Органiзацiя безготiвкового платiжного обороту в Украiнi та перспективи його розвитку
НАЦРЖОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАРЗНИ
УКРАРЗНСЬКА АКАДЕМРЖЯ БАНКРЖВСЬКОРЗ СПРАВИ
ХАРКРЖВСЬКА ФРЖЛРЖЯ
До захисту допускаю:
завiдувач кафедри банкiвськоi справи,
Академiк АЕН Украiни
д.е.н., професор О. В. Васюренко
ДИПЛОМНА РОБОТА
Органiзацiя безготiвкового платiжного обороту в Украiнi та перспективи його розвитку
Керiвник роботи, старший викладач РЖ. М. Федосiк
Консультант з питань використання
iнформацiйних систем i технологiй,
к.т.н., доцент С. О. Шамов
Консультант з питань охорони працi,
к.х.н., доцент Л. РЖ. Юрченко
Студентка факультету банкiвськоi справи,
облiку i фiнансiв V курсу групи 54 тАУ БСЗ
спецiальностi 7.050105 тАЬБанкiвська справатАЭ
Н.О. Цимбалова
Харкiв-2009
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Безготiвковi розрахунки та iх роль в умовах трансформацii економiчноi системи Украiни
1.1 РЖсторичнi передумови становлення та розвитку безготiвкового обороту в Украiнi
1.2 Економiчний змiст та принципи органiзацii безготiвкових розрахункiв в Украiнi
1.3 Технiко-економiчна характеристика АСУБ "Грант"
Роздiл 2. Аналiз органiзiцii платiжного обороту в Украiнi
2.1 Аналiз безготiвкового обiгу в Украiнi
2.2 Аналiз безготiвкового обороту в АСУБ "Грант"
2.3 Аналiз впровадження пластикових карток мiжнародних розрахункових систем в Харкiвському регiонi
Роздiл 3. Шляхи вдосконалення безготiвкового платiжного обороту на сучасному етапi розвитку банкiвськоi системи Украiни
3.1 Введення програми розвитку системи масових безготiвкових платежiв в Украiнi тАУ шлях до вдосконалення платiжного обороту держави
3.2 Впровадження найсучаснiших банкiвських технологiй у платiжному оборотi Украiни
3.3 Введення нових послуг в АСУБ "Грант " на пiдставi досвiду використання безготiвкових розрахункiв в розвинених краiнах свiту
Роздiл 4. Використання iнформацiйних систем i технологiй у банкiвськiй сферi
4.1 Характеристика та стан iнформацiйних систем i технологiй у АСУБ "Грант"
4.2 Перспективи створення та розвитку сучасних iнформацiйних систем i технологiй в банкiвськiй сферi, оцiнка переваг та можливостей створення
4.3 Основнi задачi та вимоги до систем захисту банкiвських iнформацiйних технологiй
Роздiл 5. Правовi, соцiально-економiчнi, органiзацiйно-технiчнi питання охорони працi в банкiвськiй установi
5.1 Аналiз санiтарно-гiгiiнiчних умов працi в установi АСУБ "Грант"
5.2 Технiка безпеки та протипожежна профiлактика
5.3 Розрахунок тАУ аналiз штучного освiтлення в примiщеннi валютного управлiння АСУБ "Грант"
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Функцiонування фiнансово-кредитноi системи будь якоi краiни неможливо без ефективноi дii банкiвськоi системи. В сучасних умовах розвиток банкiвських послуг в Украiнi i дуже важливим, тому що банкiвська система i невiдтАЩiмною ланкою, що обслуговуi економiку всiii краiни.
Банки тАУ необхiдна складова сучасного грошового господарства. Вони створюють основу ринкового механiзму, за допомогою якого функцiонуi економiка держави. Комерцiйнi банки мають регулювати рух всiх грошових потокiв, в першу чергу безготiвкових, сприяти забезпеченню найбiльш рацiонального використання фiнансових ресурсiв суспiльства та переливу капiталу в тi галузi господарства краiни, де вiддача вкладених коштiв буде максимальною.
Органiзацiя платiжного обороту тАУ одна з традицiйних сфер банкiвських послуг, яка повинна вiдповiдати конкретним вимогам, що обумовленi iнтересами розвитку економiки. Головна з них тАУ забезпечувати своiчасне отримання кожним пiдприiмством коштiв за поставлену ним продукцiю та наданi послуги, чим сприятиме прискоренню обiгу оборотних коштiв в розрахунках.
Успiшне проведення ринкових реформ в Украiнi неможливе без пiдвищення ефективностi управлiння дiяльнiстю банкiв. Тому важлива роль вiдводиться аналiзу безготiвкового обiгу, без якого не вiдбудеться нормальне функцiонування будь-якого пiдприiмства i краiни в цiлому.
Ефективний розвиток та надiйнiсть банкiвськоi системи Украiни в сучасних економiчних умовах залежить вiд рiвня аналiтичноi роботи в комерцiйному банку, яка дозволила б давати реальну та всебiчну оцiнку досягненим результатам iх дiяльностi, виявляти сильнi та слабкi сторони, визначати конкретнi шляхи рiшення проблем, якi виникають.
