Кредитний ризик комерцiйного банку та способи його мiнiмiзацii

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

Кредитний ризик комерцiйного банку та способи його мiнiмiзацii (на матерiалах РДмiльчинського територiального вiдокремленого безбалансового вiддiлення КБ тАЮПриватбанктАЭ).

Спецiальнiсть тАЮФiнанситАЭ

ЗМРЖСТ

ВСТУП........................................................ 3

РОЗДРЖЛ 1. ТЕОРЕТИЧНРЖ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ КОМЕРЦРЖЙНИХ БАНКРЖВ......................................... 6

1.1.Поняття та сутнiсть кредитного ризику.......................... 6

1.2 Пiдходи до оцiнки та страхування кредитного ризику............ 11

1.3 Пiдходи до мiнiмiзацii кредитного ризику....................... 23

РОЗДРЖЛ 2. АНАЛРЖЗ УПРАВЛРЖННЯ КРЕДИТНИМ РИЗИКОМ В РДМРЖЛЬЧИНСЬКОМУ ТВБВ КБ тАЮПРИВАТБАНКтАЭ....................................... 37

2.1 Аналiз кредитного ринку Украiни............................. 37

2.2 Характеристика фiнансового стану та результатiв дiяльностi банкiвськоi установи............................................................ 44

2.3 Практика мiнiмiзацii кредитного ризику в РДмiльчинському ТВБВ КБ "Приватбанк"............................................................ 52

РОЗДРЖЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАХИСТУ ВРЖД КРЕДИТНОГО РИЗИКУ 67

3.1 Зарубiжний досвiд щодо мiнiмiзацii кредитного ризику............ 67

3.2 Практичнi аспекти органiзацii системи захисту вiд кредитного ризику в КБ тАЮПриватбанктАЭ................................................. 72

РОЗДРЖЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦРЖ В РДМРЖЛЬЧИНСЬКОМУ ТВБВ КБ тАЮПРИВАТБАНКтАЭ 82

ВИСНОВОК................................................... 83

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ.......................... 86

ДОДАТКИ..................................................... 92

Актуальнiсть теми. Економiка Украiни кiнця двадцятого сторiччя поставила перед кожним суб'iктом пiдприiмницькоi дiяльностi низку нових завдань. Серед найголовнiших - управлiння ризиками. РЗх поява обумовлена специфiкою та особливостями ринкового механiзму, зокрема, свободою дiй, яка надаiться кожному суб'iкту господарювання.

Але слiд зауважити, що банкiвська сиcтема держави, як i iншi сфери економiчноi дiяльностi Украiни, перебувають в умовах, якi суттiво вiдрiзняються вiд умов у переважнiй бiльшостi розвинутих краiн своiю складнiстю. Це зумовлено дiiю рiзноманiтних факторiв: затяжною економiчною кризою, незавершенiстю нормативно-правовоi бази, вiдсутнiстю стабiльних господарських зв'язкiв, що в свою чергу лише покращуi грунт для загострення ризикiв.

Поняття банку органiчно пов'язане з поняттям ризику, бо банки виконують функцiю перерозподiлу ризикiв фiнансового ринку.

Банкiвськi керiвники у бiльшостi випадкiв вирiшують як головну не проблему отримання максимального прибутку вiд операцiй, а проблему досягнення оптимального спiввiдношення мiж прибутковiстю та ризикованiстю операцiй. Ризик i в кожнiй банкiвськiй операцii.

Кредитний ризик визначаiться науковцями як внутрiшнiй ризик в основнiй дiяльностi банку. Його суть полягаi у вiрогiдностi збиткiв вiд непогашення позичальником основноi суми боргу та процентiв за кредитом.

Проте невиконання боржником своiх зобов'язань перед банком не обмежуiться лише несплатою процентiв i неповерненням позики. У цьому разi пiдриваiться репутацiя фiнансово-кредитного iнституту, тому що значний обсяг проблемних кредитiв веде до загрози неплатоспроможностi банку, яка вiдлякуi потенцiйних вкладникiв i iнвесторiв. Пiдвищення втрат вiд позичкових операцiй викликаi вiдплив iз банку квалiфiкованих спецiалiстiв через зниження обсягу прибутку як джерела iхнього матерiального заохочення. Слiд враховувати й необхiднiсть для фiнансово-кредитного закладу здiйснювати додатковi витрати , повтАЩязанi iз стягненням проблемного кредиту, а також те, що певна частина банкiвського капiталу "мертвii" в непродуктивних активах, що знижуi доходнiсть банку.

