Кредитування пiдприiмств на фонi фiнансовоi кризи 2008тАУ2009 рр. (на матерiалах ПАТ КБ "Приватбанк")
КУРСОВА РОБОТА
з дисциплiни тАЮБанкiвська справа"
на тему тАЮКредитування пiдприiмств на фонi фiнансовоi кризи
2008 - 2009 рр. тАЭ
(на матерiалах ПАТ КБ "Приватбанк")
2010 рiк
Змiст
Роздiл 1. Теоретико-методологiчнi аспекти дослiдження сутностi кредиту
1.1 Сутнiсть кредиту як економiчноi категорii
1.2 Структура кредиту
1.3 Функцii та закони кредиту
1.4 Стадii руху (життiвий цикл) кредиту
Роздiл 2. Форми i види кредитування пiдприiмств
2.1 Форми кредитування пiдприiмств
2.2 Види банкiвського кредитування пiдприiмств
2.3 Банкiвський кредитний вiдсоток
Роздiл 3. Основнi тенденцii розвитку кредитування пiдприiмств в банкiвськiй системi украiни на фонi наслiдкiв свiтовоi фiнансовоi кризи 2008 - 2009 рр.
3.1 Загальнi тенденцii розвитку кредитування в банкiвськiй системi Украiни на протязi 2008-2009 рр.
3.2 РЖндивiдуальнi тенденцii розвитку кредитування пiдприiмств в найбiльшому комерцiйному банку ПАТ КБ тАЮПриватбанк" у 2008 - 2009 рр.
Висновки
Список використаноi лiтератури
Додатки
Вступ
Як економiчна категорiя кредит являi собою сукупнiсть визначених економiчних вiдносин. РЗхнi вiдокремлення в окремий вид вiдбуваiться на основi особливостей суб'iктiв i об'iктiв цих вiдносин. З цих позицiй кредит можна характеризувати як вiдносини мiж кредитором i позичальником iз приводу зворотного руху вартостi.
Кредитор - це суб'iкт кредитних вiдносин, що надаi вартiсть у тимчасове користування. Джерелом засобiв для видачi позички можуть бути як власнi засоби кредитора, так i позиковi.
Позичальник- суб'iкт кредитних вiдносин, що одержуi позичку. Позичальниками можуть бути юридичнi i фiзичнi особи, що мають недолiк власних засобiв, - держпiдприiмства, акцiонернi товариства, приватнi фiрми, банки, держава, громадяни i т.д. Разом з тим одного бажання одержати позичку недостатньо для участi в кредитних вiдносинах як позичальника.
Кредитнi операцii - це вiдносини мiж кредитором i позичальником (дебiтором) по наданню першим останньому визначеноi суми коштiв на умовах платностi, термiновостi, зворотностi. Банкiвськi кредитнi операцii пiдроздiляються на двi великi групи:
активнi, коли банк виступаi в особi кредитора, видаючи позики;
пасивнi, коли банк виступаi в ролi позичальника (дебiтора), залучаючи грошi вiд клiiнтiв i iнших банкiв у банк на умовах платностi, термiновостi, зворотностi
Головною ланкою кредитноi системи у будь-якiй краiнi i банки, якi здiйснюють основну масу кредитних i фiнансових операцiй. Пiд термiном "БАНК" розумiють установу, яка створена для залучення грошових коштiв i розмiщення iх вiд свого iменi на умовах поверненостi, платностi i термiновостi. Основне завдання банку - здiйснювати посередництво в перемiщеннi коштiв вiд кредиторiв до позичальникiв.
Актуальнiсть теми курсовоi роботи полягаi в оцiнцi структурноi ролi кредитування юридичних осiб в активних операцiях комерцiйних банкiв Украiни та основнi тенденцii розвитку цього сегменту кредитування.
Мета дослiдження курсовоi роботи - виявлення динамiки обсягiв та структурних спiввiдношень в операцiях кредитування юридичних осiб в банкiвськiй системi Украiни та iндивiдуально в комерцiйному банку ПАТ КБ тАЮПриватбанк" в умовах наслiдкiв свiтовоi фiнансовоi кризи 2008 - 2009 рр.
ОбтАЩiктом дослiджень курсовоi роботи i банкiвськi операцii кредитування юридичних осiб.
Методи дослiдження - методи iсторичного та структурного аналiза, методи ретроспективного економiчного аналiзу результатiв (горизонтально-вертикальнi статистичнi розрiзи).
РЖнформацiйно-методологiчна база дослiджень - звiтнi документи ПАТ КБ тАЮПриватбанк", статистичнi та нормативнi документи Нацiонального банку Украiни, статистичнi таблицi Асоцiацii украiнських банкiв.
Кредит (вiд лат. Creditum - позичка, борг) i однiiю з найскладнiших економiчних категорiй [27]. Передумовою його виникнення послужило майнове розмежування суспiльства в перiод розкладання первиннообщиного ладу. Одначе виникнення умов, що додали кредиту характер об'iктивноi необхiдностi, обумовлено становленням i розвитком товарно-грошових вiдносин.