Актуальнiсть теми обумовлюiться необхiднiстю швидких, якiсних та безперервних розрахункiв, як мiж окремими пiдприiмствами краiни, так i мiж рiзними державами. Зрозумiло, що цi розрахунки не можуть проводитися готiвкою, не тiльки тому, що це не практично, але й тому, що безготiвковi розрахунки тАУ це ефективно, надiйно, зручно. Розумна органiзацiя безготiвкового обiгу тАУ це запорука надiйноi i безперебiйноi роботи будь-якого пiдприiмства чи фiрми. Тепер стаi дуже важливим правильне обрання банку, в якому матиме обслуговуватися пiдприiмство, це доводить актуальнiсть обраноi теми i необхiднiсть проведення аналiзу даного напрямку дiяльностi банкiв з метою визначення недолiкiв, та шляхiв iх подолання, i вiдкриття переваг при безготiвкових розрахунках.
В роботi розглядаються питання складу платiжного обороту, особливостi функцiонування рiзних видiв розрахункiв.
ОбтАЩiктом дослiдження i процес розвитку безготiвкових розрахункiв в Украiнi. Для бiльш детального розгляду взято Харкiвський Акцiонерний Схiдно-Украiнський банк тАЬГранттАЭ, який стане базою проведення фiнансового аналiзу банку та, зокрема, аналiзу безготiвкових розрахункiв пiдприiмства.
Метою даноi роботи i обТСрунтування теоретичних основ органiзацii безготiвкового платiжного обороту, а також розкриття основних напрямкiв пiдвищення якостi структури безготiвкового платiжного обороту, пошук шляхiв, щодо вдосконалення системи електронних масових платежiв.
Для дослiдження поставленоi мети в роботi вирiшенi такi завдання:
тАУ вивчення умов та принципiв органiзацii безготiвкового платiжного обороту;
тАУ аналiзу структури платiжного обороту держави;
тАУ розгляд основних форм безготiвкових розрахункiв;
тАУ запропоновано напрямки, щодо вдосконалення органiзацii безготiвкового платiжного обороту держави;
тАУ приведено новi банкiвськi послуги.
Сфери застосування готiвкових та безготiвкових платежiв чiтко визначенi в законодавчому порядку. Платежi, що здiйснюються за допомогою готiвки, використовуються в процесi взаiмовiдносин господарських органiзацiй iз населенням, обслуговують рух його грошових доходiв i витрат. У розрахунках мiж суб'iктами господарськоi дiяльностi майже всi господарськi платежi ( крiм дрiбних ) здiйснюються безготiвковим переказуванням коштiв iз рахунка платника на рахунок одержувача на пiдставi укладеного договору про розрахунково-касове обслуговування.
В роботi використана законодавчо-нормативна база та перiодична лiтература украiнських видавництв, пiдручники та iншi джерела. Вказаному питанню придiляiться значна увага Нацiонального банку Украiни, що знайшло своi вiдображення у законах тАЬПро банки i банкiвську дiяльнiстьтАЭ, тАЬПро Нацiональний банк УкраiнитАЭ, тАЬПро пiдприiмства в УкраiнiтАЭ вiд 17.12.2000р. №2121-РЖРЖРЖ, РЖнструкцii НБУ тАЬПро безготiвковi розрахунки в Украiнi в нацiональнiй валютiтАЭ вiд 29.03.01р. № 135, тАЬПро порядок вiдкриття та використання рахункiв в нацiональнiй та iноземнiй валютiтАЭ вiд 18.12.98р. за № 527. Цi акти також свiдчать про необхiднiсть розгляду даноi теми, так як вийшли не так давно i вимагають ретельного вивчення.
Для бiльш повного розкриття даноi теми в роботi були використанi джерела таких авторiв О.В.Васюренка, Р.Коцовськоi, В.РЖ.Мiщенка, А.М.Мороза, В.Ричакiвськоi, В.А.Ющенка та iншi.
Вище зазначенi факти свiдчать про актуальнiсть i необхiднiсть розгляду даноi теми за сучасних умов розвитку Украiни, та доводять перспективнiсть розвитку безготiвкового платiжного обороту.
Впровадження пропозицiй, наданих у роботi, дозволить покращити роботу з безготiвкового обiгу та введення розрахункових операцiй установами банкiв. Це надасть можливiсть ввести в дiю новi системи розрахункiв, покращити принцип дii iснуючих платiжних iнструментiв, скористатися мiжнародним досвiдом з цiii галузi що призведе до вдосконалення роботи як комерцiйних банкiв так i iх клiiнтiв.
Роздiл 1. Безготiвковi розрахунки та iх роль в умовах трансформацii економiчноi системи Украiни
1.1 РЖсторичнi передумови становлення та розвитку безготiвкового обороту в Украiнi
Щоб краще зрозумiти теперiшнiй стан платiжноi системи Украiни як екс-радянськоi республiки, важливо розглянути ii iсторичне корiння. З 1930 року до недавнiх реформ iдина банкiвська система обслуговувала весь Радянський Союз.
