Страховий ринок

СТРАХОВИЙ РИНОК

Загальна характеристика становлення i розвитку страхового ринку Украiни

Страховий ринок - це сфера економiчних вiдносин, у процесi яких формуються попит i пропозицiя на страховi послуги i здiйснюiться акт iх купiвлi-продажу. У деяких публiкацiях наводиться ширше поняття страхового ринку. РЖнодi ним охоплюють усi форми надання страхового захисту. РЖз цим погодитися не можна. Адже при вiдшкодуваннi збиткiв за рахунок централiзованих фондiв вiдносини купiвлi-продажу вiдсутнi. Немаi iх i в разi формування та використання з цiiю метою коштiв iз фондiв самострахування.

РЖснуi також думка, що пiд страховим ринком слiд розумiти сукупнiсть його суб'iктiв (страхувальникiв, страховикiв та посередникiв) i страхових послуг, що i предметом купiвлi-продажу. Можливо, з теоретичного погляду таке визначення не i досить коректним, проте воно також дiстало визнання, особливо серед практикiв.

Поняття "страховий ринок" у пострадянськiй економiцi склалося на початку 90-х рокiв. Саме на цей перiод припадаi створення поряд з Держстрахом перших альтернативних страхових органiзацiй.

Зародження i розвиток страхового ринку Украiни - процес, що маi багато спiльного з аналогiчними процесами в iнших постсоцiалiс-тичних краiнах. Проте водночас нашiй краiнi притаманнi деякi специфiчнi риси.

Пiсля законодавчого введення деяких елементiв ринковоi економiки в колишньому Радянському Союзi (особливо з появою Закону "Про кооперацiю" (1988 року) почали створюватися першi страховi кооперативи. РЗх частка в загальних обсягах страхування була незначною - не бiльш як 1%. Проте iснування кооперативiв протягом 1988 - 1989 рокiв мало велике значення щодо набуття першого досвiду роботи в ринкових умовах, пiдвищення квалiфiкацii кадрiв, взяття пiд страховий захист "нетрадицiйних" для Держстраху ризикiв, зокрема вантажiв, вiдповiдальностi за невиконання угод третiми особами тощо. З самого початку зародження страхового ринку альтернативнi страховики бiльшою мiрою звернули увагу на змiст страхових продуктiв (послуг), що пропонуються в Захiдних краiнах. Завдяки цьому в Украiнi почав зростати асортимент страхових послуг, виник iнститут перестрахування.

Коли в 1990 роцi рамки законодавства в напрямку розвитку ринкових вiдносин були розширенi, почали створюватися першi комерцiйнi страховi компанii. Можна виокремити чотири основнi чинники, якi сприяли розвитку на ринку повноцiнних суб'iктiв страхування.

Чинник 1-й - створення вiдносно великих страхових органiзацiй союзного значення з широкою мережею периферiйних фiлiй, у тому числi й в Украiнi, що згодом перетворилися на самостiйних юридичних осiб. Так виникли теперiшнi компанii АСКА, "Славiя" та iншi страховики. Нинi зв'язки з московськими холдингами лишаються здебiльшого у сферi перестрахування, хоча з кожним роком таких зв'язкiв стаi дедалi меньше.

Чинник 2-й - створення комерцiйних страхогих органiзацiй на базi розмiщених в Украiнi установ системи колишнього Держстраху СРСР i iндержстраху СРСР. Цей процес вiдбувався поступово i певною мiрою опосередковано.

Оскiльки до кiнця 1993 p. Держстрах запишався повнiстю державною органiзацiiю, то в умовах слабкого розвитку на тон час ринкового законодавства вiн був iстотно обмежений у можливостях пiдписання вигiдних страхових угод, отримання доходiв вiд iнвестицiйноi дiяльностi, упровадження ефективних форм мотивацii працi тощо. Система ще тривалий час пропонувала пiдприiмствам i населенню "застарiлi" шаблоннi страховi продукти доринкового перiоду. На державного страховика було покладено здiйснення обов'язкового страхування, яке з бiльшостi видiв було збитковим. Великоi шкоди завдали iмiджу Держстраху гiперiнфляцiя i неможливiсть з багатьох (здебiльшого не залежних вiд страховика) причин своiчасноi компенсацii i виплат громадянам за попереднiми договорами змiшаного страхування життя, укладеними ще за радянських часiв.

Усе це зумовило тенденцiю переходу квалiфiкованих працiвникiв до iнших компанiй, створення держстрахiвськими працiвниками страховикiв-супутникiв, якi певною мiрою залучалися до страхування "вигiдних" ризикiв, запровадження тих видiв страхування, яким не надавалося належноi уваги в Держстраху. Навiть i тодi, коли в ! 992 - 1993 pp. загальне законодавство поставило Держстрах (на той час уже Нацiональна акцiонерна страхова компанiя "Оранта") в однаковi умови з iншими компанiями, страховi компанii-супутники не зникли, а, здобувши досвiд, працювали й далi (щоправда, поступово втрачаючи зв'язки зi своiю "базою"). Зауважимо, що зазначений процес не набрав форми спецiальноi полiтики з боку Держстраху, а здебiльшого здiйснювався на мiсцях працiвниками регiональних установ.