Ця проблема виявляiться актуальною для Украiни, бо закiнчився перiод отримування значних iнфляцiйних прибуткiв. Перед банками постала необхiднiсть переходу вiд екстенсивних методiв роботи до iнтенсивних (таких, що вимагають полiпшення якостi кредитного портфеля). А останнi в свою чергу передбачають активiзацiю внутрiшнього потенцiалу банка. Зупиняючись на кредитуваннi, це означаi високий професiоналiзм при роботi iз позичальником, це застосування останнiх наукових розробок, та iнше.

Мета i завдання дослiдження. Основною метою дипломноi роботи i розробка органiзацiйно-методичних рекомендацiй з удосконалювання управлiння кредитним ризиком комерцiйного банку.

Поставлена мета обумовила необхiднiсть вирiшення ряду взаiмозалежних завдань:

В· розкрити економiчну сутнiсть такого поняття як тАЮкредитний ризиктАЭ

В· виявити проблемнi мiсця у системi захисту вiд кредитного ризику в дослiджуванiй банкiвськiй установi;

В· напрацювати рекомендацii щодо удосконалювання системи захисту вiд кредитного ризику в дослiджуванiй банкiвськiй установi.

Предмет дослiдження. Предметом дослiдження i теоретико-методологiчнi i прикладнi проблеми управлiння кредитним ризиком комерцiйного банку.

Об'iкт дослiдження. Об'iктом дослiдження i система захисту вiд кредитного ризику РДмiльчинського ТВБВ КБ тАЮПриватбанктАЭ.

Теоретичною методологiчною основою дипломноi роботи являються основнi положення i висновки, сформульованi в наукових фундаментальних працях вiтчизняних i закордонних економiстiв в областi теорii банкiвськоi справи.

В якостi емпiричноi бази дослiдження використанi законодавчi i нормативнi документи регулюючi банкiвську дiяльнiсть в Украiнi.

РЖнформативною основою i працi украiнських i закордонних фахiвцiв в областi теорii i практики банкiвськоi справи в Украiнi; матерiали наукових конференцiй; перiодичноi преси.

У ходi дослiдження використовувалися загальнонауковi методи, методи порiвнянь, угруповань, спостереження, обстеження, комплексноi оцiнки, аналiтичнi процедури й iн.

Практична значимiсть дослiдження полягаi в тому, що в роботi зроблена спроба розкрити деякi аспекти управлiння кредитним ризиком комерцiйного банку, що забезпечують пiдтримання належного рiвня прибутковостi i лiквiдностi комерцiйного банку.

Структура дипломноi роботи. Робота складаiться iз вступу, трьох глав, висновку, списку використаноi лiтератури, додаткiв.

У вступi обТСрунтовуiться актуальнiсть обраноi теми дипломноi роботи, вiдбиваiться ступiнь вивченостi проблеми, визначаються мета i задачi дослiдження, формуiться практична значимiсть рекомендацiй i пропозицiй.

В першому роздiлi тАЮТеоретичнi аспекти визначення кредитного ризику комерцiйного банкутАЭ дослiджуються теоретичнi аспекти органiзацii системи захисту вiд кредитного ризику комерцiйним банком.

Другий роздiл тАЮАналiз управлiння кредитним ризиком в РДмiльчинському ТВБВ КБ тАЮПриватбанктАЭтАЭ присвячено дослiдженню практичного застосуванню методiв управлiння кредитним ризиком комерцiйним банком.

В третьому роздiлi тАЮШляхи вдосконалення захисту вiд кредитного ризикутАЭ наведено можливi шляхи покращення системи захисту вiд кредитного ризику в КБ тАЮПриватбанктАЭ.

У висновку сформульованi основнi висновки i пропозицii за результатами дипломного дослiдження.

1.1.Поняття та сутнiсть кредитного ризику

Один iз найважливiших принципiв банкiвського кредитування полягаi у тому, що наданий кредит маi бути повернений у чiтко обумовленi в кредитному договорi строки. Дотримання цього принципу i запоВнрукою успiшного функцiонування комерцiйного банВнку. Цiлком очевидно, що при наданнi будь-якоi поВнзики перед банком стаi проблема невизначеностi того, чи буде ii повернуто вчасно, i бiльше того, чи буде ii повернуто взагалi. Звiдси випливаi, що основним завВнданням банку при наданнi позики i перетворення невизначеностi в ризик i його детальний аналiз.

Пiд кредитним ризиком звичайно розумiють ризик невиконання позичальником початкових умов кредитноi угоди, тобто неповернення (повнiстю або частково) основноi суми боргу i процентiв по ньому у встановленнi договором строки [10, c.57].