У процесi розвитку банкiвськоi системи Радянського Союзу була в цiлому створена налагоджена система внутрiшньобанкiвських та мiжбанкiвських розрахункiв установ Держбанку СРСР. Як емiсiйно-касовий та кредитно-розрахунковий центр краiни Держбанк будував своi стосунки з iншими кредитними iнститутами краiни на основi кореспондентських рахункiв, якi були вiдкритi в Будбанку СРСР та Держтрудощадкасах СРСР.
Тiльки Державний ощадний банк, який працював разом з центральним банком, виконував функцii iдиного споживчого банку, надаючи фiзичним особам i господарствам ощаднi депозитнi рахунки.
Оскiльки Радянський Союз оперував монобанкiвською системою i володiв усiма пiдприiмствами, платiжнi операцii здiйснювалися через внутрiшньобанкiвськi перекази, i основною вимогою до системи та ii вiдмiнною рисою був контроль, а не швидкiсть, зручнiсть чи надiйнiсть.
Внутрiшньобанкiвськi розрахунки мiж установами Держбанку СРСР проводилися за системою мiжфiлiйних оборотiв (МФО), яка була введена у дiю 1933 року. У цю ж систему були включенi й установи Зовнiшторг-банку СРСР. Щорiчно за мiжфiлiйними оборотами в СРСР проводилося до 200 млн. операцiй. Платежi здiйснювалися незалежно вiд наявностi коштiв на кореспондентських субрахунках, але в межах кредитового сальдо на кореспондентському рахунку банку.
Слiд зазначити, що операцii з облiку та контролю за МФО при ручнiй обробцi документiв мали значну питому вагу в обсязi облiково-операцiйноi роботи, i лише iз застосуванням комп'ютерiв та вiдповiдного програмного забезпечення було значно скорочено час та зменшено трудомiсткiсть операцiй.
Позитивною рисою системи розрахункiв через МФО було те, що вона була добре вiдпрацьована i дисциплiнувала бухгалтерський апарат банкiв, оскiльки вимагала виключно чiткоi органiзацii та жорсткого контролю за всiма етапами проходження платiжних документiв.
Основним недолiком цiii моделi була вiдсутнiсть ресурсного обмеження дiяльностi установ банку, оскiльки платiж здiйснювався в будь-якому випадку, а не лише в межах кредитового сальдо. При цьому неможливо чiтко розмежувати ресурси банкiв.
Як показав багаторiчний досвiд дiяльностi Держбанку, такi розрахунки успiшно дiяли в рамках одного банку, в умовах централiзовано керованоi економiки. Слiд пiдкреслити, що клiiнтами Держбанку були лише державнi пiдприiмства. Тому централiзоване керування як Держбанком, так i його клiiнтами-пiдприiмствами вiдiгравало певну роль у вiдноснiй стабiльностi такоi схеми розрахункiв, незважаючи на згаданi ii недолiки. У деяких зарубiжних краiнах успiшно застосовуiться аналогiчна система мiж фiлiями та вiддiленнями одного банку.
Полiтичнi змiни, що вiдбулися на територii колишнього Радянського Союзу, призвели до дезiнтеграцii радянськоi платiжноi системи. Наприкiнцi 80-х рокiв монобанкiвська система поступилася мiсцем дворiвневiй банкiвськiй системi, що складалася з декiлькох державних спецiалiзованих банкiв. Новi банки дiяли в загальнонацiональному масштабi й обслуговували спецiальнi сектори економiки (сiльське господарство, промисловiсть i будiвництво, iнвестицii в соцiальних секторах, експорт/iмпорт). Розпочалося створення комерцiйних банкiв шляхом реформування фiлiй державних банкiв i перехiд до них штатних працiвникiв центрального банку, який мав широку мережу територiальних представництв для виконання мiсцевих функцiй (розподiл грошових коштiв), а також мав кореспондентськi (клiринговi) рахунки в кожнiй мiсцевiй фiлii спецiалiзованих банкiв.
Другою змiною став розпад колишнього Радянського Союзу та утворення п'ятнадцяти незалежних держав. Це спричинило створення п'ятнадцяти окремих центральних банкiв i п'ятнадцяти "комплектiв" спецiалiзованих i ощадних банкiв. Пiд час цього процесу бiльшiсть кредитних ресурсiв вiдiйшло до Росiйськоi Федерацii, зменшуючи фонди платiжних систем iнших республiк. Бiльшiсть управлiнських та технiчних ресурсiв також залишилось у Росii, де був розташований апарат центрального банку колишнього Радянського Союзу i де ухвалювалися основнi рiшення. Комерцiйнi банки платили своiм службовцям набагато бiльше, нiж центральнi банки, що значно ускладнювало проблему трудових ресурсiв. Багато фахiвцiв залишили своi робочi мiсця, i в центральних банках залишилось дуже мало висококвалiфiкованих працiвникiв.
Третьою змiною стало створення нацiональних валют у нових краiнах СНД. До певного часу нацiональна валюта використовувалась тiльки для готiвкових розрахункiв. Безготiвковi операцii (як усерединi держави, так i мiж державами СНД) продовжували здiйснюватись у "радянських" рублях. Пiзнiше новi держави стали використовувати свою нацiональну валюту для всiх внутрiшнiх розрахункiв.