Що ж до iндержстраху, то вiн ще до розпаду СРСР перетворився на холдинг з великими правами своiх фiлiй, у тому числi й в Украiнi. Тому створення протягом 1991 - 1992 pp. самостiйних страховикiв на базi цих фiлiй не потребувало великоi роботи.

Чинник 3-й - створення страхових компанiй комерцiйними, торговельними, банкiвськими та iншими пiдприiмницькими структурами.

Першi роки самостiйностi украiнськоi держави характеризувалися заснуванням багатьох банкiв, торговельних корпорацiй, iнвестицiйних компанiй, iнших комерцiйних структур. Цi суб'iкти, розвиваючи свiй бiзнес, доходили висновку про необхiднiсть здiйснення страхування. Оскiльки на страховому ринку ще не було великих надiйних компанiй, то структури в iнших галузях бiзнесу почали засновувати своiх страховикiв з метою власного обслуговування. Надалi страховi компанii такого типу почали працювати унiверсальнiше, i не тiльки в межах потреб своiх засновникiв.

Чинник 4-й - створення "кепчивних" страховикiв при галузях, пiдгалузях, сферах виробництва.

З розвитком ринкових вiдносин у рiзних сферах виробництва постала потреба у створеннi обслуговуючоi, комерцiйноi iнфраструктури. Тому поряд з виникненням банкiв, торговельних посередникiв, зовнiшньоекономiчних фiрм почали засновуватись i страховi компанii, якi на перших порах брали на себе внутрiшньогалузевi ризики. Характерною особливiстю таких компанiй був великий вплив на iхню роботу мiнiстерств, вiдомств, державних корпорацiй тощо.

Окрiм цих головних чинникiв на процес масового виникнення страхових компанiй у 1990 - 1993 pp. впливали (щоправда, набагато менше) такi чинники:

а) iнiцiатива науковцiв, фахiвцiв, якi запозичували досвiд роботи страхового ринку в розвинених краiнах;

б) засновницька робота профспiлок, громадських органiзацiй;

в) участь зарубiжних iнвесторiв (такi компанii були, як правило, невеликi i створювалися здебiльшого з метою розвiдки ринку, але пiсля встановлення 20 %-воi межi участi нерезидентiв у статутному фондi страховика майже всi вони припинили iснування).

Не можна обминути й такий чинник, як створення страхових компанiй з метою суто трастовоi дiяльностi - "гри на iнфляцii". Хоча зазначених компанiй було не бiльш як 3 - 5 вiдсоткiв ринку, вони у свiй час завдали великоi шкоди багатьом своiм клiiнтам, не повернувши iм належних коштiв i пiдiрвавши цим довiру громадян до страхових компанiй.

Отже, перiод 1990 - 1993 pp. характеризувався бурхливим зростанням кiлькостi страхових компанiй в умовах невпорядкованого законодавства.

Пiсля виходу в травнi 1993 року Декрету Кабiнету мiнiстрiв Украiни "Про страхування" (далi - Декрет) та створення восени 1993 року Комiтету у справах нагляду за страховою дiяльнiстю почався новий етап розвитку страхового ринку Украiни.

Було зареiстровано страховi компанii i видано лiцензii. Страхову дiяльнiсть визначено як виключний вид дiяльностi. При цьому здiйснювати страхову дiяльнiсть стало можливим лише за тими видами, якi вказанi в лiцензii. Була запроваджена обов'язкова звiтнiсть страховикiв за результатами року. Установлено певну залежнiсть мiж обсягами максимального зобов'язання i розмiрами страхових резервiв.

Дiяльнiсть страхового ринку в умовах, визначених Декретом, v перiод 1994 - 1995 pp. можна схарактеризувати так.

o По-перше, це поглиблення спецiалiзацii роботи страховикiв. Законодавчi обмеження за Декретом, а також лiцензiйнi та реiстрацiйнi обмеження зумовили те, що страховики почали спецiалiзуватися на певних видах ризикiв, у певних галузях та сферах виробництва.

o По-друге, це розширення сфери страхування, поява i розвиток нових його видiв. Саме в цей перiод значного поширення набуваi страхування вантажiв, особисте страхування вiд нещасних випадкiв. Почалося впровадження страхування цивiльноi вiдповiдальностi власникiв транспортних засобiв, вiдповiдальностi за виробничими ризиками. Було зроблено першi кроки в медичному страхуваннi. Водночас високий рiвень iнфляцii зумовлював значне поширення так званого змiшаного страхування життя з урахуванням iнфляцii. Але оскiльки цей вид страхування не мав достатньоi законодавчоi i методологiчноi бази, то теля зупинення гiперiнфляцii в 1995 роцi численнi страховi компа^ нii збанкрутували i багато вкладникiв не отримали належних виплат.

o По-третi, законодавче регулювання страховоi дiяльностi значною мiрою посилило фiнансову дисциплiну страховикiв. Було запроваджено облiк резервiв, розроблено категорii активiв, у межах яких цi резерви розмiщувалися страховиками, упорядковано взаiмовiдносини страховика з його фiлiями та представництвами, встановлено необхiднi форми спецiальноi звiтностi. РЖ найголовнiше: розпочався нагляд за страховою дiяльнiстю.

