Функцiонування грошово-кредитноi системи в умовах трансформацii економiки
ВСТУП
Основою сучасноi економiки i кредитно-грошова система. Мiцнi й стiйкi банки означають стабiльну економiку i навпаки, банкротства банкiв, неповерненi кредити, несплаченi вiдсотки тАУ все це послаблюi кредитно-грошову систему i говорить про хвору економiку.
Сьогоднi, в умовах розвинутих товарних ринкiв, структура грошово-кредитноi системи рiзко ускладнюiться. ЗтАЩявляються новi види фiнансових установ, новi кредитнi iнструменти i методи обслуговування клiiнтiв.
Практика банкiвськоi справи за кордоном представляi велику зацiкавленiсть для новоi господарськоi системи, яка складаiться в Украiнi та iнших краiнах СНД. Здiйснюiться перехiд вiд адмiнiстративно-керуiмоi високо монополiзованоi державноi грошово-кредитноi системи до динамiчноi, гнучкоi, системи кредитних установ, що орiiнтованi на комерцiйний успiх, на отримання прибутку, яка основана на приватнiй i колективнiй власностi.
У цей час iде пошук i становлення оптимальних форм iнституцiонального устрою грошово-кредитноi системи, механiзму, що ефективно працював би на ринку капiталiв, нових методiв обслуговування комерцiйних структур. Також проводяться роботи з покращення обслуговування приватних осiб. Створення стiйкоi, гнучкоi та ефективноi банкiвськоi iнфраструктури тАУ одна з найважливiших (i в той же час дуже складних) завдань економiки Украiни.
Сучаснi кредитно-банкiвськi системи мають складну багатоланкову структуру.
наш час в дiяльностi банкiв Украiни iснують серйознi проблеми. Це повтАЩязано з причинами фiнансовоi кризи в банкiвськiй системi, яка залежить вiд загального стану економiки держави, а також вiд недостачi необхiдного досвiду i пiдготовлених кадрiв для роботи банкiв в умовах ринкових перетворень.
На грошово-кредитну систему впливаi занадто ризикована кредитна полiтика, яка проводиться керiвниками пiд час погонi за прибутками, безглуздi витрати на розвиток мереж фiлiалiв без урахування iхньоi дохiдностi.
Невiдкладнi заходи з прискорення реформ в Украiнi й виведення Украiни iз кризисного стану - основнi питання подальшого розвитку й удосконалення грошово-кредитной системи краiни.
У розвиненiй банкiвськiй сферi краiни вiдбулися глибокi якiснi змiни. Затвердилася нова, досить розгалужена ринкова грошово-кредитна система, хоча вона ще не повнiстю вiдповiдаi сучасним вимогам. Грошово-кредитна система в економiцi, зв'язанiй ринковими вiдносинами, повинна виконувати бiльшу, якщо не найголовнiшу роль. По-перше, розвинена структура комерцiйних банкiв управляi системою платежiв у розвинених економiчно-ринкових вiдносинах. По-друге, поряд з iншими фiнансовими посередниками, банки направляють заощадження у фiрми й пiдприiмства. Ефективнiсть здiйснення процесу iнвестування засобiв у значнiй мiрi залежить вiд здатностi банкiвськоi системи направляти грошовi фонди саме тим позичальникам, якi знайдуть способи iхнього оптимального використання.
Серед проблем, що вимагають негайного вирiшення в перiод переходу до ринку, одне з найважливiших мiсць займаi завдання скорочення темпiв iнфляцii й стабiлiзацii грошового обiгу.
У цих умовах роль i значення грошових i фiнансово-кредитних важелiв рiзко зростають. Грошово-кредитна система - одна з тих секторiв економiки, де найбiльше ефективно працюють ринковi механiзми. Органiзацiя грошово-кредитного обслуговування пiдприiмств, органiзацiй i населення, функцiонування кредитноi системи грають винятково важливу роль у розвитку господарських структур. Вiд ефективностi й безперебiйностi функцiонування кредитно-фiнансового механiзму залежать не тiльки своiчасне одержання засобiв окремими господарськими одиницями, але й темпи економiчного розвитку краiни в цiлому. Разом з тим, еволюцiя кредитноi системи й кредитноi справи повною мiрою визначаiться економiчною ситуацiiю в краiнi. Кожному етапу iсторико-економiчного розвитку народного господарства вiдповiдають свiй тип органiзацii кредитноi справи, своя структура кредитноi системи, що вiдповiдають вiдповiдним потребам у кредитно-фiнансовому обслуговуваннi окремих ланок економiки
Механiзм функцiонування кредитноi системи постiйно змiнюiться пiд впливом змiн ii оргструктури, органiзацiйно-правових форм здiйснення кредитних операцiй, форм i методiв кредитування й кредитно-розрахункових вiдносин.