Кiнцевою змiною стала подальша реструктуризацiя банкiвськоi галузi, включаючи лiцензування багатьох нових приватних банкiв. Бiльшiсть банкiв були невеликими (мали лише один або декiлька офiсiв) i багато з них виконували лише обмеженi банкiвськi функцii. Однак, деякi з них ставали комерцiйними банками в повному розумiннi цього слова, надаючи всi послуги i займаючи визначену частку на ринку, яка постiйно зростала за рахунок державних банкiв.
Реорганiзацiя платiжноi системи стала першочерговим завданням реформування дiяльностi центральних банкiв у краiнах, що утворилися пiсля розпаду Радянського Союзу i розпочали перехiд вiд централiзовано планованоi економiки до ринковоi. Оскiльки роль, яку виконувала платiжна система в умовах попереднього режиму, принципово вiдрiзняiться вiд тiii, яку платiжна система вiдiграi в краiнах з ринковим господарством, важливо перетворити стару систему в ефективну, надiйну i безпечну.
Полiтична орiiнтацiя Украiни на формування вiльноi ринковоi економiки призвела на початку 90-х рокiв до iстотних змiн у банкiвськiй сферi краiни.
Еволюцiя мiжбанкiвських розрахункiв в Украiнi на поточний час нараховуi три етапи, якi характеризують i реорганiзацiю банкiвськоi системи в цiлому.
Першим етапом реорганiзацii банкiвськоi системи (1988 - 1991 роки), ще за часiв входження Украiни в СРСР, можна вважати розвиток елементiв ринковоi економiки в господарчому механiзмi. У державних банках почала з'являтися клiiнтура з приватних пiдприiмцiв. Але механiзми розрахункiв не змiнювалися. Було збережено порядок розрахункiв за МФО. Вiн розповсюджувався на установи всiх державних спецiалiзованих банкiв. Цi установи як суб'iкти господарювання мали усi атрибути юридичне самостiйних осiб, але при цьому включалися в iдину державну банкiвську мережу. Вони керувалися зведеними кредитними та касовими планами Держбанку СРСР, виконували фiнансово-кредитнi та розрахунково-касовi операцii, вели облiк за загальними правилами.
Планувалося надалi забезпечити фiнансову самостiйнiсть банкiв. Однак, це завдання не могло бути виконано, зокрема, також i через механiзм мiжбанкiвських розрахункiв: позаплановий перерозподiл грошових коштiв мiж банками в процесi МФО створював неявнi та неоформленi кредити за рахунок Держбанку. Цi кредити за характером були безстроковими та безоплатними, що само по собi ненормально.
У результатi Держбанк був позбавлений можливостi регулювати грошовий обiг та контролювати дiяльнiсть спецбанкiв, а також застосовувати на фiнансовому ринку економiчнi методи регулювання банкiвськоi системи, такi, як змiна норм обов'язкових резервiв та процентних ставок за активними та пасивними операцiями. Це звело нанiвець спроби проведення грошово-кредитноi полiтики, i саме "монобанк" в особi Держбанку, який був основою однорiвневоi банкiвськоi системи, був зацiкавлений у переходi до дворiвневоi банкiвськоi системи.
Ключовим моментом другого етапу (з 1991 по 1994 роки) реформування банкiвськоi системи була реструктуризацiя мережi банкiв:
тАУ створення Нацiонального банку Украiни (НБУ);
тАУ формування Нацiональним банком Украiни власноi мережi регiональних управлiнь;
тАУ перетворення установ державних спецiалiзованих банкiв у самостiйнi комерцiйнi банки. Державнi банки (Промiнвестбанк, ВлУкраiнаВ», Укрсоцбанк) акцiонуються персоналом банкiв, а також окремими клiiнтами цих банкiв;
тАУ у комерцiйних банках вiдбуваються змiни у складi засновникiв: з числа засновникiв виходять мiнiстерства;
тАУ утворення нових комерцiйних банкiв.
Створюються банки "новоi хвилi" iз залученням значного приватного капiталу (подальший розвиток спiльних пiдприiмств, малих пiдприiмств, акцiонерних товариств) i коштiв новостворюваних державних бюджетних та позабюджетних фондiв. Пiд час гiперiнфляцii вiдбуваiться масове утворення дрiбних "кишенькових" банкiв. Протягом 1992-1993 рокiв реiструiться понад 100 таких установ, в основному з приватним капiталом.
Робота комерцiйних банкiв базувалась на власних та залучених ресурсах, iм було надано самостiйнiсть у питаннях визначення об'iктiв кредитування, строкiв депозитiв та кредитiв, процентних ставок за пасивними та активними операцiями. Починаючи з 1992 року, взаiмнi розрахунки мiж ними стали здiйснюватися на основi встановлення кореспондентських вiдносин з вiдкриттям взаiмних коррахункiв або через коррахунки, що вiдкритi в Нацiональному банку Украiни.
