Страхування вiдповiдальностi

Страхування вiдповiдальностi

Загальнi поняття вiдповiдальностi та ii страхування

Визначення об'iкта страхування. Крiм особистого та майнового видiляiться також страхування вiдповiдальностi, коли об'iктами страхування i Влмайновi iнтереси, що не суперечать законодавству Украiни, пов'язанi .. з вiдшкодуванням страхувальником заподiяноi ним шкоди особi або ii майну, а також шкоди, заподiяноi юридичнiй особiВ» (Закон Украiни ВлПро страхуванняВ», стаття 4).

Страхування вiдповiдальностi спрямоване на захист майнових прав осiб, постраждалих у результатi дii або бездiяльностi страхувальника. При цьому вiдшкодування збиткiв постраждалим гарантуiться страховою компанiiю та не залежить вiд фiнансового стану страхувальника. Таке страхування захищаi також i фiнансовий стан самого страхувальника, який за наявностi страхового полiсу звiльняiться вiд витрат, пов'язаних зi спричиненою ним шкодою. Суми компенсацiй можуть бути дуже значними (збитки часто мають катастрофiчний характер), та й процес урегулювання позовiв за такими збитками досить тривалий. Завдяки економiчнiй доцiльностi та соцiальнiй вагомостi страхування вiдповiдальностi з'явилося й на украiнському ринку. Страхування вiдповiдальностi перевiзникiв, судновласникiв, власникiв транспортних засобiв, туристичних органiзацiй, iмпортерiв фармацевтичноi продукцii вже широко здiйснюiться украiнськими страховиками як в обов'язковiй, так i в добровiльнiй формi.

В основу всiх видiв страхування вiдповiдальностi покладено норми вiтчизняного та мiжнародного права. Рiвень розвитку страхування вiдповiдальностi прямо залежить вiд досконалостi нацiональних правових iнститутiв. Для страхування становлять iнтерес види вiдповiдальностi, що мають майновий характер i пов'язанi з компенсацiiю завданоi шкоди. До таких видiв вiдповiдальностi належать цивiльна, матерiальна та деякi види адмiнiстративноi вiдповiдальностi.

Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть тАФ це одна з форм юридичноi , вiдповiдальностi громадян i посадових осiб за здiйснення ними адмi-| нiстративного правопорушення.

Деякi види страхування вiдповiдальностi на транспортi розглянуто в роздiлi 13 у складi морського й авiацiйного страхування.

Матерiальна вiдповiдальнiсть тАФ це обов'язок працiвника вiдшкодувати збитки, завданi пiдприiмству, згiдно з порядком, установленим трудовим законодавством. Матерiальна вiдповiдальнiсть настаi тiльки за збитки, якi виникли внаслiдок явно протиправноi поведiнки працiвника, такоi, що ii можна поставити йому у вину.

Цивiльна (цивiльно-правова) вiдповiдальнiсть виникаi як юридичний наслiдок невиконання або неналежного виконання особою передбачених цивiльним правом обов'язкiв, що пов'язане з порушенням суб'iктивних цивiльних прав iншоi особи. Цивiльна вiдповiдальнiсть полягаi у застосуваннi до правопорушника в iнтересах потерпiлого встановлених законом або договором заходiв впливу (санкцiй) майнового характеру. РЖдеться про вiдшкодування збиткiв, сплату неустойки (штрафу, пенi), компенсацiю шкоди. Можливi випадки, коли для накладання вiдповiдальностi на заподiювана шкоди необхiдна наявнiсть його вини; або вiдповiдальнiсть настаi незалежно вiд вини та навiть без вини; iнодi не тiльки випадок, але навiть дiя непереборноi сили не звiльнюi заподiювана шкоди вiд вiдповiдальностi; ураховуiться специфiка дiяльностi, пiд час здiйснення якоi заподiюiться шкода. Цивiльне право засновуiться на презумпцii вини, згiдно з якою, вiдсутнiсть вини маi доводитися самим правопорушником. Правопорушник вважаiться винним доти, поки вiн не доведе свою невиновнiсть. Тобто для виникнення вiдповiдальностi потерпiлий зобов'язаний довести факт здiйснення проти нього правопорушення, наявнiсть у нього збиткiв та наявнiсть причинного зв'язку мiж протиправною поведiнкою та збитками. У цивiльному правi дii так званий принцип генерального делiкту, згiдно з яким сам факт заподiяння шкоди вважаiться протиправним, якщо заподiювач шкоди не доведе, що мав права на дii, що спричинили шкоду. Протиправна заподiяна шкода пiдлягаi вiдшкодуванню в усiх випадках. Шкода, спричинена правомiрними дiями, пiдлягаi вiдшкодуванню тiльки у випадках, передбачених законом.