Враховуючи величезну роль, яку вiдiграють банки в економiцi краiни та проведення грошово-кредитноi полiтики державою, обтАЩiктом даноi роботи стала грошово-кредитна система Украiни. Метою роботи i вивчення факторiв, якi впливають на тип грошово-кредитноi полiтики держави, на встановлення вiдсотковоi ставки, пошук шляхiв пiдвищення дохiдностi кредитних операцiй.
РОЗДРЖЛ 1
ТЕОРИТИЧНРЖ ОСНОВИ ФУНКЦРЖОНУВАННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОРЗ СИСТЕМИ
1.1 Поняття грошовоi системи. Грошовий обiг
Грошовi системи виникають iз зародженням капiталiстичного способу виробництва. Грошова система тАУ форма органiзацii грошового обiгу у процесi взаiмодii ii основних елементiв, цiлiснiсть якiй надаi закрiплення у нацiональному законодавствi та державне регулювання такого обiгу.
Грошова система утворюiться з таких елементiв:
- грошова одиниця краiни тАУ мiра грошей, прийнята в краiнi за одиницю (в нiй виражаються цiни товарiв та послуг);
- масштаб цiн тАУ вагова кiлькiсть грошового металу, прийнятого в краiнi за грошову одиницю;
- види державних грошових знакiв (металевих або паперових), якi мають законну силу, порядок iх випуску й обiгу (випуск, вилучення та iн.);
- емiсiйна система тАУ установи, що здiйснюють випуск грошей i цiнних паперiв та визначають порядок емiсii;
- iнститути грошовоi системи тАУ державнi i недержавнi установи, якi регулюють грошовий обiг;
- валютний паритет тАУ спiввiдношення з iншими валютами;
- регламентацiя безготiвкового обiгу;
- порядок обмiну нацiональноi валюти на iноземну i регульований державою валютний курс;
- державне регулювання грошового обiгу.
РЖснують грошовi системи двох типiв: металевого грошового обiгу, за якого такий грошовий товар виконуi всi функцii грошей, та паперово-кредитного грошового обiгу, в основi якого лежать кредитнi грошi.
Розвиток грошовоi системи подiляють на два етапи:
- загальний еквiвалент безпосередньо перебуваi в обiгу i виконуi функцii грошей;
- роль золота як загального еквiвалента знижуiться, а згодом воно перестаi виконувати цю роль, i в обiгу функцiонують кредитно-паперовi грошi.
Найпростiше сутнiсть грошового обiгу можна визначити як сукупнiсть усiх грошових платежiв, якi здiйснюються в краiнi упродовж певного перiоду або точнiше грошовий обiг тАУ це безперервний рух грошей, якi виконують функцii засобу обiгу i платежу, тобто обслуговують кругообiг товарiв та послуг.
Грошовий обiг вiдбуваiться на мiкро- та макроекономiчному рiвнях. На макрорiвнi грошовий обiг обслуговуi кругообiг усього суспiльного капiталу в усiх стадiях суспiльного вiдтворення. Грошi функцiонують на цьому рiвнi лише як грошi, виступають сукупним грошовим обiгом i не i функцiональною формою капiталу.
Основними субтАЩiктами грошового обiгу i пiдприiмства (фiрми i компанii), домашнi господарства, державнi структури та фiнансовi посередники.
Отже, грошовий обiг тАУ це безперервний рух грошей у сферi обiгу й виконання ними функцiй засобу обiгу та засобу платежу на мiкроекономiчному та макроекономiчному рiвнях.
Обертаючись як капiтал, грошi найповнiше розвивають своi функцii. Грошовий обiг обслуговуi рух товарiв, послуг, iнтелектуальноi власностi, позичкового та фiктивного капiталу та iн.
У пiдтриманнi рiвноваги в економiцi, збалансованостi попиту та пропозицii важливу роль вiдiграi грошова маса. Грошова маса тАУ обсяг випущених в обiг паперових грошових знакiв, металевих монет i депозитних грошей. Основна частина грошовоi маси тАУ це банкiвськi депозити (кредитнi грошi), а також деякi види цiнних паперiв, що мають таку ж купiвельну спроможнiсть, як i банкiвськi рахунки. Грошова маса розвинених краiн свiту формуiться нинi на основi кредитiв. У розвинених краiнах свiту державних паперових грошей, насамперед бiлетiв державного казначейства, як правило, не випускають. Роздрiбний товарообiг обслуговують бiлонi монети з мiдi, нiкелю, алюмiнiю та iнших металiв i сплавiв. У грошовому обiгу також використовують казначейськi векселi, сертифiкати, облiгацii.
