Нацiональний Банк Украiни
Змiст
Вступ. 3
1 Дiяльнiсть Нацiонального банку Украiни. 5
1.1 Органiзацiйно-правова основа дiяльностi Нацiонального банку Украiни. 5
1.2 Принципи за якими здiйснюi банкiвський нагляд Центральний банк Украiни 9
2 Грошово-кредитна полiтика Нацiонального банку Украiни в ринкових умовах 14
2.1 Змiст грошово-кредитноi полiтики НБУ. 14
2.2 Проведення кредитноi полiтики центральним банком комерцiйних
банкiв. 20
2.3 Цiльова спрямованiсть грошово-кредитноi полiтики Нацiонального банку Украiни 22
3 Характеристика банкiвськоi системи Украiни. 28
3.1 Структура i становлення банкiвськоi системи Украiни. 28
3.2 Дiяльнiсть банкiвськоi системи в 2007 роцi 33
Висновок. 36
Список лiтератури. 38
ВступВ останнi роки значно посилився вплив банкiв на розвиток реального сектора економiки, який зумовлюi динамiку економiчного розвитку краiни. Банки як регулятори грошового обiгу i центри акумуляцii грошових ресурсiв та iх перерозподiлу володiють особливими важелями впливу на фiнансову, виробничу та iншi сфери економiки. За базовими принципами ефективного банкiвського нагляду, що розробленi Базельським комiтетом, банкiвську дiяльнiсть держава маi регулювати бiльшою мiрою, нiж iншi види бiзнесу. Це повтАЩязано з тим, що банки розпоряджаються значною частиною коштiв субтАЩiктiв господарськоi дiяльностi та держави, через них здiйснюiться найбiльш глибокий взаiмозвтАЩязок мiж усiма ланками нацiонального i свiтового господарства.
Кожна краiна маi своi особливостi впливу на органiзацiйну структуру i напрями дiяльностi вiдповiдних служб банкiвського нагляду. При цьому розвиток банкiвськоi дiяльностi передбачаi постiйне вдосконалення системи банкiвського нагляду.
Головною метою банкiвського нагляду, який вiдповiдно до законодавства здiйснюiться Нацiональним банком Украiни, i безпека i стабiльнiсть банкiвськоi системи, захист iнтересiв вкладникiв i кредиторiв. Вирiшення саме цих завдань дасть змогу посилити надiйнiсть банкiвськоi системи та забезпечити динамiчний розвиток вiтчизняноi економiки.
Забезпечення належного контролю за дiяльнiстю банкiв i досить складним i вимагаi вирiшення низки поточних завдань. Надзвичайно актуальними i важливими i питання розробки i практичного застосування наглядових функцiй за банкiвською дiяльнiстю, пiдвищення iх ефективностi, що сприятиме чiткому дотриманню Базельських принципiв банкiвського нагляду й iнтеграцii вiтчизняноi банкiвськоi системи у свiтовий фiнансовий простiр.
Метою написання i визначення мiсця i ролi Нацiонального банку Украiни. ОбтАЩiкт дослiдження тАУ банкiвська система Украiни. Предметом дослiдження i своiрiдна сфера економiчних i правових вiдносин, що виникають у процесi нагляду за банкiвською дiяльнiстю мiж iнститутами державного нагляду (в особi Нацiонального банку Украiни) i банками Украiни.
У процесi дослiдження використано методи аналiзу i синтезу, статистичних порiвнянь, групування (при опрацюваннi зарубiжного досвiду органiзацii банкiвського нагляду та запобiгання використанню банкiв у вiдмиваннi ВлбруднихВ» грошей), динамiчних рядiв (при дослiдженнi формування статутних капiталiв банкiв, виконання банками Украiни економiчних нормативiв, процесу реорганiзацii вiтчизняних банкiв).
РЖнформацiйною базою дослiдження i закони, прийнятi Верховною Радою Украiни, постанови i декрети Кабiнету Мiнiстрiв, укази Президента, якi регламентують дiяльнiсть банкiвськоi системи, нормативнi документи i статистичнi матерiали Нацiонального банку Украiни, методичнi матерiали мiжнародних органiзацiй.
1. Дiяльнiсть Нацiонального банку Украiни
1.1 Органiзацiйно-правова основа дiяльностi Нацiонального банку Украiни
Правовий статус, принципи органiзацii i дiяльностi Нацiонального банку Украiни визначенi Конституцiiю Украiни та Законом Украiни ВлПро Нацiональний банк УкраiниВ»[1]
.
Нацiональний банк Украiни i юридичною особою, маi вiдокремлене майно, що i об'iктом права державноi власностi та перебуваi у його повному господарському вiданнi i статутний капiтал у розмiрi 10 млн. грн., який i державною власнiстю i служить для забезпечення зобов'язань Нацiонального банку Украiни[2]
.
