Кредитна полiтика комерцiйного банку

МΙНΙСТЕРСТВО ОСВΙТИ ТА НАУКИ УКРАΪНИ

ХАРКΙВСЬКИЙ НАЦΙОНАЛЬНИЙ УНΙВЕРСИТЕТ

iм. В.Н.Каразiна

Економiчний факультет

Кафедра фiнансiв та кредиту

тАЬКРЕДИТНА ПОЛIТИКА КОМЕРЦIЙНОГО БАНКУ тАЭ

Випускна робота магiстра

Виконав: студент 5 курсу спецiальностi

xxxxxxxxx тАЬБанкiвська справатАЭ

xxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxx

Науковий керiвник: доцент

xxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxx

Харкiв 2005


ЗМРЖСТ

ВВЕДЕННЯ

РОЗДIЛ 1. КРЕДИТНА ПОЛIТИКА БАНКУ, РЗРЗ ОСНОВНI ЕЛЕМЕНТИ

1.1. Економiчна сутнiсть кредитного механiзму, умови його здiйснення

1.2. Порядок надання кредиту комерцiйним банком та контроль за його поверненням

РОЗДIЛ 2. РИЗИК КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦIЙ КОМЕРЦIЙНОГО БАНКУ

2.1. Ризик як складова кредитних операцiй

2.2. Якiсний аналiз кредитного ризику

2.3

. Методи кiлькiсного аналiзу кредитного ризику

РОЗДΙЛ 3. ЗАВДАННЯ, РОЛЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КРЕДИТУВАННЯ НА УКРАΪНI

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛРЖТЕРАТУРИ

Програмне забезпечення

АНОТАЦIЯ


Анотацiя

Робота присвячена кредитний полiтицi банка - основний передумовi системи управлiння кредитним ризиком. Кредитна полiтика формуi цiлi i прiоритети кредитноi дiяльностi банка, засоби i методи iх реалiзацii, а також принципи i порядок органiзацii кредитного процесу. Кредитна полiтика створюi основу органiзацii кредитноi роботи банку вiдповiдно до загальноi стратегii його дiяльностi.

Метою роботи i вивчення теоретичних, методологiчних та практичних аспектiв кредитноi полiтики, розробка рекомендацii щодо удосконалення кредитування та зменшення ризикованостi кредитних операцiй.

Для досягнення цiii мети були проведенi дослiдження теоретичних та методологiчних основ розвитку кредитноi полiтики, виявленi тенденцii пiдйому кредитноi системи, проаналiзовано загальну економiчну ситуацiю в Украiнi, причини i фактори неповернення кредитiв, вивчено вiтчизняний досвiд в сферi застосування методiв захисту вiд ризику неповернення позичок, виявлено ефективнiсть застосування методiв та форм забезпечення повернення кредитiв, запропоновано практичнi шляхи зменшення питомоi ваги неповернених кредитiв в загальному обсязi наданих позичок.


РЕЦЕНЗРЖЯ

на дипломну роботу магiстра , студента 5 курсу

Харкiвського нацiонального унiверситету iм. В.Н. Каразiна

на тему: тАЬКредитна полiтика комерцiйного банку тАЭ

В умовах переходу до ринковоi економiки зростаi роль економiчних методiв впливу на соцiально-економiчний розвиток краiни. Одним з методiв такоi дii i кредитування , яке в даний час знаходиться у стадii розвитку. Тому дослiдження питань його регулювання маi важливе теоретичне i практичне значення.

У практичних роздiлах роботи мiститься дослiдження рiзноманiтних питань, що стосуються кредитування юридичних i фiзичних осiб. Детально розглянутi найбiльш перспективнi види кредитiв.

У рядi випадкiв великий фактичний матерiал, представлений у виглядi тимчасових рядiв, мiг би бути пiдданий глибшому аналiзу в сенсi вивчення тенденцiй динамiки даних показникiв.

Велике зацiкавлення мають пропозицii автора у областi питань розвитку кредитування та заходiв по удосконаленню i пiдвищенню ефективностi функцiонування нацiонального кредитного ринку Украiни.

В цiлому дипломна робота магiстра xxxxxxxx xxxxxxxx вiдповiдаi необхiдним вимогам i може бути рекомендована до захисту.


ВВЕДЕННЯ

Ефективна нацiональна економiка - гарантiя незалежностi держави. Вона вимагаi комплексних програм економiчних реформ, реальних гарантiй невiдхильностi переходу вiд адмiнiстративно-господарських методiв керiвництва до ринковоi економiки.

Значна роль в економiчних реформах належить ефективнiй фiнансовiй та грошово-кредитнiй полiтицi. В сукупностi з напрямом введення власноi грошовоi одиницi i системи грошового обiгу, скорочення бюджетного дефiциту, полiпшення податкового регулювання економiки важливе мiсце в оздоровленнi економiки займаi реформа кредитноi системи. Банкiвськi реформи складаються iз змiни структури кредитного обiгу, що приведе до нових форм надання кредитiв та iх вiльного продажу пiдприiмствам, а також громадянам.