Загальноекономiчною причиною iснування кредиту i товарне виробництво. Конкретно для кредиту основне значення маi така його характеристика, як зворотнiй обновлюючий рух вартостi.
Зокрема, закономiрнiстю, що створюi можливiсть функцiонування кредиту, i тимчасове вивiльнення коштiв i поява тимчасовоi потреби в них у процесi руху виробничих фондiв пiдприiмств.
Природа кредитноi угоди, що ТСрунтуiться на тимчасовому запозиченнi чужоi власностi, обумовлюi необхiднiсть матерiальноi вiдповiдальностi ii учасникiв за виконання узятих на себе зобов'язань. Таким чином, учасники кредитноi угоди повиннi бути юридично самостiйними особами i функцiонувати на засадах господарського чи комерцiйного розрахунку. Фiзичнi особи можуть стати суб'iктами кредитних вiдносин, якщо вони дiiздатнi в правовому вiдношеннi i мають стабiльнi гарантованi джерела доходiв.
Обов'язковою умовою виникнення кредиту i збiг економiчних iнтересiв кредитора i позичальника. Кредитор повинний бути рiвною мiрою зацiкавлений у видачi позички, як i позичальник - у ii одержаннi. Такий збiг не досягаiться автоматично при наявностi вiльних грошових ресурсiв в одного i потреб у них в iншого. Вирiшальне значення маi узгодження конкретних параметрiв позички - ii забезпечення, термiну кредитування, величини вiдсотка i т.п., а також наявностi альтернативних варiантiв фiнансування i розмiщення грошей.
Будучи однiii iз самих розвинутих товарно-грошових форм, кредит маi складну структуру, аналiз якоi повинний включати характеристику всiх його властивостей i вiдбивати його цiлiснiсть.
За ринкових умов банки та iншi фiнансовi iнститути вiдiграють ключову роль у перетвореннi заощаджень домогосподарств та iнших секторiв економiки на продуктивнi види iнвестицiй. Виконуючи свою посередницьку функцiю, цi установи стимулюють збiльшення суми заощаджень, що зберiгаються в них в видi депозитiв. У свою чергу, для збiльшення заощаджень i пiдвищення власноi конкурентоспроможностi вони постiйно шукають найвигiднiшi види iнвестицiй для розмiщення згаданих заощаджень [34].
Економiчнi границi кредиту - це межа поширення тих чи iнших видiв економiчних вiдносин. Як кожне економiчне явище кредит маi границi, у яких реалiзуiться його сутнiсть. Економiчними границями кредиту поширення кредитних вiдносин i границi, у яких iхнi iснування об'iктивне необхiдно i вони зберiгають своi особливi риси. Змiна границь кредиту впливаi на обсяг грошовоi маси i, отже, на стiйкiсть грошового обiгу.
Виходячи з функцiй, виконуваних кредитом, видiляють його функiональнi границi - перерозподiльну й емiсiйну. Перерозподiльна границя показуi об'iктивно обТСрунтованi межi перерозподiлу засобiв на основi кредиту. РЗi кiлькiсна характеристика визначаiться обсягом кредитних ресурсiв суспiльного господарства. Емiсiйнi кредити видаються пiд майбутнi витрати, пiд ще не зроблену продукцiю i прямо впливають на сукупну грошову масу.
Як об'iкт дослiдження кредит складаiться з елементiв, що перебувають у тiснiй взаiмодii один з одним. Такими елементами i насамперед суб'iкти його вiдносин. Просторово вони можуть бути вiддаленi друг вiд друга на рiзнi вiдстанi, однак характер iхнiх взаiмних зобов'язань вiд цього не мiняiться. У кредитнiй угодi суб'iкти вiдносин завжди виступають як кредитор i позичальник [35].
Кредитор - сторона кредитних вiдносин, що надаi позичку. Кредиторами можуть стати суб'iкти, що видають позичку, тобто реально надають щось у тимчасове користування. Для цього щоб видати позичку, кредиторовi необхiдно мати у своiму розпорядженнi певнi кошти. РЗхнiми джерелами можуть стати як власнi нагромадження, так i ресурси, запозиченi в iнших суб'iктiв вiдтворювального процесу. У сучасному господарствi банк-кредитор може надати позичку не тiльки за рахунок своiх власних ресурсiв, але й за рахунок залучених коштiв, що зберiгаються на його рахунках, а також мобiлiзованих за допомогою розмiщення акцiй i облiгацiй.
З утворенням банкiв вiдбуваiться концентрацiя кредиторiв. Мобiлiзуючи вiльнi грошовi ресурси пiдприiмств i населення, банкiри стають колективними кредиторами.
Джерелами кредитування часто стають не тiльки ресурси, якi тимчасово не використовуються в народному господарствi. При комерцiйному кредитi, наприклад, кредитор надаi позичальниковi (покупцевi) товари, що пiдлягають реалiзацii.