Прикладом вiдповiдальностi за шкоду, спричинену правомiрними дiями, служать передбаченi Кодексом торговельного мореплавства зобов'язання щодо розподiлу збиткiв, що звуться загальною аварiiю. Згiдно з правилами про загальну аварiю збитки, що виникли пiд час морського перевезення в результатi цiлеспрямованих пошкоджень, здiйснених з метою рятування судна, фрахту та вантажу, що перевозиться на суднi, вiд загальноi для них небезпеки, розподiляються мiж судном, фрахтом та вантажем спiврозмiрно до iх вартостi. На спецiальних умовах будуiться вiдповiдальнiсть власника джерела пiдвищеноi небезпеки, вiдповiдальнiсть професiйного охоронця та у деяких iнших випадках. Для виникнення цих видiв вiдповiдальностi не вимагаiться наявностi вини винуватця шкоди. Звичайно вiдповiдальнiсть, що виникаi без вини, називаiться безумовною або суворою. Особи, дiяльнiсть яких пов'язана з пiдвищеною небезпекою для оточуючих (транспортнi органiзацii, промисловi пiдприiмства, будiвництва, власники автотранспортних засобiв i т. п.), зобов'язанi вiдшкодувати шкоду, спричинену джерелом пiдвищеноi небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслiдок непереборноi сили або умислу потерпiлого.

Проте передбаченi цивiльним законодавством випадки вiдповiдальностi, незалежно вiд вини, не роблять ii безмежною. В деяких випадках вiдповiдальнiсть не настаi, якщо маi мiсце умисел потерпiлого. Так, власник джерела пiдвищеноi небезпеки звiльняiться вiд вiдповiдальностi, якщо доведе, що шкода виникла внаслiдок умислу потерпiлого. У бiльшостi ж випадкiв вiдповiдальнiсть знiмаiться, якщо мала мiсце дiя непереборноi сили. Виняток становить Повiтряний кодекс Украiни, що покладаi вiдповiдальнiсть за особисту шкоду, спричинену пасажировi при стартi, польотi або посадцi лiтака навiть у разi дii непереборноi сили.

Термiн страхування. Оскiльки позови за конкретним договором страхування потенцiйно можуть бути пред'явленi протягом кiлькох рокiв, коли, можливо, страхувальник буде страхуватися вже в iншого страховика, виникають труднощi з визначенням ВлвiдповiдальногоВ» за такими претензiями страховика. Тому важливо, якi саме принципи покладено в основу договору страхування. Вибiр залежить вiд дiяльностi страхувальника та виду страхування вiдповiдальностi. Якщо перiод мiж можливою необережнiстю страхувальника та фактом шкоди незначний, то договiр укладаiться на основi ВлпроявуВ». Якщо такий перiод може бути надто тривалим (наприклад, при страхуваннi фармацевтичних препаратiв), то доцiльнiше укласти договiр iз Влзаявленими позовамиВ». Страхування вiдповiдальностi здiйснюiться, як правило, на основi ВлпроявуВ» (рис. 15.1). Це означаi, що страхувальник несе вiдповiдальнiсть за шкоду, яка виявилася протягом дii договору (хоча причиною виникнення такоi шкоди можуть бути дii, що iх припустився страхувальник до початку дii цього договору). Проте страховик не вiдповiдаi за шкоду, що виявилася пiсля закiнчення договору. При цьому, якщо збитки стали очевиднi пiсля закiнчення термiну страхування, але шкода виявилася ще в момент дii договору, то цi збитки покриваються страховиком.

Останнiм часом поширилися договори на пiдставi Влзаявлених позовiвВ». РЖнодi iх називають ще договорами за умовою Влподаних вимогВ» (рис. 15.2). Тобто договiр покриваi позови, якi вперше висуваються страхувальниковi пiд час чинностi договору. Щоб уникнути позовiв Влз довгим хвостомВ» (коли шкода виявилася через тривалий час), страховики вводять ретроспективну дату. Усi втрати, що виявилися до цiii дати, покриттю не пiдлягають. Отже, страховик точно знаi, скiльки вимог йому треба покрити, що пом'якшуi проблеми створення достатнiх резервiв, оцiнки ризикiв та розрахунки тарифiв.

Рис. 15.1. Вiдповiдальнiсть за договорами на основi ВлпроявуВ» збиткiв:

страховик 95/96 року не вiдшкодовуi нiяких збиткiв;

страховик 96/97 року вiдшкодовуi позови щодо збиткiв А, С;

страховик 97/98 року вiдшкодовуi позови щодо збиткiв D i Е;

страховик 98/99 року вiдшкодовуi позови щодо збиткiв В

Рис. 15.2. Вiдповiдальнiсть за договорами на основi Влзаявлених позовiвВ»:

страховик 95/96 року не вiдшкодовуi нiяких збиткiв;

страховик 96/97 року вiдшкодовуi позови щодо збитку С;

страховик 97/98 року вiдшкодовуi позови щодо збиткiв А i Е;

страховик 98/99 року вiдшкодовуi позови щодо збиткiв В (попереднiй страховик не був повiдомлений про збитки пiд час дii договору, умова продовженого перiоду не дii). Збиток D буде вiдшкодовано за договором 98/99 року, якщо вiн виявиться пiсля ретроспективноi дати цього договору. РЖнакше страхувальник може залишитися без захисту за цим позовом.