Характерною ознакою ринковоi економiки i високо розвинута i розгалужена кредитна система. Через неi здiйснюiться процес акумуляцii фiнансових ресурсiв суспiльства i забезпечуiться iх найефективнiше i рацiональне використання. Звiдси походить i провiдна роль рiзноманiтних фiнансових iнститутiв (насамперед, банкiв) у суспiльствi.

В умовах формування ринкового середовища, розвитку промислового та сiльськогосподарського виробництва велика увага в органiзацiйнiй та структурнiй перебудовi економiки придiляiться комерцiйним банкам та банкiвськiй системi в цiлому.

Провiдна роль у вирiшеннi значних проблем належить саме кредитним вiдносинам та банкам, що пояснюiться не лише збiльшенням iхньоi ролi в розвитку економiки, але й наявною можливiстю швидко i ефективно реагувати на впроваджуванi новi механiзми господарювання.

В той же час однiiю з проблем здiйсненнi реформування та становлення фiнансово тАУ кредитного механiзму, а отже i розвитку банкiвськоi системи в цiлому, i досить висока ризикованiсть кредитних операцiй. Зазначимо, що першопричинами i : теоретична недосконалiсть питання захисту iнтересiв кредитора вiд кредитних ризикiв, незадовiльний фiнансово-господарський стан субтАЩiктiв пiдприiмництва, невисока кадрова пiдготовка працiвникiв банкiвськоi системи тощо.

Ситуацiя, яка склалася в банкiвськiй сферi, свiдчить, що банки зазнають фiнансового краху в звтАЩязку з надзвичайно ризикованою кредитною полiтикою.

Основна причина банкiвських банкрутств тАУ неповернення ранiше виданих кредитiв. За наявними даними бiльше половини виданих сум неповнiстю чи невчасно повертаються позичальникам. Усi зусилля банку щодо повернення кредитiв зводяться нанiвець через недосконалiсть нашого законодавства. Тому застосовуванi в даний час i рекомендованi заходи щодо запобiгання кредитних ризикiв зводяться до того, щоб не допустити неповернення позички. Через це доцiльно контролювати якiсть роботи конкретного кредиту ще на стадii його використання, постiйно перевiряти здатнiсть позичальника повернути кредит, а також перевiряти забезпечення позички чи гарантii ii повернення третьою особою. З огляду на економiчну та полiтичну нестабiльнiсть в Украiнi, найкращою гарантiiю повернення кредиту i його забезпечення оскiльки при виникненнi негативних явищ, iдиним джерелом повернення кредиту для банку i реалiзацiя заставленого майна. Використання кожноi окремоi форми забезпечення повернення кредиту залежить вiд рiзних обставин, серед яких можна видiлити такi проблемнi для банку як : перевiрка платоспроможностi гарантiв та поручителiв, прийняття в якостi застави нелiквiдного майна, звернення стягнення на заставу, можливiсть погашення боргу страховою компанiiю та його слабку економiчну базу тощо.

РЖ все ж необхiднiсть забезпечення повернення наданих кредитiв змушуi кредитнi установи звертатися до такоi форми, як застава. Останнiм часом саме застава стала найбiльш популярною формою забезпечення зобовтАЩязань, але через малий досвiд роботи з нею та недосконалiсть законодавства змушують ставитись до неi досить обережно, тобто приймати тiльки те майно позичальника, яке вiдповiдаi вимогам ринкових вiдносин. Для цього потрiбно також враховувати те, що вартiсть майна постiйно змiнюiться, тому на цьому етапi важливо якомога точнiше визначити його вартiсть в майбутньому.

В подальшому послаблений контроль за цiльовим використанням кредиту може призвести до негативних наслiдкiв для всiii банкiвськоi системи i економiки Украiни в цiлому.

З огляду на iснуючи труднощi з наданням кредиту та перелiчених проблем, обрана тема i досить актуальною. Адже вивчення джерел i форм гарантованостi погашення позичок, розробка методiв зниження питомоi ваги неповернених позичок в загальному обсязi наданих кредитiв, ефективне використання результатiв аналiзу наданих кредитiв, ефективне використання результатiв аналiзу кредитоспроможностi клiiнтiв, а отже i впровадження якiсних форм забезпечення та контролю за цiльовим використанням позички справляють регулюючий вплив на банкiвську дiяльнiсть. Визначення кредитоспроможностi позичальника, вiднесення його до вiдповiдного класу надiйностi , а отже i формування банком резерву покриття на можливi втрати за позиками i ще однiiю проблемою на шляху здiйснення кредитних операцiй.

