Поняття, види та принципи страхування

1. Сутнiсть та функцii страх в МЕД

Страхування тАУ це вид д., спрямованоi на вiдшкодування збиткiв, що потерпiла фiз.ос., або юр.ос., за допомогою розподiлу цих збиткiв мiж багатьма особами з метою пiдвищення стiйкостi окремоi людини, людського суспiльства в цiлому.

1 тис.до н.е. виникло особисте страхув-страхув. найманих солдат

Сраховi тов-ва виникають в стар.Римi,

3 тис.до н.е. тАУ Месопотамiя - виникаi каса торговцiв взаiмодопомогив наслiдок збиткiв,

С. в реальному видi виникло в 10 ст., розквiт-в 13ст.- розвиток мореплавства в РЖталii тАУ базувалося на договорi Будмерi-стр.навпаки-виплачув. Споч. Сума вiдшкодув., а потiм, якщо не було страх.випадку, сума поверталася.

17 ст.- центр морського страхування Лондон, таверня Ллойда- прообраз страх комп.

17ст.- виникаi страхув вiд пожежi.

Страховик тАУ органiзацiя, яка бере на себе забовязання вiдшкодувати збиток.

Страхувальник тАУ особа, яка страхуiться.

Страх.подiя тАУ те, що перераховано вдоговорi.

Страх. Випадок тАУ настала подiя.

Ф-цii С:

забезпечення процесу безперервного вiдтворення

iнвестицiйна

звiльнення держави вiд дод. фiн. Витрат повтАЩязаних iз соцiальними забезпеченням громадян

забезпечення матерiального благополуччя громадян

прийняття на себе ризика

формування страх.фонду

заощадження коштiв

2. Принципи страхування

1)принцип свободи вибору страховиком страхувальника i навпаки, але iснують i обмеження;

2) страхового ризику тАУ не все ризики приймаються на страхування лише ймовiрнi подii. Не приймаються спекулятивнi ризики (iгральнi, бiржовi);

3) страхового iнтересу тАУ страхова угода укладаiться, коли i iнтерес однiii iз сторiн;

4) максимальноi чесностi тАУ страхувальник повинен бути абсолютно чесним щодо реального стану обтАЩiкту перед страховиком;

5) вiдшкодування в рамках реально нанесеного збитку;

6) принцип франшизи тАУ визначена договором частина збитку, що не пiдлягаi вiдшкодуванню з боку страховоi компанii, встановлюiться у вiдсотку вiд страховоi суми або у визначенiй сумi;

7) принцип суброгацii тАУ передача страхувальником страховику права на стягнення компенсацii з третiх осiб, винуватцiв збитку в рамках страховоi суми;

8) принцип контрибуцii тАУ право страховика звернутись до iнших страховикiв, якi по проданим полiсам несуть вiдповiдальнiсть перед одним i тим же страхувальником за однi i тi самi обтАЩiкти з пропозицiiю роздiлити витрати по понесеним збиткам;

9) спiвстрахуванняi перестрахування тАУ страховi компанii перестраховують свою вiдповiдальнiсть;

10) диверсифiкацii тАУ страховi компанii не мають права виходити за межi страхового бiзнесу.

3. Страхування автомоб. Перевезень+iнкотермс

-страхування трансп. ЗасобiвтАУ каско

- страхування вантажiв тАУ КАРГО

Договiр страхування вантажу може укладатися на таких умовах :

з вiдповiд. За всi ризики тАУ вiдшкодув. Всiх збиткiв вiд пошкодження або повноi загибелi всього або частини вантажу (не вiдшкодов., пошкодж. в наслiдок псування, вiйни)

з вiдповiд. За окрему аварiю тАУ вiдшкодув. Всiх збиткiв вiд пошкодження або повноi загибелi всього або частини вантажу внаслiдок -пропажi авто,iн. Умови прописанi в договорi

без вiдповiдальностi за пошкодження, крiм випадкiв загибелi- вiдшкодування тiльки за збитки вiд повноi загибелi всього або частини вантажу

4. Класифiкацiя видiв страхування

МАЙНОВЕ

-страхування юр.ос.:

1.страхув. залiзн. Транспорту

2.с. повiтр. Транспорту

3.страхув. водного транспорту

4. страхув. Вантажу та багажу

5.страхув. кредитiв, iнвестицiй

-стахування фiз.ос.

1.страхув. автомоб. Тран.