Згiдно зi статтею 99 Конституцii Украiни, прийнятою в 1996 роцi, основною функцiiю центрального банку держави тАУ Нацiонального банку Украiни тАУ i забезпечення стабiльностi грошовоi одиницi тАУ гривнi[3]
. На виконання своii основноi функцii Нацiональний банк сприяi дотриманню стабiльностi банкiвськоi системи, а також, у межах своi повноважень, тАУ цiновоi стабiльностi.
Нацiональний банк Украiни у вiдповiдностi iз Законом Украiни ВлПро Нацiональний банк УкраiниВ» i центральним банком Украiни, особливим центральним органом державного управлiння, ii емiсiйним центром, проводить iдину державну полiтику в галузi грошового обiгу, кредиту, змiцнення грошовоi одиницi, органiзуi мiжбанкiвськi розрахунки, координуi дiяльнiсть банкiвськоi системи в цiлому, визначаi курс грошовоi одиницi вiдносно валют iнших краiн[4]
. Нацiональний банк визначаi вид грошових знакiв, iх номiнал, вiдмiннi ознаки i систему захисту. Нацiональний банк Украiни зберiгаi резервнi фонди грошових знакiв, дорогоцiннi метали та золотовалютнi запаси, накопичуi золотовалютнi резерви i здiйснюi операцii з ними та банкiвськими металами. Нацiональний банк Украiни встановлюi порядок визначення облiковоi ставки та iнших процентних ставок за своiми операцiями, даi дозвiл на створення комерцiйних банкiв шляхом iх реiстрацii та видаi лiцензii на виконання банкiвських операцiй, встановлюi банкам та iншим фiнансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштiв[5]
.
Вiдповiдно до Конституцii Украiни основною функцiiю Нацiонального банку i забезпечення стабiльностi грошовоi одиницi Украiни. На виконання своii основноi функцii Нацiональний банк сприяi дотриманню стабiльностi банкiвськоi системи, а також, у межах своiх повноважень, тАУ цiновоi стабiльностi[6]
.
Нацiональний банк виконуi такi функцii[7]
:
1. вiдповiдно до розроблених Радою Нацiонального банку Украiни Основних засад грошово-кредитноi полiтики визначаi та проводить грошово-кредитну полiтику;
2. монопольно здiйснюi емiсiю нацiональноi валюти Украiни та органiзуi ii обiг;
3. виступаi кредитором останньоi iнстанцii для банкiв i органiзуi систему рефiнансування;
4. встановлюi для банкiв правила проведення банкiвських операцiй, бухгалтерського облiку i звiтностi, захисту iнформацii, коштiв та майна;
5. органiзовуi створення та методологiчно забезпечуi систему грошово-кредитноi i банкiвськоi статистичноi iнформацii та статистики платiжного балансу;
6. визначаi систему, порядок i форми платежiв, у тому числi мiж банками;
7. визначаi напрями розвитку сучасних електронних банкiвських технологiй, створюi, координуi та контролюi створення електронних платiжних засобiв, платiжних систем, автоматизацii банкiвськоi дiяльностi та засобiв захисту банкiвськоi iнформацii;
8. здiйснюi банкiвське регулювання та нагляд;
9. веде Державний реiстр банкiв, здiйснюi лiцензування банкiвськоi дiяльностi та операцiй у передбачених законами випадках;
10. веде офiцiйний реiстр iдентифiкацiйних номерiв емiтентiв платiжних карток внутрiшньодержавних платiжних систем;
11. здiйснюi сертифiкацiю аудиторiв, якi проводитимуть аудиторську перевiрку банкiв, тимчасових адмiнiстраторiв та лiквiдаторiв банку;
12. складаi платiжний баланс, здiйснюi його аналiз та прогнозування;
13. представляi iнтереси Украiни в центральних банках iнших держав, мiжнародних банках та iнших кредитних установах, де спiвробiтництво здiйснюiться на рiвнi центральних банкiв;
14. здiйснюi вiдповiдно до визначених спецiальним законом повноважень валютне регулювання, визначаi порядок здiйснення операцiй в iноземнiй валютi, органiзовуi i здiйснюi валютний контроль за банками та iншими фiнансовими установами, якi отримали лiцензiю Нацiонального банку на здiйснення валютних операцiй;
15. забезпечуi накопичення та зберiгання золотовалютних резервiв та здiйснення операцiй з ними та банкiвськими металами;
16. аналiзуi стан грошово-кредитних, фiнансових, цiнових та валютних вiдносин;
17. органiзуi iнкасацiю та перевезення банкнот i монет та iнших цiнностей, видаi лiцензii на право iнкасацii та перевезення банкнот i монет та iнших цiнностей;
18. реалiзуi державну полiтику з питань захисту державних секретiв у системi Нацiонального банку;
19. бере участь у пiдготовцi кадрiв для банкiвськоi системи Украiни;
20. визначаi особливостi функцiонування банкiвськоi системи Украiни в разi введення воiнного стану чи особливого перiоду, здiйснюi мобiлiзацiйну пiдготовку системи Нацiонального банку;
21. здiйснюi iншi функцii у фiнансово-кредитнiй сферi в межах своii компетенцii, визначеноi законом.