Усе це сприяло зростанню обсягiв страхового ринку i розширенню сфери дiяльностi страховикiв.

Зауважимо, проте, що Декрет не забезпечував необхiдноi правовоi бази для розвитку ринку, особливо стосовно гарантiй платоспроможностi страховикiв. Головними його недолiками були:

o неврегульованiсть системи страхування життя як окремоi специфiчноi галузi страхування;

o вiдсутнiсть системи чiтких нормативiв платоспроможностi;

o вiдсутнiсть загальноприйнятих у свiтi понять технiчних i математичних резервiв, якi забезпечують надiйнiсть покриття зобов'язань страховикiв;

o недосконалiсть регулювання системи перестрахування та дiяльностi страхових посередникiв;

o недостатня визначенiсть договiрних вiдносин мiж страховиком i страхувальником.

Отже, потрiбно було вдосконалювати законодавчу базу. Важливим кроком у цьому напрямку став Закон Украiни "Про страхування", прийнятий весною 1996 року (див. пiдрозд. 7.1).

Закон установив систему контролю за рiвнем платоспроможностi страховикiв i порядок розрахунку резервiв, посилив норми, що регулюють нагляд за страховою дiяльнiстю, упорядкував види обов'язкового страхування.

Було запроваджено новi вимоги до реiстрацii страховикiв, розмiрiв i структури iхнiх статутних фондiв, а також участi iноземних iнвесторiв. З огляду на це в РЖ кварталi 1997 року Укрстрахнагляд перереiстрував страховикiв, i в результатi кiлькiсть iх на ринку скоротилася майже в чотири рази. Нинi в Украiнi працюють понад 240 компанiй, що мають досить великi розмiри статутних фондiв, резервiв, стабiльний ринок, досвiд i добру репутацiю.

Починаючи з 1994 року спостерiгаiться стабiльне зростання валових показникiв дiяльностi страхового ринку. Рiвень надходжень у 1995 роцi становив 170 % щодо 1994 року (з урахуванням темпiв iнфляцii) i був близьким до 130 % у 1996 роцi порiвняно з 1995 роком. У 1997 роцi фактично в абсолютному значеннi були досягнутi такi самi темпи зростання, як i в 1996 роцi. Але враховуючи, що рiвень iнфляцii був значно нижчим, можна вважати, що реальнi темпи зростання були вищими. Отже, обсяги страхового ринку Украiни на противагу економiцi в цiлому досить швидко зростають.

Дуже важливим i те, що розмiри страхових резервiв протягом останнiх двох рокiв зростають вищими темпами, нiж страховi премii. Це показник пiдвищення рiвня платоспроможностi страховикiв, iх фiнансовоi надiйностi.

Позитивним у цiлому i також i зменшення обсягiв страхових виплат та стабiлiзацiя кiлькостi дiючих договорiв страхування. Перше свiдчить про бiльш обгрунтований пiдхiд страховикiв до взятих зобов'язань. Друге - про бiльшу вагомiсть i мiцнiсть договорiв.

Показники розвитку страхового ринку за ризиковими видами страхування та за страхуванням життя суттiво вiдрiзняються один вiд одного. У ризикових видах страхування спостерiгаiться рiзке зростання як кiлькiсних, так i якiсних показникiв. Очевидно, що вiдбуваiться значне розширення ринку страхових послуг поряд iз розвитком традицiйних видiв страхування. Водночас за страхуванням життя iстотно зменшився обсяг ринку (за 3 роки бiльш як удвiчi). Це пояснюiться тим що iнфляцiйне страхування протягом 1993 - 1994 pp. пiдiрвало довiру до страхування життя. Адже багато громадян не отримали страхових сум пiсля банкрутства ряду компанiй. За прогнозами, ситуацiя на ринку страхування життя стабiлiзуiться лише наприкiнцi 1998 року.

Найбiльших темпiв набуло добровiльне майнове страхування та страхування вiдповiдальностi. Найближчими роками ситуацiя iстотно не змiниться. Недержавне обов'язкове страхування розвиватиметься високими темпами, оскiльки з 1997 року запроваджено страхування цивiльноi вiдповiдальностi власникiв транспортних засобiв. Розвиток медичного страхування та страхування вiд нещасних випадкiв сприятиме зростанню особистого страхування в цiлому. Водночас темпи майнового страхування дещо сповiльняться.