Щодо збитку F, то в обох випадках його буде вiдшкодовано страховиками майбутнiх рокiв, залежно вiд часу подання позову

Проте iснуi проблема для страхувальника. Якщо на момент закiнчення дii договору виникнуть обставини, якi, можливо, призведуть до висування вимог проти останнього, то страховик може вiдмовитися переоформити полiс, а iншi страховики не вiзьмуть ризик на страхування. У такiй ситуацii страхувальник опиниться без страхового захисту саме в той час, коли потенцiйно йому може бути пред'явлено позов. З цього приводу договори iз Влзаявленими позовамиВ» часто мiстять умову про продовжений перiод пред'явлення позовiв тАФ Влумову останнього перiодуВ». Навiть якщо страховик виконав своi зобов'язання щодо позовiв, заявлених вiд ретроспективноi дати i до закiнчення строку дii договору, страхувальник маi захист ще деякий обумовлений перiод (наприклад, кiлька рокiв). Цей захист дii лише стосовно позовiв, спричинених обставинами, повiдомленими страхувальником страховику до дати закiнчення договору страхування.

У нацiональних законодавствах можуть мiститися положення, що впливають на визначення ВлвiдповiдальногоВ» страховика. Так, суди США розробили систему Влпотрiйноi умовиВ». Згiдно з цiiю системою позивач може сам зазначити, який з перiодiв найбiльше вiдповiдаi його випадку тАФ час нанесення шкоди, час виявлення шкоди або перiод мiж ними.

Розглянемо докладнiше найперспективнiшi для Украiни види страхування вiдповiдальностi.

Страхування цивiльноi вiдповiдальностi власникiв транспортних засобiв

Страхування цивiльноi вiдповiдальностi власникiв транспортних засобiв i одним iз найбiльш масових видiв страхування, який у бiльшостi краiн свiту i за формою обов'язковим видом страхування.

Здiйснення такого страхування в обов'язковiй формi зумовлюiться кiлькома обставинами.

По-перше, транспортний засiб i джерелом пiдвищеноi небезпеки. Норми цивiльного законодавства бiльшостi краiн свiту визначають саме власника транспортного засобу вiдповiдальним за завдання шкоди здоров'ю або майну iнших осiб (третiх осiб), крiм випадкiв, коли дорожньо-транспортна пригода була наслiдком дii непереборноi сили. Тобто цивiльна вiдповiдальнiсть водiя транспортного засобу перед третiми особами настаi майже завжди у випадках спричинення дорожньо-транспортноi пригоди.

По-друге, такi цивiльно-правовi вiдносини стосуються всього суспiльства, мають масовий характер, оскiльки учасником дорожньо-транспортноi пригоди потенцiйно може бути кожний громадянин. Про велику небезпеку автотранспорту, що рухаiться дорогами

Украiни, свiдчить статистика. Щороку в дорожньо-транспортних пригодах з вини водiiв автомототранспорту гине або одержуi травми значна кiлькiсть людей (за 1996 рiк - 28 819 ДТП; загинуло 5 133 особи; травмовано 33 916 осiб). Показник тяжкостi наслiдкiв таких аварiй за 1996 рiк (кiлькiсть загиблих на 100 потерпiлих) в Украiнi становить 13, що в 7 - 10 раз вище, нiж в iнших краiнах РДвропи. Крiм цього, щорiчно скоюiться понад 200 тисяч автоаварiй з матерiальними пошкодженнями транспортних засобiв, дорожнiх споруд, будiвель тощо. У результатi завдаються величезнi матерiальнi та моральнi збитки, через суди проходять цивiльнi та кримiнальнi справи десяткiв тисяч громадян, на роки розтягуються виплати компенсацii потерпiлим винуватцями автоаварiй, значно погiршуiться матерiальний стан сiмей обох сторiн. Бiльш як двi тисячi дорожньо-транспортних пригод вiдбуваються з вини водiiв невстановленого транспорту, що потребуi створення особливоi системи соцiального захисту постраждалих.

По-третi, навiть установлення цивiльноi вiдповiдальностi власника транспортного засобу не забезпечуi своiчасного та повного вiдшкодування шкоди потерпiлому, насамперед через вiдсутнiсть достатнiх коштiв у власника (водiя) транспортного засобу. У цьому розумiннi саме механiзм обов'язкового страхування цивiльноi вiдповiдальностi автовласникiв дозволяi створити надiйну систему соцiального захисту як третiх осiб - потерпiлих, так i власникiв транспортних засобiв.