Кредиторами виступають особи, що надали ресурси в господарство позичальника на певний строк. Як правило, кредиторами стають добровiльно. Випадки, коли позикоодержувач не повертаi кредит у встановлений термiн, лише порушують добровiльнiсть кредитноi угоди, приводять до особливоi системи бiльше твердих вiдносин з позичальником. У цiлому тимчасовi границi iснування кредиторiв визначаються строками кредиту, якi залежать вiд ходу процесу вiдтворення.
Положення кредитора стосовно позичених коштiв i двояке. Власнi ресурси кредитора, переданi на основi кредиту, залишаються його власнiстю. Власником залучених коштiв, розташовуваних кредитором, залишаються пiдприiмства й населення. Оскiльки банки (як кредитори) працюють в основному на залучених ресурсах, вони повиннi так побудувати систему кредитування, щоб забезпечити повернення розмiщених ресурсiв i iхню передачу дiйсним власникам на iх вимогу. Це означаi, що не тiльки пiдприiмства або iндивiдуальнi позикоодержувачi повиннi повернути позичку кредиторовi (банку), але й сам кредитор зобов'язаний повернути кредит, отриманий вiд своiх клiiнтiв.
Мобiлiзацiя ресурсiв, що вивiльнилися, кредиторами носить продуктивний характер, оскiльки вона забезпечуi iхнi перетворення в "працюючi" ресурси. Розмiщаючи позичену вартiсть, кредитор забезпечуi ii продуктивне використання як для своiх власних цiлей, так i для цiлей iнших учасникiв вiдтворювального процесу.
Позичальник - сторона кредитних вiдносин, що одержуi кредит i зобов'язана повернути отриману позичку. РЖсторично позичальниками були окремi особи, що мають потребу в додаткових ресурсах. З утворенням банкiв вiдбуваiться концентрацiя не тiльки кредиторiв, але й значне розширення складу позичальникiв. У сучасних умовах крiм банкiв позичальниками виступають пiдприiмства, населення й держава. Традицiйно банки при цьому стають колективними позичальниками, оскiльки займають не для себе, а для iнших.
Особливе мiсце позичальника в кредитнiй угодi вiдрiзняi його вiд кредитора [35].
По-перше, позичальник не i власником коштiв, що позичаються, вiн виступаi лише iхнiм тимчасовим власником; позичальник користуiться чужими ресурсами, йому не приналежними.
По-друге, позичальник застосовуi позиченi кошти як у сферi обiгу, так i в сферi виробництва (для придбання матерiалiв i розширення й модернiзацii виробництва). Кредитор же надаi позичку у фазi обмiну, не входячи безпосередньо у виробництво.
По-третi, позичальник повертаi позиченi ресурси, що завершили кругообiг у його господарствi. Для забезпечення такого повернення позичальник так повинен органiзувати свою дiяльнiсть, щоб забезпечити вивiльнення коштiв, достатнiх для розрахункiв iз кредитором.
По-четверте, позичальник не тiльки повертаi вартiсть, отриману в тимчасове користування, але й сплачуi при цьому бiльше, нiж одержуi вiд кредитора, i платником позичкового вiдсотка.
В-п'ятих, позичальник залежить вiд кредитора, кредитор диктуi свою волю. Економiчна залежнiсть вiд кредитора змушуi позичальника рацiонально використовувати позиченi кошти, виконувати своi зобов'язання як позикоодержувача. Навiть повернувши позиченi кошти, а також сплативши збiльшення до них у виглядi позичкового вiдсотка, позичальник не втрачаi своii залежностi вiд позикодавця: потенцiйно у своiму колишньому кредиторi вiн бачить нового кредитора, а тому повинен повнiстю виконати всi зобов'язання, що випливають iз договору про позичку, створивши пiдставу для чергового одержання кредиту.
Займаючи залежне вiд кредитора положення, позичальник не втрачаi своii значимостi в кредитнiй угодi як повноправноi сторони. Без позичальника не може бути й кредитора. Позичальник повинен не тiльки одержати, але й використовувати отриманi в тимчасове користування ресурси, причому таким чином, щоб повнiстю розраховуватися по своiх боргах. У цьому сенсi, позичальник - така продуктивна чиннiсть, вiд якоi залежить ефективне застосування ресурсiв, отриманих у тимчасове користування.
Вступаючи в кредитнi вiдносини, кредитор i позичальник демонструють iднiсть своiх цiлей, iднiсть своiх iнтересiв. У рамках кредитних вiдносин кредитор i позичальник можуть мiнятися мiсцями: кредитор стаi позичальником, позичальник - кредитором. У сучасному грошовому господарствi той самий суб'iкт може виступати одночасно i як кредитор, i як позичальник. Вiдносини мiж кредитором i позичальником, iхнiй зв'язок один з одним являють собою вiдносини двох суб'iктiв, що виступають, по-перше, як юридично самостiйнi особи; по-друге, як учасники кредитних вiдносин, що забезпечують майнову вiдповiдальнiсть друг перед iншому; по-третi, як суб'iкти, що проявляють взаiмний економiчний iнтерес друг до друга. Зв'язки мiж суб'iктами кредитних вiдносин характеризуються стабiльнiстю, сталiстю, визначаються рамками кредиту як цiлiсноi системи, як особливих вiдносин, що володiють певними властивостями.