Отже, у перiод становлення ринковоi економiки в Украiнi значною мiрою зросли обсяги страхового ринку, i вiн набув якiсного розвитку. Кiнець 90-х рокiв характеризуватиметься збiльшенням числа страхових договорiв, стабiлiзацiiю кiлькостi страховикiв та iх спецiалiзацiiю за видами страхування, розвитком перестрахувальних операцiй як на внутрiшньому (нацiональному), так i на зовнiшньому (свiтовому) страховому ринку. Особливо слiд зазначити те, що ряд заходiв як на законодавчому рiвнi, так i на рiвнi застосування чинникiв управлiння й органiзацii страхового ринку зумовили постiйне зростання розмiрiв страхових резервiв. А це означаi посилення фiнансовоi надiйностi страховикiв, рiвня гарантiйностi виконання взятих ними зобов'язань.

Види страхових компанiй i порядок iх створення

У багатьох краiнах свiту страхова справа розглядаiться як окрема галузь економiчноi дiяльностi. До неi входять рiзноманiтнi за формами власностi, видами страхування органiзацii-страховики, посередницькi та iнформацiйно-консультацiйнi структури. Головне мiсце у страховiй галузi належить страховикам.

Страховик - где органiзацiя, котра згiдно з отриманою лiцензiiю бере на себе за певну плату зобов 'язання вiдшкодувати страхувальниковi або особам, яких вiн назвав, завданий страховим випадком збиток або виплатити страхову суму.

Сукупнiсть страховикiв, що функцiонують у певному економiчному середовищi, утворюi страхову систему. РЗi головне завдання - надання страхових послуг.

За приналежнiстю страховики можуть бути державними (публiчними) i приватними.

За характером роботи страховики подiляються на три групи: РЖ) такi, що страхують життя; 2) здiйснюють iншi види страхування; 3} надають виключно перестрахувальнi послуги.

Публiчнi страховики створюються i керуються, як правило, вiд iменi Уряду. Серед приватних страховикiв у свiтовiй практицi i iндивiдуальнi особи, акцiонернi та iншi страховi товариства. Спiввiдношення мiж державними i приватними формами страховикiв залежить вiд суспiльного устрою краiни та економiчноi полiтики держави.

У колишньому СРСР та соцiалiстичних краiнах РДвропи iснувала монополiя держави на страхову дiяльнiсть. Усi страховi операцii здiйснювались через державнi органiзацii. У Радянському Союзi це був Держстрах СРСР, який мав розгалужену систему республiканських i мiсцевих управлiнь та вiддiлень. Така ситуацiя зберiгаiться й досi в деяких соцiалiстичних краiнах.

Монополiя на страхування притаманна не тiльки краiнам соцiалiстичноi орiiнтацii. Монополiзованою була страхова справа в царськiй Росii. До певного часу монополiя на страхування iснувала, наприклад, у Францii. РЖ нинi можна назвати краiни з ринковою економiкою, де зберiгаiться монополiя на страхову справу. До них належать, скажiмо, РЖрландська Республiка (страхування здоров'я), РЖндонезiя (усi види страхування) та деякi iншi держави. Системи страхування також можуть бути рiзними.

Специфiчними i й iндивiдуальнi страховики. До iндивiдуальних страховикiв вiдносять фiзичних осiб, об'iднаних у синдикати, що дiють на страхових ринках типу Ллойда (Lloyds of London). Такi ринки органiзованi в деяких краiнах Захiдноi РДвропи та в окремих штатах США. Лондонський Ллойд виник ще в XVII ст. Вiн не несе вiдповiдальностi за страховими зобов'язаннями своiх членiв. Корпорацiя налiчуi нинi понад 26000 членiв, об'iднаних майже в 400 синдикатiв. Дiяльнiсть Ллойда регулюiться спецiальним законом.

Ллойд - це ринок страхових послуг свiтового значення. Тут переважаi страхування морських, авiацiйних, автомобiльних нафтогазодобувних ризикiв. У страховому оборотi Ллойд не виступаi вiд свого iменi. Вiн лише створюi всi необхiднi умови для успiшноi страховоi дiяльностi своiх членiв, що дiють на власний кошт. Ллойд приваблюi страхувальникiв з усього свiту добре вiдпрацьованими й стабiльними умовами страхування, високою квалiфiкацiiю андеррайтерiв.

Синдикати формуються, як правило, за видами страхування. Очолюi синдикат андеррайтер, який бере на страхування ризики вiд iменi своiх членiв. Серед членiв синдикатiв Ллойда багато вiдомих бiзнесменiв, дiячiв науки та культури. Участь цих осiб змiцнюi Ллойд не лише фiнансовими засобами, а й пiднiмаi його авторитет у суспiльствi.

Страховий бiзнес за зразком Ллойда лише умовно можна вважати iндивiдуальним. По сутi, це великi групи фiзичних осiб, належних до певних синдикатiв, якi, у свою чергу, дiють на страховому ринку здебiльшого за принципом спiвстрахування. Створення страховикiв такого типу значного поширення не набуло. Ллойд також переживаi пору великих змiн. Вiн iде на зближення з асоцiйованими компанiями. Уже тепер тут поряд iз членами, якi несуть повну вiдповiдальнiсть за наслiдки страхування, i особи, котрi вступають до синдикатiв Ллойду на засадах обмеженоi вiдповiдальностi.