Стосовно кредитного ризику слiд вiдмiтити декiлька моментiв. По-перше, кредитний ризик входить до великоi областi фiнансового ризику i тiсно повтАЩязаний у нiй i с процентним, валютним, галузевим та iншими ризиками банкiвськоi дiяльностi. Так неповернення кредитiв викликаi збiльшення ризику лiквiдностi i ризику банкрутства банку. По-друге, кредитний ризик для банку загострюiться в звтАЩязку з тим, що банки позичають не своi власнi кошти, а кошти вкладникiв i кредиторiв. По-третi, рiвень ризику постiйно змiнюiться. Це вiдбуваiться тому, що як банки, так i iх клiiнти оперують в економiчному, полiтичному i соцiальному динамiчному оточеннi, де умови постiйно змiнюються [16, c.34].

Виникнення кредитного ризику повтАЩязане iз цiлою низькою факторiв. Вiн залежить вiд екзогенних факторiв (тобто тАЬзовнiшнiхтАЭ, повтАЩязаних iз станом економiчного середовища, контАЩюнктурою) i ендогенних факторiв (тАЬвнутрiшнiхтАЭ, викликаних помилковими дiями самого банку). Можливостi управлiння зовнiшнiми факторами обмеженi, хоча своiчасними дiями банк може в певнiй мiрi помтАЩякшити iх вплив i попередити великi втратити. Велика увага повинна придiлятись управлiнню кредитним ризиком за допомогою важелiв внутрiшньоi полiтики банку.

Кредитний ризик представляi собою цiлу сукупнiсть ризикiв, повтАЩязаних з учасниками i елементами кредитних вiдносин.

Слiд зазначити, що бiльшiсть комерцiйних банкiв Украiни до недавнього часу при оцiнцi кредитного ризику за конкретною угодою враховували лише одне iз можливих його джерел тАФ фiнансовi можливостi позичальника (об'iктивний ризик, пов'язаний iз позичальником). Практика ж показуi, що дуже багато позичальникiв не повертають кредити не тому, що поВнтрапили в скрутне фiнансове становище, а тому, що вони просто не хочуть цього робити. В таких випадВнках банк змушений подавати до суду на позичальниВнка за невиконання ним умов кредитного договору. РЖ тут банк може зiткнутися ще з однiiю неприiмнiстю. Суд може вiдмовити йому в задоволенi позову з причини недосконалого складання i оформлення креВндитного договору. До речi, це саме стосуiться й iнших юридичних угод, якi укладаються в процесi кредитуВнвання (договiр застави, гарантiйний лист, договiр страВнхування). Все це свiдчить про те, що при оцiнцi риВнзику за конкретною кредитною угодою конче необхiВндно враховувати юридичний ризик [19, c.66].

Нинi, коли ведуться розмови про реформу податВнкового законодавства, пiдвищеним i системний риВнзик. При кредитуваннi окремих галузей слiд врахоВнвувати i форс-мажорний ризик. Це стосуiться, зокреВнма, вугiльноi промисловостi, де досить часто виникаВнють страйки, i сiльського господарства, де можливi втрати врожаю через несприятливi погоднi умови.

Проблеми iз погашенням позичок виникають не раптово, iснують певнi причини i тенденцii, якi можна вважати тАЬсигналамитАЭ майбутнiх проблем.

Основними причинами банкрутства позичальникiв i: недолiки в управлiннi, вiдсутнiсть ефективних систем управлiнськоi iнформацii, нездатнiсть реагувати на змiни умов ринкiв i конкуренцiю, концентрацiя на нереалiстичних проектах з урахуванням розмiру пiдприiмства, перебiльшення власних можливостей, тобто дуже швидке розширення при вiдсутностi адекватних ресурсiв, недостача акцiонерного капiталу i висока частка позикових коштiв.

До "сигналiв далекого сповiщення", що свiдчать про неблагополуччя позичальника, можна вiднести: скорочення оборотiв коштiв на рахунках, прохання вiдстрочити виплати по ранiше пролонгованих позиках (пiсля другоi пролонгацii, як показуi практика, кредит треба негайно переводити в розряд проблемних), активнiсть, що зросла в управлiннi рахунком i iншi. Для банку, що видав позику iндивiдуальному позичальнику, попереджувальними сигналами неблагополуччя служать також: постiйне використання клiiнтом овердрафту на граничному рiвнi; систематичне перевищення лiмiтiв кредитування; труднощi погашення позики: затримки з сплатою процентiв або основноi суми боргу; несприятливi тенденцii змiни фiнансових коефiцiiнтiв (недостача лiквiдних активiв, пiдвищення частки позикових коштiв); "тиск" на прибуток (великi знижки при платежах готiвкою i в короткi термiни); несплата податкiв; невчасне надання оперативноi i достовiрноi фiнансовоi iнформацii i iнше.

