Ринок цiнних паперiв та його роль у суспiльному вiдтвореннi

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ УКРАРЗНИ

РЖНСТИТУТ МУНРЖЦИПАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БРЖЗНЕСУ

К У Р С О В А Р О Б О Т А

з полiтичноi економii на тему:

тАЬРинок цiнних паперiв та його роль у суспiльному вiдтвореннiтАЭ

Роботу написала:

студентка 4-го курсу, I групи,

Кононенко С.Д.

Роботу перевiрила:

доцент Ткаченко О.В.

2000 рiк

П Л А Н

ВСТУП.

I. Мiсце i роль ринку цiнних паперiв у сучаснiй ринковiй економiцi.

II. Структура ринку цiнних паперiв та механiзм його функцiонування.

1. Економiчний змiст цiнних паперiв та iх види.

2. Органiзацiя фондовоi бiржi i бiржовi операцii.

3. Прийняття рiшень на фондовому ринку та методи iх обгрунтування.

III. Проблеми та перспективи розвитку ринку цiнних паперiв в Украiнi.

ВИСНОВОК.

Список використаноi лiтератури.

ВСТУП

Як ми знаiмо, ринок становить систему товарно-грошових вiдносин виробникiв i споживачiв матерiальних благ, що керуiться економiчними законами попиту, пропозицii та конкуренцii.

Сучасний свiт характеризуiться високим подiлом працi, в результатi чого обмiн продуктами працi, торгiвля стали суспiльною необхiднiстю. Також важливу роль вiдiграi у процесi господарювання накопичення грошового капiталу. Самому процесу накопичення грошового капiталу передуi етап його виробництва. Пiсля того як горошовий капiтал створений або вироблений, його необхiдно роздiлити на частину, котра знову направляiться у виробництво, i ту частину, котра тимчасово вивiльняiться. Остання, як правило, i представляi собою вiльнi грошовi засоби виробництва пiдприiмств i корпорацiй, що акумулюються на ринку позичкових капiталiв кредитно-фiнансовими iнститутами i ринком цiнних паперiв. Структура ринку позичкових капiталiв складаiться в основному iз двох елементiв: кредитно-фiнансових iнститутiв та ринку цiнних паперiв.

Виникнення та обiг капiталу, представленого у цiнних паперах, тiсно повтАЩязаний iз функцiонуванням ринку реальних активiв, тобто ринку, на якому вiдбуваiться купiвля-продаж матерiальних ресурсiв. З появою цiнних паперiв (фондових активiв) вiдбуваiться нiби-то роздвоiння капiталу. З однiii сторони, iснуi реальний капiтал, представлений виробничими фондами, з iншоi - його вiдображення у цiнних паперах.

Поява цього рiзновиду капiталу повтАЩязана з розвитком потреби у залученнi все бiльшого обтАЩiму кредитних ресурсiв внаслiдок ускладнення та розширення комерцiйноi та виробничоi дiяльностi. Таким чином, фондовий ринок iсторично починаi розвиватися на основi позичкового капiталу, так як купiвля цiнних паперiв означаi не що iнше, как передачу частини грошового капiталу у позику.

Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цiнних паперiв являiться, насамперед, забезпечення умов для залучення iнвестицiй на пiдприiмства, доступ цих пiдприiмств до бiльш дешевого, порiвняно з банкiвськими кредитами капiталу.

Саме слово тАЬфондтАЭ широко використовуiться для визначення рiзних за змiстом економiчних понять, але найчастiше - для визначення суми грошових або матерiальних цiнностей, що мають цiльове призначення (основнi та оботорнi фонди, фонд заробiтноi плати, фонд розвитку виробництва, фонд накопичення, амортизацiйний фонд, пенсiйний фонд i т.д.). Так само називають i сукупнiсть цiнних паперiв. Вiдтак ринок, на якому обертаються (продаються й купуються) цiннi папери, називаiться фондовим.

Саме цiннi папери рiзних типiв, видiв i рiзновидiв, економiчнi суб'iкти, ринкова технологiя, iнфраструктура та iн. i атрибутами фондового ринку. Кожний з цих атрибутiв можна покласти в основу класифiкацii. Цих класифiкацiй iснуi велика кiлькiсть. Зокрема, класифiкацiя за технологiiю обороту цiнних паперiв даi тАЬпервинний риноктАЭ i тАЬвторинний риноктАЭ. Первинний ринок - це ринок, на якому вiдбуваiться iх оборот. Класифiкатором ринку цiнних паперiв i так звана система тАЬчотирьох ринкiвтАЭ. тАЬПерший риноктАЭ - фондова бiржа. тАЬДругий риноктАЭ - позабiржовий ринок, на якому вiдбуваiться оборот цiнних паперiв, не зареiстрованих на бiржi. тАЬТретiй риноктАЭ - позабiржовий ринок з реiстрацiiю цiнних паперiв через посередникiв. тАЬЧетвертий риноктАЭ - позабiржовий ринок, на котрому операцii здiйснюються через комп'ютерну систему.