В Украiнi страховиками визнаються нинi лише юридичнi особи, утворенi у формi акцiонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою вiдповiдальнiстю. Особливостi кожного iз цих видiв товариств визначенi Законом "Про господарськi товариства" (1992 p.). Закон "Про страхування" (1996 p.) передбачаi також можливiсть утворення державних страховикiв.

У перелiку дозволених в Украiнi видiв страхових органiзацiй немаi товариств з обмеженою вiдповiдальнiстю (ТОВ). Вiдомо, що такi пiдприiмницькi структури дуже поширенi в сiмейному бiзнесi. Власники в разi будь-якоi небезпеки несуть вiдповiдальнiсть за борги фiрми лише в межах зроблених внескiв до статутного фонду. Умови створення зазначених товариств захищають вiд проникнення в iхню справу небажаних учасникiв. Поряд з позитивними тут iснують i численнi негативнi фактори, зокрема малi можливостi збiльшення статутного капiталу, труднощi контролю за дiяльнiстю товариств, що особливо важливо у сферi страхових послуг. РЖнколи посилаються на зарубiжний досвiд, де таких виняткiв, мовляв, не iснуi. Але це хибна думка. Наприклад, у Великiй Британii поняття товариства рiзко вiдрiзняiться вiд нашого. Англiйськi товариства можуть i не мати статусу юридичноi особи. До страховикiв тут вiдносять лише тi пiдприiмницькi структури, що створенi па пiдставi АКТ)' про страховi компанii. Та й обмежена вiдповiдальнiсть тлумачиться ширше. До компанiй з обмеженою вiдповiдальнiстю вiдносять i акцiонернi товариства.

В Украiнi поняття "товариство" та "компанiя" нерiдко ототожнюють, не розрiзнюючи на практицi страхових товариств i страхових компанiй. Проте насправдi не кожного страховика можна вважати товариством. Не всi страховики набирають вигляду страховоi компанii. Товариства, як правило, не створюються в державнiй формi власностi. Водночас у багатьох краiнах до компанiй не включають поширенi там товариства взаiмного страхування (ТВС). Так, у США ТВС становлять всього 6 % вiд загальноi кiлькостi страховикiв, якi здiйснюють особисте страхування, але на них припадаi понад 40 % продажу полiсiв осо бистого'страхування. В Японii бiльш як половина страхових операцiй з особистого страхування припадаi на ТВС. Понад двi третини сiльськогосподарських ризикiв у Великiй Британii, Нiдерландах, Францii застраховано в ТВС.

Головна вiдмiннiсть мiж ТВС i компанiiю полягаi в тому, що компанiя завжди маi на метi отримання комерцiйного результату - прибутку. Це забезпечуiться через застосування твердих тарифiв, до складу яких здебiльшого входить прибуток. Для товариств взаiмного страхування отримання прибутку не i першочерговим. Вони створюються для надання взаiмодопомоги своiм членам. Тут учасник товариства одночасно i страховиком i страхувальником. Саме страхувала никам належать усi активи товариства. Якщо сума страхових премiй перевищуi виплати i витрати на ведення справи та вiдрахування до фондiв, то рiзниця може бути повернута членам товариства. В Украiнi ТВС можуть iз часом набути помiтного розвитку. Найсприятливiшi умови для iх поширення слiд очiкувати в сiльському господарствi (захист фермерських господарств), у малому промисловому i торговельному бiзнесi, страхуваннi життя. Необхiдна для цього правова база частково вже створена.

Поширенням мiжнародноi ринковоi термiнологii у нашiй краiнi пояснюiться те, що страховика часто називають страховою компанiiю.

Страхова компанiя - це юридична оформлена одиниця пiдприiмницькоi дiяльностi, яка бере на себе зобов 'язання страховика i маi на це вiдповiдну лiцензiю.

Страхова компанiя користуiться всiма правами фiрми.

В Украiнi, як i в багатьох iнших державах, основу страховоi системи становлять компанii у виглядi акцiонерних товариств.

Акцiонерне страхове товариство (корпорацiя) - це тип компанii, яка створюiться i дii зi статутний капiталом, подiленим на певну кiлькiсть часток - акцiй. Оплачена акцiя даi право ii власниковi на участь в управлiннi товариством i отримання частини прибутку у формi дивiдендiв.

У самiй основi акцiонерного товариства закладенi переваги цього виду компанii. Акцiонерна форма нагромадження статутного капiталу даi'змогу залучати до страховоi iндустрii багатьох юридичних i фiзичних осiб, зацiкавлених вигiдно розмiстити своi iнвестицii. Страхова iндустрiя при обгрунтованому державному регулюваннi маi всi можливостi для отримання прибутку на рiвнi, який перевищуi середнiй за всiма галузями бiзнесу. У разi несприятливих наслiдкiв дiяльностi конкретного страховика втрата вiдносно невеликих внескiв до компанii не потягне за собою банкрутства самих акцiонерiв.