Таблиця 1.1

Характеристики джерел кредитного ризику [15, c.72]

Крiм того в теорii кредитного ризику науковцi видiляють такi його види:

В· кредитний ризик за конкретною угодою тАУ iмовiрнiсть понесення банком збиткiв вiд невиконання позичальником конкретноi угоди;

В· кредитний ризик за всiм портфелем тАУ це середньозважена величина ризикiв за всiма угодами кредитного портфелю, де вагами виступають питомi ваги сум угод у загальнiй сумi кредитного портфеля.

В залежностi вiд стратегiчних цiлей дiяльностi банку, вiн постiйно здiйснюi збалансування вiдношення ризик-доходнiсть з перевагою одного iз критерiiв. При цьому банк може опинитись в однiй iз трьох тАЬзонтАЭ:

1. Зона недостатньоi доходностi тАУ банк вiдмовляiться вiд надання ризикових кредитiв але при цьому не забезпечуi мiнiмального доходу.

2. Зона невиправданого ризику тАУ банк приймаi завiдомо неприйнятний ризик, у звтАШязку з чим iмовiрнiсть отримання запланованих високих доходiв значно знижуiться.

3. Зона безпечного функцiонування тАУ банк забезпечуi себе мiнiмальним необхiдним доходом i приймаi на себе доцiльний ризик.

Задачею керiвництва банка i зробити все можливе (за допомогою свого персоналу), щоб уникнути тривалого перебування у перших двох зонах, яке призводить до погiршення фiнансового стану банку [15, c.73].

Закон покладаi загальну вiдповiдальнiсть за кредитнi операцii на раду директорiв банку. Рада директорiв делегуi функцii по практичному наданню позик на бiльш низькi рiвнi управлiння i формулюi загальнi принципи i обмеження кредитноi полiтики. У великих банках розробляiться письмовий меморандум про кредитну полiтику, яким керуються всi працiвники даного банку. Змiст i структура меморандуму рiзна для рiзних банкiв, але основнi моменти, як правило, присутнi в документах такого роду.

Передусiм формулюiться загальна мета полiтики, наприклад надання надiйних i рентабельних кредитiв. Мiра ризику повинна вiдповiдати звичайнiй нормi прибутковостi по позиках з урахуванням вартостi кредитних ресурсiв i адмiнiстративних витрат банку.

Крiм цього в меморандумi даiться розшифровка яким чином банк маi намiр досягнути заявленоi мети. Для цього визначаються:

В· прийнятнi для банку види позик;

В· позики, вiд яких банк рекомендуi стримуватися;

В· переважне коло позичальникiв;

В· небажанi для банку позичальники по рiзних категорiях;

В· географiя роботи банку по кредитуванню;

В· полiтика в областi видачi кредитiв працiвникам банку;

В· обмеження розмiрiв позик по рiзних категорiях позичальникiв;

В· полiтику банку в областi управлiння кредитним ризиком, ревiзiй i контролю.

Отже, ми можемо констатувати, що цiль дiяльностi банку зводиться до отримання максимального прибутку при мiнiмально можливому ризику.

1.2 Пiдходи до оцiнки та страхування кредитного ризику

Для оцiнки кредитного ризику банки використовують рiзнi моделi. Однi з них побудованi з використанням великих масивiв iнформацii про минулий досвiд кредитування (на основi статистичних даних вираховуються закономiрностi), iншi зводяться до аналiзу iнформацii i порiвняння ii iз низкою спецiально визначених критерiiв (але це потребуi певних припущень, що знижуi обтАЩiктивнiсть рiшення).

Застосування кiлькiсноi оцiнки кредитоспроможностi клiiнта передбачаi присвоiння певноi групи тому або iншому виду кредиту, тому або iншому типу позичальника i визначаi в балах значення рiзних характеристик потенцiйного позичальника. Потiм банкiр просто пiдраховуi загальну кiлькiсть балiв i порiвнюi з моделлю надання позики або вiдмови в ii видачi.

Бальнi системи оцiнки створюються банками на основi емпiричного пiдходу з використанням регресiйного математичного аналiзу або факторного аналiзу. Цi системи використовують iсторичнi данi про банкiвськi "добрi", "надiйнi" i "неблагополучнi" позики i дозволяють визначити крiтерiальний рiвень оцiнки позичальникiв.

Все бiльшого поширення набуваi метод, заснований на бальнiй оцiнцi позикоотримувача. Критерii, по яких проводиться оцiнка позичальника, чiтко iндивiдуальнi для кожного банку, базуються на його практичному досвiдi i перiодично переглядаються [22, c.117].

Система оцiнки кандидата в позичальники PARSER i CAMPARI використовуються в англiйськихклiрингових банках.

PARSER:

Р- Person - iнформацiя про персону потенцiйного позичальника, його репутацii.