До складу Нацiонального банку входять[8]
:
1. державна Скарбниця Украiни. РЗi функцiiю i зберiгання резервних фондiв нацiональних грошових знакiв, нагромадження золотого запасу, коштовностей та валютних запасiв;
2. валютна бiржа, яка купуi i продаi за вiльними ринковими цiнами iноземну валюту;
3. розгалужена мережа управлiнь, регiональних вiддiлень, розрахунково-касових центрiв, якi i складають основу резервноi системи.
Основнi принципи ефективного банкiвського нагляду i базовими стандартами для здiйснення виваженоi та ефективноi полiтики нагляду та вважаються унiверсальними. Основнi принципи ефективного банкiвського нагляду, розробленi Базельським комiтетом з питань банкiвського нагляду, включають в себе 25 пунктiв, необхiдних для того, щоб система нагляду була ефективною[9]
.
Принцип 1. Цiлi, незалежнiсть, повноваження, прозорiсть та спiвробiтництво. Ефективна система банкiвського нагляду повинна мати чiтко визначенi обов`язки i цiлi для кожного органу, задiяного у наглядi за дiяльнiстю банкiв. Кожен банк повинен мати операцiйну незалежнiсть, прозорi процеси, надiйне управлiння i адекватнi ресурси та бути зобовтАЩязаним звiтуватися за виконання своiх обовтАЩязкiв.
Принцип 2. Дозволенi види дiяльностi. Дозволенi види дiяльностi установ, якi пiдлягають лiцензуванню i нагляду як банки, мають бути чiтко визначенi, а вживання слова ВлбанкВ» у назвах маi контролюватися якомога ширше.
Принцип 3. Критерii лiцензування. Орган, що здiйснюi лiцензування, повинен мати повноваження встановлювати критерii i вiдхиляти заяви вiд установ, якi не вiдповiдають встановленим стандартам.
Принцип 4. Передача часток iстотноi участi. Орган нагляду маi повноваження розглядати i вiдхиляти будь-якi пропозицii щодо передачi iншим сторонам часток iстотноi участi або контрольних пакетiв акцiй в iснуючих банках, якi знаходяться в прямому або опосередкованому володiннi.
Принцип 5. Основнi придбання. Орган нагляду повинен мати повноваження перевiряти за встановленими критерiями основнi придбання чи вкладення банку, у тому числi органiзацiю транскордонних операцiй, пiдтверджуючи, що корпоративнi органiзацii чи структури не наражають банки на небажанi ризики або не перешкоджають ефективному нагляду.
Принцип 6. Достатнiсть капiталу. Органи нагляду повиннi встановлювати для банкiв розумнi i вiдповiднi мiнiмальнi вимоги щодо достатностi капiталу, що вiдображають ризики, на якi наражаiться банк, i визначати складовi капiталу, зважаючи на його здатнiсть покривати збитки.
Принцип 7. Процес управлiння ризиками. Органи нагляду повиннi пересвiдчитися в наявностi у банкiв та банкiвських груп процедур для всебiчного управлiння ризиками для визначення, оцiнки, монiторингу i контролю або зменшення усiх суттiвих ризикiв, а також для оцiнки iх загальноi достатностi капiталу по вiдношенню до профiлю ризикiв.
Принцип 8. Кредитний ризик. Органи нагляду повиннi пересвiдчитися, що у банках iснуi процес управлiння кредитним ризиком, який враховуi профiль ризикiв установи, а також i пруденцiйнi принципи i процедури для визначення, оцiнки, монiторингу i контролю кредитного ризику (включаючи ризик контрагента).
Принцип 9. Проблемнi активи i резерви для вiдшкодування можливих втрат. Органи нагляду мають бути переконанi у тому, що банки встановлюють i дотримуються адекватних принципiв i процесiв управлiння проблемними активами та оцiнки достатностi резервiв для вiдшкодування можливих втрат.
Принцип 10. Обмеження на великi сумарнi обсяги наданих кредитiв (максимальний розмiр ризику). Органи нагляду повиннi пересвiдчитися у тому, що банки мають полiтику та процедури, якi дають можливiсть керiвництву визначати i керувати концентрацiями у портфелi.
Принцип 11. Кредитування спорiднених осiб. З метою запобiгання зловживанням при кредитуваннi спорiднених осiб (як у балансi, так i поза балансом) та вирiшення питання конфлiкту iнтересiв органи нагляду повиннi встановити вимоги, щоб банки кредитували спорiдненi компанii i фiзичних осiб з дотриманням принципу Влна вiдстанi витягнутоi рукиВ»; щоб здiйснювався ефективний монiторинг такого кредитування; щоб вживалися належнi заходи для контролю i зменшення ризикiв; та списання таких кредитiв вiдбувалося згiдно iз стандартними принципами i процесами.