2.страхув. Будiвель

страхув домашн. Майна

стр. Домашн. Тварин

СТРАХУВАННЯ ВРЖДПОВРЖДАЛЬНОСТРЖ

с.цивiльноi вiдповiд.

с.вiдповiд. лiкарiв

тАУ роботодавця

-нотарiуса

-бухгалтера

ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ

вiд нещасного випадку-просте особисте страхування, колективне, страхув. Пасажирiв, туристiв

медичне тАУна випадок хвороби, безперервне страхув. Здоровя,

страхування життя- страхув. Життя дiтей, пенсiйне страхув., страхув. Життя на випадок смертi, змiшане страхування

+роздрукiвка(iнкотермс)

Страхування транспортних засобiв:

страхування вiд усiх видiв збиткiв тАУ найповнiше страхове покриття-забезпечуi вiдшкодування збиткiв, спричинених втратою або пошкодженням застрахованого транспортного засобу, фiзичними травмами людей та пошкодженням майна 3-ьоi сторони.

стахування авто-каско (повне чи часткове страхування)-страховий захист вiд всiх збиткiв, котрi можуть виникнути внаслiдок пошкодження, повноi загибелi або втрати авто чи окремих його частин.

Страховик не вiдшкодовуi збиткiв, якщо

вони i наслiдком навмисних дiй

вони i наслiдком воiнних дiй, страйкiв

вони конфiскованi, арештованi, знищенi за розпорядженням влади

водiй був у станi алкогольного сп янiння

Страхування авто за умов ремонту, парковки, зберiгання у гаражi:

За збереження авто своiх клiiнтiв вiдповiд. Несуть власники гаражiв та парковок.

2 види страх. Захисту :

на час транспортування авто до гаража, майстернi, стоянки

на перiод перебування авто на iхнiй вiдповiд тАУ вiд всiляких ризикiв.

У разi настання страхового випадку страховик вiдшкодовуi затрати на перемiщення авто до майстернi та доставку його страхувальнику пiсля ремонту. При викраденнi або пошкодженнi авто в гаражi або на стоянцi страхове вiдшкодування отримуi власник гаража або стоянки.

РЖснуi поняття тАУ полiс з оголошеною вартiстю тАУ фiксована сума страхового вiдшкодування, яка маi бути сплачена, вiдкритий полiс тАУ визначення суми пiсля виникнення страховоi подii.

5. Особливостi страхування залiзничних перевезень

Вiдповiдальнiсть за втрату чи пошкодження багажу на залiзничному транспортi регламентуiться Правилами перевезень пасажирiв, багажу, вантажобагажу та пошти (98р.)

Перевiзник несе вiдповiдальнiсть перед пасажирами чи вiдправником вантажобагажу за виконання перевезень на всьому шляху до видачi багажу, за збиток внаслiдок повноi втрати або пошкодження багажу.

Залiзниця не вiдповiдаi перед власником багажу за пошкодження або незадовiльний стан продуктiв, що швидко псуються, i т.д., якщо при цьому вiдсутнi якiсть зовнiшнi пошкодження упакування, що стали причиною псування.

Залiзниця не несе вiдповiдальностi за збиток внаслiдок повноi, частковоi втрати або пошкодження багажу у таких випадках:

Якщо обставинам, якi спричинили збитки, залiзниця не могла запобiгти

Якщо пошкодження вантажу зумовленi особливими його природними властивостями

Якщо пасажир або вiдправник вантажобагажу здав до перевезення забороненi предмети пiд неправильним, неточним або неповним найменуванням

У разi втрати багажу(частковоi) з оголошеною цiнностю залiзнична сплачуi вiдшкодування в обсягу оголошеноi суми цiнностi, а якщо залiзниця доведе, що оголошена цiннiсть перевищуi дiйсну вартiсть, то вiдшкодування здiйснюiться у розмiрi дiйсноi вартостi.

Розмiр вiдшкодування при втратi або пошкодження вантажу з оголошеною вартiстю не повинен перевищувати:

Суми компенсацii за повну втрату у разi втрати всього багажу чи вантажобагажу

Суми вiдшкодування за втрату частини, якщо внаслiдок пошкодження i знецiненою тiльки частина багажу чи вантажобагажу

При оформленнi проiзду на залiзн. Тран. З кожного пасажира стягуiться страховий збiр з видачею страхового полiса (крiм людей, якi мають право на безкоштовний проiзд).