З моменту створення у 1991 роцi Нацiонального банку Украiни одним з найважливiших напрямiв його дiяльностi було створення iнформацiйного середовища автоматизацii банкiвськоi справи на базi Нацiонального банку, а також створення ряду систем автоматизацii банкiвськоi дiяльностi на загальнодержавному рiвнi.
У 1992- 1993 роках в Украiнi використовувалась модель мiжбанкiвських розрахункiв за кореспондентськими рахунками, що були вiдкритi у регiональних управлiннях Нацiонального банку Украiни. Для здiйснення мiжбанкiвських розрахункiв використовувалися спецiалiзованi пiдроздiли НБУ тАУ розрахунково-касовi центри (РКЦ) при регiональних управлiннях. Саме там були вiдкритi кореспондентськi рахунки для комерцiйних банкiв, що знаходилися у вiдповiдному регiонi Украiни. Всього було створено 27 РКЦ (вiдповiдно до кiлькостi регiональних управлiнь НБУ).
Механiзм розрахункiв не включав елементiв залiку. Мiжбанкiвськi розрахунки вiдбувалися на повну суму платежiв мiж суб'iктами господарювання.
Контроль за станом мiжбанкiвських розрахункiв здiйснювався, виходячи зi стану комерцiйного банку в цiлому як юридичноi особи за "консолiдованими" кореспондентськими рахунками.
У 1992 роцi в Украiнi оброблялося в середньому 1 млн. 600 тис. платiжних документiв за день.
Недолiки паперовоi технологii було усунуто на третьому етапi становлення банкiвськоi i платiжноi системи Украiни.
У 1992 роцi була розроблена "Концепцiя створення системи електронного грошового обiгу". Вона передбачаi впровадження в народне господарство Украiни новоi технологii обслуговування банкiв, органiзацiй та фiзичних осiб, заснованоi на виконаннi рiзноманiтних платiжних операцiй за безпаперовою комп'ютерною технологiiю. Така система маi назву "Система електронного переказу фiнансових послуг або електронного грошового обiгу" - СЕГО.
Комерцiалiзацiя державних банкiв, поява мережi нових комерцiйних банкiв, збiльшення кiлькостi суб'iктiв пiдприiмницькоi дiяльностi сприяли зростанню суспiльноi зацiкавленостi в створеннi, в першу чергу, загальнодержавноi автоматизованоi системи, яка прискорила б мiжбанкiвськi розрахунки та пiдвищила б iх надiйнiсть i безпеку.
Кожний день зволiкання у створеннi системи призводив до значних збиткiв держави та пiдприiмцiв унаслiдок прискорення темпiв iнфляцii та значних фiнансових втрат вiд використання пiдроблених платiжних документiв. Наприклад, лише в третьому кварталi 1993 року (останнi мiсяцi перед впровадженням електронноi системи мiжбанкiвських розрахункiв) за допомогою фальшивих авiзо з банкiвськоi системи Украiни було вилучено понад 500 мiльярдiв карбованцiв. Справжнi масштаби цього явища ще чекають з'ясування.
Враховуючи недостатнiй рiвень iнформатизацii Украiни, вiдсутнiсть у комерцiйних банкiв власних систем мiжбанкiвських розрахункiв та вiдсутнiсть з iх боку iнiцiативи щодо створення iдиноi мережi електронних взаiморозрахункiв, не можна було сподiватися на створення подiбноi системи "знизу", шляхом поступового добровiльного об'iднання банкiв у iдину мережу електронних взаiморозрахункiв. Нацiональний банк Украiни змушений був нав'язувати комерцiйним банкам свою полiтику та технологiю у галузi створення електронноi системи мiжбанкiвських розрахункiв. У той же час необхiдно було врахувати всю рiзноманiтнiсть фiнансових можливостей банкiв та рiвня квалiфiкацii iх персоналу, а також обмеженiсть коштiв самого Нацiонального банку.
При створеннi системи використовувалися принципово новi програмнi, методичнi та органiзацiйнi рiшення.
Запроваджена система не маi аналогiв у краiнах колишнього Радянського Союзу i наближаiться до рiвня вiдповiдних систем розвинених краiн РДвропи i свiту.
Програмне забезпечення та засоби захисту iнформацii системи електронних мiжбанкiвських розрахункiв Нацiонального банку Украiни, або Системи електронних платежiв (надалi - СЕП) були розробленi фахiвцями Нацiонального банку i вперше наданi учасникам мiжбанкiвських розрахункiв у липнi-серпнi 1993 року. 5 серпня 1993 року почалася дослiдна експлуатацiя системи.
Пiсля вiдповiдного доопрацювання та вдосконалення програмно-технiчного забезпечення системи 1 жовтня 1993 року почалося ii запровадження в промислову експлуатацiю. На 1 сiчня 1994 року практично всi фiлii комерцiйних банкiв були пiдключенi до системи електронних мiжбанкiвських платежiв. Це дозволило вiдмовитись вiд використання поштових i телеграфних авiзо та значно пiдвищити швидкiсть, якiсть i надiйнiсть проведення платежiв, безпеку i конфiденцiйнiсть банкiвськоi iнформацii.