Принцип 12. Ризик краiни та ризик переказу. Органи нагляду повиннi пересвiдчитися, що банки мають вiдповiднi принципи та процеси для визначення, оцiнювання, монiторингу i контролю ризику краiни та ризику переказу при здiйсненнi мiжнародноi дiяльностi з кредитування та iнвестування, а також для пiдтримання адекватних резервiв для вiдшкодування втрат за такими ризиками.
Принцип 13. Ринковий ризик. Органи нагляду мають бути переконанi у тому, що у банках iснують принципи i процедури для ретельного визначення, оцiнки, монiторингу i контролю ринкових ризикiв.
Принцип 14. Ризик лiквiдностi. Органи нагляду повиннi бути переконанi в наявностi у банкiв стратегii управлiння лiквiднiстю, яка враховуi профiль ризикiв установи, наряду з пруденцiйними принципами й процесами для визначення, вимiрювання, монiторингу та контролю ризику лiквiдностi, а також для управлiння лiквiднiстю на щоденнiй основi.
Принцип 15. Операцiйний ризик. Органи нагляду мають пересвiдчитися в наявностi у банкiв принципiв i процедур управлiння ризиками для визначення, оцiнювання, монiторингу i контролю або зменшення операцiйного ризику. Цi принципи i процедури мають вiдповiдати розмiру i ступеню складностi дiяльностi банку.
Принцип 16. Процентний ризик у банкiвськiй книзi. Органи нагляду мають пересвiдчитися в наявностi у банкiв ефективних систем для визначення, оцiнювання, монiторингу та контролю процентного ризику в банкiвськiй книзi, включаючи чiтко визначену стратегiю, яка затверджена Радою i впроваджуiться вищим керiвництвом банку; вони мають вiдповiдати розмiру i складностi дiяльностi банку.
Принцип 17. Внутрiшнiй контроль i аудит. Органи нагляду мають пересвiдчитися в наявностi в банках систем внутрiшнього контролю, що i адекватними iх розмiру та складностi дiяльностi. Вони повиннi включати чiткi механiзми делегування повноважень i вiдповiдальностi; вiдокремлення функцiй, повтАЩязаних iз прийняттям банком на себе зобовтАЩязань, виплатою його коштiв та облiком його активiв i зобовтАЩязань; вивiрку цих процесiв; захист активiв банку та вiдповiднi незалежнi функцii внутрiшнього аудиту i перевiрки вiдповiдностi встановленим вимогам для визначення дотримання цих процедур контролю, а також чинних законiв i нормативно-правових актiв.
Принцип 18. Фiнансовi зловживання. Органи нагляду повиннi пересвiдчитися в тому, що банки мають належнi принципи та процедури, включаючи жорсткi правила Влзнай свого клiiнтаВ», якi сприяють встановленню високих етичних та професiйних стандартiв у фiнансовому секторi та запобiгають навмисному чи ненавмисному використанню банку для здiйснення злочинноi дiяльностi.
Принцип 19. Пiдхiд до наглядовоi дiяльностi. Система ефективного банкiвського нагляду вимагаi вiд наглядових органiв належного розумiння операцiй, здiйснюваних кожним окремим банком та групою банкiв, а також банкiвською системою в цiлому, з концентрацiiю уваги на ii безпецi, надiйностi та стабiльностi.
Принцип 20. Методи нагляду. Ефективна система банкiвського нагляду маi складатись з певних форм виiзного та безвиiзного нагляду, а також передбачати регулярнi контакти з керiвництвом банкiв.
Принцип 21. Наглядова звiтнiсть. Органи нагляду повиннi мати засоби збору, розгляду та аналiзу статистичноi та iншоi звiтностi банкiв, що подаiться до органу нагляду, на неконсолiдованiй i консолiдованiй основi, а також засоби незалежноi перевiрки достовiрностi цiii iнформацii шляхом проведення виiзних перевiрок або залучення зовнiшнiх експертiв.
Принцип 22. Бухгалтерський облiк та розкриття iнформацii. Органи нагляду повиннi пересвiдчитися в тому, що кожний банк належним чином здiйснюi бухгалтерський облiк операцiй вiдповiдно до положень та практики ведення бухгалтерського облiку, що широко застосовуiться в свiтовiй практицi, та оприлюднюi на регулярнiй основi фiнансову звiтнiсть, яка достовiрно вiдображаi його фiнансовий стан та прибутковiсть.