6. Сутнiсть та особливостi страхування вiд вогневих ризикiв

Якщо розглядати класифiкацiю страхування за обтАЩiктами, Страхування вiд вогневих ризикiв та стихiйних явищ входить до майнового страхування. Майнове страхування i найдавнiшою i традицiйно розвиненою галуззю страхування. Його економiчне призначення полягаi в компенсацii шкоди, заподiяноi страхувальнику внаслiдок страхового випадку iз застрахованим майном. РЖдеться як про матерiальнi, так i про фiнансовi збитки.

Обсяг вiдповiдальностi страховика включаi виплату страхового вiдшкодування страхувальниковi в разi пошкодження або знищення матерiальних цiнностей, а також у разi втрати страхувальником грошових коштiв або неотримання ним запланованого доходу (прибутку) внаслiдок вогневих ризикiв (ризикiв стихiйних явищ).

Особливiстю цiii галузi i те, що в основу визначення страховоi суми за бiльшiстю договорiв майнового страхування покладено дiйсну вартiсть застрахованих об'iктiв.

Розмiр вiдшкодування залежить вiд системи страхового забезпечення, передбаченоi конкретним договором страхування. У майновому страхуваннi використовують три системи страхового забезпечення: пропорцiйну, систему першого ризику i граничну (граничного вiдшкодування). Страхування майна, як правило, здiйснюiться в добровiльнiй формi.

Страхування майна промислових пiдприiмств вiд вогню i традицiйним i найпоширенiшим видом страхування. Сутнiсть страхування вiд вогню - вiдшкодування збитку вiд раптових i непередбачених випадкiв пожежi або вибуху, а також деяких iнших випадкових i непередбачених подiй (ризикiв), додатково щодо ризикiв пожежi та вибуху, що призвели до спалаху застрахованого майна (страхування "вiд вогню та iнших випадкiв"). Пiд поняттям "пожежа" слiд розумiти неконтрольоване горiння, яке спричинило матерiальний збиток. Страховi компанii вiдшкодовують також збитки, якi виникли внаслiдок безпосередньоi дii вогню (пожежi), а також дii побiчних явищ (тиск повiтря або газу, тепло, дим).

Для того щоб пiдприiмство змогло захистити себе вiд фiнансових збиткiв у разi настання непередбачених обставин, укладаються договори добровiльного страхування майна пiдприiмств i органiзацiй.

Пiдприiмство маi право страхувати будь-яку частину свого майна за повною вартiстю (вибiркове страхування). Окремо вiд власного майна можуть страхуватися основнi фонди, що переданi в оренду iншим пiдприiмствам та органiзацiям. Не можуть бути застрахованими будiвлi, споруди, якi перебувають в аварiйному станi чи розташованi в зонi, якiй загрожують обвали, зсуви, повенi та iншi стихiйнi явища.

Будiвлi, споруди та iнше майно вважаiться застрахованим i на той випадок, коли у зв'язку з пожежею iх необхiдно розiбрати або перенести на нове мiсце.

Для оцiнювання основних фондiв застосовуiться iх повна балансова вартiсть за вирахуванням величини зносу.

Товарно-матерiальнi цiнностi як власного виробництва, так i придбанi пiдприiмством оцiнюються в розмiрi фактичноi собiвартостi або в цiнах, що дiяли на день укладання договору з вирахуванням зносу.

Об'iкти у стадii незавершеного будiвництва - у розмiрi матерiальних i трудових витрат, фактично здiйснених на час страхового випадку.

Продукцiя у процесi виробництва або обробки - вартостi витрачених на момент страхового випадку сировини, матерiалiв i вкладеноi працi.

Експонати виставок, музейнi коштовностi, колекцii, авторськi роботи, антикварiат - на вартiсть, визначену за пред'явленими страхувальником документами або згiдно з експертною оцiнкою.

Договiр страхування всього майна може бути укладеним на таких засадах:

* на балансову вартiсть;

* на договiрну вартiсть;

* на певну частку (вiдсоток) вартостi.

Страхове вiдшкодування = Збиток * Страхова сума / Вартiсть майна

Методика визначення збитку та страхового вiдшкодування залежить вiд об'iкта страхування (будiвлi, засоби виробництва, товари i т. iн.), суб'iкта страхування (державне пiдприiмство, колгосп i т. iн.), стихiйного лиха (пожежа, землетрус, повiнь тощо).

