Роль Нацiонального банку Украiни в обслуговуваннi зовнiшнього боргу

Змiст

Вступ

1. Зовнiшнiй борг Украiни та його структура

2. Роль НБУ в обслуговуваннi зовнiшнього боргу Украiни

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Реформування економiки Украiни, забезпечення ii поступового зростання потребують, насамперед, залучення значного обсягу додаткових ресурсiв. РЗх недостатнiсть спонукаi уряд краiни до пошуку альтернативних джерел, якими виступають зовнiшнi запозичення, а iх ефективне використання вимагаi розробки вiдповiдних державних механiзмiв управлiння ними.

Управлiння державним боргом краiни в умовах глобалiзацii ускладнюiться внаслiдок трансформацii взаiмовiдносин суто позичальника i кредитора у проблему наднацiонального рiвня. Брак внутрiшнiх заощаджень у краiнах-позичальниках i випадки неспроможностi деяких з них обслуговувати власнi зовнiшнi борги значно ускладнюють цю проблему.

У свiтовiй практицi застосовувались рiзнi пiдходи та вiдповiднi програми щодо подолання або зменшення масштабiв негативних явищ, повтАЩязаних з невдалими процедурами управлiння державним боргом.

Бiльшiсть з таких програм i проектiв, зокрема розроблених Н. Брейдi, iншими фахiвцями та мiжнародними фiнансовими органiзацiями, стосувались краiн, у яких уже були значнi обсяги заборгованостi перед зовнiшнiми кредиторами та виникали труднощi щодо iх обслуговування. Цi програми, в основному, мали характер загальних рекомендацiй, не завжди враховували нацiональнi особливостi краiн, були спрямованi на вирiшення тимчасових проблем, що не давало змогу отримати очiкуваний позитивний ефект.

Системи управлiння державним боргом рiзних краiн мають спiльнi недолiки. Насамперед, це вiдсутнiсть довгострокового цiлеспрямованого стратегiчного управлiння державним боргом. Справедливiсть такого твердження доведено практикою зовнiшнього боргування в Украiнi, що супроводжувалась численними кризами заборгованостi та погiршенням загальноi соцiальноi економiчноi ситуацii в краiнi.

Значною мiрою цi негативнi явища зумовленi тим, що зазначена проблема не дiстала належного науково-теоретичного обТСрунтування. Це свiдчить про необхiднiсть глибинного теоретико-методологiчного дослiдження проблем управлiння боргом краiн, визначення його особливостей з огляду на нацiональнi та соцiально-економiчнi умови Украiни, а також обТСрунтування напрямiв стратегiчного управлiння державним зовнiшнiм боргом.

1. Зовнiшнiй борг Украiни та його структура

Основними складовими державного боргу, якi вiдображають сфери розмiщення державних боргових зобов'язань, виступають зовнiшнiй та внутрiшнiй борги. Але, якщо поява внутрiшнього боргу приходиться безпосередньо на час появи державного боргу, то поява категорii "зовнiшнiй борг" приходиться на час, коли держава була не здатна задовольняти власнi потреби за рахунок подальшого збiльшення внутрiшнього боргу внаслiдок обмеженостi внутрiшнiх ресурсiв краiни чи iнших причин.

Однак, в умовах постiйноi iнтернацiоналiзацii економiчного життя, яка проявляiться у зростаннi руху капiталiв мiж краiнами, пiдвищеннi мiжнародних валютно-фiнансових та грошово-кредитних вiдносин, динамiчний розвиток будь-якоi нацiональноi економiки за сучасних умов значною мiрою залежить вiд здатностi використовувати саме зовнiшнi джерела фiнансових ресурсiв, ефективноi участi в роботi мiжнародних ринкiв фiнансiв та капiталiв, активноi iнтеграцii до дiючих структур кредитного сприяння, а залучення фiнансових коштiв зарубiжного походження може вiдiграти стабiлiзуючу роль не лише на ринку валют, а й у монетарнiй сферi [2, с. 22].