Акцiонернi товариства бувають закритого i вiдкритого типу. В Украiнi у страховiй iндустрii переважають акцiонернi товариства закритого типу. Це пояснюiться кiлькома мотивами, якi не втратили свого значення й досi.

По-перше, створення вiдкритих акцiонерних товариств тривалий час стримувалося низькими вимогами до розмiру статутного фонду страховика i вiдсутнiстю розвиненого ринку цiнних паперiв.

По-друге, як уже зазначалося, украiнське законодавство не передбачаi можливостi створення страховоi компанii у виглядi ГОВ.

Закрите акцiонерне товариство лише формально вiдрiзняiться вiд ТОВ. До речi, у законодавствi ряду краiн компанii, створенi на акцiонерних засадах, розглядаються як рiзновид страховикiв з обмеженою вiдповiдальнiстю. За своiми зобов'язаннями ТОВ вiдповiдаi майном, до складу якого входять внески членiв. Вiдповiдальнiсть кожного акцiонера також обмежуiться лише вартiстю акцiй.

По-третi, статус закритого товариства даi змогу контролювати поширення акцiй серед певноi категорii учасникiв страховоi компанii, що може вiдповiдати iнтересам засновникiв.

По-четверте, процедура створення закритого акцiонерного товариства iстотно спрощена, що дозволяi економити час i кошти.

Перспективнiшими для страховоi iндустрii i вiдкритi акцiонернi товариства. Це компанii, що орiiнтуються на великi обсяги страхових послуг. Вони вимагають пошукiв коштiв у багатьох власникiв, якi здебiльшого не схильнi до активноi участi в керiвництвi фiрмою. Залучати кошти таких осiб удаiться завдяки продажу компанiями акцiй на фондовому ринку. Нинi вживаються заходи щодо збiльшення статутного фонду, стимулювання й прискорення органiзацiйного оформлення продажу i купiвлi акцiй та iнших цiнних паперiв. Тому i всi пiдстави очiкувати, що акцiонернi товариства вiдкритого типу незабаром посядуть i утримуватимуть провiдне мiсце на страховому ринку.

Страховi компанii можна класифiкувати за географiчною ознакою. Подана далi табл. 4.5 характеризуi розмiщення страховикiв за регiонами Украiни

За територiiю обслуговування компанii можна подiлити на мiсцевi, регiональнi, нацiональнi та транснацiональнi. На жаль, нинi практично вiдсутня статистика укладених договорiв кожною компанiiю в межах областi. Лiцензii майже всiм компанiям виданi з правом здiйснення дiяльностi на територii всiii краiни. Тому важко виокремити страховикiв, якi дiють лише в межах певного регiону.

Транснацiональних страхових компанiй в Украiнi досi немаi. Законодавство не дозволяi створення iноземних страхових компанiй або iхнiх фiлiй. РЖдеться про захист розвитку власноi страховоi iндустрii, прагнення полiпшити платiжний баланс краiни, використавши тимчасово вiльнi кошти страховикiв для збiльшення iнвестицiй у власну економiку. Такi заходи виправданi в тому разi, коли розвитку внутрiшнього страхового ринку надаються вiдповiднi прiоритети. Однiiю з головних умов i нарощування фiнансового i кадрового потенцiалу компанiй, створення механiзму стимулювання попиту на страховi послуги, посилення боротьби з фiнансовими махiнацiями, а також створення клiмату довiр'я до страховикiв. У попереднiх роздiлах уже зазначалося, що страхування i об'iктивно необхiдним атрибутом ринковоi економiки. Отже, тривале вiдставання в розвитку страховоi iндустрii може вiдчутно гальмувати розвиток ринковоi економiки в цiлому.

Досвiд краiн РДвропейського Союзу показуi, що на вищому етапi свого розвитку страхування об'iктивно потребуi виходу за межi краiни. Це вигiдно страховиковi - ризики територiальне розосереджуються, зростаi обсяг продажу полiсiв, а отже, можливiсть одержати прибуток. Певнi переваги очiкують i на страхувальникiв: отримання страхових послуг вищоi якостi i за порiвняно нижчу плату та в необхiдному регiонi.

Порядок створення нових або реорганiзацii iснуючих страхових компанiй регулюiться як загальними законами (про пiдприiмницьку дiяльнiсть, реiстрацiю юридичних осiб, виконання грошово-валютних операцiй, рух цiнних паперiв i т. iн.), так i законодавством, що стосуiться особливостей страхового профiлю дiяльностi.

Процес створення страховоi компанii можна подiлити на два етапи:

формування юридичноi особи i надання iй статусу страховика. Безперечно, цi етапи тiсно взаiмозв'язанi, що вiдбиваiться в установчих документах, розмiрi статутного фонду, визначеннi сфер дiяльностi тощо.

