ситуацiя може скластись i при застосуваннi iнших iнструментiв грошовоi полiтики.

5. Консерватизм монетарноi сфери робить неприпустиВнмим застосування рiзких корекцiй динамiки грошових агрегатiв. Ефект вiд ВлшоковихВ» заходiв грошовоi полiтики може бути лише тимчасовим. Досягнутий ними успiх звичайВнно не забезпечуi досягнення довгострокових позитивних результатiв. Ба бiльше тАФ перегодом можлива протилежна реакцiя з iще глибшою дестабiлiзацiiю грошового обiгу.

6. При плануваннi головних параметрiв монетарноi поВнлiтики та визначеннi ii дiiвостi необхiдно враховувати ефект запiзнення тАФ наявнiсть розриву в часовому вимiрi мiж застосуванням регулювальних заходiв i вiдповiдною реакцiiю на цi дii як грошовоi сфери, так i всiii економiчноi системи в цiлому. РЖснують, дослiдження, за якими змiна динамiки грошовоi маси вiдбиваiться на динамiцi цiн та реальному обсязi ВНП з iнтервалом у 3тАФ12 мiсяцiв. Це значить, що проведення стабiлiзацiйних заходiв маi спиВнратися на точнi економiчнi прогнози та бути не просто своiчасним, а й з вiдповiдним упередженням.[5]

Грошово-кредитна полiтика в Украiнi

Грошово-кредитна полiтика, починаючи з жовтня 1994 року, була спрямована на створення умов для фiнансовоi стабiлiзацii в Украiнi, впровадження i укрiплення нацiональноi грошовоi одиницi та пiдтримку макроекономiчноi стабiлiзацii через зниження iнфляцii до керованого рiвня. РЗi реалiзацiя створила певнi умови стабiлiзацii виробництва, iнвестицiйноi дiяльностi, життiвого рiвня населення.

Як iнструмент регулювання грошового ринкупроценВнтна полiтикаНацiонального банку Украiни почала запроваджуватись фактично з 1994 року. До цього перiоду за три попереднi роки незалежностi облiкова ставка змiВннювалась лише три рази тАФ в перiод високоi iнфляцii та гiперiнфляцii вона адмiнiстративне була пiдвищена в 1992 роцi з 80%. до 100% та в 1993 роцi до 240% i була на вiд'iмному рiвнi вiдносно iнфляцii. Тобто, в перiод гiВнперiнфляцiiреальний рiвень встановленоi облiковоi ставки по вiдношенню до iнфляцii був значно ниВнжчим, через що вартiсть нацiональноi валюти планомiрно пiдривалась.

Активна процентна полiтика почала проводитися з 1994 року, коли номiнальний рiвень облiковоi ставки змiнювався у вiдповiдностi до коливань iнфляцii 5 разiв тАФ вiд 140% до 300% рiчних. Це дозволило вперше вийти напозитивний реальний ii рiвень по вiдношенню до iнфляцii,хоч коливання i номiнальноi, i реальноi ставки через значнi поштовхи iнфляцii були досить значними (декiлька десяткiв процентних пунктiв у мiсячному обчисленнi).[2]

В 1995 роцi такi вiдхилення зменшились вiд +6 до тАУ8, а в 1996 роцi тАФ в середньому до В±3-х процентних пунктiв, що свiдчило про забезпеченнявiдносно нормальноi ринВнковоi вартостi нацiональноi валюти на внутрiшньому ринку та створення адекватних загальноекономiчнiй ситуацii умов здiйснення кредитноiдiяльностi комерцiйнихбанкiв та суб'iктiв господарювання.

Полiтика у сферi обов'язкового резервування коштiв комерцiйних банкiв також була спрямована на стабiлiзацiю стану з лiквiднiстю комерцiйних банкiв та поступове зниВнження РЗх надлишковоi лiквiдностi.

В умовах значних кредитних емiсiй перших трьох рокiв iснування незалежноi держави надлишкова лiквiднiсть банВнкiв перетворилась на загрозу вибухового зростання гроВншовоi маси та дестабiлiзацii стану на грошово-кредитному ринку. В цих економiчних умовах такий iнструмент реВнгулювання, як обов'язкове резервування коштiв комерВнцiйних банкiв, фактична не мiг працювати. Тiльки в 1994 роцi вдалося задiяти цей механiзм, коли рiвень обов'Внязкового резервування було поступово пiдвищено з 10% до 15%.

З метою прискорення залучення в обiг коштiв, куплених на цiльових кредитних аукцiонах Нацiонального банку, в 1995 роцi тимчасово використовувалась 100%-на норма реВнзервування на тимчасово вiльнi кошти, придбанi на цих аукцiонах. Це стало стимулювати комерцiйнi банки швидВнше пускати в обiг придбанi кошти на фiнансування прiВноритетних об'iктiв народного господарства.