Обов'язкове страхування власникiв транспортних засобiв, попри його очевидну соцiальну спрямованiсть, у бiльшостi краiн запроваджувалося "адмiнiстративно-силовим" шляхом, оскiльки стикалося з певним опором громадян-автовласникiв. Останнi iнодi сприймають обов'язкове страхування як вид додаткового обов'язкового збору у виглядi страхових платежiв. Пересiчному автовласниковi не завжди зрозумiлий i сам об'iкт страхування - цивiльна вiдповiдальнiсть власника джерела пiдвищеноi небезпеки. Крiм того, до моменту скоiння дорожньо-транспортноi пригоди i настання цивiльноi вiдповiдальностi кожний водiй вважаi себе на дорозi "найкращим та найбезпечнiшим". Законом Украiни "Про страхування" страхування цивiльноi вiдповiдальностi власникiв транспортних засобiв включено до перелiку обов'язкових видiв. На пiдставi цього Кабiнет мiнiстрiв Украiни прийняв постанову про запровадження з 1 сiчня 1997 року обов'язкового страхування цивiльноi вiдповiдальностi власникiв транспортних засобiв.

Обов'язкове страхування цивiльноi вiдповiдальностi власникiв транспортних засобiв маi на метi забезпечити вiдшкодування збиткiв, завданих дорожньо-транспортною пригодою.

Пiд власником транспортного засобу розумiiться юридична чи фiзична особа, яка експлуатуi транспортний засiб, що належить iй на правi власностi, повного господарського вiдання, оперативного управлiння або на iнших пiдставах, що не суперечать чинному законодавству (договiр оренди, доручення тощо). Обов'язковiсть такого страхування поширюiться на резидентiв та нерезидентiв - власникiв транспортних засобiв. Маються на увазi власники автомобiлiв, автобусiв, самохiдних машин, сконструйованих на шасi автомобiлiв, мотоциклiв усiх типiв, марок i моделей, причепiв, напiвпричепiв та мотоколясок, що експлуатують зазначенi транспортнi засоби на вулично-дорожнiй мережi загального користування. Цi засоби пiдлягають державнiй реiстрацii та облiку у вiдповiдних органах Мiнiстерства внутрiшнiх справ Украiни. Виняток становлять транспортнi засоби, власники яких застрахували цивiльну вiдповiдальнiсть у державах, з уповноваженою органiзацiiю яких Моторне (транспортне) страхове бюро Украiни (МТСБУ) уклало угоду про взаiмне визнання договорiв такого страхування.

Суб'iктами обов'язкового страхування цивiльноi вiдповiдальностi i страхувальники, страховики, МТСБУ та третi особи - юридичнi й фiзичнi особи, яким заподiяно шкоду транспортним засобом внаслiдок дорожньо-транспортноi пригоди.

Об'iктом обов'язкового страхування цивiльноi вiдповiдальностi i цивiльна вiдповiдальнiсть власникiв транспортних засобiв за шкоду, заподiяну третiм особам внаслiдок дорожньо-транспортноi пригоди. РЖдеться про життя чи здоров'я громадян, iхнi майно i майно юридичних осiб.

Страхове забезпечення стосуiться прямоi шкоди, заподiяноi третiй особi пiд час руху транспортного засобу, коли iснуi причинний зв'язок мiж рухом транспортного засобу i заподiяною ним шкодою. Як страховий випадок розглядаiться дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю транспортного засобу страхувальника i через яку настаi його цивiльна вiдповiдальнiсть за заподiяну цим транспортним засобом шкоду майну, життю i здоров'ю третiх осiб. Були встановленi такi два види договорiв обов'язкового страхування цивiльноi вiдповiдальностi:

o звичайний договiр, який укладаiться з власником транспортного засобу, зареiстрованого в Украiнi чи тимчасово ввезеного на територiю Украiни для користування;

o додатковий договiр, який дii на територii держав, зазначених у страховому полiсi, i на умовах, установлених у цих державах, згiдно з угодами, укладеними з МТСБУ.

Страховою сумою за договором обов'язкового страхування цивiльноi вiдповiдальностi визначено грошову суму, в межах якоi страховик (страхова органiзацiя) згiдно з умовами страхування зобов'язаний здiйснити виплату третiй особi або третiм особам (у разi, коли потерпiлих у дорожньо-транспортнiй пригодi кiлька) пiсля настання страхо-| вого випадку.

Страхова сума та страховi платежi за обов'язковим страхуванням цивiльноi вiдповiдальностi визначаються Кабiнетом мiнiстрiв Украiни.

Страхувальниковi надаiться право вибору страховика для укладання договору обов'язкового страхування цивiльноi вiдповiдальностi.

Страховик (страхова органiзацiя) не може вiдмовити будь-якому страхувальниковi в укладаннi договору обов'язкового страхування цивiльноi вiдповiдальностi.

Страховик за домовленiстю маi право зменшувати розмiр страхових платежiв, заохочуючи власникiв транспортних засобiв, якi постiйно забезпечують безаварiйну експлуатацiю своiх транспортних засобiв, а також пiдвищувати розмiри страхових платежiв власникам транспортних засобiв, з вини яких сталися страховi випадки (на умовах, що встановлюються МТСБУ, але не бiльше як 50 % розмiру страхового платежу в обох випадках).