Цим пояснюiться потреба у всебiчному вивченнi вiтчизняного та частково iноземного досвiду щодо надання кредитiв, застосування ефективних форм забезпечення, повернення управлiння кредитним портфелем банку, дослiдження сучасного стану по данiй темi, висвiтлення нових методiв, концептуальних пiдходiв, науково-методичних рекомендацiй з питання кредитних ризикiв та удосконалення законодавства в областi кредитування.

Проблема забезпеченостi повернення кредитiв, реалiзацii заставного права та формування резерву покриття на можливi втрати, а також оцiнки та страхування майна знайшли своi вiдображення в працях Лаврушина О.М., Мороза А.Н., Г.Таскi, О.Куценко, С.РЖвасiв., Галасюка В.М., Костюченко В.М. та iншi.

Мiж тим ,до теперiшнього часу в Украiнi комплексного визначення видiв кредитних ризикiв, джерел iх виникнення, аналiзу впливу на прибутковiсть тАУ збитковiсть кредитних операцiй в умовах переходу до ринку не проводилося. Таке становище пояснюiться передусiм обмеженим використанням товарно-грошових вiдносин протягом тривалого часу, а також характерними в минулому адмiнiстративними методами управлiння. Це виключало необхiднiсть забезпечення гарантii повернення виданих позик, оцiнки кредитоспроможностi позичальника та вiдповiдно i страхування кредитiв.

Тому, з причин складностi та багатогранностi проблеми, яка дослiджуiться , чимало питань потребуi поглибленого системного вивчення. Серед останнiх розрiзняють основи органiзацii банкiвського кредитування в Украiнi, джерела та iнструменти забезпечення повернення позичок, формування кредитноi полiтики, практичнi методи визначення оцiнки майна та iншi.

Об'iктом дослiдження i комерцiйний банк. Предметом дослiдження i економiчнi вiдносини, що виникають мiж банком i iншими суб'iктами господарськоi дiяльностi з приводу надання в позику грошових коштiв.

Отже метою роботи i вивчення теоретичних, методологiчних та практичних аспектiв кредитноi полiтики, розробка рекомендацii щодо удосконалення кредитування та зменшення ризикованостi кредитних операцiй.

Поставлена мета обумовлюi необхiднiсть вирiшення наступних завдань:

- провести дослiдження теоретичних та методологiчних основ розвитку кредитноi полiтики ;

- виявити тенденцii пiдйому кредитноi системи;

- аналiзувати загальну економiчну ситуацiю в Украiнi;

- проаналiзувати причини i фактори неповернення кредитiв;

- вивчити вiтчизняний досвiд в сферi застосування методiв захисту вiд ризику неповернення позичок;

- виявити ефективнiсть застосування методiв та форм забезпечення повернення кредитiв;

- оцiнити конкурентоздатнiсть та лiквiднiсть контактiв;

- запропонувати практичнi шляхи зменшення питомоi ваги неповернених кредитiв в загальному обсязi наданих позичок;

- описати принципи функцiонування.

Методологiчну та теоретичну основу роботи складають iснуючi розробки украiнських та зарубiжних науковцiв, законодавчi та нормативнi акти Верховноi Ради Украiни, Нацiонального банку, внутрiшньобанкiвськi iнструкцii та положення. РЖнформацiйну основу складають звiтнi та поточнi матерiали комерцiйного банку, данi перiодичного друку, iншi джерела iнформацii.


РОЗДIЛ 1. КРЕДИТНА ПОЛIТИКА БАНКУ, РЗРЗ ОСНОВНI ЕЛЕМЕНТИ

1.1. Економiчна сутнiсть кредитного механiзму, умови його здiйснення

Кредит виник на певному етапi розвитку людського суспiльства, як явище випадкове, зумовлене особливими взаiмовiдносинами мiж товаровиробниками тАУ коли продавцю потрiбно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. Тому й виникла потреба у передачi продавцем покупцевi товару з вiдстрочкою платежу, тобто тАУ у кредит.

Згiдно положення про кредитування, кредит тАУ це економiчнi вiдносини мiж юридичними та фiзичними особами i державами з приводу перерозподiлу вартостi на засадах повернення i, як правило, з виплатою вiдсотка [8, c.314].

У кредитних вiдносинах беруть участь двi сторони : позичальник i кредитор. Цi сторони називаються субтАЩiктами кредитноi угоди, а тi грошовi чи матерiальнi цiнностi, затрати чи проекти, стосовно яких укладена угода позички, i обтАЩiктами кредиту.

Рушiйним мотивом кредитних вiдносин i отримання додаткового прибутку (доходу) кожним iз субтАЩiктiв кредитних вiдносин: кредитор отримуi його у формi вiдсотку на кошти, наданi у позику, а боржник - у виглядi прибутку на позиченi кошти, використанi у пiдприiмницькiй дiяльностi, чи на розширення свого власного споживання. Завдяки цьому, кредит справляi важливий стимулюючий вплив на поведiнку економiчних субтАЩiктiв. Але обтАЩiктивноi необхiдностi кредиту, а також його стимулюючих мотивiв недостатньо для повноцiнноi реалiзацii кредитних вiдносин. Для цього необхiднi також певнi економiко-правовi умови.