Розмiр збитку i сплати страхового вiдшкодування визначають у такiй послiдовностi: 1) установлюють факт страхового випадку; 2) визначають розмiр збитку i страхового вiдшкодування, складають страховий акт про страховий випадок; 3) здiйснюють страхову виплату.

Вiдповiднi органи мають надати страхувальниковi на випадок пожежi довiдку (акт) органу пожежного нагляду.

7. Сутнiсть та особливостi страхування вiд ризикiв стихiйних явищ

Серед видiв страхування майна пiдприiмств вирiзняють комплексне або розширене страхування "вiд вогню та iнших випадкiв", яке включаi, крiм ризикiв пожежi i вибуху, додатково такi страховi подii: землетрус; зсув; обвал; буря; ураган; повiнь; град, злива; осiдання ТСрунту; затоплення; шторм; цунамi; туман; пошкодження майна водою з водопровiдних, каналiзацiйних, опалювальних систем; крадiжки зi зломом (пограбування).

Не можуть бути застрахованими будiвлi, споруди, якi перебувають в аварiйному станi чи розташованi в зонi, якiй загрожують обвали, зсуви, повенi та iншi стихiйнi явища.

Будiвлi, споруди та iнше майно вважаiться застрахованим i на той випадок, коли у зв'язку з раптовою загрозою стихiйного лиха iх необхiдно розiбрати або перенести на нове мiсце.

Для оцiнювання основних фондiв застосовуiться iх повна балансова вартiсть за вирахуванням величини зносу.

Договiр страхування всього майна може бути укладеним на таких засадах:

* на балансову вартiсть;

* на договiрну вартiсть;

* на певну частку (вiдсоток) вартостi.

Вiдповiднi органи мають надати страхувальниковi у разi стихiйного лиха довiдку органiв гiдрометеорологiчноi служби.

Страхове вiдшкодування = Збиток * Страхова сума / Вартiсть майна

8. Сутнiсть та особливостi страхування кредитiв в МЕД

Кредитне страхування:

1. Делькредере страх

В· Страх тов. Кредитiв

В· Страх фiн кредитiв

2. Страх довiртАЩя

3. Гарантiйне (заставне) страх

В· Класичне страх

В· Страх фiн гарантiй

Страхування кредитiв базуiться на визнаннi ризику неплатежу чи неплатоспроможностi позичальникiв, який формуiться у процесi кредитування.

РЖсторичний прообраз страхування кредитiв убачаiться в комiсiйнiй операцii, за умовами здiйснення якоi укладалася додаткова угода, названа делькредере. Комiсiонер за вiдповiдну додаткову винагороду, яка вважалася платою за взяття ризику комiсiйноi операцii, гарантував комiтентовi, що вексель на проданий у кредит товар буде викуплено у визначений термiн. Отже, угода делькредере набувала характеру вексельноi поруки, згiдно з якою в разi неповернення боргу третьою стороною комiсiонер зобов'язаний був виплатити вiдшкодування комiтентовi у повному обсязi заборгованостi. Це означаi, що широковiдома комiсiйна операцiя являла собою початкову форму страхування кредитiв з усiма необхiдними атрибутами страховоi операцii: ризиком неповернення кредиту, визначеним обсягом вiдповiдальностi, страховою премiiю у формi додатковоi винагороди та реальним вiдшкодуванням збиткiв.

Делькредерне страхування складаiться з двох груп страхових вiдносин: страхування товарних кредитiв i страхування фiнансових (грошових) кредитiв. У першiй групi страховий захист забезпечуiться як внутрiшньому, так i зовнiшньому (експортно-iмпортному) товарообiгу, який здiйснюiться на кредитнiй основi. Другу групу делькредерного страхування становлять операцii зi страхування фiнансових кредитiв, тобто переважно тiii частини споживчих кредитiв та кредитiв пiд iнвестицiйнi потреби, яка видана у грошовiй формi.

Майновий iнтерес кредитора може бути захищений посередньо - шляхом страхового захисту платоспроможностi його боржника. За цiii форми страхових вiдносин страхувальником i позичальник. Вiн, безпосередньо страхуючи свою платоспроможнiсть, посередньо захищаi iнтереси свого вiрителя - кредитора. Водночас страховик, страхуючи платоспроможнiсть позичальника, даi тим самим гарантiю кредиторовi повернути йому борг. Отже, iз правового боку ця страхова операцiя i, по сутi, наданням страховиком страхового гарантiйного зобов'язання, яке для кредитора слугуi заставою на випадок неповернення йому боргу. З огляду на це у страховiй теорii та практицi страховi вiдносини такого характеру iменуються заставними, або гарантiйними.