У курсовiй роботi ми детально розглянемо ринок цiнних паперiв, його структуру, основи регулювання, мiсце у нацiональному господарствi та роль у суспiльному вiдтвореннi взагалi.

I. Мiсце i роль ринку цiнних паперiв в сучаснiй ринковiй економiцi.

Приватизацiя та акцiонування приватноi власностi, розвиток пiдприiмництва i кредитних iнститутiв приводять до поглибленого розвитку грошових i кредитних вiдносин. З'являiться особливий сектор господарювання, який пов'язаний з оборотом цiнних паперiв - фiнансовий ринок.

Фiнансовий ринок вимагаi не тiльки правового регулювання обiгу цiнних паперiв, але й створення органiзацii, котра б забезпечила цей обiг. Такою органiзацiiю i фондова бiржа. Фондова бiржа - це органiзований та регулярно функцiонуючий ринок для купiвлi-продажу цiнних паперiв, обов'язковий елемент регулювання ринку цiнних паперiв.

РЖсторiя розвитку ринку цiнних паперiв нараховуi бiля 400 рокiв. На межi XVI i XVII ст. у нiдерландському порту Амстердамi була створена перша у свiтi фондова бiржа. Розвиток мiждержавноi торгiвлi став основним рушiiм розвитку ринку цiнних паперiв i фондових бiрж.

У нашiй краiнi початок фондового ринку датуiться XVIII ст. Одеську бiржу було вiдкрито у 1796 р. Через 40 рокiв фондову бiржу було вiдкрито у Москвi.

Нинi свiтовий фондовий ринок розвиваiться в трьох основних напрямах:

1) вiдбуваiться дальша автоматизацiя фондових операцiй - окремi комп'ютернi системи поiднуються у всесвiтню мережу електронноi комунiкацii;

2) триваi робота над створенням нових видiв i модифiкацiй цiнних паперiв (насамперед безпаперових), у тiм числi гiбридних i паперiв другого та наступного порядкiв;

3) збiльшуiться iнтернацiоналiзацiя фондовоi дiяльностi, вiдповiдно до загального процесу економiчноi iнтеграцii краiн.

Ринок цiнних паперiв як економiчна категорiя виражаi економiчнi вiдносини, що виникають пiд впливом попиту та пропозицii на позичковий капiтал, котрий знайшов своi вираження у формi цiнних паперiв.

Узагальненi правила поведiнки емiтентiв, фiнансових посередникiв та iнвесторiв на ринку цiнних паперiв сформульованi у мiжнародних стандартах по торговим системам, клiрингу та розрахунках по цiнним паперам. Виробленi i принципи функцiонування цивiлiзованого фондового ринку:

В· прозорiсть;

В· вiдкритiсть та доступнiсть;

В· впорядкованiсть;

В· конкурентнiсть.

Цих стандартiв та принципiв необхiдно дотримуватись при любiй прийнятiй формi органiзацii фондового ринку.

Самi термiни тАЬринок цiнних паперiвтАЭ, тАЬфондовий риноктАЭ, тАЬринок капiталутАЭ законодавчо не закрiпленi. Лише пояснення термiну тАЬринок цiнних паперiвтАЭ наведено у Концепцii функцiонування та развитку фондового ринку Украiни, яка схвалена Постановою Верховноi Ради Украiни вiд 22 вересня 1995р.: тАЬРинок цiнних паперiв являi собою багатофукцiональну систему, яка сприяi акумулюванню капiталу для iнвестицiй у виробничу та соцiальну сфери, структурнiй перебудовi економiки, пiдвищенню доброботу громадян за рахунок володiння та вiльного розпорядження цiнними паперами, пiдготовленостi населення до ринкових вiдносинтАЭ.

В Украiнi, як i в iнших краiнах з перехiдною економiкою, оборот цiнних паперiв стаi однiiю з основних галузей фiнансовоi сфери, без якоi даремно сподiватися на нормальне фукцiонування складного механiзму ринковоi економiки. Реформування власностi супроводжуiться структурною перебудовою народного господарства i зумовлюi створення фондового ринку, а це, в свою чергу, сприяi закрiпленню результатiв цього реформування.