Сама природа кредитноi угоди, яка ТСрунтуiться на тимчасовому запозиченi чужоi власностi, зумовлюi необхiднiсть матерiальноi вiдповiдностi ii учасникiв за виконання взятих на себе зобовтАЩязань. Це можливо у випадку, коли кругооборот коштiв господарюючих субтАЩiктiв вiдокремлений вiд кругообороту коштiв суспiльства i органiзацii, якi вступають в кредитнi вiдносини i повиннi бути власниками наявного у них майна або (якщо це державнi пiдприiмства i органiзацii) мати право володiння в користування майном. Таким чином, учасники кредитноi угоди повиннi бути юридично самостiйними особами i функцiонувати на засадах господарського або комерцiйного розрахунку. Фiзичнi особи можуть стати субтАЩiктами кредитних вiдносин, якщо вони дiiздатнi в правовому вiдношеннi i мають стабiльнi гарантованi джерела доходiв.

Операцii з наданням кредитiв належать до активних операцiй банку. Кредитнi операцii здiйснюються у формi надання позичок пiд зобовтАЩязання позичальникiв повернути кошти та заплатити проценти у встановленi строки. Це ключовий вид активних операцiй банкiв, вони забезпечують переважну частину доходiв у багатьох банкiв. Позички банкiв тАУ важливе джерело грошових коштiв для бiзнесового та споживчого секторiв економiки. В процесi проведення кредитних операцiй банки зустрiчаються з кредитним ризиком, тобто з ризиком несплати позичальником в установлений строк наданоi банком позички та процентiв, належних кредитору.

Разом з тим, кредитнi операцii несуть в собi найбiльшу загрозу для банкiв тАУ ризик неповернення позичок. Таким чином, кожний банк розробляi i здiйснюi свою кредитну полiтику, що складаiться пiд впливом поточних та перспективних задач банку, а також економiчноi контАЩюнктури i повинна бути спрямована на зменшення кредитного ринку. Тому банки при наданнi кредитiв повиннi вдавати заходiв щодо запобiгання кредитних ризикiв. До цих заходiв належать :

- перевiрка здатностi позичальника повернути позичку;

- перевiрка забезпечення позички, чи гарантii ii повернення третьою особою (банком, страховою компанiiю);

- створювання резервного фонду, тощо.

Як було сказано вище, кредитна дiяльнiсть займаi провiдне мiсце в дiяльностi банкiв, яка водночас носить як ризиковий так i прибутковий характер. Потрiбно також зазначити, що банкiвський кредит надаiться для забезпечення розвитку i розширення сфери виробництва i обiгу, задоволення споживчого попиту населення, iнших напрямкiв господарськоi дiяльностi.

За суб'iктами кредитноi угоди та iх комбiнацiiю можна в
идiлити ряд основних типiв кредитних вiдносин[16, c.11].

1. Найпоширенiшими i к
редитнi вiдносини мiж банками, з одного боку, та пiдприiм
ствами, господарськими органiзацiями i товариствами тАФ з iншого. Саме такi вiдносини найкраще вiдповiдають умовам
розвин
утих товарно-грошових вiдносин, що мають мiсце в ринковiй економiцi. Але навiть в серединi цього типу угод кредитнi вiдносини неоднорiднi. Вони залежать вiд того, хто iз суб'iктiв кредитноi угоди в кожному окре
мому ви
падку i кредитором,
а хто позичальником.

2. К
ре
дитнi в
iдносини мiж банками i державою. Так, Нац
iональни
й банк Украiни,
як i центральнi банки
iнших краiн,
надаi кредит уряду на покриття дефiциту державного
бюджету, банки купують облiгацii державних позик. Чим
бiльший дефiцит державного бюджету, тим бiльшого розви
тку набуваi державний кредит. До цього кредиту тiсно
примикаi кредит банкiв мiсцевим бюджетам.

3. Кре
дитн
i вiдносиш мiж пiдприiмствами, органiзацiями та товариствами. Нинi вiн набуваi широкого розвитку, особливо у зв'язку з введенням комерцiйного кредиту i вексельних розрахункiв. Якщо в умовах адмiнiстративно-командноi системи з метою контролю за дiяльнiстю пiдприiмств i за грошовими потоками пiдприiмствам суворо заборонялося кредитувати одне одного, то з переходом до ринковоi економiки такi обмеження знятi.

4. Кредитнi вiдносини мiж банками та населенням. У даному випадку банки частiше виступають як позичальники, а не як кредитори. Розширення кредитування банками населення стримуiться, бо в умовах iнфляцii та гострого дефiциту товарiв воно ще бiльше iх поглиблювало б. Поки що частiше населення кредитуi банки через вклади в них, купiвлю iх сертифiкатiв тощо. Кошти населення сьогоднi i основним кредитним ресурсом банкiв.