Економiчнiм -змiст страховоi гарантii зводиться до того, що страховик замiсть отриманоi невисокоi страховоi премii бере на себе - замiсть боржника - роль гаранта оплати його повноi заборгованостi у визначених термiнах на користь застрахованого (бенефiцiанта) цiii гарантii.

При гарантiйному (заставному) страхуваннi у вiдносини вступають не двi, як при делькредерному страхуваннi, а три сторони:

кредитор - суб'iкт, на користь якого маi бути виконане зобов'язання i який одночасно i застрахованим та бенефiцiантом страховоi гарантii;

позичальник - суб'iкт, зобов'язаний повернути борг, вiн же страхувальник;

гарант - страховий заклад, який гарантуi виконання зобов'язань, вiн же страховик.

При гарантiйному страхуваннi, як i при делькредерному, застосовують два способи надання страхового захисту:

В· одноразовий - застосування щодо окремоi кредитноi операцii, яка потребуi страховоi гарантii;

В· багаторазовий, оборотний - щодо загальноi кiлькостi операцiй, якi можуть бути здiйсненi одним боржником протягом часу дii угоди про гарантiйне страхування.

Серед розмаiття кредитних вiдносин, якi здiйснюються на сучасному кредитному ринку, особливого значення набувають кредитнi послуги, вiдомi як кредит довiри. Прикладом такого кредиту i добрi, довiрчi вiдносини мiж працедавцем (кредитором) та найнятим працiвником (боржником). Такi вiдносини можуть набувати реального змiсту в передачi працедавцем своiму працiвниковi у тимчасове користування засобiв транспорту або ж iнших цiнностей. Отже, виникаi ризик не-виправдання довiри працедавця. На випадок завдання йому збиткiв працiвником працедавець може застрахуватися. Цей вид страхування, як бачимо, з одного боку, маi характер делькредерного, бо страхувальником i кредитор, а з другого - набираi форми страховоi гарантii, оскiльки страховий полiс становить предмет застави. Саме тому немаi пiдстав страхування довiри однозначно вiдносити до делькредерноi чи заставноi групи.

9. Осн форми страх кредитiв

Кредитне страхування:

1. Делькредере страх

В· Страх тов. Кредитiв

В· Страх фiн кредитiв

2. Страх довiртАЩя

3. Гарантiйне (заставне) страх

В· Класичне страх

В· Страх фiн гарантiй

Економiчним змiст страховоi гарантii зводиться до того, що страховик замiсть отриманоi невисокоi страховоi премii бере на себе - замiсть боржника - роль гаранта оплати його повноi заборгованостi у визначених термiнах на користь застрахованого (бенефiцiанта) цiii гарантii.

10. Страхування експортних комерцiйних кредитiв

Страхование коммерческого кредита представляет собой обеспечение экспортера от чрезвычайного финансового риска, возникающего в неустойчивых экономических условиях, и не могущего быть предусмотренным, несмотря на усилия экспортера, коммерческого риска.

Сущность этого вида страхования заключается в том, что страховая организация принимает на себя определенную долю возможного риска, т.е. окончательного убытка от страхуемой сделки. Она выдает страховой полис на точно установленную сумму застрахованного кредита с указанием срока кредитования и доли риска (обычно от 60 до 85%), принимаемой на себя страховщиком. Размер страховой премии, взимаемой последним, зависит от размера страховых операций, формы кредита, его срока, положения экспортера и производителя в коммерческой среде и экономического состояния страны импортера. Поэтому шкала премиальных ставок по страхованию кредита колеблется в массе вокруг определенных средних норм, имея крайние отклонения от 0,2% до 10% застрахованной суммы.

Страхование коммерческого кредита построено на следующих принципах:

1. Страхование кредита должно предшествовать появлению конкретного риска.

2. Страхование клиента предполагает, главным образом, возникновение во времени торговой операции чрезмерного риска, и от него страховое общество стремится обезопасить экспортера.

3. При наличии полного страхования риска экспортер мало интересуется платежеспособностью своего иностранного клиента и у него исчезают сдерживающие мотивы при предоставлении последнему кредита.