Конкретна ефективнiсть фондового ринку i цiнних паперiв залежить вiд забезпечення таких цiлей i розв'язання таких завдань[1]
:

1. Акумуляцiя коштiв населення та пiдприiмств (заощаджень, нагромаджень, тимчасово вiльного капiталу).

2. Концентрацiя коштiв, створення умов для формування великого капiталу, здатного вирiшувати складнi економiчнi завдання.

3. Збiльшення частки капiтальних вкладень у валовому нацiональному продуктi та нацiональному доходi, що сприяi оздоровленню й змiцненню фiнансовоi системи держави i створенню необхiдних резервiв капiталу.

4. Залучення вiтчизняного та iноземного капiталу в економiку Украiни в результатi створення механiзму iнвестування й розширення сфери впливу капiталу на економiчнi процеси.

5. Оптимiзацiя галузевоi, виробничоi та регiональноi структури з допомогою:

а) мiграцii капiталу - вiдтоку з галузей, де i його надлишок, у галузi, де його бракуi;

б) переливання капiталу з малорентабельних галузей i регiонiв у високорентабельнi;

в) вирiвнювання норми прибутку на вкладений капiтал.

6. Баланс попиту i пропонування капiталу, а вiдтак i баланс виробництва та споживання матерiальних цiнностей.

7. Сприяння приватизацii на ii завершальному етапi, формування iнституту власникiв i менеджерiв, здатних найефективнiше розпоряджатися власнiстю акцiонерних товариств.

8. Узгодження майнових державних, iнституцiональних та iндивiдуальних iнтересiв у процесi обiгу цiнних паперiв.

9. Стимулювання виникнення нових господарських iнститутiв, що вiдповiдають новим економiчним вiдносинам.

10. Стабiлiзацiя курсу нацiональноi валюти через стримування iнфляцii, захист iнтересiв населення i пiдприiмств.

11. Створення конкуренцii системi банкiвського кредиту, що забезпечуi полiпшення якостi обслуговування клiiнтiв.

12. Економiя суспiльних витрат обiгу, полiпшення системи взаiморозрахункiв пiдприiмств, зниження iх заборгованостi, розвиток товарообороту.

13. Сприяння реалiзацii науково-технiчних досягнень через створення акцiонерних венчурних фiрм i впровадження iнших заходiв для заохочення використання новоi технологii.

14. Сприяння збiльшенню ефективностi управлiння пiдприiмством, передовсiм акцiонерним.

15. Сприяння розвитковi самоуправлiння, зокрема з допомогою випуску мунiципальних облiгацiй.

16. Створення умов для iнтеграцii у свiтову економiчну систему, завдяки репродукуванню загальноосвiтнiх принципiв i стандартiв функцiонування фондового ринку. Забезпечення участi у процесi iнтернацiоналiзацii свiтового фондового ринку.

Фондовий ринок являi багатогранну своiрiдну економiчну ситему, за допомогою якоi економiка функцiонуi в цiлому. Вiн сприяi акумулюванню капiталу для iнвестицiй у виробничу i невиробничу сфери, структурнiй перебудовi економiки, ii реструктуризацii, позитивнiй динамiцi соцiальноi структури суспiльства та пiдвищенню добробуту кожноi людини шляхом вiльного розпорядження цiнними паперами.

РЖРЖ. Структура ринку цiнних паперiв та механiзм його функцiонування.

Ринок цiнних паперiв - це частина фiнансового ринку (iнша його частина - ринок банкiвських кредитiв). Банк рiдко видаi кредити бiльше нiж на рiк. Випускаючи цiннi папери, можна отримати грошi навiть на декiлька десятилiть (облiгацii) або взагалi у безтермiнове користування (акцii). За цим подiлом фiнансового ринку на двi частини стоiть подiл капiталу на оборотний i основний.

Ринок цiнних паперiв доповнюi систему банкiвського кредиту i взаiмодii з нею. Наприклад, банки надають посередникам ринку цiнних паперiв кредити для пiдписки на цiннi папери нових випускiв, а тi продають банкам великi блоки цiнних паперiв для перепродажу i по iншим причинам. В де-яких iвропейських краiнах основну посередницьку роль на ринку цiнних паперiв вiдiграють найбiльшi комерцiйнi банки.