5. Кредитнi вiдносини мiж пiдприiмствами, органiзацiями, товариствами, з одного боку, та населенням тАФ з iншого. Такi вiдносини не дуже поширенi, однак iгнорувати iх не можна. Населення отримувало кредит переважно на споживчi цiлi, але в умовах ринковоi економiки дедалi частiше воно одержуi такi кредити на виробничi потреби.

6. Кредитнi вiдносини мiж фiзичними особами (громадянами).

7. Зовнiшньоекономiчнi кредитнi вiдносини, коли суб'iктами кредитноi угоди виступають держави, банки та окремi фiрми. Цi вiдносини регулюються як нормами права держав, що в них вступають, так i нормами мiжнародного права.

Виходячи з наведених вище типiв кредитних вiдносин, розрiзняють такi основнi форми кредиту :

- товарний кредит (коли покупцi одержують товари чи послуги з вiдстрочкою платежу);

- грошовий.

ОбтАЩiктом кредиту i грошi або речi, що втiлюють певну вартiсть. Позичальник використовуi iх для пiдтримання процесу виробництва або для задоволення своiх особистих потреб. Тому обтАЩiкт кредитних вiдносин для позичальника маi не тiльки вартiсть, а й споживчу вартiсть. Вона полягаi в тому, що спрямованi в обiг грошi чи речi забезпечують позичальнику зростання вартостi, тобто i капiталом. Коли ж грошi або речi надаються в кредит для задоволення особистих потреб позичальника, то це передбачаi одержання позичальникам у майбутньому доходiв вiд його теперiшньоi, минулоi (пенсiонери) чи майбутньоi (студенти, учнi) участi в процесi суспiльного виробництва, тобто вiд використання його робочоi сили як товару, без чого не можливе самозростання капiталу.

В умовах ринковоi економiки обтАЩiктом кредитних вiдносин переважно i грошi, як загальний ресурс, за допомогою якого можна придбати всi iншi ресурси: матерiальнi, технiчнi, трудовi, природнi тощо.

РЖснуючи в таких формах, кредит маi виконувати такi функцii:

- перерозподiльну;

- емiсiйну;

- контрольну.

РЖз сутностi кредиту випливаi, що за його допомогою вiдбуваiться перерозподiл вартостi на засадах повернення. Отже, кредит виконуi перерозподiльну функцiю. Вона властива всiм формам та видам кредиту. Разом з тим кредитнi вiдносини опосередковують не усi перерозподiльнi процеси в суспiльствi. Значна частина грошових коштiв перерозподiляiться, наприклад, через фiнансову систему та систему цiноутворення. Кредит перерозподiляти може тiльки вартiсть (як у товарнiй, так i в грошовiй формi), котра в даний момент i вiльною. Перерозподiльний функцii кредиту властивi такi риси, що вiдрiзняють ii вiд перерозподiльних функцiй iнших категорiй та характеризують специфiку саме кредитного перерозподiлення.

Призначення цiii функцii полягаi в тiм, що за посередництвом кредиту за рахунок тимчасово вiльних коштiв одних юридичних та фiзичних осiб задовольняються тимчасовi потреби у коштах iнших юридичних та фiзичних осiб. Особливiстю кредитного перерозподiлення i те, що вiн охоплюi тiльки тимчасово вiльнi кошти. Однак у комерцiйному кредитi попереднього вивiльнення коштiв немаi, але i в цьому випадку надання кредиту можливо лише за умов iснування у кредитора вiльних коштiв, а за вiдсутностi тАУ можливостi iх позичити на умовах повернення. Тому маi мiсце вторинний розподiл ресурсiв, тобто реалiзацiя перерозподiльноi функцii кредиту.

Вказана особливiсть обумовлюi широкi масштаби перерозподiлу коштiв через кредитну систему, тому що вона охоплюi практично усi тимчасово вiльнi кошти суспiльного господарства. Об'iм кредитних ресурсiв за потенцiалом значно перевищуi, наприклад, об'iм ресурсiв, що перерозподiляються через бюджетну сферу. Окрiм цього поверненiсть кредитних ресурсiв дозволяi надавати iх у позику повторно протягом певного перiоду, що розширюi можливостi кредитування. Це забезпечуi в цiлому значну доступнiсть кредиту у порiвняннi з бюджетними коштами. Перевагою перерозподiлу за посередництвом кредиту i також оперативнiсть надання коштiв, у той час коли розподiл бюджетних коштiв визначаiться на весь календарний строк, коли планують бюджет.

Особливiстю кредитного перерозподiлу i задоволення тiльки тимчасових потреб у додаткових коштах, коли перерозподiлена вартiсть надходить позичальнику у користування на певний строк.