Зважаючи на цi та iншi причини, зовнiшня заборгованiсть у сучасних умовах маi суттiвий вплив на економiку будь-якоi краiни, i перш за все, на державнi фiнанси, платiжний баланс, залучення iноземних iнвестицiй. Однак, при неефективному управлiннi зовнiшнiм боргом вiн може стати фактором, що може викликати кризу, стримувати ii подолання i гальмувати початок економiчного зростання. Для вирiшення даноi проблеми необхiдно застосувати комплексний пiдхiд, який потребуi використання свiтового досвiду, а також вдатися до пошуку нетрадицiйних засобiв i пiдходiв. Перш за все, до проведення певного дослiдження, розробки та впровадження вiдповiдних заходiв необхiдно визначитись з базовими поняттями та категорiями. Поняття державного зовнiшнього боргу, його структури, процесу управлiння та регулювання, як i безпосередньо доцiльностi здiйснення державних запозичень, залежно вiд рiзноманiтних обставин можуть суттiво вiдрiзнятись одне вiд одного, що вимагаi ще на пiдготовчому етапi певноi уваги, деталiзацii i конкретизацii.

Державний зовнiшнiй борг i складовою частиною економiчноi системи, справляючи пряму та опосередковану дii на багато з ii елементiв, зокрема, на державний бюджет, грошово-кредитну i валютнi системи, рiвень iнфляцii, внутрiшнi i зовнiшнi заощадження, iноземнi iнвестицii тощо. Таким чином, зовнiшнiй борг впливаi на економiку краiни в цiлому, а можливостi його ефективного використання в бiльшостi визначаються загальним рiвнем розвитку економiки i зачiпають практично всi елементи економiчноi системи [6, с. 70].

Пiсля набуття незалежностi вперше Украiна звернулася до зовнiшнiх запозичень лише в 1992 роцi. Утворення зовнiшнього боргу незалежноi Украiни розпочалося з кредитiв пiдприiмствам пiд гарантii Уряду, якi на 01.01.1993 складали 100% всiii зовнiшньоi заборгованостi краiни. Державнi гарантii надавалися за кредитами мiжнародних фiнансових органiзацiй та за експортними кредитними лiнiями, вiдкритими урядами iноземних держав вiдповiдно до мiждержавних та мiжурядових угод, за якими найбiльшими кредиторами украiнських пiдприiмств виступали США та ФРН. Але надання кредитiв носило безсистемний характер i лише для 49% з них передбачалося, що вiдповiдальнiсть за iх погашення будуть нести самi кредитори, вiдповiдальнiсть за погашення iнших кредитiв з самого початку покладалася на Державний бюджет.

Державний зовнiшнiй борг Украiни з 1992 року поступово зростав. Це обумовлювалося цiлим рядом факторiв, серед яких треба окремо видiлити дефiцитнiсть державного бюджету та платiжного балансу, неефективне використання залучених кредитiв та вiдсутнiсть належного контролю за цим процесом, висока залежнiсть вiд iмпорту енергоносiiв, несприятливий iнвестицiйний клiмат. Найбiльшою мiрою формування боргу було пов'язано з бюджетними дефiцитами, якi тривалий час мали мiсце, що призводило до проблем з обслуговуванням боргу. Обсяг зовнiшнього боргу Украiни протягом усього перiоду, з часу отримання перших кредитiв включно до 2007 року, постiйно зростав, причому, найбiльший прирiст вiдбувся в 1993 та 1995 роках. У 2007 роцi спостерiгаiться падiння обсягу зовнiшньоi заборгованостi, але така ситуацiя була тимчасовою i не свiдчить про настання тривалоi тенденцii зменшення зовнiшнього боргу. Зокрема, у 2004-2007 роках обсяг зовнiшнього боргу знову почав зростати, в тому числi, i за рахунок отримання нових кредитiв та розмiщення на зовнiшнiх фiнансових ринках державних боргових зобов'язань (табл. 1.1) [1, с. 20].

Таблиця 1.1

Державний прямий та гарантований борг Украiни за станом на 31.12.2007 р.