Юридичнi особи (крiм банкiв) мають бути зареiстрованими в адмiнiстрацiях за мiсцем розташування. Компанiя, котра отримала реiстрацiйне посвiдчення як пiдприiмницька структура, може виконувати певнi фiнансовi операцii, пов'язанi з формуванням статутного фонду, пiдготовкою офiсу. Але на цьому етапi компанiя ще не i страховиком. Вона набуваi такого статусу тiльки пiсля внесення ii до Державного реiстру страховикiв та видачi iй лiцензii на право здiйснення певних видiв страхування.

Стратегiя страховоi компанii

Страхова галузь Украiни, як i вся ii економiка, зазнаi нинi безпрецедентних змiн. У найстислiшi строки потрiбно подолати шлях вiд централiзованоi плановоi економiки до господарства, що функцiонуi на ринкових засадах. Змiни мають бути фундаментальнi й стосуватися полiтичних, юридичних, економiчних, соцiальних i технологiчних аспектiв еволюцii суспiльства. Отже, реформування тривалий час впливатиме на розвиток усiх галузей економiки краiни.

Головнi перетворення полягають у структурних змiнах форм власностi. Цi змiни, у свою чергу, зумовлюють вiдповiдну трансформацiю форм ii страхового захисту. У пiдрозд. 1.1. iшлося про наявнiсть об'iктивних передумов для виходу страхування на перший план у системi забезпечення економiчноi безпеки юридичних осiб i громадян у разi стихiйного лиха або нещасного випадку.

Важливого значення набуваi вироблення стратегii розвитку страхового ринку, i зокрема кожноi страховоi компанii. Термiн "стратегiя" походить вiд грецького слова "strategos", яке було вiдоме ще за часiв Александра Македонського i означало "мистецтво генерала".

В економiцi i сферi управлiння стратегiя - це докладний, усебiчний комплексний план, призначений для забезпечення мiсii органiзаi{ii, яка виражаi головну мету ii iснування. Щодо страховикiв стратегiя означаi генеральну програму дiй компанii, узгоджену з головною метою останньоi. Вiд ступеня обгрунтованостi обраноi стратегii залежитьуспiх компанii.

Визначена головна мета сприяi пiдвищенню ефективностi роботи компанii лише тодi, коли вона досяжна. Мета, що грунтуiться на завищених вимогах i не враховуi можливостей органiзацii, може призвести до катастрофiчних наслiдкiв.

Приклад. Одна з провiнцiйних страхових компанiй визначила свою стратегiчну мету так: "Протягом п'яти рокiв компанiя маi посiсти в регiонi провiдне мiсце у страхуваннi майна i вiдповiдальностi юридичних осiб, стати високопрофесiйним, дисциплiнованим i платоспроможним партнером, визнаним на внутрiшньому i зовнiшньому страхових ринках". Досягнення такоi широкомасштабноi мети вимагаi обгрунтованого визначення потреби у фiнансових ресурсах, обсягiв нагромадження, способiв рацiонального розмiщення i використання зазначених ресурсiв. Мають бути залученi дефiцитнi талановитi управлiнськi кадри, а також забезпечуватися постiйне вдосконалення якостi й способiв реалiзацii страхових послуг. Керiвництво компанii не мало деталiзованого плану досягнення генеральноi мети. Воно несвоiчасно реагувало на змiни. За багатьма позицiями робота виконувалася застарiлими методами i не досить активно. Негативно позначилися й помилки в кадровiй полiтицi. Це зумовило невиправдане зростання собiвартостi послуг i як наслiдок - збитковiсть дiяльностi. Через це акцiонери втратили iнтерес до нарощування статутного капiталу компанii, i вона змушена була залишити страховий ринок.

У практицi страхового менеджменту широко використовуiться стратегiя оновлення. Вона передбачаi безперервний процес пошукiв i впровадження нових методiв управлiння, зорiiнтованих на послiдовне вдосконалення страховоi справи. Опрацювання стратегii маi враховувати адаптацiю до зовнiшнього середовища, внутрiшню координацiю та органiзацiйне передбачення. Тому стратегiчнi програми потрiбно складати доволi гнучкими, аби при потребi iх можна було переорiiнтувати або модифiкувати.

Пiд адаптацiiю до зовнiшнього середовища розумiються дii, що супроводжують пристосування компанii до нових сприятливих можливостей розвитку бiзнесу, а також до нових обмежень, що виникають на цьому шляху. Беруться до уваги як змiни в законодавствi, так i iнтереси потенцiйних страхувальникiв, посередницьких структур, компанiй, що i конкуренгами, та iнших суб'iктiв страхового ринку. Очевидно, що асе це вимагаi постiйного збору та аналiзу великого обсягу iнформацii про розвиток економiки в цiлому i страховоi галузi зокрема, про рiзнi ринки, послуги та iншi чинники.