З кiнця 1995 р. почаласяпрактика обов'язкового резервування валютних депозитiв. В умовах, що склаВнлися, це було також важливим фактором стабiлiзацii фiВннансового ринку.

На початку 1997 року загальна норма обов'язкового резервування була знижена з 15% до 11%, що свiдчило про стабiлiзацiю грошово-кредитного ринку та додаткове стимулювання кредитноi активностi комерцiйних банкiв,

Надання кредитiв комерцiйним банкам дляпiдтриВнмання iх поточноi лiквiдностi до 1994 року вiдбувалось переважно опосередковано через надання за рiшеннями законодавчих та виконавчих органiв централiзованих цiВнльових кредитiв безпосередньо клiiнтам (пiдприiмствам та органiзацiям). Цi кредитипереважно потрапляли неВнплатоспроможним клiiнтам, якi пiдтримувались державою, i в значнiй мiрi не поверталися. В свою чергу це ускладнювало стан з лiквiднiстю комерцiйних банкiв i вимагало нових емiсiйних кредитiв.

Порочне коло надання ризикованих емiсiйних кредитiв неблагонадiйним клiiнтам було розiрвано в 1994 роцi iз запровадженням кредитних аукцiонiв i з вiдмовою в 1995 роцi вiд кредитування Нацiональним банком Украiни субтАЩ- iктiв господарювання. В доповнення до цього, було приВнпинено також видiлення ресурсiв комерцiйним банкам для кредитування на пiльгових умовах, тобто з використанням пiльговоi процентноi ставки.

У таких умовах кредитна пiдтримка пiдприiмств почала здiйснюватись через проведення цiльових кредитних аукВнцiонiв з продажу кредитнихресурсiв комерцiйним банкам для кредитування пiдприiмств, що потребують державноi кредитноi пiдтримки.

З 1996 року суттiво поширилось використання в Украiнi таких важливих у свiтовiй практицi iнструментiв регулюВнвання грошово-кредитного ринку, як ломбардне кредитуВнвання комерцiйних банкiв пiд заставу державних цiнних паперiв та угод РЕПО. Можливiсть запровадження таких iнструментiв виникла пiсля створення ринку державних цiнних паперiв.

В 1995 роцi урядом розпочато створення фондовогоринку державних цiнних паперiв. Запровадження меВнханiзму використання державних цiнних паперiв дозвоВнлило залучати для фiнансування дефiциту державного бюджету неемiсiйнi кошти, значно знижуючи тим самим i iнфляцiйний тиск дефiциту бюджету на економiку.[1]

Розмiщення облiгацiй внутрiшньоi державноi позики у 1995-1997 роках характеризуiться наступними даними:

Державнi цiннi папери поступово зайняли одне з провiдних мiсць в регулюваннi грошово-кредитного ринку.

Завдяки цьому фiнансування дефiциту державного бюдВнжету в 1997 роцi вперше за роки iснування держави здiйснювалось на безiнфляцiйнiй основi тАФ за рахунок подальшого розвитку ринку державних цiнних паперiв та залучення зовнiшнiх фiнансових джерел, що суттiво вплиВнвало на зниження рiвня iнфляцii.

За обсягами цiнних паперiв, що розмiщуються i переВнбувають в обiгу, державнi борговi зобов'язання на ринку Украiни займають домiнуюче положення i i найбiльш привабливим фiнансовим iнструментом для вкладання коштiв юридичними та фiзичними особами, в тому числi нерезидентами. З використанням цього iнструмента стало можливим на новiй якiснiй основi вiдродити кредитнi вiдВнносини. Облiгацii стали використовуватися як застава для вчасного повернення коштiв.

Дохiднiсть за державними облiгацiями в бiльшостi виВнпадкiв була на рiвнi облiковоi ставки Нацiонального банку Украiни.

Протягом 1997 року доволi активно розвивався вторинВнний ринок ОВДП як у бiржовiй, так i позабiржовiй формах.

У 1997 роцi було зроблено першi кроки на шляху введення в дiю механiзмiв формування фонду страВнхування депозитiв фiзичнiх осiб, який утворюiться за рахунок обов'язкового придбання облiгацiй комерцiйними банками.

Але у зв'язку з тим, що у виробництвi продовжуiться перiод стагнацii, а доходнiсть по ОВДП досить висока, в державi створилась небезпечна ситуацi

Вместе с этим смотрят:

РЖнвестицiйна дiяльнiсть комерцiйного банку та ii вплив на його фiнансовий стан

РЖнвестицiйна полiтика банкiв в Украiнi

РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни

РЖнструменти пiдтримки платоспроможностi та лiквiдностi комерцiйного банку (на прикладi АКБ "Приватбанк")

РЖпотечне кредитування як механiзм залучення фiнансових ресурсiв для пiдприiмницькоi дiяльностi