Позичальник повинен не тiльки виступати самостiйною юридичною або фiзичною особою, але й мати певне майнове забезпечення, що економiчно гарантуi його здатнiсть повернути кредит на вимогу кредитора. На практицi позичальниками можуть бути пiдприiмства, що володiють матерiальними й грошовими ресурсами, а також окремi особи, що пiдтверджують свою дiiздатнiсть, свiй дохiд як гарантiю повернення кредиту.
Взаiмодiя кредитора й позичальника носить характер iдностi протилежностей. Як учасники кредитноi угоди кредитор i позичальник перебувають по рiзнi ii сторони. Кредитор - сторона, що надаi позичку, позичальник-сторона, дану позичку що одержуi; у рамках iдиноi мети кожний при цьому маi свiй iнтерес, обумовлений своiм особливим положенням у господарствi. Примiром, кредитор зацiкавлений у бiльше високому позичковому вiдсотку, а для позичальника важливо одержати бiльше дешевий кредит.
Крiм кредиторiв i позичальникiв, елементом структури кредитних вiдносин i об'iкт передачi - те, що передаiться вiд кредитора до позичальника й що робить свою дорогу назад вiд позичальника до кредитора. Об'iктом передачi виступаi позичена вартiсть, як особлива частина вартостi. Насамперед вона являi собою своiрiдну нереалiзовану вартiсть.
Вивiльнена вартiсть, осiдаюча в одного iз суб'iктiв кредитних вiдносин, характеризуi вповiльнення ii руху, неможливiсть у цей момент вступити в новий господарський цикл. Завдяки кредиту вартiсть, що тимчасово зупинилася у своiму русi, продовжуi шлях, переходячи до нового власника, у якого позначилася потреба в ii використаннi на потреби виробництва й обiгу.
Вартiсть у рамках кредитних вiдносин володii особливою додатковою споживчою вартiстю. Крiм споживчоi вартостi, що властива грошам або товару, вартiсть, що робить рух мiж кредитором i позичальником, здобуваi особливу якiсть прискорювати вiдтворювальний процес. За допомогою кредиту в нового власника позиченоi вартостi вiдпадаi потреба в нагромадженнi в повному обсязi власних ресурсiв, що забезпечують проведення вiдповiдних господарських заходiв. Кредит дозволяi перебороти бар'iр нагромаджень, за допомогою яких стаi можливим початок або продовження чергового господарського циклу. Вартiсть, авансована за допомогою кредиту, створюi основу для безперервностi кругообiгу виробничих фондiв, усуваi простоi в iхньому русi й в остаточному пiдсумку прискорюi вiдтворювальний процес.
Важливою рисою позиченоi вартостi i ii авансовий характер. Кредит, як правило, передбачаi утворення тих доходiв, якi повиннi бути отриманi позичальником у його господарствi. Практично позичальник звертаiться до кредитора iз проханням про позичку не тiльки тому, що в цей момент у нього немаi вiльних коштiв, але й тому, що вiн зацiкавлений в одержаннi доходiв, у тому числi доходiв, якi можна було б використовувати для майбутнiх платежiв. Збереження вартостi досягаiться в процесi ii використання в господарствi позичальника. Останнiй повинен передати кредиторовi рiвноцiннiсть (еквiвалент), що володii тiiю же вартiстю й споживчою вартiстю.
Отже, збереження вартостi i фундаментальною якiстю кредиту. На практицi воно далеко не завжди реалiзуiться. Це може бути насамперед викликано iнфляцiйними процесами, якi пов'язанi з переповненням каналiв грошового обiгу зайвими грошовими знаками й приводить до зниження купiвельноi спроможностi грошовоi одиницi. У результатi позичальники повертають позичку в тiм же номiнальному розмiрi, але в зниженому в цiнi видi. Повернення кредиту в умовах iнфляцii вимагаi особливих гарантiй вiд знецiнення коштiв, що позичаються. Такою гарантiiю на практицi часто виступаi позичковий вiдсоток. Банки нерiдко практикують стягнення бiльш високоi плати за кредит, що страхуi позичковий фонд вiд знецiнення. Позитивний вiдсоток по вкладах населення (вище, нiж темп iнфляцii) також може перешкоджати втратам вiд знецiнення, вiд зниження купiвельноi спроможностi грошовоi одиницi.
Розглянута структура кредиту характеризуi його цiлiснiсть. Кредит - це не тiльки кредитор (примiром, банк), не тiльки позичальник (пiдприiмство) або позичена вартiсть. Структура кредиту як цiлого припускаi iднiсть його елементiв. В економiчнiй лiтературi ця обставина враховуiться не повною мiрою. Тому сутнiсть кредиту як економiчноi категорii найчастiше пiдмiнюiться сутнiстю банкiвського кредиту.