А - Amount - обгрунтування суми кредиту; що запрошуiться,

R - Repayment - можливiсть погашення;

S - Security - оцiнка забезпечення;

Е - Expediency - доцiльнiсть кредиту;

R - Remuneration - винагорода банку (процентна ставка) за ризик надання кредиту.

CAMPARI:

С - Character - репутацiя позичальника;

А - Ability - оцiнка бiзнесу позичальника;

М - Means - аналiз необхiдностi звертання за позикою;

Р - Purpose - мета кредиту;

А - Amount - обгрунтування суми кредиту;

R - Repayment - можливiсть погашення;

I - Insurance - спосiб страхування кредитного ризику.

У практицi американськихбанкiв застосовуiться "правило п'яти С":

CAPACITY - здатнiсть погасити позику;

CHARACTER - репутацiя позичальника (чеснiсть, поряднiсть, стараннiсть);

CAPITAL - капiтал, володiння активом як передумова можливостi погашення позиковоi заборгованостi;

COLLATERAL - наявнiсть забезпечення. застави;

CONDITIONS - економiчна кон'юнктура i ii перспективи.

У банкiвськiй практицi розрiзнюють прямi i непрямi методики аналiзу кредитоспроможностi клiiнтiв.

Прямi методики використовуються досить рiдко. Вони передбачають, що сума набраних клiiнтом балiв фактично прирiвнюiться до тiii суми позики, на яку вiн маi право.

Непрямi методики широко поширенi. РЗх суть полягаi в наданнi певноi ваги (балiв) рiзним оцiнним показникам, а результатом оцiнки служить виведення класу кредитоспроможностi клiiнта.

Очевидно, що використання бальних систем оцiнки кредитоспроможностi клiiнтiв - це достатньо об'iктивний i економiчно обТСрунтований процес прийняття рiшень, хоча iх використання повтАЩязане iз деякими складностями: бальнi системи оцiнки кредитоспроможностi клiiнта повиннi бути статистично ретельно вивiренi i вони вимагають постiйного оновлення iнформацii, що може бути коштовним для банку. Тому невеликi банки, як правило, не розробляють власних моделей аналiзу кредитоспроможностi клiiнтiв через високу вартiсть iх пiдготовки i обмежену iнформацiйну базу. До того ж стандартний характер цих моделей не передбачаi врахування специфiчних особливостей окремих позичальникiв [23, c.68-70].

Останнiм часом в банках розроблюються методи оцiнки якостi потенцiйних позичальникiв за допомогою рiзного роду статистичних моделей. Мета в тому, щоб розробити стандартнi пiдходи для обтАЩiктивноi характеристики позичальникiв, знайти числовi критерii для роздiлу майбутнiх клiiнтiв на пiдставi наданих ними матерiалiв на надiйних та ненадiйних, пiдвержених ризику банкрутства i тих, для кого небезпека банкрутства малоймовiрна.

Прикладом такоi тАЬкласифiкацiйноi моделiтАЭ може бути тАЬмодель ЗетатАЭ (Zeta model), що розроблена групою американських економiстiв та застосовуiться банками при кредитному аналiзi. Модель призначена для оцiнки ймовiрностi банкрутства дiловоi фiрми. Значення ключового параметру тАЬZтАЭ визначаiться за допомогою рiвняння, змiннi якого вiдображають деякi ключовi характеристики аналiзуiмоi фiрми - ii лiквiднiсть, швидкiсть обiгу капiталу i т.д. Якщо для даноi фiрми коефiцiiнт перевищуi пiдготовлену порогову величину, то фiрма зараховуiться до розряду надiйних, якщо ж отриманий коефiцiiнт нижче критичноi величини, то згiдно моделi фiнансовий стан такого пiдприiмства пiдозрiлий i надавати кредит йому не рекомендуiться.

Користуючись вказаним пiдходом, американський економiст Альтман запропонував рiвняння для оцiнки вiрогiдностi банкрутства пiдприiмства, що звернулось до банку за кредитом [27, c.19].

Z = 1,2X1 + 1,4X2 + 3,3X3 + 0,6X4 + 0,99X5

Вiн використав птАЩять змiнних:

1. Х1 - вiдношення оборотного капiталу до суми активiв фiрми;

2. Х2 - вiдношення нерозподiленого доходу до суми активiв;

3. Х3 - вiдношення операцiйних доходiв (до вирахування процентiв i податкiв) до суми активiв;

4. Х4 - вiдношення ринковоi вартостi акцiй фiрми до загальноi суми боргу;

5. Х5 - вiдношення суми продажу до суми активiв.

Для розрахунку числових параметрiв моделi Альтман застосував метод множинного дискримiнантного аналiзу. Класифiкацiйне тАЬправилотАЭ, отримане на пiдставi рiвняння, гласило:

В· якщо значення Z менше 2,8 , то фiрму слiд вiднести до групи потенцiйних банкрутiв;

В· якщо значення Z бiльше 2,8 , то фiрмi в найближчiй перспективi банкрутство не погрожуi.