Завдання ринку цiнних паперiв - забезпечити як найбiльш повний та швидкий перелив заощаджень в iнвестицii (у фiнансовi активи) по цiнi, котра б влаштовувала обидвi сторони. Вирiшення цього завдання базуiться на дiяльностi загальноi структури фондового ринку, що складаiться з трьох пiдструктур:

1) цiнних паперiв, якi i предметом торгiвлi на ринку цiнних паперiв (визначаiться, ЩО САМЕ продаiться й купуiться);

2) учасникiв (субтАЩiктiв) ринку цiнних паперiв (визначаiться, ХТО САМЕ купуi i продаi цiннi папери);

3) процесу (технологii) фондовоi дiяльностi (визначаiться, ЯК САМЕ вiдбуваiться обiг цiнних паперiв).

Виходячи з вищесказаного, можемо сказати, що предметом торгiвлi на ринку цiнних паперiв i цiннi папери. У Законi Украiни тАЬПро цiннi папери i фондову бiржутАЭ дано iх визначення. тАЬЦiннi папери - грошовi документи, що засвiдчують право володiння або вiдносини позики, визначають взаiмовiдносини мiж особою, яка iх випустила, та iх власником i передбачають, як правило, виплату доходу у виглядi дивiдендiв або процентiв, а також можливiсть передачi грошових та iнших прав, що випливають з цих документiв, iншим особамтАЭ[2]
.

Учасниками торгiвлi виступають: емiтент (особа, що здiйснюi випуск цiнних паперiв), що зацiкавлений в мобiлiзацii вiльних коштiв; iнвестор, який маi вiльнi кошти i бажаi вигiдно iх розмiстити; посередник, який забезпечуi обмiн зобовтАЩязань (цiнних паперiв) емiтентiв на грошовi засоби iнвесторiв; держава, яка шляхом прийняття законодавчих актiв та створення вiдповiдних державних органiв визначаi умови правового регулювання дiяльностi фондового ринку з метою пiдтримання його ефективного функцiонування i захисту його учасникiв.

Вся iснуюча система iнститутiв фондового ринку представляi собою iнфраструктуру ринку цiнних паперiв. Вона визначаi основний порядок практичних дiй учасникiв ринку i юридичнi аспекти оформлення операцiй. В даний час на Украiнi створенi i працюють 25 територiальних управлiнь Державноi комiсii по цiнним паперам i фондовому ринку (Комiсii), а також вiддiлення (в Севастополi i Кривому Розi), якi безпосередньо пiдзвiтнi територiальним управлiнням Комiсii.

Розвиток ринку капiталiв передбачаi значну кiлькiсть елементiв iнфраструктури, а саме: фондову бiржу, валютну бiржу, страховi компанii, аудиторськi компанii, брокерськi фiрми, комерцiйнi банки i т.д. Крiм того, значна частина елементiв iнфраструктури ринку капiталiв тiсно повтАЩязана з державою. Це ми можемо побачити з наведеноi нижче схеми.

Закони

Постанови

Правове Стандарти

забезпечення Правила поведiнки на фондовiй бiржi

i кодекс честi фiнансових посередникiв

Фондовий магазин Автоматизованi

системи торгiвлi ЦП

Фондова бiржа

РЖнформацiйно-

Брокерськi контори обчислювальна мережа

Депозитарiй

Спецiальнi Клiринговий банк Органiзацii по розробцi

iнститути програмного забезпечення

(субтАЩiкти)

Фiнансовi РЖнвестицiйнi фонди

посередники РЖнвестицiйнi компанii

Довiрчi товариства

Незалежнi Торговцi цiнними паперами реiстратори Страховi компанii

Комерцiйнi банки

Ринок цiнних

паперiв

Спецiалiзованi

друкарськi видання

РЖнформацiйне Рейтинговi фiрми

забезпечення

Бiржова i позабiржова

iнформацiя

Спецiалiзованi обладнання

виробництва

бланкiв ЦП

Аудит посередницьких

структур ЦП

Пiдготовка спецiалiстiв

Комiся по цiнним паперам

Законодавством Украiни визначено такi види професiйноi дiяльностi на фондовому ринку:

n ведення реiстру власникiв iменних цiнних паперiв - збирання, фiксування, обробка, збереження i надання даних, що забезпечують систему реiстрацii власникiв iменних цiнних паперiв;

n депозитарна дiяльнiсть - надання послуг зi збереження цiнних паперiв i (або) облiку прав власностi на них, а також обслуговування угод щодо цiнних паперiв;

n розрахунково-клiрингова дiяльнiсть, тобто визначення взаiмних зобовтАЩязань щодо угод з цiнними паперами i виконання розрахункiв;

n торгiвля цiнними паперами, тобто виконання громадянсько-правових угод щодо цiнних паперiв;

n дiяльнiсть з органiзацii торгiвлi на фондовому ринку, надання послуг, якi безпосередньо сприяють укладанню угод на бiржовому i позабiржовому ринку цiнних паперiв.