	дол. США	грн.	%
Загальна сума державного прямого та гарантованого боргу	14 541 199,79	77 526 406,70	100,00
Прямий борг	12 404 302,07	66 133 536,50	85,30
внутрiшнiй борг	3 849 532,44	20 523 782,16	26,47
зовнiшнiй борг	8 554 769,63	45 609 754,34	58,83
1. Заборгованiсть за позиками, наданими мiжн. органiз-ми екон. розвитку	2 527 156,85	13 473 536,74	17,38
РДвропейське Спiвтовариство	289 907,18	1 545 640,14	1,99
РДБРР	24 282,18	129 460,43	0,17
Свiтовий Банк	2 212 967,49	11 798 436,17	15,22
2. Заборгованiсть за позиками, наданими закордонними органами управлiння	2 886 045,82	15 386 953,31	19,85
РЖталiя	92 233,11	491 740,85	0,63
Нiмеччина	420 860,96	2 243 820,23	2,89
Росiя	1 681 105,86	8 962 815,89	11,56
США	248 205,87	1 323 309,59	1,71
Туркменистан	246 499,99	1 314 214,67	1,70
Францiя	34 782,43	185 442,52	0,24
Японiя	162 357,60	865 609,56	1,12
3. Заборгованiсть за позиками, наданими iноземними комерцiйними банками	2 479,22	13 217,99	0,02
Bankers Trust Luxembourg S.A.	873,56	4 657,40	0,01
Chase Manhattan Bank Luxembourg S.A.	63,89	340,64	0,00
E.M.Sovereign РЖnvestments B.V.	263,95	1 407,25	0,00
Баварський об'iднаний банк	1 277,82	6 812,70	0,01
4. Заборгованiсть, не вiднесена до iнших категорiй	3 139 087,74	16 736 046,30	21,59
ОЗДП 1995 року	150 405,00	801 884,26	1,03
ОЗДП 2001 року	1 988 682,74	10 602 662,04	13,68
ОЗДП 2005 року	1 000 000,00	5 331 500,00	6,88
Гарантований борг	2 136 897,72	11 392 870,20	14,70
Внутрiшнiй борг	181,24	966,25	0,00
Зовнiшнiй борг	2 136 716,48	11 391 903,95	14,69
1. Заборгованiсть за позиками, наданими мiжн. органiз-ми екон. розвитку	2 070 784,78	11 040 389,08	14,24
РДБРР	183 524,35	978 460,09	1,26
МВФ	1 829 274,05	9 752 774,61	12,58
Свiтовий Банк	57 986,38	309 154,38	0,40
2. Заборгованiсть за позиками, наданими закордонними органами управлiння	29 075,88	155 018,06	0,20
Нiмеччина	29 075,88	155 018,06	0,20
3. Заборгованiсть за позиками, наданими iноземними комерцiйними банками	36 855,82	196 496,81	0,25
Баварський об'iднаний банк	36 855,82	196 496,81	0,25

Але курс нацiональноi валюти за цей же перiод знецiнився бiльше нiж у 3 рази, що i стало другою головною причиною зростання розмiру зовнiшнього боргу у гривневому еквiвалентi та вiдношення зовнiшнiй борг до ВВП. Саме пiкове зростання (девальвацiя) курсу нацiональноi валюти у 2001 та 2002 роках зумовили значне зростання гривневого еквiваленту зовнiшнього боргу та його частки у ВВП краiни. Слiд також зазначити, що темпи приросту зовнiшнього боргу Украiни i одними з найбiльших серед краiн колишнього СРСР.

2. Роль НБУ в обслуговуваннi зовнiшнього боргу Украiни

Нацiональний банк як фiнансовий агент уряду посiдаi основне мiсце на ринку державних облiгацiй, оскiльки здiйснюi iх розмiщення, депозитарне та розрахункове обслуговування обiгу i погашення цiнних паперiв уряду, а також нагляд за дiяльнiстю учасникiв ринку. Окрiм того, НБУ використовуi ОВДП як iнструмент регулювання грошового ринку.

До основних методiв фiнансування внутрiшнього державного боргу за участю центрального банку слiд вiднести:

здiйснення емiсii грошей;

надання прямих кредитiв центрального банку уряду;

залучення внутрiшнiх позик.

Найпростiшим методом фiнансування державного боргу i емiсiя грошей центрального банку, внаслiдок якоi збiльшуiться обсяг доходiв бюджету за рахунок рiзницi мiж номiнальною вартiстю грошей та фактичними затратами на iх виготовлення (сеньйораж). Недолiком цього методу i посилення iнфляцii та знецiнення грошей внаслiдок зростання кiлькостi засобiв платежу в обiгу, незабезпечених реальними активами.