Слово "функцiя" (вiд лат. functio - виконання) i досить розповсюдженим науковим поняттям. Функцiя - це продовження аналiзу сутностi. Якщо структура кредиту при цьому звернена до його внутрiшньоi будови, взаiмодii його елементiв мiж собою, то функцiя кредиту - це його взаiмодiя як цiлого iз зовнiшнiм середовищем.
При розглядi функцiй кредиту зберiгають своi значення методологiчнi принципи, на яких був побудований аналiз сутностi кредиту як економiчноi категорii [35].
По-перше, функцiя ставиться до кредитних вiдносин у цiлому, а не окремо до кредитора або позичальника; взаiмодiя кредиту може бути квалiфiковано як його функцiя тiльки в тому випадку, якщо воно рiвною мiрою стосуiться всiх елементiв кредиту.
По-друге, функцiя повинна характеризувати специфiчну взаiмодiю всiх форм кредиту. Не iснуi якихось особливих функцiй комерцiйного або банкiвського, мiжнародного або споживчого кредиту; тим бiльше немаi й особливих функцiй тих або iнших рiзновидiв кредиту, наприклад окремо функцiй короткострокового, середньострокового або довгострокового кредитування. Функцiю породжуi не форма або рiзновид кредиту, а його сутнiсть як iдиноi економiчноi категорii. Функцiя - об'iктивна категорiя, органiчно пов'язана iз сутнiстю, а не суб'iктивний прийом (метод, рiзновид), що випливаi з механiзму кредитування.
По-третi, функцiя характеризуi таку взаiмодiю кредиту iз зовнiшнiм середовищем, що спрямоване на його збереження як цiлiсного утворення.
При аналiзi кредитних вiдносин було встановлено, що кредитнi угоди, що укладаються мiж кредитором i позичальником, виникають на стадii перерозподiлу вартостi. У процесi обмiну тимчасово вивiльнена вартiсть передаiться позичальниковi, а потiм вертаiться до свого власника.
Цей характерний для кредиту процес даi пiдставу для видiлення першоi перерозподiльноi функцii кредиту.
Перерозподiльноi функцii кредиту властивий перерозподiл вартостi. Воно може вiдбуватися по територiальнiй i галузевiй ознаках. У кредитнi вiдносини можуть вступати рiзнi органiзацii й особи незалежно вiд iхнього мiсця розташування. Для кредиту не маi значення взаiмне розташування кредитора й позичальника. Подiбний перерозподiл вартостi можна назвати мiжтериторiальним.
Мiжгалузевий перерозподiл за допомогою кредиту вiдбуваiться, коли вартiсть передаiться вiд кредитора, що представляi одну галузь, до позичальника - пiдприiмству iншоi галузi. У сучасному грошовому господарствi, коли найбiльшу питому вагу займають вiдносини мiж пiдприiмствами й банком, мiжгалузевий перерозподiл i вирiшальним. Кошти, акумулюiмi банками, втрачають вiдомчий характер, вони "розчиняються" у загальних ресурсах банку, що надаi кредити пiдприiмствам вiдповiдноi галузi, незалежно вiд того, скiльки вiд ii надiйшло ресурсiв.
Внутрiшньогалузевий перерозподiл вартостi на засадах зворотностi можна спостерiгати при одержаннi кредиту пiдприiмствами вiд галузевих банкiв.
Перерозподiл вартостi на кредитних основах виключаi внутрiшньогосподарський перерозподiл. Усерединi того самого пiдприiмства не можуть виникати кредитнi зв'язки: пiдприiмство не може кредитувати саме себе - кредитнi угоди укладаються тiльки мiж парою суб'iктiв, що володiють майном i юридичними правами.
За допомогою перерозподiльноi функцii кредиту - i це становить ii другу рису - можуть перерозподiлятися не тiльки валовий продукт i нацiональний доход, але й всi матерiальнi блага, все нацiональне багатство суспiльства.
Третя риса функцii торкаi характер вартостi, що перерозподiляiться. Як ми вже вiдзначали, кредитор надаi позичальниковi кредит, а позичальник повертаi його тодi, коли вартiсть вивiльняiться. Кредитор не може надати в позичку таку вартiсть, що зайнята в його господарствi, так само як позичальник не в змозi реально погасити ii без вiльних коштiв для платежу. Перерозподiльна функцiя кредиту, отже, охоплюi не взагалi перерозподiл вартостi, а перерозподiл тимчасово вивiльненоi вартостi. Разом з тим перерозподiл може також бути продовженням процесу реалiзацii (обмiну). При комерцiйнiй формi кредиту пiдприiмство-виробник реалiзуi свою продукцiю на умовах надання покупцевi вiдстрочення платежу, тобто на кредитнiй основi. У цьому випадку не спостерiгаiться вивiльнення ресурсiв. Однак для того, щоб дати таку вiдстрочку, пiдприiмству-постачальниковi потрiбно або самому мати у своiму розпорядженнi вiльнi ресурси до моменту оплати його продукцii, або одержати iх у тимчасове користування вiд iнших суб'iктiв вiдтворення (найчастiше вiд банку). У тiм i в iншому випадках перерозподiляiться те, що вже створено в рiзних ланках господарства.