У разi виiзду за межi Украiни страхувальник зобов'язаний укласти додатковий договiр обов'язкового страхування цивiльноi вiдповiдальностi на умовах, установлених МТСБУ, якщо користування транспортним засобом за межами Украiни потребуi обов'язкового страхування цивiльноi вiдповiдальностi на умовах краiн вiдвiдання.

Для вiдшкодування збиткiв, завданих внаслiдок дорожньо-транспортноi пригоди, страхувальник або третя особа (ii спадкоiмець, правонаступник страхувальника) зобов'язанi (залежно вiд випадку) звернутися iз заявою до страховика (страховоi органiзацii) або до МТСБУ.

Виплата страхового вiдшкодування третiй особi здiйснюiться страховиком на пiдставi таких документiв:

o заяви про виплату страхового вiдшкодування;

o довiдки органiв внутрiшнiх справ про обставини скоiння дорожньо-транспортноi пригоди;

o довiдки (висновкiв експертизи, страхового акта, аварiйного сертифiката тощо), що пiдтверджуi розмiр майновоi шкоди у разi ii виникнення;

o довiдки медичних закладiв про термiн тимчасовоi непрацездатностi або довiдки спецiалiзованих установ про встановлення iнвалiдностi у разi ii виникнення;

o копii свiдоцтва про смерть (для загиблих пiд час дорожньо-транспортноi пригоди або померлих внаслiдок цiii пригоди) та документа про правонаступництво для спадкоiмцiв.

Виплата страхового вiдшкодування здiйснюiться третiй особi або ii спадкоiмцям протягом 15 робочих днiв з дня отримання страховиком зазначених документiв, крiм випадкiв, коли спори, пов'язанi з виплатою страхового вiдшкодування, розглядаються у судовому порядку.

За шкоду, заподiяну здоров'ю третьоi особи внаслiдок дорожньо-транспортноi пригоди, страховик (страхова органiзацiя) здiйснюi виплату страхового вiдшкодування в межах страховоi суми у разi:

o загибелi пiд час дорожньо-транспортноi пригоди або смертi внаслiдок цiii пригоди спадкоiмцю третьоi особи - у розмiрi страховоi суми;

o установлення третiй особi iнвалiдностi РЖ групи - в розмiрi 100 % страховоi суми, II групи - 80 %, III групи - 60 % цiii суми;

o тимчасовоi втрати третьою особою працездатностi за кожну добу - у розмiрi 0,2%, але не бiльш як 50 % страховоi суми.

Страховик (страхова органiзацiя) сплачуi зазначенi страховi суми кожнiй потерпiлiй третiй особi, але в цiлому не бiльш як п'ять страхових сум. У разi, коли загальний розмiр шкоди за одним страховим випадком перевищуi п'ятикратний розмiр страховоi суми, вiдшкодування кожнiй потерпiлiй третiй особi пропорцiйно зменшуiться.

У разi заподiяння шкоди майну третьоi особи внаслiдок дорожньо-транспортноi пригоди, якщо суб'iкти страхування не дiйшли згоди щодо розмiру збиткiв, виплата страхового вiдшкодування здiйснюiться на пiдставi висновкiв експертизи, яка провадиться за рахунок страховика. Розмiр франшизи при вiдшкодуваннi збиткiв, завданих майну третiх осiб, встановлюiться на рiвнi до 2 % страховоi суми.

Страховик не вiдшкодовуi збиткiв:

o у разi заподiяння шкоди життю та здоров'ю власника транспортного засобу, винного у скоiннi дорожньо-транспортноi пригоди;

o за пошкоджене або знищене будь-яке майно (вантаж), що мiстилося у транспортному засобi страхувальника, винного у скоiннi дорожньо-транспортноi пригоди;

o за пошкоджений або знищений транспортний засiб його власниковi, винному в скоiннi дорожньо-транспортноi пригоди;

o за забруднення або пошкодження об'iктiв навколишнього природного середовища;

o за наслiдки пожежi, яка виникла поза краiм проiзноi частини та на прилеглiй до неi територii;

o за пошкодження або знищення антикварних речей, виробiв з дорогоцiнних металiв, коштовного та напiвкоштовного камiння, предметiв релiгiйного культу, колекцiй картин, рукописiв, грошових знакiв, цiнних паперiв;

o якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслiдок навмисних дiй третьоi особи, визнаних такими в установленому порядку;

o якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслiдок масових безпорядкiв i групових порушень громадського порядку, вiйськових конфлiктiв, стихiйного лиха, вибуху боiприпасiв, пожежi транспортного засобу, не пов'язаноi з цiiю пригодою.