Ринок цiнних паперiв подiляють на первинний та вторинний ринок. Термiн тАЬпервинний риноктАЭ вiдноситься до продажу нових випускiв цiнних паперiв. У результатi продажу акцiй та облiгацiй на первинному ринку емiтент отримуi необхiднi йому фiнансовi засоби, а папери осiдають у руках першочергових покупцiв. Слiдом за цим першочерговий iнвестор маi право перепродати цi папери iншим особам, а тi в свою чергу вiльнi перепродавати iх наступним вкладникам. Слiдуючий перепродаж цiнних паперiв утворюi вторинний ринок, на якому вже не вiдбуваiться акумулювання нових фiнансових засобiв для емiтента, а маi мiсце тiльки перерозподiл ресурсiв серед наступних вкладникiв. Без повноцiнного вторинного ринку не можна говорити про ефективне функцiонування первинного ринку. Створюючи механiзм для термiнового перепродажу цiнних паперiв, вторинний ринок посилюi до них довiру зi сторони вкладникiв, стимулюi iх бажання купувати новi фондовi цiнностi i тим самим сприяi бiльш повному акумулюванню ресурсiв суспiльства в iнтересах виробництва.

При вiдсутностi вторинного ринку або його слабкiй органiзацii наступний перепродаж цiнних паперiв був би неможливий або громiздким, що вiдштовхнуло б iнвесторiв вiд купiвлi усiх або частини цiнних паперiв. В результатi суспiльство залишилось би у програшi, тому що багато хто, особливо новi пiдприiмства та починання, не отримали б необхiдноi пiдтримки.

У структурi вторинного ринку видiляють бiржовий i позабiржовий обiг цiнних паперiв.

Термiн тАЬбiржовий обiгтАЭ означаi купiвлю-продаж цiнних паперiв на бiржi. Позабiржовий обiг - купiвлю-продаж цiнних паперiв поза бiржею посередництвом прямого узгодження умов операцii мiж продавцем i покупцем. На бiржу допускаються не всi компанii, а тiльки тi, що вiдповiдають встановленим на бiржi правилам. Той факт, що цiннi папери якоi-небудь фiрми котируються (продаються та купуються) на бiржi, являiться для неi престижним. Одночасно бiржа слiдкуi за своiм реноме i не допускаi до бiржового обороту папери другорозрядних компанiй.

Кожна бiржа встанавлюi своi вимоги стосовно прийому цiнних паперiв. Тому папери де-яких компанiй можуть котируватися на однiй i не котируватися на iншiй бiржi. У позабiржовому оборотi котируються цiннi папери як правило другорозрядних компанiй; папери де-яких фiрм можуть одночасно обертатися як у бiржовому, так i у позабiржовому оборотi.

Позабiржовий ринок дii на основi телефону, телекса, комптАЩютерноi мережi, обтАЩiднаних у iдиний органiзм проводами звтАЩязку тисячi iнвестицiйних фiрм. Якщо бiржовий ринок доступний тiльки для солiдних корпорацiй, то позабiржовий - практично любiй компанii. Для цього необхiдно тiльки, щоб знайшлась брокерськая фiрма, яка б погодилась би пiдтримувати вторинний ринок по даному виду цiнних паперiв.

1. Економiчний змiст цiнних паперiв та iх види.

Будь-який цiнний папiр характеризуiться трьома такими унiверсальними ознаками:

1) цiнний папiр i безвiдкличним свiдоцтвом емiтента про те, що вiн узяв на себе певнi зобовтАЩязання перед iнвестором. Емiтент не маi права в односторонньому порядку, якщо це не обумовлено в договорi з iнвестором, вiдкликати цiнний папiр, анулювати його, обмiняти, вiдiбрати i здiйснювати iншi дii, на шкоду правам та iнтересам iнвестора.

2) iнвестор не повинен пiдтверджувати будь-якими iншими документами своi права, що випливають iз самого факту володiння цiнним папером.

3) для передачi прав власностi на цiнний папiр достатньо внести iмтАЩя нового власника до реiстру акцiонерiв у реiстратора або депозитарiя.

Конкретна сукупнiсть майнових прав, привiлеi та обмеження визначаються конкретним видом цiнних паперiв.

Будь-який цiнний папiр, як специфiчний iнструмент правового регулювання, носить двоякий характер. У чому це проявляiться? Перш за все цiнний папiр - це iнструмент оформлення яких-небудь вiдносин, в основному зобовтАЩязуючих. Таким чином, завжди можна говорити про права, що пiдтверджуються цiнним папером. Крiм того, цiнний папiр i власнiстю (обтАЩiктом речових прав, а також рiзних договорiв). Звiдси можна говорити про права на цiнний папiр, розумiючи пiд цим право власностi або iнше майнове право.