Специфiкою перерозподiлу кредиту i те, що вiн торкаiться не тiльки вартiсть валового нацiонального продукту, що вироблений у певний перiод, але i вартiсть засобiв виробництва та продуктiв споживання, вироблених у попереднiй перiод. Так в кредит можуть бути виданi тимчасово вiльнi кошти, акумульованi у амортизацiйних фондах пiдприiмства; поширене надання у тимчасове користування ранiше виробленого обладнання на умовах лiзингу. Загалом, у процес перерозподiлу через кредитну сферу може включатися усе нацiональне багатство суспiльства на вiдмiну, вiд перерозподiлу через державний бюджет[10, c.384].

Грошова (емiсiйна) функцiя, ii виконуi тiльки банкiвський кредит. Саме методами кредитноi експансii (розширення кредиту) та кредитноi рестрикцii (звуження кредиту) регулюiться кiлькiсть грошей в обiгу. Однак вилучення грошей з обiгу за допомогою кредиту досягаiться значно важче, нiж iх випуск в обiг. Воно повинно супроводжуватися цiлим рядом заходiв, котрi дали б можливiсть зменшити кiлькiсть грошей в обiгу.

В економiчнiй лiтературi називають ще контрольну функцiю кредиту, але розумiють ii по-рiзному. Однi вважають, що контроль тАФ це функцiя банкiв, а не кредиту. На думку iнших, кредитор на грантi кредиту контролюi позичальника, останнiй же не маi пiдстави контролювати кредитора. Оскiльки ж вони виходять з того, що функцiя контролю стосуiться обох сторiн кредитноi угоди, то робиться висновок, що кредит контрольноi функцii не виконуi.

Проте до цього питання можна пiдiйти й по-iншому. Контрольна функцiя кредиту виявляiться не тiльки в необхiдностi контролю кредитора за позичальником. Вступивши у кредитнi вiдносини, позичальник також повинен здiйснювати контроль за своiю дiяльнiстю, з тим щоб своiчасно погасити позичку. Якщо так розглядати ВлроботуВ», котру виконуi кредит, то, звичайно, контрольна функцiя йому властива.

Для того, щоб мати повне уявлення про кредит та його види, потрiбно класифiкувати його за рiзними параметрами. Нижче наведена таблиця класифiкацii кредитiв.

Таблиця 1.1

Класифiкацiя кредитiв[24, c.56]

ПараметриВиди кредиту
за видами кредиту

- нацiональний;

- мiжнародний;

- банкiвський;

- державний;

- комерцiйний;

- споживчий;

- лiзинговий;

- консорцiумний.

за сферами спрямування

- спрямований у сферу обiгу;

- спрямований у сферу виробництва.

за призначенням i характером використання позичкових коштiв

- позички торгово-промисловим пiдприiмствам;

- кредити пiд нерухомiсть;

- споживчi та сiльськогосподарськi позички;

- кредит пiд цiннi папери та кредити, повтАЩязанi з вексельним обiгом;

- контокорентний кредит та мiжбанкiвськi позички;

- позички небанкiвським фiнан-совим установам та позички органам влади.

за характером забезпечення

- забезпеченi (ломбарднi)

- гарантованi (банками, третьою особою)

- незабезпеченi (бланковi).

за строками використання

- строковi;

- безстроковi;

- простроченi;

- вiдстроченi.

за кiлькiстю кредиторiв

- надання кредитiв одним бан-ком;

- синдикованi, консорцiальнi;

- паралельнi.

Наведена класифiкацiя не i вичерпною, тому що можна кредити класифiкувати i за iншими параметрами i ознаками, але по сутi така класифiкацiя зумовлена великою кiлькiстю видiв критерiiв, а також умовами гарантування, i даi пiдтвердження тому, що кредит тАУ це складна економiчна категорiя, до якоi потрiбно ставитися дуже уважно. Тому банки працюють зi своiми позичальниками в щiльнiй взаiмодii вiд подання заяви на отримання кредиту до повного повернення кредиту i вiдсоткiв за ним. Банки спiвпрацюють лише з фiнансово-сталими пiдприiмствами, якi мають постiйнi надходження коштiв на розрахунковий рахунок, або з тими пiдприiмствами та органiзацiями, якi в цей нелегкий час, долаючи труднощi, мають в майбутньому перспективи свого розвитку. Це насамперед стосуiться тих вiтчизняних товаровиробникiв, якi в економiцi Украiни займають не останнi мiсце.

Залежно вiд субтАЩiктiв кредитних вiдносин, iх органiзацii та цiльового призначення позичок кредит подiляiться на ряд видiв: банкiвський, державний, мiжгосподарський (комерцiйний); виробничий; споживчий; лiзинговий; мiжнародний.

Провiдним видом кредиту i банкiвський, тобто кредит, котрий надають i одержують банки. Саме вони акумулюють переважну частину кредитних ресурсiв i надають iх у позички.