Надання прямих кредитiв центральним банком уряду i досить простим способом покриття дефiциту державного бюджету. За своiю суттю надання прямих кредитiв не вiдрiзняiться вiд емiсii грошей i використання цього методу в розвинутих краiнах або заборонене взагалi, або здiйснюiться в межах чiтко визначених параметрiв (наприклад, для кредитування тимчасового ВлсезонногоВ» розриву мiж видатками та надходженнями бюджету). Широкого поширення надання прямих кредитiв уряду для покриття дефiциту державного бюджету набуло в краiнах, що розвиваються [4, с. 43].

Активне застосування цих двох методiв не i доцiльним, особливо при значнiй питомiй вазi зовнiшнього державного боргу, оскiльки сплачувати його слiд у iноземнiй валютi.

Важливим джерелом покриття дефiциту державного бюджету i внутрiшнi державнi позики, що мобiлiзуються шляхом акумулювання тимчасово вiльних грошових коштiв юридичних та фiзичних осiб (банкiв, фiнансових компанiй, пiдприiмств, населення) на певний термiн на умовах виплати доходу й оформлюються борговими зобов'язаннями держави у безготiвковiй чи готiвковiй формi. Важливе значення при цьому маi вид джерела фiнансових коштiв тАФ чи цiннi папери уряду розмiщуються серед приватних суб'iктiв, чи iх купуi центральний банк.

При первинному розмiщеннi державних цiнних паперiв у центральному банку останнiй випускаi в обiг додатковий обсяг незабезпечених засобiв платежу, що призводить до iнфляцii. Така операцiя центрального банку i лише прихованою емiсiiю i маi тi ж негативнi наслiдки, що й попереднi методи.

Зовнiшнiй державний борг складаiться iз заборгованостi за кредитами (позиками) держави, залученими з iноземних джерел. Залежно вiд того, чи держава виступаi позичальником чи гарантом погашення цих кредитiв (позик) iншими позичальниками, зовнiшнiй державний борг подiляiться на:

прямий зовнiшнiй державний борг тАФ формуiться через залучення iноземних кредитiв, безпосереднiм позичальником яких i держава, та випуск державних цiнних паперiв у виглядi зовнiшнiх державних позик;

умовний зовнiшнiй державний борг тАФ формуiться за рахунок iноземних кредитiв, залучених iншими позичальниками пiд державнi гарантii.

Зростання державного боргу i його обслуговування повинно супроводжуватися виробленням ефективноi стратегii управлiння державним боргом. До найважливiших заходiв у цiй сферi вiдносять: вироблення стратегii державного запозичення, обслуговування накопиченого державного боргу, аналiз та прогнозування-обсягiв боргу, оцiнка впливу державних запозичень на макроекономiчну ситуацiю в краiнi (особливо щодо зовнiшнього державного боргу). Управлiння зовнiшнiм державним боргом та його обслуговування здiйснюi Мiнiстерство фiнансiв Украiни, у складi якого сформовано Головне управлiння обслуговування зовнiшнього державного боргу Украiни [3, с. 18].

Нацiональний банк як Влбанкiр урядуВ» виступаi у ролi обслуговуючого банку, в якому зберiгаються кошти державного бюджету, i виконуi функцii платiжного агента уряду. НБУ виконуi операцii щодо обслуговування зовнiшнього державного боргу з метою задоволення поточних потреб уряду в iноземнiй валютi для виконання зовнiшнiх фiнансових зобов'язань. Окрiм того, Нацiональний банк здiйснюi монiторинг стану загальноi зовнiшньоi довгостроковоi заборгованостi краiни i контролюi дотримання лiмiту державного зовнiшнього боргу Украiни, який за поданням Кабiнету Мiнiстрiв затверджуiться Верховною Радою Украiни.

Мета управлiння зовнiшнiм боргом полягаi у забезпеченнi за рахунок зовнiшнiх позик економiчного розвитку краiни й уникненнi при цьому макроекономiчних труднощiв i проблем платiжного балансу в майбутньому. У свiтовiй практицi оцiнка рiвня зовнiшньоi заборгованостi краiни здiйснюiться з погляду економiчного розвитку держави у зiставленнi з основними макроекономiчними показниками.