Будь-який цiнний папiр характеризуiться нерозривним звтАЩязком мiж правами на цiнний папiр та правами з паперу. Це, доречi, проявляiться у класичному визначеннi цiнного паперу, що встановлюi можливiсть здiйснення права з цiнного паперу тiльки у випадку предтАЩявлення оригiнального документу - цiнного паперу. В наш час, у звтАЩязку з розвитком безготiвкових цiнних паперiв можна говорити про де-яку модифiкацiю цього визначення. Однак, той звтАЩязок, який встановлюi можливiсть здiйснення прав з цiнного паперу в залежностi вiд володiння правами на цiнний папiр, повинен iснувати при будь-якiй формi випуску. Це i однiiю з характеристик цiнних паперiв, яка надаi можливiсть вiдрiзнити цей iнструмент вiд майнових прав, що виникають iз договорiв. З цiii точки зору багато так званих сурогатних цiнних паперiв типу купчих на акцii являються пiдтвердженням яких-небудь договiрних вiдносин i не приймають самостiйного, вiдiрваного вiд цих вiдносин значення, тобто будь-який цiнний папiр пiдтверджуi майнове право, проте не будь-яке майнове право пiдтверджуiться цiнним папером.

За ознаками iхньоi економiчноi природи цiннi папери, як правило, пiдроздiляють на пайовi папери, борговi та похiднi фiнансовi iнструменти. Пайовi папери засвiдчують вiдносини спiввласностi або пайовоi участi у формуваннi статутного фонду i розподiленнi прибутку (акцii). Борговi папери опосередковують кредитнi вiдносини (облiгацii, ощаднi сертифiкати, депозитнi сертифiкати, векселi та iн.). Похiднi фiнансовi iнструменти (опцiони, фтАЩючерси, варанти та iн.) - це особливi фондовi цiнностi, якi фiксують промiжнi права партнерiв у процесi укладання угоди. Вони не дають нi права власностi, нi права на отримання доходу, але засвiдчують право на купiвлю або продаж цiнних паперiв рiзних видiв.

Залежно вiд мети iхнього випуску цiннi папери подiляються на фондовi й комерцiйнi. Першi призначено для формування капiталу (акцii, облiгацii), другi - для опосередкування товарних вiдносин (векселi, акредитиви. Як правило, фондовi папери або i безтермiновими, або дiють понад рiк, а комерцiйнi i у своiй бiльшостi короткотермiновими. Усi комерцiйнi папери i борговими. РЗх випускають недержавнi емiтенти i без спецiального забезпечення (застави). У певному розумiннi комерцiйнi папери i кредитними грошима i лише частково служать для iнвестування капiталу. Якщо цiннi папери мають цiльове призначення, то iх можна класифiкувати як папери для iнвестування, кредитування i розрахункiв за постачання та зобовтАЩязання.

Усi цiннi папери можна подiлити на ринковi, котрi можна перепродувати, i неринковi, якi дозволено продавати тiльки один раз: емiтент продаi цiннi папери iнвестору, який у цьому разi i не тiльки першим, а й останнiм покупцем цiнних паперiв такого виду.

Цiннi папери можна не тiльки продавати, а й дарувати або заповiдати.

Важливою ознакою цiнних паперiв i iх задатнiсть до конвертування - вилучення емiтентом з обороту та анулювання цiнних паперiв якогось виду через iхнiй обмiн на цiннi папери iншого виду того самого або iншого емiтента (у разi реорганiзацii першого).

У звтАЩязку з iнтернацiоналiзацiiю фондовоi дiяльностi на мiжнародному ринку пояснюiться наявнiсть мiжнародних цiнних паперiв. До них належать iвроноти, що випускаються корпорацiями на термiн вiд трьох до шести мiсяцiв зi ставкою, яка змiнюiться. Випускаються такоi iврооблiгацii, котрi у виглядi позики можуть розмiщуватися у будь-якiй промислово розвинутiй краiнi.

Цiнний папiр може мати вигляд як документарноi так i бездокументарноi форми, тобто власник може встановлюватись на пiдставi предтАЩявлення сертифiката або на пiдставi запису в системi ведення реiстру власникiв цiнних паперiв.