Важлива й четверта риса перерозподiльноi функцii кредиту. Як вiдзначалось ранiше, об'iктивно кредит носить продуктивний характер. Одержання тимчасово вивiльненоi вартостi позичальником супроводжуiться активною ii "роботою" у господарствi: позичка витрачаiться на рiзноманiтнi виробничi потреби. Таким чином, у перерозподiльнiй функцii iстотним i передача тимчасово вивiльненоi вартостi у тимчасове користування.
П'ята риса укладаiться в том. що вартiсть передаiться частiше всього без участi яких-небудь посередникiв: надходить у користування безпосереднього позикоодержувача, минаючи тi або iншi промiжнi ланки. Це не виключаi випадки, коли кредит може надаватися лише при наявностi третього суб'iкта - гаранта (юридичноi або фiзичноi особи).
Другою функцiiю кредиту, визнаною у вiтчизнянiй економiчнiй лiтературi, виступаi замiщення дiйсних грошей кредитними операцiями.
У сучасному кредитному господарствi створенi необхiднi умови для такого замiщення. Перерахування грошей з одного рахунку на iншiй у зв'язку з безготiвковими розрахунками за товари й послуги, залiк взаiмноi заборгованостi, перерахування тiльки сальдо взаiмних залiкiв дають можливiсть скоротити готiвково-грошовi платежi, полiпшити структуру грошового обiгу.
В сучасному господарствi входження позиченоi вартостi в господарський оборот виконуi функцiю не загального замiщення грошей, а функцiю iхнього тимчасового замiщення в економiчному оборотi. Позичена вартiсть, отримана позичальником i введена у господарський оборот, починаi виконувати роботу, властиву грошам (використовуватися для придбання товарно-матерiальних цiнностей, виплати заробiтноi плати й т.д.).
Таким чином:
кредит як об'iктивна реальнiсть робить свiй рух у часi й просторi;
йому властивi протирiччя, причинна обумовленiсть, певнi тенденцii, закономiрностi, структура;
його iснування нерозривно пов'язане з iншими економiчними утвореннями;
вiн становить лише елемент загальноi системи економiчних вiдносин.
Важливим у данiй характеристицi i й те, що кредит, незважаючи на змiни, що вiдбуваються в ньому, перетворення з однiii форми в iншу, незважаючи на механiзм керування, залишаiться об'iктивною вартiсною категорiiю з ii загальними властивостями й зв'язками. Закони кредиту - насамперед економiчнi закони, де вартiсть, перетворена в особливу форму, продовжуi свiй рух, не втрачаючи при цьому своiх глибинних властивостей.
На вiдмiну вiд ряду загальних економiчних законiв, що регулюють економiку в цiлому, закони кредиту дiють лише на базi тих вiдносин, суть яких вони виражають.
Закони кредиту конкретнi. Торкаючись особливих сторiн руху кредиту, вони визначають напрямок його руху, зв'язки iз сумiжними економiчними категорiями, залежностi вiд конкретних матерiальних процесiв i т.д. У певному змiстi закони кредиту бiльше конкретнi, нiж закони вiдтворення i його окремих фаз, тому що вони обумовленi специфiкою розглянутоi категорii.
Закони кредиту проявляються насамперед як закони його руху. Кредит як вiдносини мiж кредитором i позичальником не можна представити без руху позиченоi вартостi, без ii просторового переходу вiд одного суб'iкта до iншого, без тимчасового функцiонування в кругообiгу коштiв позичальника. Рух становить найважливiшу характеристику кредиту як вартiсного утворення, характеристику бiльше iстотну, чим його властивiсть, те, без чого кредит не може iснувати.
У зв'язку iз цим у перелiку законiв кредиту варто особливо видiлити закон, що виражаi особливостi руху позиченоi вартостi, закон зворотностi кредиту.
Закон зворотностi кредиту (на вiдмiну вiд власних або бюджетних ресурсiв) вiдображаi повернення позиченоi вартостi до кредитора, до свого вихiдного пункту. У процесi повернення вiд позичальника до кредитора передаiться саме та позичена вартiсть, що ранiше була передана в тимчасове користування. Важливо тут i те, що зворотнiсть позиченоi вартостi - це зворотнiсть у квадратi, оскiльки кошти вертаються не тiльки до позичальника, зробивши свiй кругообiг, але вiд нього до юридичноi вихiдноi точки.