Якщо державний борг зростаi швидше, нiж зростаi ВВП, то обслуговування державного боргу фактично здiйснюiться за рахунок зниження життiвого рiвня населення. Якщо ж державний борг зростаi в умовах падiння ВВП, то наслiдки для краiни-боржника будуть бiльш негативними. Накопичення ж боргiв з року в рiк може спричинити до поступового сповзання краiни в боргову кабалу i призвести до втрати краiною полiтичних позицiй у свiтовому спiвтовариствi.

Важливий напрямок управлiння державним боргом - це проведення погашення одержаних коштiв.

У свiтовiй практицi використовуються декiлька способiв погашення державного боргу:

1. Проведення передбачених умовами позик виплат основного боргу в установленi строки.

2. Здiйснення рефiнансування позик.

3. Викуп боргу, або обмiн боргових зобов'язань на iншi активи, якi знаходяться в державнiй власностi.

4. Списання боргу повнiстю, або частково, яке проводиться за iнiцiативою боржника та за рiшенням кредиторiв.

5. Анулювання (повна вiдмова)вiд виплати боргу.

Рефiнансування державного боргу тАФ це погашення боргу за рахунок коштiв, мобiлiзованих шляхом емiсii i розмiщення нових боргових цiнних паперiв або проведення реструктуризацii позик. Кожний з названих способiв рефiнансування боргу маi позитивнi i негативнi сторони. Залучення коштiв в процесi розмiщення нових боргових цiнних паперiв держави i бiльш сприятливим для кредиторiв. Адже в такому разi умови i строки погашення боргу не зменшуються [5, с. 102].

Разом з тим, такi операцii i бiльш затратними для держави. Негативом в використаннi цього способу i i те, що вiдбуваiться накопичення боргу. В умовах здiйснення незваженоi полiтики управлiння боргом така тактика може привести до так званоi перевернутоi пiрамiди, коли поточнi борги погашаються за рахунок нових наростаючих емiсiй. В кiнцi-кiнцiв цей спосiб може обернутися тим, що фiнансування боргу стаi нерацiональним i навiть збитковим (в порiвняннi з iншими способами) для держави.

Реструктуризацiя боргу - це угода про прийняття нового плану погашення боргу. Реструктуризацiя може проводитися рiзними способами:

1) пролонгацii боргу;

2) прийняття новоi угоди, що передбачаi змiну умов погашення боргу;

3) введення тимчасового мораторiю на виплату процентiв або частини основного боргу;

4) проведення конверсii боргу.

Конверсiя позик - це обмiн поточних державних позик на новi зобов'язання. При цьому проводиться змiна первiсних умов позики: строкiв погашення, ставок процентiв, способiв виплати доходiв та iн. Конверсiя може бути добровiльною, обов'язковою i примусовою.

В разi прийняття примусового варiанту конверсiя проводиться тiльки в рамках установленого перiоду. Використовуються також такi методи рефiнансування, пов'язанi з конверсiiю, як консолiдацiя позик (переведення короткострокових зобов'язань в довгостроковi) та унiфiкацiя позик (замiна або об'iднання декiлькох зобов'язань в одну позику).

При проведенi конверсii державнi органи управлiння, як правило, намагаються перенести строки погашення позик на бiльш вiддаленi перiоди. Це досягаiться, наприклад, шляхом замiни старих боргових цiнних паперiв новими.

Такi операцii i менш затратними з боку органiзацii iх проведення порiвняно з емiсiiю i розмiщенням нових, не пов'язаних позик та вони i бiльш складними за виконанням. Адже проведення конверсii позик потребуi одержання згоди всiх або бiльшостi кредиторiв держави [3, с. 19].

За 2007 рiк загальний зовнiшнiй (державний та приватний) довгостроковий борг Украiни збiльшився на 0,7 млрд. дол. США, або на 5,8%, i на кiнець року становив 12,8 млрд. дол. США (30,9% до ВВП).

На обсяг та структуру зовнiшнього боргу у 2007 роцi вплинуло:

зменшення державного боргу Украiни перед Урядом Росiйськоi Федерацii на 5% в результатi проведення залiку взаiмноi заборгованостi на суму 97,8 млн. дол. США;

зменшення в 1,6 разу порiвняно з попереднiм роком обсягiв iноземних кредитiв, залучених державою або пiд державнi гарантii;

зменшення суми зобов'язань перед МВФ;

додатковий випуск облiгацiй зовнiшньоi державноi позики, деномiнованих у доларах США.