Банкiвський кредит тАУ це двостороннiй рух грошових коштiв, якi надаються банком у позику за певну плату на засадах забезпеченостi, поверненостi, строковостi. Вiн вiдображаi економiчнi вiдносини мiж кредиторами(баками) та субтАЩiктами кредитування(позичальниками), ними можуть бути як юридичнi так i фiзичнi особи.

Банкiвський кредит повтАЩязано з акумулюванням тимчасово вiльних грошових коштiв, iх перерозподiлом на умовах поверненостi, а також з емiсiiю грошових знакiв в обiгу через систему кредитування. Умова поверненостi грошових коштiв даi можливiсть перерозподiляти грошовi кошти неодноразово.

Банкiвський кредит тАУ основна форма кредиту. Ступiнь i спрямованiсть його впливу на економiчнi процеси залежать вiд використання певних методiв кредитування якi застосовуються до конкретних економiчних умов.

Банкiвський кредит надаiться головним чином комерцiйними банками для вирiшення наступних задач:

ü збiльшення основного i обiгового капiталу господарюючих субтАЩiктiв;

ü накопичення сезонних (тимчасових) запасiв товарно-матерiальних цiнностей, незавершеного виробництва, виробничоi продукцii i товарiв;

ü задоволення споживчих потреб населення;

ü викупу державного майна;

ü для iнших цiлей за умов невiдповiдностi надходжень i видаткiв у процесi кругообiгу власного капiталу.

Банки можуть надавати кредити як в нацiональнiй так i в iноземнiй валютi. Кредити налаються на пiдставi укладання кредитноi угоди для кожного позичальника iндивiдуально, таким чином, щоб ступiнь ризику кредитноi угоди була мiнiмальна. Якщо кредит надаiться на пiльгових умовах, компенсацiя втрат комерцiйним банкам здiйснюiться за рахунок установи(законодавчоi або виконавчоi влади), яка прийняла це рiшення, або за рахунок коштiв вiдповiдних бюджетiв.

Надання банкiвського кредиту Нацiональним банком Украiни регламентуiться законом про цей банк. Звичайно НБУ та його вiддiлення не здiйснюють кредитування субтАЩiктiв господарювання за виключенням випадкiв, що наведенi в законi про цей банк[45, c.14].

Банкiвський кредит може бути прямий та опосередкований. Прямi (банк тАУ позичальник) кредитнi вiдносини i бiльш поширенiшими. Значно вужче застосовуiться опосередковане банкiвське кредитування, тобто надання позик через посередника.

Державний кредит становить друге за значенням джерело фiнансування державних витрат. Найбiльш широко державнi кредити розповсюдженi в економiчно розвинених краiнах. Так вони становлять собою найбiльш цивiлiзовану форму покриття бюджетного дефiциту.

Державний кредит - це сукупнiсть грошових вiдносин, котрi втикають мiж державою, з одного боку, та фiзичними й юридичними особами, з iншого боку, з приводу, по-перше, вилучення тимчасово вiльних коштiв та використання iх на фiнансування державних витрат, по-друге, надання фiнансовоi допомоги пiдприiмствам та органiзацiям на умовах строковостi, платностi та повернення.

У тому випадку, коли держава виступаi безпосередньо кредитором, йдеться про активний функцiональний прояв сутi державного кредиту. Основою тут виступають скарбничi позики (бюджетнi кредити).

Коли держава позичаi кошти, йдеться про пасивну форму прояву сутi державного кредиту - про державнi позики.

Державна позика - це економiчнi вiдносини у грошовiй формi, за яких держава позичаi у фiзичних та юридичних осiб певнi суми на певний строк за визначену платню[11, c.208].

Усю сукупнiсть державних кредитiв можна роздiлити на двi великi нерiвнi частини: внутрiшню та зовнiшню.

Внутрiшню державну позику розумiють як сукупнiсть грошових вiдносин, пов'язаних iз фiнансуванням державних витрат населенням та пiдприiмцями у нацiональнiй валютi.

Внутрiшнiй державний кредит може виступати у таких формах:

ü державнi позики;

ü залучення частини ощадних рахункiв населення у державнi позики;

ü залучення коштiв загальнодержавного позичкового фонду;

ü скарбничi позички;

ü гарантованi позики.

Державна позика як форма державного кредиту i характерна тим, що тимчасово вiльнi кошти населення, пiдприiмств, органiзацiй залучають на фiнансування суспiльних потреб способом випуску облiгацiй та iнших видiв цiнних державних паперiв.

У тiсному зв'язку з державними позиками перебуваi друга форма державного кредиту, функцiонування якоi опосередковуi система ощадних закладiв (банкiв, кас тощо): залучення частини рахункiв населення у державнi позики. На вiдмiну вiд першоi форми державного кредиту, коли фiзичнi та юридичнi особи купують цiннi папери за рахунок власних тимчасово вiльних грошей, ощаднi заклади надають кредит державi за рахунок позичених коштiв. Наявнiсть посередника мiж державою та населенням щодо надання позики без дозволу реального власника коштiв дозволяi видiлити цi вiдносини як особливу форму державного кредиту.