Розглядаючи закони кредиту, варто визнати, що рух позиченоi вартостi залежить вiд джерел ii утворення. Якщо така залежнiсть iснуi, то ii можна виразити у виглядi певного закону. При кредитi здiйснюiться взаiмодiя з реально створеними вартостями, його рух багато в чому обумовлене наступною обставиною: чи i в розпорядженнi кредитора реальнi кошти, якi можуть бути переданi позичальниковi. Закон, що регулюi залежнiсть кредиту вiд джерел його утворення, визначимо як закон рiвноваги мiж вивiльненими ресурсами та ресурсами, що перерозподiляються на початках зворотностi.
До законiв кредиту можна вiднести також закон збереження позиченоi вартостi. Кошти, надаванi в тимчасове користування, вернувшись до кредитора, не втрачають не тiльки своiх споживчих властивостей, але й своii вартостi; позичена вартiсть, повернувшись iз господарства позичальника, з'являiться у своiму початковому рiвноцiнному видi, готова вступити в новий оборот. На вiдмiну вiд засобiв виробництва, якi частково або повнiстю перенесли частину своii вартостi на готовий продукт, позичена вартiсть вертаiться у своiй постiйнiй рiвноцiннiй якостi, маючи тi ж потенцiйнi властивостi, що й при первинному вступi в оборот.
РЖстотне значення для кредиту, як i для iнших економiчних категорiй, маi час, що становить атрибут руху вартостi. Вiн багато в чому пов'язаний з тими потребами, якi виникають у суб'iктiв ринку. Вiд того, куди, у якi витрати вкладенi кредитнi ресурси, залежить загальна тривалiсть функцiонування кредиту в кругообiгу коштiв.
Час функцiонування кредиту виявляiться залежним i вiд ряду iнших факторiв, у тому числi часу вивiльнення ресурсiв. Чим бiльше час, на який вивiльнена вартiсть у кредитора, тим ширше можливостi збiльшення тривалостi ii функцiонування в господарствi позичальника. Чим швидше оборотнiсть кредиту, тим ширше можливостi вивiльнення позиченоi вартостi i ii вступiв у новий оборот.
Все це дозволяi уточнити тимчасовi границi функцiонування кредиту, зробити висновок про те, що рух позиченоi вартостi в кожнiй господарськiй угодi обмежено. Тимчасовi границi позиченоi вартостi, можливостi ii надання тiльки на певний строк обумовлюють i тимчасовий характер iснування кредитора й позичальника. У результатi тимчасовий характер функцiонування кредиту стаi атрибутом вiдносин не окремих його частин, а законом кредиту як цiлого, законом, що вiдтворюi залежнiсть кредиту вiд тривалостi вивiльнення позиченоi вартостi i ii використань у кругообiгу коштiв. Закон кредиту, що вiдображаi подiбну його залежнiсть, припускаi, зокрема, задоволення тiльки тимчасових потреб суб'iктiв вiдтворення у використаннi запозиченоi вартостi.
Розглянутi закони руху кредиту мають для практики велике значення. Вiдхiд вiд iхнiх вимог, порушення iхньоi сутностi може негативно вплинути на грошовий обiг, знизити роль кредиту в народному господарствi.
Порушення зворотностi кредиту дестабiлiзуi грошовий обiг, приводить до банкрутства банкiв, загострюi соцiальнi протирiччя, викликаючи невдоволення вкладникiв тих банкiв, якi оголосили про свою неспроможнiсть.
Наявнiсть дисбалансу мiж ресурсами, що утягуються в процес кредитування, збiльшуi грошову масу, приводить до зниження купiвельноi спроможностi грошовоi одиницi.
Порушення збереження позиченоi вартостi приводить до девальвацii ресурсiв кредитора, зниженню розмiру реальних вартостей, надаваних у порядку допомоги народному господарству.
Знання й облiк законiв кредиту виступають найбiльш важливим завданням держави й банкiв у регулюваннi економiки краiни.
Рух позиченоi вартостi можна представити в такий спосiб [23]:
Рк - Пкз - Вк.. тАж Вр.. Пк.. - Пкс, (1.1)
де Рк - розмiщення кредиту;
Пкз - одержання кредиту позичальниками;
Вк - його використання;
Вр - вивiльнення ресурсiв;
Пк - повернення тимчасово запозиченоi вартостi;
Пкс - одержання кредитором коштiв, розмiщених у формi кредиту.
Подiбно тому, як у структурi кредиту не слiд протиставляти один його елемент iншому, так i в аналiзi стадiй руху позиченоi вартостi не можна штучно виокремлювати один з них, зводити в ранг основного при аналiзi сутностi даноi економiчноi категорii. У деяких випадках ця вимога аналiзу порушуiться: уважаiться, наприклад, що кредит - це його надання (розмiщення), що кредит - це лише його використання й, нарештi, що кредит - це не перше, не друге, а повернення позиченоi вартостi.
Подiбний пiдхiд розриваi iднiсть руху кредиту. Так, надання кредиту не може бути самоцiллю, воно закономiрно сполучене зi зворотним рухом, немислимо без повернення позиченоi вартостi. Надання кредиту може iснувати тiльки заради використання споживчих властивостей об'iкта, що позичаiться, його повернення до вихiдноi точки. Проте розмiщення кредиту у формi надання позички i вихiдною стадiiю руху кредиту. РЗй, як правило, передуi процес акумуляцii вартостi. Для того щоб комусь передати кошти або цiнностi, iх необхiдно нагромадити.