Дуже широко використовуiться в захiдних банках метод кредитного скорингу (credit scoring). Скорингова модель може використовуватись як для оцiнки вже наданого кредиту (тобто ступеня вiрогiдностi порушень фiрмою умов кредитного договору), так i для вiдбору потенцiйних позичальникiв. Скоринг може бути застосований як до дiлових пiдприiмств, так i до iндивiдуальних позичальникiв.

Модель оцiнки позики, що запропонована американським економiстом Чессером, включала шiсть змiнних:

1. Х1 - вiдношення касовоi готiвки та ринкових цiнних паперiв до суми активiв;

2. Х2 - вiдношення чистоi суми продажу до суми касовоi готiвки та ринкових цiнних паперiв;

3. Х3 - доход до вiдрахування процентiв i податкiв до суми активiв;

4. Х4 - загальна заборгованiсть до суми активiв;

5. Х5 - основний капiтал до акцiонерного капiталу;

6. Х6 - оборотний капiтал до чистоi суми продажу.

Технiка кредитного скорингу була вперше запропонована американським економiстом Д.Дюраном для вiдбору позичальникiв за споживчим кредитом. Дюран вiдмiчав, що виведена ним формула тАЬможе допомогти кредитному робiтнику легко i швидко оцiнити якiсть звичайного претендента на позикутАЭ [27, c.31-33].

Дюран виявив групу факторiв, що дозволяють, на його думку, з достатньою достовiрностю визначити ступiнь кредитного ризику при отриманнi споживчоi позики. Вiн використовував наступнi коефiцiiнти при нарахуваннi балiв:

1. Вiк: 0,01 за кожний рiк бiльше 20 рокiв (максимум 0,30).

2. Стать: жiноча - 0,40; чоловiча - 0.

3. Строк проживання: 0,042 за кожен рiк проживання в данiй мiсцевостi (максимум 0,42).

4. Професiя: 0,55 за професiю з низьким ризиком, 0 - за професiю з високим ризиком, 0,16 - для iнших професiй.

5. Робота в галузi: 0,21 - пiдприiмства загального користування, державнi установи, банки та брокерськi фiрми.

6. Зайнятiсть: 0,059 за кожен рiк працi на даному пiдприiмствi (максимум 0,59).

7. Фiнансовi показники: 0,45 за наявнiсть банкiвського рахунку, 0,35 за володiння нерухомiстю, 0,19 при наявностi полiсу по страхуванню життя.

Застосовуючи цi коефiцiiнти, Дюран визначив межу, що розподiляi тАЬгарнихтАЭ та тАЬпоганихтАЭ позичальникiв - 1,25 бала. Клiiнт, що отримав бiльше 1,25 балу, може бути вiднесений до групи помiрного ризику, а той, що отримав менше 1,25 балу, вважаiться небажаним для банку.

Метод скорингу дозволяi провести експрес-аналiз заявки на кредит в присутностi клiiнта. У французських банках клiiнт, запросивши позику i заповнивши спецiальну анкету, може отримати вiдповiдь про можливiсть надання позики протягом декiлькох хвилин.

При аналiзi дiлових позик також застосовуються рiзнi прийоми кредитного скорингу - вiд найпростiших формул до складних математичних моделей. Наприклад, крупний австрiйський банк при оцiнцi ризику кредиту використовуi просту методику з трьома балансовими показниками: ефективнiсть використання капiталу, коефiцiiнт лiквiдностi та вiдношення акцiонерного капiталу до суми активiв. В залежностi вiд набраних балiв пiдприiмство попадаi до одноi з чотирьох груп ризику (табл. 1.2.)

Таблиця 1.2.

Кредитний скоринг в австрiйському банку тАЬКредитанштальттАЭ [31, c.234]

Що стосуiться кредитного монiторингу, то завжди потрiбно зважати на те, що процес кредитування включаi контроль з боку банку за виконанням умов кредитноi угоди. Особлива увага придiляiться своiчасностi сплати позичальником вiдсоткiв за користування позичкою. Оскiльки по кожнiй позичцi iснуi ризик неповернення боргу внаслiдок непередбачених обставин, банк прагне надавати кредити найбiльш надiйним клiiнтам. Однак вiн не повинен упускати можливостi розвивати своi позичковi операцii i за рахунок надання позик, що повтАЩязанi з пiдвищеним ризиком, оскiльки вони приносять бiльш високий доход. Враховуючи залежнiсть мiж рiвнем ризику та доходнiстю позичковоi операцii, банк повинен будувати свою кредитну полiтику так, щоб забезпечити баланс мiж ризикованiстю та обережнiстю. Надмiрна обережнiсть позбавляi банк багатьох прибуткових можливостей, а надмiрна ризикованiсть створюi загрозу втрати не тiльки доходу вiд процентiв, а й запозичених коштiв [13, c.235].