Принцип 23. Повноваження органiв нагляду щодо застосування виправних дiй. Органи нагляду повиннi мати у своiму розпорядженнi адекватнi наглядовi заходи для застосування своiчасних виправних дiй. Цi заходи передбачають можливiсть, там де це потрiбно, вiдкликати банкiвську лiцензiю або надати рекомендацii щодо ii вiдкликання.
Принцип 24. Консолiдований нагляд. Важливим елементом банкiвського нагляду i здатнiсть органiв нагляду здiйснювати нагляд за банкiвською групою на консолiдованiй основi, проводячи адекватний монiторинг i там, де це потрiбно, застосовуючи вiдповiднi пруденцiйнi норми щодо усiх аспектiв дiяльностi, що здiйснюiться групою у мiжнародному масштабi.
Принцип 25. Вiдносини мiж наглядовими органами краiни походження та краiни перебування. Консолiдований нагляд з урахуванням закордонноi дiяльностi потребуi спiвпрацi та обмiну iнформацiiю мiж органами нагляду краiни походження та рiзними iншими органами нагляду, що залученi до цього, головним чином з органами банкiвського нагляду краiни перебування. Органи банкiвського нагляду повиннi вимагати здiйснення iноземними банками операцiй у вiдповiднiй краiнi з дотриманням тих же стандартiв, якi застосовуються до нацiональних установ.
Основнi принципи i нейтральними в планi рiзних пiдходiв до питань нагляду, доки не досягнутi першочерговi цiлi.
2. Грошово-кредитна полiтика Нацiонального банку Украiни в ринкових умовах
2.1 Змiст грошово-кредитноi полiтики НБУ
Змiстом грошово-кредитноi полiтики Нацiонального банку Украiни i пiдтримання стабiльностi нацiональноi валюти. Дiяльнiсть Нацiонального банку яскраво пiдтверджуi добре вiдомi у свiтi iстини тАУ коли працюють iнструменти грошово-кредитноi полiтики, то i грошова система функцiонуi нормально i вартiсть нацiональних грошей стабiлiзуiться як на внутрiшньому ринку через зниження темпiв iнфляцii, так i на зовнiшньому тАУ через укрiплення ii обмiнного курсу[10]
.
Для регулювання стану грошово-кредитного ринку Нацiональним банком Украiни використовуються наступнi iнструменти грошовоi полiтики:
1. Облiкова ставка Нацiонального банку, як базова цiна нацiональноi валюти, та заходи по регулюванню рiвня процентних ставок банкiвськоi системи;
2. ОбовтАЩязкове резервування залучених коштiв комерцiйних банкiв;
3. Операцii по пiдтриманню лiквiдностi комерцiйних банкiв через кредитнi аукцiони, ломбардне кредитування та операцii РЕПО;
4. Запровадження в обiг державних цiнних паперiв та операцiй з ними на грошово-кредитному ринку;
5. Операцii на валютному ринку по пiдтриманню курсу нацiональноi валюти[11]
.
На сьогоднi можна сказати, що Нацiональний банк Украiни володii всiма методами та iнструментами по забезпеченню регулювання грошово-кредитного ринку.
Грошi тАУ важливий елемент ринковоi системи народного господарства будь-якоi держави, i стабiльнiсть грошовоi системи тАУ обовтАЩязкова умова нормального функцiонування всiii нацiональноi економiки краiни. Розлад грошового обiгу визиваi значнi темпи iнфляцii, пiдриваi ринковi механiзми, економiку в цiлому. Тому виникаi обтАЩiктивна потреба у створенi механiзму державного контролю за кiлькiстю грошей в обертi, на що i спрямована грошово-кредитна полiтика НБУ[12]
.
Банки тАУ основна складова частина кредитно-фiнансовоi системи. Вони створюють, акумулюють i надають грошовi кошти. Кредитнi системи розвинутих держав мають рiзноманiтну структуру, але i i загальнi риси. Такi, як: кредитна система складаiться iз центрального банку, комерцiйних банкiв, спецiалiзованих банкiвських установ (iнвестицiйних, зовнiшньоторгових, iпотечних та iнших), а також кредитно-фiнансових установ небанкiвського типу: страхових, фiнансових компанiй, пенсiйних фондiв, ощадних кас[13]
.
Значне мiсце в державному регулюваннi грошового обiгу належить центральному банку в силу його ключового положення в нацiональнiй системi кредитно-грошових вiдносин[14]
. Його можливостi контролю за приростом грошовоi маси дуже великi: непрямий вплив на грошову базу (суму готових грошей, залишки на резервних рахунках комерцiйних банкiв в центральному банку) через надання своiх ресурсiв, змiну норми проценту, проведення операцiй на вiдкритому ринку, рефiнансування, змiна рiвня банкiвськоi лiквiдностi тАУ безпосереднiй шлях до досягнення бажаних результатiв.
Покладену на нього функцiю контролю за грошовим обiгом центральний банк може здiйснювати в декiлькох формах.