Закони грошового обiгу належать до загальних , тобто тих, якi дають у декiлькох суспiльно-економiчних формацiях.
Закони грошового обiгу тАУ закони, якi виражають внутрiшньо необхiднi, сталi i суттiвi звтАЩязки мiж кiлькiстю необхiдних для обiгу грошей, цiнами товарiв, що пiдлягають реалiзацii, i вартiстю грошей.
Оскiльки iснують рiзнi форми грошей та виконуваних ними функцiй, то вiдповiдно розрiзняють i певнi типи законiв грошового обiгу. З урахуванням виконуваних повноцiнними грошима функцiй мiри вартостi i засобу обiгу за умов металевого грошового обiгу та насамперед монометалiзму (коли кiлькiсть грошей стихiйно пристосовувалась до вимог товарного обiгу) закон грошового обiгу в абстрактнiй формi виражався формулою:
, (1.1)
де Kn тАУ кiлькiсть необхiдних для товарного обiгу дiйсних грошей на рiк;
i тАУ сума цiн товарiв;
О тАУ середнi число обертiв за рiк кожноi грошовоi одиницi.
Другий закон кiлькостi грошей в обiгу повтАЩязаний з виконанням грошима функцii платежу, появою кредитних грошей, з обiгом платiжних засобiв. У ньому якiсна характеристика законiв грошового обiгу комплексно модифiкуiться i набуваi вигляду:
, (1.2)
де i тАУ сума цiн товарiв;
iК тАУ сума цiн товарiв, проданих в кредит;
СПБ тАУ сума платежiв за борговими та iншими зобовтАЩязаннями;
СПП тАУ сума платежiв, що взаiмно погашаються;
ШО тАУ швидкiсть обiгу грошей як купiвельного та платiжного засобу.
Обiг платiжних засобiв сприяi значнiй економii грошей шляхом зарахування взаiмних платiжних зобовтАЩязань, тобто безготiвкових розрахункiв. Це зумовлено тим, що швидкiсть обiгу грошей у функцii платiжного засобу (вексель, банкнота) визначають ступiнь концентрацii платежiв, одночаснiсть iх здiйснення, можливiсть за рахунок поточних надходжень забезпечувати iх взаiмну компенсацiю.
Основний закон грошового обiгу визначаi кiлькiсть грошей, необхiдних для обiгу:
, (1.3)
де М тАУ кiлькiсть грошей в обiгу;
- сума цiн благ, що пiдлягають реалiзацii;
Кр тАУ сума цiн товарiв, що проданi в кредит;
П тАУ платежi, термiн виплати яких настав;
ВВ тАУ взаiмно виплатнi платежi;
ν тАУ швидкiсть обiгу однiii грошовоi одиницi.
РЖ. Фiшер, вiдкинувши вартiсну теорiю грошей, використовуi рiвняння обмiну, яке базуiться не на вартостi товарiв, а лише на iх цiнах:
M∙V=P∙T, (1.4)
де М тАУ маса грошей;
V тАУ швидкiсть iх обiгу;
P тАУ середньозважений рiвень цiн товарних операцiй;
T тАУ кiлькiсть проданих товарiв.
Виходячи з рiвняння (1.4), вiн визначаi кiлькiсть грошей, необхiдних для забезпечення обiгу товарiв i послуг, як величину прямо пропорцiйну номiнальному обсяговi виробництва (ВНП) та обернено пропорцiйну швидкостi обiгу грошовоi одиницi:
, (1.5)
де P тАУ абсолютний рiвень цiн;
Y тАУ реальний обсяг виробництва;
V тАУ швидкiсть обiгу грошей.
Проте рiвняння (1.5) РЖ. Фiшера не розкриваi механiзму перетворення вартостi товару в його цiну, внаслiдок чого вартiсть грошовоi одиницi поставлена в залежностi вiд дiй уряду, а отже, позбавлена обтАЩiктивноi основи. Крiм того, показник швидкостi обiгу грошовоi маси не можна розрахувати окремо, що не дозволяi використати це рiвняння як аналiтичне для проведення практичних розрахункiв. Адже на спiввiдношення грошовоi i товарноi маси впливаi не лише змiна пропозицii грошей, а й iншi чинники.