Розмiщення кредиту (Рк) - важливий момент для практики. Кредитор не може роздавати позичену вартiсть усякому, хто маi потребу в додаткових ресурсах. У кожному окремому випадку в нього повинна бути впевненiсть у тiм, що ухвалене рiшення i найбiльш рацiональним вкладенням кредитних ресурсiв. Банки як кредитори видають кредити вiдповiдно до вимог руху кредиту як цiлiсного процесу, вiдповiдно до вимог завершальноi стадii - повернення позички, ii ефективного використання.
Одержання кредиту позичальником (Пкз) може використовуватися iм для досягнення рiзноманiтних цiлей, у тому числi для погашення ранiше, що утворилися боргiв. На практицi одержання позички позичальником може не збiгатися iз загальним розмiром його потреб, викликати необхiднiсть звертання до кредитора за новою позичкою, до нових кредиторiв. Всi цi й iншi випадки не скасовують однiii фундаментальноi властивостi даноi стадii: одержання кредиту позичальником задовольняi його тимчасовi потреби, тому що iнша сторона кредитних вiдносин вiдчужуi, позичаi вартiсть на певний час. Перехiд вартостi у володiння позичальника дозволяi йому реалiзувати споживчу вартiсть об'iкта передачi в процесi використання кредиту (Вк).
Вивiльнення ресурсiв (Вр) характеризуi завершення кругообiгу вартостi в господарствi позичальника. Подiбно тому, як акумуляцiя тимчасово вiльних коштiв передувала розмiщенню кредиту кредитором, так i вивiльнення вартостi в господарствi позичальника, ii концентрацiя дозволяють йому повернути тимчасово запозичену вартiсть. Однак дана стадiя руху, кредиту лежить як би поза вiдносинами мiж кредитором i позичальником. Вивiльнення кредиту в господарствi позичальника вiдображаi процес використання вартостi в iнтересах задоволення його тимчасових потреб. Дана стадiя i матерiальною базою для вступу кредиту в наступну фазу.
Повернення кредиту (Пк) виражаi перехiд тимчасово запозиченоi вартостi вiд позичальника до кредитора. Вартiсть, що зробила певну "роботу" у господарствi позичальника, "iде" вiд свого тимчасового власника, переходить до кредитора. Залежно вiд характеру вивiльнення коштiв зворотнiсть на даному етапi руху кредиту може бути якiсно рiзною. Якщо повернення наступило внаслiдок дiйсного вивiльнення коштiв, то реально виконання зобов'язань позичальника перед кредитором. У цьому випадку повернення запозичених коштiв вiдображаi реальну iхню зворотнiсть. Якщо ж вивiльнення вартостi не вiдбулося, а позичальник проте виконуi своi зобов'язання за рахунок iншого допомiжного джерела, то виникаi формальна зворотнiсть. Остання не забезпечуi своiчасного одержання справжнього економiчного ефекту вiд використання позички, тому що з ii допомогою не створюються доходи, прибуток у тiм обсязi, як це передбачалося в момент надання позички.
Одержання кредитором вартостi, наданоi в тимчасове користування (Пкс), - завершальна стадiя руху кредиту. За часом повернення кредиту (Пк) i одержання кредитором коштiв, розмiщених у позичку (Пкс), можуть збiгатися. Поiднуi данi стадii й те, що мова в цьому випадку йде про одну i ту ж масу вартостей: позичальник повертаi певну суму боргу, таку ж суму боргу (зi збiльшенням у виглядi вiдсотка) одержуi кредитор. Однак розходження iнтересiв кредитора й позичальника робить заключну фазу руху кредиту неоднозначноi. Так, для позичальника важливо виконати зобов'язання перед кредитором, повернувши йому всю суму кредиту. Для кредитора важлива не тiльки повнота повернення ранiше позиченоi вартостi (у товарнiй формi), але й збереження ii споживчих якостей.
Розглянутi стадii кругообiгу позиченоi вартостi при всiй iхнiй самостiйностi мають певною мiрою умовне значення. Кредит як економiчна категорiя i iдиним по своiй сутi, по характеру руху. Разом з тим у часi й у просторi рух вартостi на засадах зворотностi може й не збiгатися. Це й дало можливiсть вiдокремити окремi стадii, виразити бiльш докла
Вместе с этим смотрят:
РЖнвестицiйна дiяльнiсть комерцiйного банку та ii вплив на його фiнансовий стан
РЖнвестицiйна полiтика банкiв в Украiнi
РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни
РЖнструменти пiдтримки платоспроможностi та лiквiдностi комерцiйного банку (на прикладi АКБ "Приватбанк")
РЖпотечне кредитування як механiзм залучення фiнансових ресурсiв для пiдприiмницькоi дiяльностi