РЖснуюча система електронних мiжбанкiвських розрахункiв цiлком задовольняi потреби економiки Украiни на поточний час. Це, зокрема, пiдтвердив i досвiд проведення грошовоi реформи в серпнi-вереснi 1996 року, коли у зв'язку з впровадженням новоi нацiональноi валюти обсяг мiжбанкiвських розрахункiв збiльшився в 2-3 рази i висувалися пiдвищенi вимоги щодо швидкостi та регламенту виконання платежiв. СЕП успiшно виконала покладенi на неi в той час завдання. Так, ЗО серпня 1996 року через СЕП було оброблено платежiв на суму понад 500 трильйонiв карбованцiв. Це стало переконливим пiдтвердженням правильностi стратегiчного вибору НБУ щодо створення електронноi платiжноi системи краiни (додаток А).
СЕП постiйно розвиваiться з метою пiдвищення надiйностi ii функцiонування, надання бiльшого спектра послуг банкам - учасникам СЕП, розвитку бухгалтерськоi моделi.
Одночасно iз створенням СЕП комерцiйнi банки активно розробляли i впроваджували системи автоматизацii внутрiшньобанкiвськоi дiяльностi (так званi програмнi комплекси "Операцiйний день банку" тАФ ОДБ). Це - програмне забезпечення, що обслуговуi поточну внутрiшньобанкiвську дiяльнiсть (бухгалтерський облiк, обслуговування рахункiв клiiнтiв тощо). Одне iз завдань таких систем - автоматизацiя обiгу платiжних документiв усерединi банку та обмiн електронними платiжними документами з СЕП.
Оскiльки СЕП дозволила практично уникнути затримки платежiв на мiжбанкiвському рiвнi, для комерцiйних банкiв та iх клiiнтiв стало доцiльним використання систем "клiiнт - банк" для розрахункiв мiж клiiнтом банку та банком в електроннiй формi.
Ще одним способом виконання мiжбанкiвських розрахункiв в Украiнi i встановлення мiж комерцiйними банками прямих кореспондентських вiдносин, що здiйснюiться з метою прискорення розрахункiв. Враховуючи, що на територii Украiни дii система електронних мiжбанкiвських розрахункiв НБУ, учасниками якоi i всi комерцiйнi банки та яка практично задовольняi потреби банкiв у цiй сферi, прямi кореспондентськi вiдносини мiж банками встановлюються у виключних випадках. Цi винятки можуть бути пов'язанi зi специфiкою проведення банкiвських операцiй, що мають постiйний характер, наприклад:
тАУ при здiйсненнi операцiй з продажу та купiвлi валютних коштiв на Мiжбанкiвськiй валютнiй бiржi;
тАУ при розрахунках мiж банками за операцiями, що мають постiйний характер та великi обсяги.
У всiх випадках Нацiональний банк Украiни даi дозвiл на встановлення прямих кореспондентських вiдносин, при умовi обгрунтування iх доцiльностi. Платiжна система Украiни у даний час складаiться з таких компонентiв:
тАУ системи електронних мiжбанкiвських розрахункiв Нацiонального банку Украiни;
тАУ систем автоматизацii роботи банкiв (програмнi комплекси "Операцiйний день банку");
тАУ внутрiшньобанкiвських платiжних систем;
тАУ систем "клiiнт - банк".
На стадii розроблення - такi компоненти СЕГО:
тАУ система масових платежiв iз використанням карток;
тАУ система обiгу цiнних паперiв на первинному та вторинному ринках.
Окремi комерцiйнi банки Украiни, а також пiдроздiли державних банкiв i абонентами:
тАУ мiжнародних систем мiжбанкiвських розрахункiв;
тАУ мiжнародних систем розрахункiв за допомогою карток.
Можна, без перебiльшень, зробити висновок: впровадження СЕП пiдняло банкiвську iндустрiю Украiни на якiсно новий рiвень i у цiлому вiдповiдаi свiтовим стандартам у цiй галузi банкiвськоi справи.
1.2 Економiчний змiст та принципи органiзацii безготiвкових розрахункiв
Сучасна економiка будь-якоi держави являi собою широко розгалужену мережу складних взаiмовiдносин мiльйонiв господарських суб'iктiв, що входять до неi. Основою цих, взаiмозв'язкiв i розрахунки i платежi, в процесi яких вiдбуваiться задоволення взаiмних вимог i зобов'язань.
Реалiзацiя валового продукту, використання нацiонального доходу i всi подальшi перерозподiльнi процеси в економiцi забезпечуються на основi потоку грошей в готiвковiй i безготiвковiй формах - грошового обiгу як сукупностi за певний перiод всiх платежiв, якi опосередковують рух вартостi в грошовiй формi мiж фiнансовими i нефiнансовими агентами у внутрiшньому i зовнiшньому економiчних оборотах краiни.
Грошовий оборот - сукупнiсть грошових розрахункiв незалежно вiд способу i форми iх здiйснення.