МТСБУ вiдшкодовуi шкоду, заподiяну тiльки життю i здоров'ю третьоi особи. Таке вiдшкодування здiйснюiться в термiн i на умовах, визначених для страховикiв (страхових органiзацiй), у разi:

o коли транспортний засiб, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, не встановлений;

o коли дорожньо-транспортна пригода скоiлась внаслiдок угону чи викрадення транспортного засобу страхувальника;

o надання страхувальником свого транспортного засобу працiвникам мiлiцii та охорони здоров'я згiдно з чинним законодавством;

o коли страховик (страхова органiзацiя) - член МТСБУ неплатоспроможний за своiми зобов'язаннями згiдно з договорами обов'язкового страхування цивiльноi вiдповiдальностi.

МТСБУ забезпечуi також вiдшкодування збиткiв, коли страховий випадок спричинений транспортним засобом, власник якого застрахував цивiльну вiдповiдальнiсть у державi, з уповноваженою органiзацiiю якоi МТСБУ уклало угоду про взаiмне врегулювання питань щодо вiдшкодування збиткiв. Страховик (страхова органiзацiя) та МТСБУ мають право в межах, визначених чинним законодавством Украiни, вимагати компенсацii здiйснених страхових виплат вiд третьоi особи - страхувальника або особи, що керувала транспортним засобом, у разi:

o навмисного заподiяння шкоди третiй особi;

o керування транспортним засобом у станi алкогольного сп'янiння, пiд впливом наркотичних чи токсичних речовин, що знижують швидкiсть реакцii та увагу;

o вiдсутностi посвiдчення на право керування транспортним засобом даноi категорii;

o коли винуватець залишив мiсце дорожньо-транспортноi пригоди, не порушивши встановленi правила;

o коли страховий випадок стався через невiдповiднiсть технiчного стану та обладнання транспортного засобу вимогам дiючих Правил дорожнього руху Украiни;

o коли страхувальник без поважних причин протягом трьох робочих днiв не повiдомив страховиковi про настання страхового випадку, не подав йому письмового пояснення про обставини дорожньо-транспортноi пригоди або в разi потреби не надав свiй транспортний засiб для огляду й експертизи;

o коли пiсля виплати страхового вiдшкодування з'ясуiться, що страхувальник або третя особа надали неправдивi вiдомостi, якi призвели до пiдвищення суми страхового вiдшкодування або безпiдставноi виплати.

Якщо за рiшенням судових органiв дорожньо-транспортна пригода сталася через незадовiльне експлуатацiйне утримання автомобiльних дорiг, вулиць та залiзничних переiздiв або через iншi перешкоди у здiйсненнi руху, страховик (страхова органiзацiя) виплачуi третiй особi страхове вiдшкодування i маi право одержати вiдповiдну компенсацiю вiд юридичних та фiзичних осiб, винних у створеннi таких умов.

Договiр обов'язкового страхування цивiльноi вiдповiдальностi набираi чинностi з моменту, зазначеного у страховому полiсi, але не ранiше внесення, що посвiдчуiться вiдповiдними документами страхувальником страхового платежу на користь страховика.

У разi настання страхового випадку та виплати страхового вiдшкодування третiй особi страховиком в обсязi, бiльшому за 25 % страховоi суми, страхувальник, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, маi переукласти договiр обов'язкового страхування цивiльноi вiдповiдальностi.

Пiсля сплати страхового платежу страхувальник одержуi вiд страховика страховий полiс, який i договором (письмовою угодою) обов'язкового страхування цивiльноi вiдповiдальностi.

Страховий полiс складаiться за формою, що мiстить: назву та адресу страховика, тип, марку транспортного засобу та державний номерний знак, номери двигуна, шасi (кузова), початок та закiнчення дii договору обов'язкового страхування цивiльноi вiдповiдальностi, розмiри страхового платежу та страховоi суми, для страхувальника-юридичноi особи - ii найменування та адресу, для страхувальника- фiзичноi особи - прiзвище, iм'я та по батьковi власника транспортного засобу, домашню адресу, пiдписи сторiн. Страховий полiс може мати роздiли, що передбачають можливiсть добровiльного страхування транспортного засобу, життя i здоров'я водiя та пасажирiв. Зразок страхового полiсу встановлюiться МТСБУ за погодженням з Комiтетом у справах нагляду за страховою дiяльнiстю.

У разi змiни власника транспортного засобу дiя договору обов'язкового страхування цивiльноi вiдповiдальностi може поширюватися на нового власника за умови переоформлення страхового полiсу на його iм'я.