Банкiвська практика свiдчить про те, що труднощi з поверненням позик частiше всього виникають пiд впливом процесiв, що розвиваються протягом певного перiоду. Тому досвiдчений кредитний iнспектор банку може ще на раннiй стадii помiтити ознаки труднощiв, що виникають у позичальника, i вжити заходи по своiчасному захисту банкiвських iнтересiв. Працiвник банку повинен вдатися до таких заходiв до того, як ситуацiя вийде з-пiд контролю i втрати стануть неминучими. Неприйняття своiчасних заходiв по виявленню фiнансових ускладнень у позичальника та захисту iнтересiв банку призводить не тiльки до несплати процентiв i позики. Втрати для банку в цьому випадку значно бiльшi.

По-перше, пiдриваiться репутацiя банку, тому що велика кiлькiсть прострочених позик призведе до падiння довiри вкладникiв та iнвесторiв, виникне загроза неплатоспроможностi банку.

По-друге, втрати вiд позичкових операцiй пiдвищують загрозу звiльнення з банку квалiфiкованих працiвникiв з причини зниження можливостей iх матерiального стимулювання.

По-третi, банк вимушений проводити додатковi видатки, що повтАЩязанi зi стягненням проблемних позик.

По-четверте, певна частина позичкового капiталу перетворюiться в непродуктивнi активи.

Названi втрати за своiми розмiрами можуть набагато перевищити прямi збитки вiд неповернення боргу.

Труднощi з погашенням позик можуть виникати з рiзних причин, найбiльш розповсюдженими з яких i: помилки самого банку при розглядi кредитноi заявки, при розробцi умов кредитноi угоди, при подальшому контролю; неефективна робота клiiнта, що отримав позику; фактори, непiдконтрольнi банку [35, c.117].

Серед причин неповернення позичок, що залежать вiд самого банку, слiд вiдмiтити: лiберальне ставлення до позичальника при розглядi заявки на кредит: неякiсна оцiнка кредитоспроможностi позичальника; погане структурування позички; помилки в оцiнцi забезпеченостi позички; не повне вiдображення в кредитнiй угодi умов, що забезпечують iнтерес банку, вiдсутнiсть контролю за позичальником в перiод повернення позички (обстежень, перевiрок забезпечення та iнше).

Основнi причини створення проблемних позичок, що залежать вiд позичальника, повтАЩязанi з незадовiльним керiвництвом пiдприiмством; погiршенням якостi продукцii i роботи; помилками в оцiнцi ринкiв збуту та iнше.

До факторiв, що не знаходяться пiд контролем банку та позичальника, належать: погiршення економiчноi контАЩюнктури, змiна полiтичноi обстановки i законодавства та iнше.

Проблемнi кредити в своiй бiльшостi не виникають раптово. РЖснуi багато сигналiв, що свiдчать про те, що фiнансовий стан позичальника погiршуiться, що наданий йому кредит може бути не повернутий в строк, або зовсiм не повернутий. Цi сигнали працiвник банку повинен вмiти розпiзнавати. Для цього використовуiться: аналiз бухгалтерськоi та фiнансовоi звiтностi; особистi контакти з позичальником; повiдомлення вiд третiх осiб та вiд iнших вiддiлiв банку.

Сучасна банкiвська практика сформувала рiзнi системи запобiжних заходiв щодо зменшення впливу кредитного ризику. Однiiю iз таких запобiжних систем i страхування, прояв якого вiдбуваiться через самострахування (формування та використання резерву на можливi втрати за кредитними операцiями) та методом прямого страхування, що вiдбуваiться за участю страхових компанiй [35, c.120].

Метод самострахування полягаi в накопиченнi певноi кiлькостi фiнансових ресурсiв, якi при необхiдностi використовуються на покриття можливих втрат при настаннi несприятливих обставин. Правлiнням НБУ було прийнято Положення про порядок формування та використання резерву для вiдшкодування можливих втрат за кредитними операцiями. Згiдно з цим Положенням комерцiйний банк зобовтАЩязаний створювати резерв пiд кредитнi ризики, необхiднiсть створення цього резерву зумовлена кредитними ризиками, що притаманнi банкiвськiй дiяльностi. Банки зобовтАЩязанi створювати та формувати резерви для можливих втрат на повний розмiр чистого кредитного ризику, за всiма видами кредитних операцiй у нацiональнiй та iноземнiй валютах. Резерв формуiться в тiй валютi, в якiй враховуiться заборгованiсть. Комерцiйнi банки створюють резерв на всю суму нарахованих за кредитними операцiями доходiв, що простроченi на строк понад 30 днiв. Резерв формуiться за рахунок вiдрахувань, якi вiдносяться на витрати банку в межах отриманого доходу банку. Перевага даного методу в тому, що самострахування даi змогу оперативно вирiшити питання вiдшкодування збиткiв, що виникли при невиконаннi позичальниками своiх кредитних зобовтАЩязань, це даi змогу комерцiйному банку не втратити своi фiнансовi ресурси.