По-перше йому пiдпорядкована грошова емiсiя. Для ефективного виконання центральним банком своiх задач необхiдно виключити можливiсть будь-якого тиску з боку уряду чи iнших державних структур для здiйснення своii полiтики або ведення iнших операцiй, так як подiбне втручання може викликати безконтрольне збiльшення лiквiдностi банкiвськоi системи. Дана обставина викликаi законодавчого регулювання банкiвськоi системи.
По-друге, центральний банк здiйснюi непрямий контроль над грошовою масою через вплив на процентну ставку тАУ норму мiнiмальних обовтАЩязкових резервiв на рахунках в центральному банку для комерцiйних банкiв, який здiйснюiться законодавчо, з диференцiацiiю за видами депозитiв i кредитних iнститутiв[15]
.
В цiлому можна сказати, що вплив центрального банку на ринок грошового обiгу в краiнi значний, але не маi вирiшального значення. При проведеннi грошово-кредитноi полiтики по усуненню iнфляцii в масштабi цiлоi держави, слiд вiдзначити, що грошовi вiдносини не вiдiрванi вiд iнших сфер економiчного i соцiального життя краiни. Активнi дii, що проводяться виключно в рамках можливостей центрального банку, без iнших комплексних заходiв можуть не мати потрiбноi дii, i навiть викликати зворотнiй ефект. Обмеження емiсii, пiдвищення мiнiмальних обовтАЩязкових резервiв i зменшення попиту на кредити, особливо в умовах олiгополiстичноi структури ринку, може призвести до скорочення iнвестицiй i обтАЩiмiв виробництва[16]
.
Забезпечення стабiльностi нацiональних грошей та iх реальноi цiни неможливе без вiдповiдноi валютноi полiтики. Тому на початку 1993 року Уряд Украiни прийняв Декрет ВлПро систему валютного регулювання i валютного контролюВ», в якому визначив Нацiональний банк Украiни, як головний валютний орган держави[17]
.
Основною складовою частиною валютноi полiтики i впровадження механiзму регулювання платiжного балансу Украiни, що i одним з найважливiших макроекономiчних аспектiв дiяльностi НБУ[18]
. Для визначення стратегii проведення валютноi та грошово-кредитноi полiтики, реформування зовнiшнього сектору економiки Нацiональний банк Украiни розробляi також прогноз платiжного балансу, що використовуiться i як основа для переговорiв з мiжнародними органiзацiями про надання краiнi фiнансовоi допомоги та визначеннi тиску обслуговування зовнiшнього боргу на нацiональну економiку.
Протягом останнiх рокiв Нацiональним банком Украiни було здiйснено цiлий ряд заходiв по забезпеченню поступовоi лiбералiзацii i децентралiзацii валютного ринку Украiни, що сприяло, насамперед, уникненню рiзких коливань курсу нацiональноi грошовоi одиницi до iноземних валют, переходу до реальних цiн, забезпеченню стабiльних умов функцiонування валютного ринку Украiни[19]
.
Адмiнiстративна фiксацiя в Украiнi валютного курсу, що тривала з серпня 1993 до жовтня 1994 року, призвела до зниження ефективностi експорту з оплатою в iноземнiй валютi i збiльшення частки бартерних операцiй, зменшення надходжень валюти на внутрiшнiй ринок, зростання зовнiшнього боргу, зниження обсягу виробництва на iмпортнозалежних пiдприiмствах, ВлвтечiВ» капiталiв за кордон[20]
.
Вiдповiдно до Указу Президента Украiни ВлПро вдосконалення валютного регулюванняВ» з 31 жовтня 1994 року офiцiйний курс украiнськоi валюти почав визначатись на пiдставi вiдновлених торгiв на Украiнськiй мiжбанкiвськiй валютнiй бiржi. Водночас було розформовано тендерний комiтет, який виконував продаж частини заробленоi резидентами валюти за завищеним валютним курсом карбованця з метою оплати контрактiв Влкритичного iмпортуВ». Вiдновлення торгiв на Украiнськiй мiжбанкiвськiй валютнiй бiржi (УМВБ) вiдкрило Нацiональному банку можливiсть встановлювати реальний курс украiнськоi гривнi вiдносно iноземних валют, що позитивно вплинуло, як на економiчне становище в Украiнi, так i на ii вiдносини з iншими державами. Обсяги торгiв на валютнiй бiржi постiйно зростають. З метою розширення бiржовоi мережi були вiдкритi фiлii УМВБ у Харковi, Днiпропетровську, Донецьку та Львовi, запрацювала Кримська мiжбанкiвська валютна бiржа.
Уповноваженим банкам було надано дозвiл приймати заявки клiiнтiв на купiвлю iноземноi валюти для здiйснення про лiцензованих Нацбанком валютних операцiй, повтАЩязаних iз рухом капiталу.