У разi в'iзду на територiю Украiни незастрахований власник (водiй) транспортного засобу маi укласти звичайний договiр обов'язкового страхування цивiльноi вiдповiдальностi. Це не поширюiться на випадки, коли власник транспортного засобу застрахував цивiльну вiдповiдальнiсть у державi, з уповноваженою органiзацiiю зi страхування цивiльноi вiдповiдальностi якоi МТСБУ уклало угоду про взаiмне визнання договорiв такого страхування. У разi настання страхового випадку страхувальник (водiй транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду) зобов'язаний:

o додержувати правил дорожнього руху, установлених чинним законодавством;

o вживати всiх заходiв з метою запобiгати збiльшенню розмiру шкоди;

o надавати третiм особам необхiдну iнформацiю для iдентифiкацii страхувальника i страховика (страховоi органiзацii");

o повiдомити протягом трьох робочих днiв страховиковi (страховiй органiзацii) про настання страхового випадку, надати йому письмове пояснення про обставини дорожньо-транспортноi пригоди, страховий полiс та в разi потреби надати транспортний засiб для огляду й експертизи. Якщо страхувальник з поважних причин не мав змоги виконати зазначеноi дii, вiн повинен довести це документально.

Пiд час оформлення вiдповiдних документiв про дорожньо-транспортну пригоду працiвники органiв внутрiшнiх справ згiдно з чинним законодавством установлюють та фiксують необхiднi вiдомостi про обов'язкове страхування цивiльноi вiдповiдальностi учасникiв цiii пригоди.

Органи внутрiшнiх справ згiдно з чинним законодавством зобов'язанi видавати страховиковi (страховiй органiзацii) або МТСБУ пiсля iх звернення вiдомостi, що стосуються страхового випадку. Контроль за наявнiстю страхового полiсу обов'язкового страхування цивiльноi вiдповiдальностi у власника (водiя) транспортного засобу здiйснюiться пiд час його експлуатацii органами внутрiшнiх справ згiдно з чинним законодавством. Обов'язкове страхування цивiльноi вiдповiдальностi може здiйснювати страховик (страхова органiзацiя), який маi фiлii, представництва або уповноважених представникiв (юридичних осiб) в областях Украiни та Автономнiй Республiцi Крим i i членом МТСБУ, а також за наявностi у нього не менш як двох рокiв практичного досвiду з майнового та особистого страхування i страхування будь-якого виду вiдповiдальностi на наземному транспортi. Завдяки запровадженню обов'язкового страхування власникiв транспортних засобiв Украiна приiдналася до мiжнародноi системи страхування вiдповiдальностi автовласникiв, так званоi системи "Зелена картка", яка функцiонуi з 1 сiчня 1953 року. Основним завданням цiii системи i створення ефективного захисту потерпiлих у дорожньо-транспортних пригодах за участю автовласникiв-нерезидентiв краiни, в якiй трапилась така пригода. Така система мала насамперед запровадити механiзм гарантованих виплат компенсацiй потерпiлим з вини автовласникiв iнших краiн. Це забезпечувалося виконанням певних умов краiнами - членами системи "Зелена картка". По-перше, у таких краiнах маi здiйснюватись обов'язкове страхування цивiльноi вiдповiдальностi власникiв транспортних засобiв.

По-друге, у кожнiй краiнi маi бути iдина органiзацiя, що здiйснюi врегулювання збиткiв, заподiяних автовласниками цiii краiни на територii iнших держав, а також iдина органiзацiя, що врегульовуi збитки автовласникiв-нерезидентiв на територii свого перебування.

По-третi, держава - член системи "Зелена картка", не повинна здiйснювати перешкод при трансферi вiльно конвертованоi валюти, що спрямовуiться на страховi виплати.

Збитки у краiнах - членах системи "Зелена картка" врегульовуються, як правило, через уповноважену нацiональну органiзацiю (Моторне страхове бюро), яке переадресовуi матерiальнi претензii, висунутi до автовласника-резидента iншоi краiни, на вiдповiдне моторне страхове бюро цiii краiни. У цьому разi перше моторне страхове бюро розглядаiться як бюро - регулювальник збиткiв, а друге - як бюро-платник. Взаiмовiдносини мiж моторними страховими бюро краiн - членiв системи "Зелена картка" регулюiться двостороннiми угодами, що укладаються за унiфiкованою формою. Отже, якщо автовласник i резидентом краiни - члена системи "Зелена картка", вiн безперешкодно може проiжджати територiями всiх краiн - членiв цiii системи без обов'язкового страхування на умовах краiни вiдвiдання. У разi скоiння ДТП резидентом однiii краiни на територii iншоi краiни претензii потерпiлих врегульовують через Нацiональне моторне страхове бюро. Функцiонування цiii мiжнародноi системи довело ii ефективнiсть, насамперед, як механiзму захисту потерпiлих вiд транспортних засобiв, що задiянi в мiжнародних сполученнях.