4. Страховое общество не является кредитным учреждением и не ставит перед собой организационной проблемы замены последних.

5. Стоимость страхования находится в зависимости от размера риска, который страховщик соглашается гарантировать.

6. Возможность получения экспортером в случае неудачного исхода застрахованной коммерческой операции страхового возмещения в размере застрахованной суммы лишь после установления размеров окончательного убытка.

Страхование экспортных кредитов за рубежом осуществляется в основном государственными организациями: Департаментом гарантии экспортных кредитов (ДГЭК) в Великобритании, компанией страхования высшей торговли (КОФАСЕ) во Франции, подразделением по страхованию экспортных кредитов (САЧЕ) государственного страхового института в Италии, действующим от имени государства, частной компанией Гермес в Германии, Экспортно-импортным банком США Для практической реализации экспортного страхования страховая компания должна разработать международную программу, базирующуюся на перестраховании части рисков ведущими страховыми и перестраховочными компаниями в мире. Реализация данной программы невозможна без широкого сотрудничества с различными зарубежными компаниями, которые представляют информацию, помогают в течение короткого периода (обычно 10-12 дней) проверить платежеспособность потенциального партнера и определить кредитный лимит. Страховщик проводит такое исследование независимо от того, заключит в дальнейшем экспортер договор страхования или нет. Таким образом, страховая компания оказывает важнейшую услугу экспортеру по оценке платежеспособности потенциального партнера.

Страховая премия, которую уплачивает страхователь страховщику, рассчитывается исходя из страховых сумм по всем контрагентам на базе фактического экспортного оборота страхователя. В начале каждого года страхователь вносит авансовый взнос в счет страховой суммы, который засчитывается в ежемесячные платежи страховой премии.

11. Основнi методи керування ризиком у МЕД

Ризик-менеджмент - найповнiша сукупнiсть послiдовних заходiв антиризикованоi дiяльностi i передбачаi:

1) аналiз ризику;

2) контроль за ризиком;

3) фiнансування ризику.

Кожний iз цих етапiв передбачаi здiйснення багатьох рдзно-манiтних заходiв органiзацiйно-фiнансового характеру.

1) Аналiз ризику i комплексним етапом, протягом якого передбачаiться:

* дiагностика, або iдентифiкацiя, ризикiв - квалiфiкацiя;

* оцiнювання ризикiв кiлькiсними методами - квантифiкацiя;

* визначення послiдовностi подальших дiй на пiдставi загальноi оцiнки ризику в данiй конкретнiй ситуацii.

Методи квалiфiкацiйного аналiзу ризикiв:

* аналiз спостережень за виробничою дiяльнiстю;

* аналiз свiдчень працiвникiв;

* документальний аналiз господарськоi дiяльностi;

* аналiз органiзацii об'iкта дослiдження;

* аналiз окремих контрольних перевiрок. Слiдом за iдентифiкацiiю ризику та визначенням сфери його поширення постаi потреба кiлькiсно оцiнити ризик.

Квантифiкуючи ризик, потрiбно брати до уваги два взаiмозв'язанi аспекти: максимальний розмiр збитку, до якого може призвести даний ризик; iмовiрнiсть настання подii, яка може спричинити максимальний збиток.

Кiлькiсно оцiнюють ризики за допомогою актуарних розрахункiв, виконання яких потребуi достатньоi статистичноi та математичноi бази. Пiдсумки аналiзу якiсних i кiлькiсних характеристик ризикiв i пiдставою для визначення стратегii антиризикованоi дiяльностi в майбутньому.

Черговий етап процесу менеджменту - контроль над ризиками, який маi на метi повне або часткове iх усунення.

2) Контроль над ризиками здiйснюiться рiзними способами:

* уникненням ризику;

* зменшенням (мiнiмiзацiiю) ризику;

* обмеженням (локалiзацiiю) ризику;

* розсiюванням (подiлом) ризику.

3) Головним етапом ризик-менеджменту i покриття негативних наслiдкiв (збиткiв) ризикiв фiнансовими засобами. Кожний суб'iкт господарювання може сам фiнансувати своi ризики або передавати iх iншому суб'iктовi господарювання згiдно з попередньою взаiмною домовленiстю.

- Самофiнансування ризикiв, вiдоме також як самострахування, i формою безпосереднього самостiйного покриття збиткiв власними коштами.