З лютого-березня 1995 року уповноваженим банкам надано право здiйснювати на мiжбанкiвському валютному ринку Украiни операцii купiвлi-продажу доларiв США, iвро, росiйських та бiлоруських рублiв, якi пiдлягають вiльному продажу[21]
.
З метою подальшоi децентралiзацii валютного ринку Нацiональним банком Украiни з травня 1995 року дозволено здiйснювати обовтАЩязковий продаж валютних надходжень та вiльних валютних коштiв резидентiв Украiни, як через Украiнську мiжбанкiвську валютну бiржу, так i безпосередньо через уповноваженi банки на мiжбанкiвському валютному ринку Украiни в межах лiмiту вiдкритоi валютноi позицii та скасовано обовтАЩязковий викуп до Офiцiйного валютного резерву Нацiонального банку Украiни 10 вiдсоткiв валютних надходжень вiд субтАЩiктiв господарськоi дiяльностi[22]
.
З вересня 1995 року уповноваженим банкам надано дозвiл купувати безготiвкову iноземну валюту на мiжбанкiвському валютному ринку пiд реалiзацiю готiвки в обмiнних пунктах та навпаки з дотриманням лiмiту вiдкритоi валютноi позицii. З 1 серпня 1995 року припинено використання готiвковоi iноземноi валюти як засобу платежу на територii нашоi держави[23]
.
Одним iз головним iндикаторiв ефективностi проведення валютноi полiтики i курс нацiональноi грошовоi одиницi. Здiйснення подальшоi лiбералiзацii валютного ринку Украiни та зняття валютних обмежень, зокрема, на операцii, повтАЩязанi з рухом капiталу, доступом нерезидентiв на валютний ринок Украiни тощо, потребуi посилення контролю за суворим дотриманням субтАЩiктами зовнiшньоекономiчноi дiяльностi валютного законодавства Украiни, заходiв, передбачених в Указах Президента Украiни, Кабiнету Мiнiстрiв Украiни та Нацiонального банку щодо децентралiзацii i лiбералiзацii валютного ринку.
Основним iндикатором економiчного розвитку краiни i стан банкiвськоi системи. У державi, яка переживаi загальну фiнансову кризу, насамперед комерцiйнi банки потрапляють у скрутне фiнансове становище. Отже основною функцiiю Нацiонального банку Украiни i пiдтримання стабiльностi нацiональноi валюти, на що i спрямована його дiяльнiсть.
Нацiональний банк як центральний банк держави постiйно здiйснюi нагляд за дiяльнiстю комерцiйних банкiв. Для сприяння пiдвищення рiвня iхньоi лiквiдностi та надiйностi Нацiональний банк Украiни не раз пiдвищував вимоги щодо збiльшення статутного фонду комерцiйних банкiв. З метою прискорення залучення в обiг коштiв, куплених на цiльових кредитних аукцiонах Нацiонального банку, в 1995 роцi тимчасово використовувалась 100% норма резервування на тимчасово вiльнi кошти придбанi на цих аукцiонах. Це стимулювало комерцiйнi банки швидше пускати в обiг придбанi кошти з метою фiнансування прiоритетних народногосподарських обтАЩiктiв. З кiнця 1995 р. почалася практика обовтАЩязкового резервування валютних депозитiв[24]
. В умовах, що склалися, це i важливим фактором стабiлiзацii як валютного, так i всього грошового ринку.
Надання кредитiв комерцiйним банкам для пiдтримання iх поточноi лiквiдностi до 1994 року вiдбувалось переважно опосередковано через надання за рiшенням законодавчих та виконавчих органiв централiзованих цiльових кредитiв безпосередньо клiiнтам (пiдприiмствам та органiзацiям). РЖз запровадженням кредитних аукцiонiв в 1994 роцi лiквiднiсть потрапляла в комерцiйнi банки i надалi в народне господарство на здоровiй основi, та з повною вiдмовою в 1995 р. вiд надання Нацiональним банком Украiни кредитiв субтАЩiктам господарювання. Нацiональний банк Украiни припинив також видiлення ресурсiв комерцiйним банкам для кредитування на пiльгових умовах, тобто пiд пiльгову процентну ставку.
В цих умовах кредитна пiдтримка пiдприiмств почала здiйснюватись через поширення практики проведення цiльових кредитних аукцiонiв по продажу кредитiв комерцiйним банкам для кредитування пiдприiмств, що потребують державноi кредитноi пiдтримки.
Однiiю з головних змiн у застосуваннi iнструментiв кредитування Нацiонального банку в 1996 роцi, яка маi довготермiновi наслiдки, i поширення використання таких нових для Украiни, але широко застосовуваних у свiтi iнструментiв як ломбардне кредитування комерцiйних банкiв пiд заставу державних цiнних паперiв та угод РЕПО. Можливiсть запровадження цих iнструментiв виникла лише в умовах створення i розвитку ринку державних цiнних паперiв.