Залучення частини рахункiв населення у державнi позики вiдбуваiться через купiвлю особливих цiнних паперiв (наприклад скарбничих сертифiкатiв) або ринкових цiнних паперiв (облiгацiй, скарбничих зобов'язань, чи оформлення безоблiгацiйних позик). Цим може займатись Ощадбанк Украiни, скуповуючи борговi зобов'язання держави.

Залучення коштiв загальнодержавного позичкового фонду як форма державного кредиту вирiзняiться тим, що державнi кредитнi установи безпосередньо передають частину кредитних ресурсiв на витрату уряду. Ця форма державного кредиту функцiонуi у тоталiтарному режимi. Вона сприяi розвитковi iнфляцiйних процесiв, що i особливо небезпечно. Повна нормалiзацiя вiдносин мiж державою та кредитною системою вимагаi, щоб покриття бюджетного дефiциту не йшло шляхом кредитноi емiсii, а лише через оформлення зобов'язань уряду перед Нацiональним банком Украiни.

Мiжнародний державний кредит становить сукупнiсть економiчних вiдносин, в яких держава виступаi на свiтовому ринку як боржник або як кредитор. Цi вiдносини оформляють як державну зовнiшню позику, так i внутрiшнi позики. Вони пiдлягають поверненню у певний термiн, з виплатою вiдсоткiв за користування ними.

Одержують зовнiшнi позики уряд, мiсцевi органи влади. Кредиторами виступають уряди, фiнансово-кредитнi установи, приватнi особи, фiнансовi органiзацii.

Державнi зовнiшнi позики надають у грошовiй або у товарнiй формi. Звичайно, вони бувають середньо термiновими або довготермiновими. Грошовi позики випускають у валютi краiни-кредитора чи краiни-боржника, або у валютi третьоi краiни. Погашення позик за угодою сторiн здiйснюiться товарними поставками або валютою.

Комерцiйний кредит вiдображаi кредитний договiр мiж двома господарюючими субтАЩiктами тАУ продавцем (кредитором) та покупцем (позичальником). Комерцiйний кредит надаiться постачальником покупцевi. Потреба у ньому виникаi тодi, коли пiдприiмство-товаровиробник прагне реалiзувати вироблений товар, але у покупця немаi грошей для його придбання. У таких випадках товар може бути добровiльно переданий постачальником покупцевi в кредит. У таких випадках товар може бути добровiльно переданий постачальником покупцевi в кредит. Ця передача може оформлятися векселем (борговим зобов'язанням). Пiд вексель постачальник (векселедержатель) отримуi в банку кредит; при цьому мiжгосподарський кредит трансформуiться у банкiвський. Комерцiйний кредит може мати мiсце не тiльки мiж постачальником та покупцем. У деяких господарських ситуацiях одне пiдприiмство може надати кредит iншому, коли воно маi певний iнтерес щодо дiяльностi свого партнера. Прикладом може бути кредит пiд органiзацiю виробництва необхiдноi кредитору продукцii або у виглядi авансу (задатку) в рахунок вартостi замовленоi для виробництва продукцii. Нинi в Украiнi з переходом до ринковоi економiки вiн дедалi бiльше поширюiться, що i реакцiiю на дорожнечу банкiвського кредиту. Пiдприiмство-постачальник надаi вiдстрочку платежу за свiй товар (послуги), пiдприiмство-покупец передаi кредитору вексель, як боргове посвiдчення та зобовтАЩязання платежу.

Комерцiйний кредит тАУ це товарна форма кредиту, що виражаi вiдносини з приводу перерозподiлу матерiальних фондiв серед пiдприiмств. Грошова форма кредиту передбачаi наявнiсть тимчасово вiльних грошових ресурсiв та iх пере розподiлення на контрактнiй основi. У комерцiйному кредитi у кредитну угоду включаються тiльки ресурси постачальника.

Споживчий кредит вiдображаi вiдносини мiж кредитором та позичальником з приводу кредитування кiнцевих потреб.

Споживчий кредит тАУ кредит, який надаiться тiльки в нацiональнiй грошовiй одиницi фiзичним особам на придбання споживчих товарiв тривалого користування та послуг i який повертаiться в розстрочку, якщо iнше не передбачено умовами кредитного договору

В усiх краiнах споживчий кредит виступаi систе

Вместе с этим смотрят:


РЖнвестицiйна дiяльнiсть комерцiйного банку та ii вплив на його фiнансовий стан


РЖнвестицiйна полiтика банкiв в Украiнi


РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни


РЖнструменти пiдтримки платоспроможностi та лiквiдностi комерцiйного банку (на прикладi АКБ "Приватбанк")


РЖпотечне кредитування як механiзм залучення фiнансових ресурсiв для пiдприiмницькоi дiяльностi