Головнi складовi грошового обiгу: готiвково-грошовий i безготiвковий оборот. Основна частина його - платiжний оборот в якому грошi функцiонують як засiб платежу, використовуються для погашення боргових зобов'язань. Вiн здiйснюiться як готiвковiй, так i в безготiвковiй формi. Весь безготiвковий оборот i платiжним, тому що i певний промiжок часу мiж одержанням товарiв та iх оплатою.
Грошова маса i результат взаiмодii двох потокiв. Перший потiк - випуск грошей, що означаi розподiл платiжних коштiв через банки серед економiчних агентiв, що вiдчувають потребу в грошах; другий - повернення грошей боржниками, що маi мiсце при зменшеннi боргових вимог в активах банкiв через сплату боргiв. У зв'язку з тим, що випуск платiжних коштiв вiдбуваiться активнiше, нiж повернення, грошова маса маi тенденцiю до збiльшення. Важливо вiдмiтити, що похiднi грошового обiгу - грошова маса i обсяг кредитiв нарiвнi з валютним курсом i головними об'iктами грошовоi кредитноi полiтики.
Безготiвковий грошовий оборот - рух грошових коштiв без використання готiвкових грошей шляхом списання сум за рахунками в банках чи зарахування взаiмних вимог. У сферi готiвкового грошового обороту рух грошей здiйснюiться у виглядi готiвкових грошових знакiв.
Змiст i мета безготiвкового платiжного обороту тАФ оплата без використання готiвкових грошей. Платник i одержувач коштiв використовують поточнi рахунки. Операцiя може бути проведена як в одному банку, так i мiж рiзними кредитними установами. Це дуже зручно для клiiнтiв. Вони можуть здiйснювати платежi на великi вiдстанi без ризику втрати.
Безготiвковий платiжний оборот переважно здiйснюiться через банки. Частина його обслуговуiться платiжними iнструментами, минаючи банк. Будучи переважним (до 90% всього грошового обiгу), вiн здiйснюiться у виглядi записiв за рахунками платникiв i одержувачiв коштiв у кредитних установах, а також шляхом залiкiв взаiмних вимог i передачi оборотних документiв (векселiв, гарантiв i т. д.). Безготiвковий платiжний оборот опосередковуi такi сфери господарських вiдносин, як реалiзацiя продукцii, послуг, робiт; розподiл i перерозподiл нацiонального доходу; отримання i повернення банкiвських кредитiв; виплата i використання грошових доходiв населення. Учасниками цих вiдносин i об'iднання, пiдприiмства, органiзацii, банкiвськi i фiнансовi органи, населення.
Рахунок у банку тАУ серцевина його взаiмовiдносин з клiiнтом. Кожному пiдприiмству (органiзацii, установi) вiдкриваються рахунки для облiку коштiв, що зберiгаються на них i здiйснення розрахункiв. Безготiвковий оборот можуть здiйснювати i кошти, що перебувають в особистiй власностi громадян (отримання заробiтноi плати через банки, оплата рiзних видiв послуг i т. д. ).
Система безготiвкових розрахункiв являi собою сукупнiсть принципiв органiзацii розрахункiв, вимог, що ставляться до них, форм i способiв розрахункiв.
Переваги безготiвкового обороту над готiвковим:
тАУ прискорюiться обiг грошових коштiв господарських суб'iктiв;
тАУ значно скорочуються витрати обiгу;
тАУ збiльшуються можливостi держави щодо регулювання грошовоi сфери.
У розвинутих краiнах готiвка становить незначну частину грошовоi маси: 5-7%. В нашiй краiнi у зв'язку з початком ринкових перетворень в економiцi готiвковий оборот займаi близько 35% усього грошового обороту (додаток Б).
Безготiвковi розрахунки - розрахунки, що проводяться без участi готiвки, тобто в сферi безготiвкового грошового обороту.
Безготiвковi розрахунки подiляються на мiжгосподарськi та мiжбанкiвськi, якi обслуговують, вiдповiдно, вiдносини мiж клiiнтами банкiв та мiж банками.
Безготiвковi розрахунки подiляються за об'iктами розрахункiв, тобто залежно вiд призначення платежу, на двi групи:
тАУ розрахунки за товарними операцiями - платежi за товарно-матерiальнi цiнностi, наданi послуги i виконанi роботи;
тАУ розрахунки за нетоварними операцiями - сплата податкiв та перерахування iнших платежiв до бюджету, одержання i повернення банкiвських позик, страхових сум тощо.
Основне мiсце в цих розрахунках займають платежi за матерiальнi цiнностi та послуги.
Залежно вiд мiсця проведення безготiвкових розрахункiв видiляють:
тАУ внутрiшньодержавнi (внутрiшньомiськi, що здiйснюються в межах одного населеного пункту, i мiжмiськi - за межами цього пункту);
тАУ мiждержавнi розрахунки (мiж господарськими суб'iктами, якi знаходяться на територiях рiзних держав).
Загальнi принципи органiзацii системи безготiвкових розрахункiв в Украiнi визначенi в РЖнструкцii Нацiонального банку Украiни "Про безготiвковi розрахунки в господарському оборотi Украiни", що затверджена постановою Правлiння НБУ вiд 29 березня 2001 р. № 135.