Стратегiчний план компанii маi бути довгостроковим за метою дiяльностi, але досить гнучким за методами досягнення мети. Стратегiчний план приблизно кожнi пiвроку доцiльно коригувати залежно вiд змiни дiлових i соцiальних обставин. При цьому завжди потрiбно аналiзувати динамiку макроекономiчних показникiв, що характеризують темпи економiчного зростання (спаду), рiвень iнфляцii та безробiття, структурнi змiни в економiцi, умови оподаткування юридичних i фiзичних осiб тощо.

Зауважимо, що серед змiн, якi вiдбуваються нинi в Украiнi, найiстотнiше вплинути на подальшу долю страховикiв можуть такi.

Здiйснення приватизацii майна переважноi кiлькостi пiдприiмств, що ранiше належали до державного сектора економiки. Lie зумовлюi пiдвищення страхового iнтересу як щодо захисту майна, так i щодо страхування вiдповiдальностi пiдприiмств. Потрiбно намагатися охопити страхуванням насамперед ризики засновникiв та акцiонерiв компанii. Це сприяi швидшому започаткуванню та подальшому розвитку страховоi дiяльностi, пiдвищуi довiр'я до нового страховика, що дуже важливо для укрiплення позицii на страховому ринку.

Змiни в джерелах сплати страхових платежiв. Тепер i за добровiльними видами страхування майна пiдприiмств (включаючи транспортнi засоби, вантажi) страховi премii додаються до витрат на виробництво, що вiдповiдно зменшуi базу оподаткування. Це значно пiдсилюi фiнансовi можливостi пiдприiмств, спонукаi iх брати участь у страхуваннi.

Зростання рiвня реальноi середньоi заробiтноi плати приграючих. Ця обставина даi новi можливостi активiзувати залучення населення до страхування життя, вiд нещасних випадкiв, страхування нерухомостi, транспортних засобiв та домашнього майна. Водночас зростання заробiтноi плати призводить до подорожчання трудових ресурсiв, зайнятих у страхуваннi.

Суттiве зниження рiвня iнфлягщ, завдяки якому змiцнюiться довiра страхувальникiв до реальностi вiдшкодування збиткiв. Проте особливу увагу слiд придiлити врахуванню у правилах i договорах страхування можливостi коригувати страхову суму та суму платежiв у зв'язку з вiдхиленням реальноi вартостi застрахованого майна пiд впливом iнфляцii (дефляцii) i ротовоi одиницi.

Стан кримiногенноi ситуацii, особливо у великих мiстах, що призводить до пiдвищення рiвня збитковостi за багатьма договорами. Гака тенденцiя вимагаi коригування страхових тарифiв, вжиття разом зi страхувальниками i правоохоронними органами додаткових запобiжних заходiв щодо охорони об'iктiв страхування.

Змiна порядку нарахування i вiднесення на битрачги алюртгiзацiи-тiх вiдрахувань на основнi засоби. Прискорена аморчизацiя призведе до збiльшення ко.'iивань мiж залi-никовою вартiстю об'iкта за балансом пiдприiмства i його реальною вартiстю. Цс потрiбно брати до уваги i в умовах страхування.

Очiкуване збiльшення кредитних iнвестицiй у пiдприiмницьку дiяльнiсть. Це потягне за собою, зокрема, збiльшення масштабiв використання страхових послуг у частинi страхування майна вiд вогню i стихiйного лиха, технiчних ризикiв, майна, iцо передбачаiться пiд заставу, страхування вiдповiдальностi.

Розпочато процес формування украiнського фондового ринку. Розвинений ринок цiнних паперiв дасть змогу страховикам прискорити продаж власних акцiй i цим самим залучити додатковий капiтал до статутного фонду. Водночас, це сприятиме оперативнiшому вирiшенню питання про iнвестування тимчасово вiльних коштiв у цiннi папери i, при потребi, iх продажу. Розвиток фондового ринку потягне за собою впровадження нових страхових послуг.

Коливання банкiвськоi облiковоi ставки, що безпосередньо впливаi на прояв заощаджувальноi функцii страхування, вносить вiдповiднi змiни в доходи страховикiв вiд розмiщення депозитiв та визначаi деякi iншi параметри фiнансовоi .дiяльностi.

Зростання можливостей пiдприiмств гцодо реалiзацii продукцii, особливо на експорт. Це створюi сприятливi умови для розширення страхування експортних кредитiв, страхування вiдповiдальностi товаровиробникiв за якiсть продукцii, страхування вантажiв та вiдповiдальностi вантажоперевiзника, страхування юридичних втрат на розгляд претензiй.

Стабiлi

Вместе с этим смотрят:

РЖнвестицiйна дiяльнiсть комерцiйного банку та ii вплив на його фiнансовий стан

РЖнвестицiйна полiтика банкiв в Украiнi

РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни

РЖнструменти пiдтримки платоспроможностi та лiквiдностi комерцiйного банку (на прикладi АКБ "Приватбанк")

РЖпотечне кредитування як механiзм залучення фiнансових ресурсiв для пiдприiмницькоi дiяльностi