- Передання (трансфер) ризикiв може здiйснюватися у двох основних формах:

* ризики передаються пiд фiнансову гарантiю iншого суб'iкта;

* ризики передаються професiйним страховикам на пiдставi договору страхування за вiдповiдну плату.

12. Дати загальну характеристику стану та перспектив страхового ринку Украiни

В Украiнi перiодом створення страхового ринку вважають початок 90-х рокiв. Саме тодi виникли першi приватнi страховi компанii, якi поклали край тотальнiй монополii Держстраху. У травнi 1993 року був виданий Декрет Кабiнету Мiнiстрiв Украiни "Про страхування", який поклав початок створенню цивiлiзованоi системи страхування в державi. Вiдповiдно до Декрету було введено лiцензування страховоi дiяльностi, систему звiтностi страховикiв i методи державного регулювання страхового ринку.

Закон Украiни "Про страхування" захищаi вiтчизняного страховика, обмежуючи частку iноземних юридичних осiб та громадян у статутному фондi страхових спiльних компанiй 49% та пiднiмаючи планку статутного фонду для спiльного пiдприiмства до 500 тисяч ЕКЮ.

Фактично на ринку Украiни дiють два види страхових компанiй:

а) кептивнi тАФ створенi мiнiстерствами, вiдомствами, потужними фiнансово-промисловими союзами для обслуговування ризикiв своiх пiдприiмств;

б) створенi на приватному капiталi, що функцiонують на конкурентнiй основi.

Кiлькiсть страхових компанiй станом на 1.07 2006 року складала 405, в т.ч. 56 страховикiв, що здiйснюють страхування життя та 349 страховикiв, що здiйснюють iншi види страхування.

Серед головних проблем, якi залишаються в галузi страхування, можна видiлити:

вiдсутнiсть кодексу про страхову дiяльнiсть;

наявнiсть великоi кiлькостi вимог та бартАЩiрiв, що обмежують конкуренцiю на ринку;

низький рiвень капiталiзацii пiдприiмств;

недостатнiй розвиток брокерських послуг на ринку;

низька довiра суспiльства до страхових компанiй;

крiм того, проблеми, якi iснують в украiнськiй економiцi в цiлому i впливають, зокрема, i на страхову галузь.

Деякi з найважливiших пропозицiй подолання труднощiв у галузi i такими: впорядкувати страхове законодавство; досягнення оптимальноi структури мiж рiзними формами страхування; залучення коштiв страхових фондiв на потреби iнвестицiйних вкладень; створення об'iднань страховикiв iз метою змiцнення iх фiнансового становища; пiдвищити рiвень капiталiзацii пiдприiмств; запровадити реальнi заходи, якi б знизили можливостi для корупцii та бюрократичних перепон; розробити ефективнi механiзми захисту iнтересiв страхувальникiв.

Важливим заходом розвитку страхового бiзнесу i вироблення та застосування стратегii його розвитку. Серед альтернатив стратегiчного розвитку страхування видiляють пiдхiд швидкоi лiбералiзацii та поступового розвитку. Лiберальний шлях передбачаi цiлковите покладання на ринковi механiзми функцiонування галузi як щодо внутрiшнього, так i щодо зовнiшнього ринку. Поступовий розвиток передбачаi захист державою нацiональних страхових компанiй доки вони не стануть конкурентноздатними.

На думку аналiтикiв, пiсля запровадження запропонованих заходiв вiдбудеться процес злиття страховикiв, перехiд деяких з них з страхового бiзнесу до бiзнесу страхового брокерства тощо. Пiсля його закiнчення вiтчизнянi страховi компанii зможуть конкурувати з iноземними страховими компанiями, хоча в iноземних компанiй буде краща експертиза та доступ до свiтових ринкiв перестрахування. На думку аналiтикiв може так статися, що украiнськi страховi компанii будуть мати тенденцiю займати нiшi у певних галузях промисловостi, як вже сталося в Росii, i там вони зможуть запропонувати своi послуги за конкурентними цiнами.

13. Охарактеризувати основнi види страхових компанiй та порядок ii створення

За формою власностi страховики можуть бути: державнi та приватнi.

Державнi (публiчнi) страховики створюються, як правило, вiд iменi Уряду, який ними й керуi.