Наявнiсть електронноi технiки надаi можливiсть робити емiсiю цiнних паперiв без оформлення iх тАЬпаперовоготАЭ (документарного виду). Замiсть цього стали практикуватися iншi документи, передовсiм виписки депозитарiiв, котрi використовуються для доказу прав власникiв цiнних паперiв. Така форма цiнного паперу широко використовуiться в рiзних краiнах.

У нашiй краiнi використання бездокументарного цiнного паперу контролюiться Нацiональним депозитарiiм, що дii на основi Концепцii функцiонування та розвитку фондового ринку Украiни, у якiй сказано: тАЬСистема Нацiонального депозитарiю створюiться з метою:

запровадженя та обслуговування електронного обiгу цiнних паперiв;

нематерiалiзацii або знерухомлення матерiалiзованих цiнних паперiв та подальшого обслуговування обiгу цiнних паперiв у формi записiв на рахунках у системi електронного обiгу цiнних паперiвтАЭ[3]
.

Взагалi iснуi багато видiв цiнних паперiв, випуск та обiг яких фiксуiться у вiдповiдних закодавчих актах в рiзних краiн по-рiзному. Законом Украiни тАЬПро цiннi папери i фондову бiржутАЭ дано право на випуск та обiг таких видiв цiнних паперiв:

В· акцii;

В· облiгацii внутрiшнiх республiканських i мiсцевих позик;

В· облiгацii пiдприiмств;

В· казначейськi зобовтАЩязання республiки;

В· ощаднi сертифiкати;

В· векселi;

В· приватизацiйнi папери[4]
.

Усi цiннi папери, якi обертаються на ринку, можна роздiлити на три групи: акцii, облiгацii i спецiальнi цiннi папери. Що стосуiться iнвестицiй i стабiльностi приливу доходу, найбiльш якiсними вважаються державнi облiгацii, особливо короткотермiновi ощаднi векселi. Потiм йдуть приватнi облiгацii та акцii великих компанiй, що регулярно платять дивiденди. Саме цi види цiнних паперiв ми розглянемо докладнiше.

Акцiя - вид цiнного паперу без встановленого термiну обiгу, що засвiдчуi пайову участь у статутному фондi акцiонерного товариства, пiдтверджуi членство в ньому, право на участь в управлiннi ним, а також на одержання частини прибутку у виглядi дивiденду i на участь у розподiлi майна за лiквiдацii акцiонерного товариства.

Випуск акцiй та iх придбання становлять економiчний iнтерес як для емiтента, так i для iнвестора. Для емiтента випуск акцiй i джерелом капiталу для створення акцiонерного товариства або для його розвитку. Для iнвестора головним iнтересом i одержання доходу, який у цьому разi набираi форми дивiдендiв як частини прибутку акцiонерного товариства.

Акцiя маi вартiсть, тобто цiну. Розрiзняють передовсiм номiнальну вартiсть i ринкову вартiсть. Номiнальна вартiсть вказуiться на лицьовому боцi акцii. Проте продаж i купiвля акцiй вiдбуваiться здебiльшого не за номiнальною, а за ринковою цiною.

Ринкова цiна - це цiна (вартiсть) акцii на кожний даний момент на ринку цiнних паперiв. РЗi рiвень визначаiться попитом i пропозицiiю, тобто угодою мiж продавцем i покупцем. Саме тому ринкову цiну iнколи називають цiною виконання операцii. Ринкова цiна залежить вiд багатьох факторiв, передовсiм вiд попиту i пропозицii акцiй даного акцiонерного товариства. У цьому розумiннi акцiя нiчим не вiдрiзняiться вiд iнших товарiв: що бiльший попит i менша пропозицiя, то вища цiна, i навпаки. В залежностi вiд ознаки класифiкацii iснуi багато рiзновидiв акцiй. Вони представленi у данiй схемi.

Ознаки Види акцiй

класифiкацii

Бiржовi

По емiтенту

Банкiвськi

Корпоративнi

РЖнвестицiйних

компанiй i фондiв

По моменту емiсii Старi

Новi емiсii

Звичайнi

(простi, загальнi)

Конвертованi

По обтАЩiму реалiзацii

прав акцiонера Привiлейованi

Безкоштовнi

Безголосовi

По кiлькостi голосiв Одноголоснi

Плюральнi

По способу РЖменнi

вiдображення

руху На предтАЩявника

До акцii застосовують також такi поняття як тАЬкурсова вартiстьтАЭ i тАЬкурстАЭ. тАЬКурсова вартiстьтАЭ адекватна поняттю тАЬринкова вартiстьтАЭ. Поняттям тАЬкурстАЭ користуються для вираження вiдношення ринковоi цiни до номiналу, тобто як вiдносною величиною, коефiцiiнтом.