У структурi зовнiшнього довгострокового боргу 80% вiд загального обсягу становив державний борг, обсяг якого порiвняно з попереднiм роком залишився незмiнним i становив 10,2 млрд. дол. США. Частка приватного довгострокового боргу зросла за рiк на 4 процентних пункти, а його обсяг за цей перiод збiльшився на 30% i кiнець року становив 2,58 млрд. дол. США.

У структурi зовнiшнього державного довгострокового боргу в розрiзi кредиторiв основну частку становила заборгованiсть: - за позичками РДС та мiжнародних фiнансових органiзацiй (МВФ, СБ, РДБРР) тАФ 45,1% вiд державного зовнiшнього довгострокового боргу Украiни (4,6 млрд. дол. США);

перед приватними кредиторами за облiгацiями зовнiшнiх державних позик 1995 та 2000 рокiв тАФ 25,5% (2,6 млрд. дол. США);

перед Урядом Росiйськоi Федерацii тАФ 17,7% (1,8 млрд. дол. США) та Туркменистану - 2,9% (0,3 млрд. дол. США);

за кредитами краiн тАФ свiтових донорiв (Нiмеччина, США i Японiя разом) тАФ 8,8% (0,9 млрд. дол. США).

Упродовж 2007 року обсяг залучених в Украiну довгострокових кредитiв становив 2,3 млрд. дол. США, у тому числi 1,8 млрд. дол. США (78% вiд загального обсягу одержаних довгострокових кредитних коштiв) тАФ приватними позичальниками. За цей же перiод погашено кредитiв на суму 2,2 млрд. дол. США, у тому числi за зовнiшнiм державним боргом тАФ на суму 0,9 млрд. дол. США. Сальдо за операцiями з одержання та погашення зовнiшнього довгострокового боргу в 2007 роцi було позитивним i становило 0,1 млрд. дол. США (торiк тАФ 0,57 млрд. дол. США).

У 2007 роцi Нацiональним банком Украiни зареiстровано 1245 кредитних проектiв на одержання приватними позичальниками тАФ резидентами Украiни кредитiв в iноземнiй валютi вiд нерезидентiв на загальну суму 4,3 млрд. дол. США, з яких частка кредитних проектiв, що фiнансувалися на довгостроковiй основi, становила 72% (3,1 млрд. дол. США). Процентна ставка за бiльшiстю кредитiв не перевищувала 10% рiчних.

У структурi зовнiшньоi заборгованостi за позичальниками частка приватних позичальникiв тАФ небанкiвських установ тАФ становила 82% (3,2 млрд. дол. США). Решту (18%) становила частка приватного негарантованого боргу банкiвських установ Украiни, при цьому бiля 3% вiд суми приватного боргу припадало на субординований борг за iноземними кредитами, що залучалися банками Украiни з метою збiльшення розмiру iх капiталу.

Висновки

Нестача внутрiшнiх джерел ресурсiв та iнвестицiй спонукають уряд краiни до пошуку альтернативних джерел, якими виступають запозичення, що здiйснюються на зовнiшнiх боргових ринках. Таким чином, краiна маi змогу використовувати додатковi можливостi для покращання економiчноi ситуацii, макроекономiчних показникiв ii розвитку, стану платiжного балансу, пiдвищення рiвня споживання тощо. При цьому зовнiшнi запозичення не вiдокремленi вiд загальноекономiчних процесiв краiни-позичальника, завдання щодо управлiння ними покладаiться на вiдповiднi державнi органи, а наслiдки залучення коштiв для краiни безпосередньо залежать вiд ефективностi використовуваних механiзмiв державного управлiння.

РЖснують закономiрностi, за якими до зовнiшнiх запозичень звертаються уряди краiн незалежно вiд рiвня розвитку iх економiки. РД необхiднiсть створення адекватних механiзмiв управлiння, передусiм розробки стратегii боргування, що являi собою багатоплановий процес, який i невiдтАЩiмною складовою фiнансовоi полiтики уряду, спрямований на довгострокову перспективу, ключовi, визначальнi для держави цiлi, вiд досягнення яких залежить ii соцiально-економiчний прогрес.