Емiсiйнi кредити Нацiонального банку, якi мають вiдверто iнфляцiйний характер, були основним джерелом покриття дефiциту Державного бюджету. В 1995 роцi вперше з моменту iснування незалежноi Украiни Уряд спiльно з Нацiональним банком Украiни розпочали створення фондового ринку державних цiнних паперiв. Використання державних цiнних паперiв дозволяi залучати до фiнансування дефiциту Державного бюджету неемiсiйнi кошти, значно знижуючи iнфляцiйний тиск дефiциту бюджету на економiку.
Центральний банк як головний орган державного регулювання економiки в межах своiх повноважень здiйснюi комплекс заходiв, спрямованих на досягнення цiлей монетарноi полiтики, що, як правило, однаковi в переважнiй бiльшостi краiн. Оскiльки центральний банк не обслуговуi безпосередньо суб'iктiв господарювання, можливостi його впливу на економiчнi процеси та грошовий обiг значною мiрою зумовлюються взаiмодiiю з комерцiйними банками, депозитно-позичковi операцii яких i головним джерелом емiсii i визначають обсяг та структуру грошовоi маси. Тому механiзм реалiзацii грошово-кредитноi полiтики центрального банку передбачаi насамперед вплив на кредитну дiяльнiсть комерцiйних банкiв. Усi методи такого впливу подiляються на загальнi й селективнi (вибiрковi).
Нацiональним банком Украiни проводиться робота, спрямована на врегулювання та забезпечення контролю за зовнiшньоекономiчними операцiями субтАЩiктiв господарськоi дiяльностi, що повтАЩязанi з валютними операцiями, використанням iноземноi валюти на територii Украiни, виконанням комерцiйними банками та пiдприiмствами i органiзацiями рiзних форм власностi валютного законодавства.
Придiляiться значна увага лiцензуванню та контролю за отриманням та використанням резидентами кредитiв з-за меж Украiни. Контролюiться лiцензуванню комерцiйних банкiв Украiни на право роботи з валютними цiнностями. Постiйно здiйснювався контроль за дотриманням банками вимог чинного валютного законодавства, а при виявленнi порушень до них застосовувались штрафнi санкцii[25]
.
На постiйному контролi знаходяться питання повернення в Украiну валютних цiнностей, що незаконно знаходяться за ii межами, виконання пiдприiмствами та органiзацiями законодавчо-встановлених строкiв розрахункiв. Впроваджуються необхiднi заходи до впорядкування готiвкового та безготiвкового обiгу iноземноi валюти на територii Украiни.
РЖндикатором економiчного розвитку краiни i стан банкiвськоi системи. Нацiональний банк як центральний банк держави постiйно здiйснюi нагляд за дiяльнiстю комерцiйних банкiв. Фактично в Украiнi функцiонують 188 банкiв та 2284 фiлii комерцiйних банкiв[26]
.
До основних чинникiв, що заважають розвитку банкiвськоi системи Украiни в цiлому, належать:
- незадовiльний стан економiки держави в цiлому, спад виробництва, неплатоспроможнiсть значноi бiльшостi пiдприiмств. Банкiвський сектор не може ефективно функцiонувати в умовах стагнацii iнших сфер економiки. Негативно позначилося на станi банкiвськоi системи те, що Правлiнням Нацiонального банку Украiни прийнято 13 постанов щодо встановлення iндивiдуальних економiчних нормативiв для комерцiйних банкiв;
- недосконалiсть, а в окремих випадках вiдсутнiсть законодавчоi бази, що регулюi банкiвську дiяльнiсть, зокрема законодавчо не врегульовано питання захисту вкладiв населення;
- затримка з створенням системи страхування вiд можливих втрат за позиками комерцiйних банкiв. На сьогоднiшнiй день такий страховий фонд створено, але вiн ще не до кiнця сформований;
- вiдсутнiсть в комерцiйних банках пiдготовлених кадрiв;
- занадто ризикова кредитна полiтика керiвникiв банкiв з метою отримання високих прибуткiв;
- недостатнiсть власного капiталу, який i ключовим фактором надiйностi i конкурентноздатностi банкiвськоi системи в ринковiй економiцi. Саме банки, статутнi фонди яких повнiстю формуються в грошовiй формi, несуть найбiльшi втрати вiд знецiнення нацiональноi валюти. Так, в перiод масового створення нових комерцi
Вместе с этим смотрят:
РЖнвестицiйна дiяльнiсть комерцiйного банку та ii вплив на його фiнансовий стан
РЖнвестицiйна полiтика банкiв в Украiнi
РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни
РЖнструменти пiдтримки платоспроможностi та лiквiдностi комерцiйного банку (на прикладi АКБ "Приватбанк")
РЖпотечне кредитування як механiзм залучення фiнансових ресурсiв для пiдприiмницькоi дiяльностi