РЖз наведеноi вище схеми ми вже зробили висновок про iснування багатьох рiзновидiв акцiй. Ми лише розглянемо найбiльш поширенi види.

Простi або звичайнi (common shares) акцii. Власник такоi акцii, як правило, маi один голос на зборах акцiонерiв. Доход у виглядi дивiденду по простiй акцii виплачуiться в останню чергу, тобто пiсля виплати дивiдендiв по привiлейованим акцiям. Дивiденди, як правило, виплачуються у випадку отримання емiтентом достатньоi кiлькостi чистого прибутку. При лiквiдацii пiдприiмства власник простоi акцii отримуi пропорцiйну частину його власностi в останню чергу, тобто пiсля розрахункiв пiдприiмства з державою, кредиторами, трудовим колективом та власниками привiлейованих акцiй.

Привiлейованi акцii (preferred shares). Власник таких акцiй маi певнi привiлеi у порiвняннi з власником звичайних акцiй того самого емiтента. Сутнiсть привiлеi, як правило, пiдтверджуiться статутними документами емiтента. Найчастiше вона заключаiться в тому, що власник привiлейованоi акцii маi гарантований, встановлений процент дивiденду, яикй не залежить вiд розмiру прибутка товариства. Привiлейованi акцii дають власниковi право на першочергове отримання частини власностi при лiквiдацii товариства та повернення йому номiнальноi вартостi по його вимозi.

РЖменна акцiя (registered share). Вона представляi собою цiнний папiр, на бланку якого вказуiться iмтАЩя його власника. Для iменноi акцii характернi двi такi особливостi: по-перше, iмтАЩя власника обовтАЩязково заноситься до книги реiстрацii, яку веде сам емiтент або за його дорученням особа (установа), що спецiалiзуiться на цьому; по-друге, iменнi акцii, як правило, iснують у документарнiй формi.

Акцiя на предтАЩявника (bearer share) на вiдмiну вiд iменноi може випускатися як в документарнiй так i в електроннiй формi. Коли вона випускаiться на паперовому носiiвi, то на ii бланку не проставляiться iмтАЩя власника. Якщо ж вона випускаiться у виглядi комптАЩютерного запису, то у файлi електронного депозитарiю навпроти прiзвища власника просто вказуiться кiлькiсть акцiй. Дивiденди по акцiям на предтАЩявника можуть виплачуватись особi, що предтАЩявила акцii або вiдповiдний документ депозитарiя про те, що iй належить певна кiлькiсть акцiй, що знаходяться на зберiганнi в депозитарii.

Досить поширений такий вид цiнного паперу як облiгацiя. Вiдповiдно до ст. 10 Закону Украiни тАЬПро цiннi папери i фондову бiржутАЭ облiгацiя - це цiнний папiр, що засвiдчуi внесення ii власником певноi суми коштiв i пiдтверджуi зобовтАЩязання емiтента вiдшкодувати йому номiнальну вартiсть цього цiнного паперу в умовлений термiн з виплатою фiксованого вiдсотка (якщо iнше не передбачено умовами випуску). Облiгацiя являiться стандартизованим борговим свiдоцтвом: в межах облiгацiйноi позики, реалiзованоi конкретним емiтентом, усi випущенi облiгацii не вiдрiзняються по умовах, на яких вони були проданi. Однообразнiсть робить облiгацiю потенцiйним предметом фондовоi торгiвлi. Звiдси розрiзняють номiнальну, викупну й курсову вартiсть облiгацiй. Остання складаiться пiд впливом попиту i пропозицii на фондовому ринку.

На вiдмiну вiд акцiй облiгацii привертають увагу iнвесторiв тим, що забезпечують велику долю збереження заощаджень та стабiльний дохiд. При цьому в жертву приноситься така важлива iнвестицiйна якiсть, як можливiсть швидкого накопичення капiталу, що властиве акцiям. Проте слiд памтАЩятати, що один цiнний папiр не може забезпечувати одночасно максимальну надiйнiсть, дохiд та збiльшення капiталу.

Рiзноманiтнiсть цiнних паперiв iз загальною назвою тАЬоблiгацiятАЭ даi змогу вибрати саме той рiзновид, який найлiпше вiдповiдаi iнтересам i можливостям субтАЩiктiв фондового ринку - держави, iнвестора, емiтента й посередника. Вiд якостi та надiйностi облiгацiй залежатиме не тiльки iх успiшне використання, а й розвиток вторинного ринку цiнних паперiв, на якому домiнують похiднi фiнансовi iнструменти.

Класифiкацiю облiгацiй ми можемо розглянути на данiй схемi.