Принципами органiзацii безготiвкових розрахункiв i:
тАУ правовий режим здiйснення розрахункiв i платежiв;
тАУ обов'язковiсть зберiгання грошей на рахунках у банку всiма пiдприiмствами i органiзацiями. Безготiвковi розрахунки проводяться юридичними особами i громадянами через банк, в якому вiдкритий вiдповiдний рахунок. Наявнiсть останнього, як у одержувача, так i у платника, - необхiдна передумова таких розрахункiв. Для розрахункового обслуговування мiж банком i клiiнтом укладаiться договiр банкiвського рахунка - самостiйний двостороннiй цивiльно-правовий договiр. Юридичне оформлення i функцiонування рахункiв юридичних i фiзичних осiб в банку зумовлюються дiючою iнструкцiiю;
тАУ пiдтримка лiквiдностi на рiвнi, що забезпечуi безперебiйне здiйснення платежiв. Дотримання цього принципу тАУ застава чiткого, безумовного виконання зобов'язань. Всi платники повиннi планувати надходження, списання коштiв з рахункiв, знаходити ресурси (шляхом отримання кредиту або продажу активiв) з метою своiчасного виконання зобов'язань;
тАУ платежi здiйснюються, як правило, пiсля вiдвантаження продукцii, надання послуг, виконання робiт. Платежi здiйснюються за наявностi коштiв на рахунку платника або права у нього на кредит;
тАУ наявнiсть акцепту (згоди) платника на платiж, тобто списання коштiв з його рахунку. Реалiзуiться застосуванням вiдповiдного платiжного iнструмента (чека, простого векселя, платiжного доручення), що свiдчить про розпорядження власника на списання коштiв, або спецiального акцепту документiв, виписаного одержувачами коштiв (платiжного доручення, векселя). Разом з тим законодавством передбаченi випадки беззаперечного (без згоди платника) списання коштiв: недоплати податкiв або iнших обов'язкових платежах; на основi виконавчих листiв, виданих судами; деяких штрафiв за розпорядженням стягувачiв, а також безакцептного списання за тепло- i електроенергiю, комунальнi послуги;
тАУ принцип термiновостi платежу випливаi з самоi сутi ринковоi економiки, невiд'iмною умовою якоi i своiчасне i повне виконання платiжних зобов'язань. Безготiвковi розрахунки повиннi бути органiзованi таким чином, щоб iснував мiнiмальний розрив у часi мiж отриманням продукцii покупцем та ii оплатою. Чим бiльший такий розрив, тим довше покупець користуiться коштами, що не належать йому, а у постачальника зростаi потреба в кредитi;
тАУ найважливiший принцип органiзацii безготiвкових розрахункiв - контроль (попереднiй, поточний, подальший, зовнiшнiй, внутрiшнiй) всiх учасникiв за правильнiстю здiйснення розрахункiв, дотриманням встановлених положень про порядок iх проведення.
Органiзацiя безготiвкових розрахункiв повинна вiдповiдати конкретним вимогам, якi обумовленi iнтересами розвитку економiки. Головна з них - забезпечувати своiчасне отримання кожним пiдприiмством грошових коштiв за поставлену ним продукцiю та наданi послуги, чим сприяти прискоренню обiгу оборотних коштiв у розрахунках.
Необхiднiсть контролю в ходi безготiвкових розрахункiв визначаiться рiзними факторами для кожноi iз сторiн, що беруть участь в них. Для постачальника тАФ своiчасне отримання грошового еквiвалента i запобiгання позаплановим вiдстроченням платежiв, неповернення боргiв, втрати великих сум. Для покупця тАУ виконання постачальником умов договору, а також своiчаснiсть i правильнiсть виконання своiх зобов'язань перед кредитором вiдповiдно до договору для того, щоб забезпечити нормальнi господарськi зв'язки зi своiм контрагентом.
Банки, виконуючи роль посередникiв мiж продавцями i покупцями, податковими органами, населенням, бюджетом, позабюджетними фондами, здiйснюють контроль за дотриманням ними встановлених правил розрахункiв, всю свою дiяльнiсть банки пiдпорядковують Закону Украiни тАЬПро банки та банкiвську дiяльнiстьтАЭ вiд 21.12.2000 року.
Спосiб платежу характеризуi порядок списання коштiв iз рахункiв платникiв.
У сучаснiй системi безготiвкових розрахункiв господарськi суб'iкти використовують такi основнi способи платежу:
тАУ перерахування грошових коштiв (безпосередньо не пов'язане з банкiвським кредитом) з поточного рахунку платника;
тАУ надання позики банком шляхом прямого пере
Вместе с этим смотрят:
РЖнвестицiйна дiяльнiсть комерцiйного банку та ii вплив на його фiнансовий стан
РЖнвестицiйна полiтика банкiв в Украiнi
РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни
РЖнструменти пiдтримки платоспроможностi та лiквiдностi комерцiйного банку (на прикладi АКБ "Приватбанк")
РЖпотечне кредитування як механiзм залучення фiнансових ресурсiв для пiдприiмницькоi дiяльностi