Серед приватних страховикiв у свiтовiй практицi i iндивiдуальнi особи, акцiонернi та iншi страховi товариства. Спiввiдношення мiж державними i приватними формами страховикiв залежить вiд суспiльного устрою краiни та економiчноi полiтики держави.

До iндивiдуальних страховикiв, зокрема, вiдносять фiзичних осiб, об'iднаних у синдикати, що дiють на страхових ринках типу Ллойд. Синдикати формуються, як правило, за видами страхування. Очолюi синдикат андеррайтер, який бере на страхування ризики вiд iменi своiх членiв.

За характером роботи страховики подiляються на три групи: 1) такi, що страхують життя; 2) здiйснюють iншi види страхування; 3) надають виключно перестрахувальнi послуги.

В Украiнi страховиками визнаються юридичнi особи, утворенi у формi акцiонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою вiдповiдальнiстю.

У багатьох краiнах до компанiй не включають поширенi там товариства взаiмного страхування (ТВС). Для товариств взаiмного страхування отримати прибуток не i першочерговим завданням. Вони створюються, щоб уможливити взаiмодопомогу своiх членiв. Тут учасник товариства одночасно i страховиком i страхувальником. Саме страхувальникам належать усi активи товариства. В Украiнi ТВС також можуть iз часом набути помiтного розвитку. Найсприятливiшi умови для iх поширення слiд очiкувати в сiльському господарствi (захист фермерських господарств), у малому промисловому i торговельному бiзнесi, страхуваннi життя. В Украiнi, як i в багатьох iнших державах, основу страховоi системи становлять компанii у виглядi акцiонерних товариств.

Акцiонерне страхове товариство (корпорацiя) - це тип компанii, яка створюiться i дii зi статутним капiталом, подiленим на певну кiлькiсть часток - акцiй. Оплачена акцiя даi право ii власниковi на участь в управлiннi товариством i отримання частини прибутку у формi дивiдендiв.

За територiiю обслуговування компанii можна подiлити на мiсцевi, регiональнi, нацiональнi та транснацiональнi.

Порядок створення нових або реорганiзацii iснуючих страхових компанiй регулюiться як загальними законами (про пiдприiмницьку дiяльнiсть, реiстрацiю та лiцензування юридичних осiб, виконання грошово-валютних операцiй, рух цiнних паперiв i т. iн.), так i законодавством, що стосуiться особливостей страховоi дiяльностi.

Процес створення страховоi компанii можна подiлити на два етапи: формування юридичноi особи i надання iй статусу страховика. Юридичнi особи мають бути зареiстрованi в адмiнiстрацiях за мiсцем розташування. Компанiя, котра отримала реiстрацiйне посвiдчення як пiдприiмницька структура, може виконувати певнi фiнансовi операцii, пов'язанi з формуванням статутного фонду, пiдготовкою офiсу, розмiщенням тимчасово вiльних грошових коштiв. Але на цьому етапi компанiя ще не i страховиком. Вона набуваi такого статусу тiльки пiсля внесення ii до Державного реiстру страховикiв та видачi iй лiцензii на право здiйснення певних видiв страхування.

14. Дати характеристику основних типiв органiзацiйних структур страховоi компанii

Пiд структурою компанii розумiються насамперед зв'язки, що iснують мiж рiзними частинами органiзацii для досягнення ii мети. Органiзацiйна структура набираi таких форм, як подiл працi, створення спецiалiзованих пiдроздiлiв, iiрархiя посад, внутрiшньоорганiзацiйнi процедури.

Структура управлiння компанiiю може будуватись за такими принципами.

Принцип лiнiйного пiдпорядкування. Це означаi, що вищi керiвники надiляються правом давати розпорядження пiдлеглим спiвробiтникам з усiх питань, що випливають з iхньоi дiяльностi.

Принцип функцiонального пiдпорядкування. Право давати розпорядження надаiться щодо виконання конкретних функцiй, незалежно вiд того, хто iх виконуi. Носiй функцiй може отримувати вказiвк

Вместе с этим смотрят:

РЖнвестицiйна дiяльнiсть комерцiйного банку та ii вплив на його фiнансовий стан

РЖнвестицiйна полiтика банкiв в Украiнi

РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни

РЖнструменти пiдтримки платоспроможностi та лiквiдностi комерцiйного банку (на прикладi АКБ "Приватбанк")

РЖпотечне кредитування як механiзм залучення фiнансових ресурсiв для пiдприiмницькоi дiяльностi