Основними принципами стратегiчного управлiння державним зовнiшнiм боргом i: стратегiя управлiння державним боргом маi бути зорiiнтована на структурне реформування економiки виходячи з нацiональних iнтересiв держави та ii фiнансовоi безпеки; управлiння маi бути довгостроковим, стратегiчним, спрямовуватися на збiльшення термiну погашення заборгованостi й скорочення витрат на обслуговування боргу, контроль за утворенням рiвномiрного графiка обслуговування боргу; необхiдно диверсифiкувати джерела залучення коштiв в економiку Украiни з подальшим перемiщенням акценту в бiк залучення iнвестицiйних ресурсiв, посилити увагу до управлiння кредитним рейтингом краiни, активнiше використовувати можливостi внутрiшнього ринку; кошти, що залученi iз зовнiшнiх фiнансових джерел, слiд вкладати у найбiльш ефективнi програми i розглядати iх використання з погляду економiчноi доцiльностi.

РЖнтеграцiю Украiни у свiтове та iвропейське економiчне господарство слiд розглядати як важливу умову подолання кризового стану економiки краiни, бiльш вiльного доступу до свiтових фiнансових ринкiв, позитивного вирiшення питання щодо державного зовнiшнього боргу, створення бiльш сприятливих умов для участi Украiни в процесi економiчноi iнтернацiоналiзацii, руху кредитних ресурсiв та потокiв капiталiв. Саме тому цей напрям залишаiться актуальним i потребуi подальшого дослiдження.

Вiтчизняна полiтика управлiння державним боргом маi будуватися на принципах рацiонального запозичення, ефективного використання позик i безумовного (своiчасного та повного) виконання зобовтАЩязань. При цьому подальший розвиток державних запозичень в Украiнi визначатиметься характером i результатами вирiшення таких завдань. Перше тАУ спрямування державних iнвестицiй на здiйснення структурноi та iнновацiйноi перебудови економiки. Друге тАУ забезпечення прозорих процедур використання державних позик через трансмiсiйний механiзм програмного урядового кредитування, опосередкованого спецiалiзованою фiнансовою установою тАУ Банком розвитку. Третi тАУ перебудова системи державних гарантiй для iх розповсюдження (на конкурснiй основi) на цiннi папери пiдприiмств та органiзацiй, що здiйснюють свою дiяльнiсть у прiоритетних сферах соцiально-економiчного розвитку.

Список використаних джерел

1. Вахненко Т. Концептуальнi засади управлiння зовнiшнiм нацiональним боргом Украiни// Полiтичний економiчний журнал Украiни. тАУ 2007. тАУ №1 С.14-24.

2. Вахненко Т. Теоретичнi засади формування зовнiшнього нацiонального боргу. // Вiсник Нацiонального банку Украiни.- 2006.- № 9.- C.16-25.

3. Горобець О.Г. Державний борг Украiни та його вплив на розподiл валового внутрiшнього продукту // Актуальнi проблеми економiки.- 2005.- № 3.- C.17-24.

4. Губарiв О.О. Макроекономiка. тАФ Х.: ВД "РЖНЖЕК", 2004. тАФ 178 с.

5. Дудченко В.Ю. Нацiональний банк Украiни в системi управлiння внутрiшнiм державним боргом // Проблеми i перспективи розвитку банкiвськоi системи Украiни: Зб. тез доповiдей VII Всеукраiнськоi науково-практичноi конференцii (25-26 листопада 2004 р.): Збiрник: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2004.- 132 c.

6. Заверуха РЖ.Б. Державний борг Украiни: проблеми правового регулювання. тАФ Л.: Видавничий центр ЛНУ iм. РЖ.Франка, 2006. тАФ 309 с.

Вместе с этим смотрят:

РЖнвестицiйна дiяльнiсть комерцiйного банку та ii вплив на його фiнансовий стан

РЖнвестицiйна полiтика банкiв в Украiнi

РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни

РЖнструменти пiдтримки платоспроможностi та лiквiдностi комерцiйного банку (на прикладi АКБ "Приватбанк")

РЖпотечне кредитування як механiзм залучення фiнансових ресурсiв для пiдприiмницькоi дiяльностi