Страхування вiдповiдальностi перевiзника вантажiв

Географiчне положення Украiни, рiвень ii економiчного розвитку та всеохоплююче включення у свiтову економiку забезпечують безперервнi вантажопотоки з внутрiшнiх та мiжнародних перевезень всiма видами транспорту. До процесу перевезень вантажiв залученi автотранспортнi пiдприiмства, авiакомпанii, судновласники, експедитори з фрахту, експедиторськi агентства, залiзниця. Вони i формальними або фактичними перевiзниками. Так, при зверненнi до експедиторського агентства вантажовiдправник укладаi з ним договiр перевезення. При цьому агентство стаi формальним перевiзником, що несе вiдповiдальнiсть за зазначений у договорi вантаж. Експедитор вишукуi придатний транспортний засiб та домовляiться з фактичним перевiзником, що безпосередньо здiйснюi перевезення. Якщо перевезення здiйснюються з перевантаженнями або рiзними видами транспорту (комбiнованi перевезення), то вантажовiдправниковi немаi потреби укладати договiр перевезення з кожним перевiзником окремо. Досить укласти його з одним перевiзником на весь маршрут, а фактичний перевiзник буде змiнюватися у процесi транспортування.

Згiдно з договором перевезення перевiзник зобов'язуiться перевезти товари з одного мiсця до iншого за вiдповiдну винагороду. Вiдповiдальнiсть перевiзника за товар, що пiдлягаi перевезенню або тимчасовому зберiганню, визначаiться рядом факторiв, зокрема:

o торговельною практикою;

o законодавчими актами, що регламентують перевезення;

o мiжнародними конвенцiями.

Щодо перевезень, якi не пiдпадають пiд дiю мiжнародних угод Украiни, перевiзник несе вiдповiдальнiсть згiдно зi статтею 14 "Закону про транспорт" за втрату, нестачу, псування i пошкодження прийнятого для перевезення вантажу у розмiрi фактичноi шкоди, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження сталося не з його вини. До уваги беруться також кодекси (статути) окремих видiв транспорту та iншi законодавчi акти Украiни. РЖснуюча практика визначення вiдповiдальностi перевiзника вантажiв тiсно пов'язана зi страхуванням вiдповiдальностi перевiзника за товари, що приймаються до перевезення. Зауважимо, що страхування няття перевiзником вантажу для транспортування та закiнчуiться одночасно з вiдповiдальнiстю перевiзника пiсля видачi вантажу отримувачевi. Лiмiт вiдповiдальностi (страхова сума) установлюiться за угодою сторiн. Вiн може визначатися за обсягами перевезень та цiннiстю вантажiв, а також залежно вiд максимально можливих сум претензiй, що iх перевiзник повинен буде виплатити за нормами права та чинною судовою практикою у краiнах, де здiйснюiться бiзнес перевiзника. Як правило, для перевiзника, що транспортуi вантажi в межах краiни, необхiднi нижчi лiмiти вiдповiдальностi, нiж у разi мiжнародних вантажоперевезень.

Страховi премii. Здебiльшого договiр страхування укладаiться на рiк щодо всiх перевезень транспортом страхувальника або його субпiд-рядчикiв, якщо це обумовлено, та може бути подовжений на будь-який подальший перiод зi сплатою щорiчноi премii. На момент укладання договору страхувальник заявляi суму доходу, яку вiн розраховував одержати вiд перевезень. Виходячи з обсягу перевезень, страховик визначаi розмiр страховоi премii, яка може бути внесена частинами (депозитна премiя). Також обумовлюiться розмiр мiнiмальноi страховоi премii, який за будь-яких обставин належить страховиковi. Якщо по закiнченнi страхового року заявлений обсяг вiдрiзнятиметься вiд реально отриманого прибутку, рiзниця буде компенсована або доплатою додатковоi премii страховиковi, або поверненням вiдповiдноi суми страхувальниковi. Проте повернення не може перевищувати обумовленого вiдсотка (як правило, воно не бiльш як 20%) страховоi премii.

Договором можуть бути передбаченi:

o види вантажiв, вiдповiдальнiсть за якi не покриватиметься таким договором;

o географiчнi лiмiти дii страхового захисту, наприклад тiльки на територii областi, Украiни, СНД i т. iн.;

o лiмiти вiдповiдальностi страховоi компанii за одним перевезенням або одним транспортним засобом;

o вимоги iз забезпечення безпеки, а також щодо сигнальних та охоронних пристроiв, використовуваних на момент навантаження, розвантаження, транспортування та тимчасового зберiгання;

o умови з прийняття претензiй перевiзником, строки та процедура повiдомлення страховоi компанii.

Зауважимо, що в цьому видi страхування, як i в iнших видах страхування вiдповiдальностi, груба недбалiсть або навмиснi дii страхувальника не покриваються договором. Страховий захист надаiться щодо спiвробiтникiв страхувальника та субпiдрядникiв, схвалених страховою компанiiю, якщо у результатi iх недб

Вместе с этим смотрят:

РЖнвестицiйна дiяльнiсть комерцiйного банку та ii вплив на його фiнансовий стан

РЖнвестицiйна полiтика банкiв в Украiнi

РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни

РЖнструменти пiдтримки платоспроможностi та лiквiдностi комерцiйного банку (на прикладi АКБ "Приватбанк")

РЖпотечне кредитування як механiзм залучення фiнансових ресурсiв для пiдприiмницькоi дiяльностi