Наступний метод полягаi у залученнi до системи запобiжних заходiв страховикiв. Страхування кредитних ризикiв - порiвняно мало дослiджена тема. Тут в основному висвiтленi загальнi положення, страхування кредитних ризикiв знайшло своi вiдображення у наукових працях Осадця С.С., Базилевича В.Д., Клапкова М. Багато публiкацiй зтАЩявилося з iнiцiативи практикiв-страховикiв, якi роблять першi кроки в реалiзацii такоi послуги як страхування кредитних ризикiв.

ОбтАЩiктом при кредитному страхуваннi виступаi вiдповiдальнiсть позичальника, який з певних причин не виконав своi договiрнi зобовтАЩязання. На сьогоднi кредитне страхування представлене двома основними видами: страхування кредитiв (страхувальником у цьому разi виступаi банк, банк перекладаi ризик на страховика i i одночасно страхувальником та застрахованим) та страхування вiдповiдальностi позичальника за непогашення кредиту (страхувальником тут i боржник, який страхуi кредит на користь свого кредитора). Кредитне страхування на вiтчизняному ринку страхових послуг зтАЩявилось порiвняно недавно, на початку 90-х рокiв.

Розглянемо вiдносини при страхуваннi кредитiв: банк пiсля укладання кредитного договору може самостiйно застрахувати надану позику, пiдписавши зi страховою компанiiю угоду про добровiльне страхування кредитного ризику. В цьому випадку сума страхових внескiв враховуiться при встановленнi ставки вiдсотка за кредит. РЖнiцiаторами таких страхових операцiй повиннi бути банки, що потребують страхового захисту. За характером ця операцiя аналогiчна страхуванню вiд нещасного випадку, яким, власне, i i неповернення кредиту. У вiтчизнянiй практицi даний варiант страхування поки не одержав необхiдного розвитку.

Головна причина того, що комерцiйнi банки побоюються використовувати страхування кредитiв як форму захисту вiд ризикiв банкiвськоi дiяльностi, криiться в тому, що без страхового аудиту, широкого висвiтлення в економiчнiй пресi балансiв, фiнансових звiтiв страхових компанiй виникаi сумнiв щодо платоспроможностi. Прийнята нова редакцiя Закону Украiни тАЬПро страхуваннятАЭ пiдвищуi вимоги до страховикiв щодо iх платоспроможностi, це сприятиме зростанню довiри до страхових органiзацiй. З iншого боку, через надмiрно високi страховi тарифи пiдвищуються страховi премii, а отже, й витрати виробництва, що, врештi, обертаiться пiдвищенням цiни на кредитнi ресурси. Не сприяi поширенню цього варiанта страхування й ускладнена процедура оформлення страхового договору. Вона потребуi вiд банкiв дуже вiдповiдальноi аналiтичноi роботи, коли доводиться узгоджувати страховi тарифи, характер вiдповiдальностi, надавати страховику документи, необхiднi йому для вiдкриття регресного позову до боржника, тощо.

Другий вид кредитного страхування тАУ страхування вiдповiдальностi за непогашення кредиту, розглядаiться як рiзновид гарантiйного листа страховоi компанii банку за фiнансовими зобовтАЩязаннями до його клiiнтiв-позичальникiв. Для цього банку необхiдно через позичальника одержати вiд страховоi компанii i розглянути такi документи:

В· свiдоцтво про державну реiстрацiю;

В· статут i установчi документи;

В· лiцензiю на проведення страховоi дiяльностi з перелiком видiв страхування, у тому числi й страхування вiдповiдальностi;

В· правила (умови) страхування, затвердженi у передбаченому статутом порядку;

В· ст

Вместе с этим смотрят:

РЖнвестицiйна дiяльнiсть комерцiйного банку та ii вплив на його фiнансовий стан

РЖнвестицiйна полiтика банкiв в Украiнi

РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни

РЖнструменти пiдтримки платоспроможностi та лiквiдностi комерцiйного банку (на прикладi АКБ "Приватбанк")

РЖпотечне кредитування як механiзм залучення фiнансових ресурсiв для пiдприiмницькоi дiяльностi