1.2 Структура i функцii грошово-кредитноi системи
Грошово-кредитна система виконуi монетарну або грошово-кредитну полiтику, яка i одним iз головних iнструментiв державного регулювання економiки. Ця полiтика найбiльш ефективно i оперативно виконуi функцii регулювання економiчного циклу, попередження та подолання спаду виробництва.
Мета грошово-кредитноi полiтики тАУ досягнення на нацiональному ринку рiвноваги, що характеризуiться повною зайнятiстю та вiдсутнiстю iнфляцii. Суть цiii полiтики полягаi в регулюваннi обсягу грошовоi пропозицii для стабiлiзацii економiки. Так, пiд час спаду виробництва монетарна полiтика зводиться до стимулювання зростання пропозицii грошей, а в перiод високоi iнфляцii, навпаки, до ii обмеження.
Сьогоднi в усiх розвинутих народних господарствах iснують двоступiнчастi банкiвськi системи: Центральний банк i емiсiйним банком i здiйснюi ще двi важливi функцii. Поряд з цим iснують комерцiйнi банки з рiзним за своiю широтою асортиментом, рiзними цiлями i часто також рiзними групами клiiнтiв; вони займаються банкiвськими операцiями, тобто виробляють фiнансовi послуги, якi потрiбнi на ринку.
За характером дiяльностi банки подiляються на:
- емiсiйнi;
- комерцiйнi;
- iнвестицiйнi;
- iпотечнi;
- ощаднi;
- спецiалiзованi (наприклад, торгiвельнi банки).
Емiсiйнi банки здiйснюють випуск банкнот i i центрами грошово-кредитноi системи. Вони займають в нiй особливий стан i i тАЮбанками банкiвтАЭ.
Комерцiйнi банки являють собою банки, якi здiйснюють кредитування промислових, торгiвельних та iнших пiдприiмств, головним чином за рахунок грошових капiталiв, якi вони отримують у виглядi вкладiв. За формою власностi вони дiляться на: а) приватнi акцiонернi; б) кооперативнi; в) державнi. На раннiх ступенях розвитку капiталiзму переважали iндивiдуальнi банкiрськi фiрми, але з розвитком капiталiзму i особливо в епоху iмперiалiзму переважна частина всiх банкiвських ресурсiв зосередилась в акцiонерних банках. Розвиток державно-монополiстичного капiталiзму знайшов вираз в одержавленнi деяких комерцiйних банкiв (наприклад, у Францii).
РЖнвестицiйнi банки займаються фiнансуванням i довготермiновим кредитуванням рiзних галузей промисловостi, торгiвлi, транспорту. Через iнвестицiйнi банки задовольняiться значна частина потреб промислових i iнших пiдприiмств в основному капiталi. Розвиток цiii ланки кредитноi системи характерно для сучасного ринкового господарства. На вiдмiну вiд комерцiйних банкiв, iнвестицiйнi мобiлiзують гнiтючу частину своiх ресурсiв шляхом випуску власних акцiй i облiгацiй, а також одержання кредитiв вiд комерцiйних банкiв. Разом з тим вони вiдiграють активну роль у випуску й розмiщеннi акцiй промислових i iнших компанiй.
РЖпотечнi банки надають довгостроковi позики пiд заставу нерухомостi тАУ землi й будов. Вони мобiлiзують ресурси за допомогою випуску особливого виду цiнних паперiв тАУ заставних листiв, забезпеченням яких служить закладена в банках нерухомiсть. Клiiнтами iпотечних банкiв i фермери, населення, а в рядi випадкiв пiдприiмцi.
РЖпотечний кредит фермери нерiдко призначають для купiвлi землi. Частково iпотечнi позички використовуються для купiвлi машин, добрив i iнших засобiв виробництва. Крiм того, покупка землi цими фермерами даi iм можливiсть розширювати своi господарство.
Спецiалiзованi банкiвськi установи включають банки, що спецiально займаються певним видом кредитування. Так, зовнiшньоторговельнi банки спецiалiзуються на кредитуваннi експорту й iмпорту товарiв.
Грошово-кредитна полiтика здiйснюiться у таких основних напрямах: регулювання банкiвськоi лiквiдностi, управлiння державним боргом i регулювання обсягу кредитних операцiй, грошовоi емiсii та ризику й лiквiдностi. Кожен з них здiйснюiться за допомогою рiзних форм, методiв, важелiв. Так, методами здiйснення банкiвськоi дiяльностi i регламентування центральним банком спiввiдношення мiж касовими резервами банкiв та депозитами; зобовтАЩязання комерцiйних банкiв зберiгати певну частку своiх активiв у виглядi резерву у центральному банку; продаж або купiвля цiнних паперiв чи надання банкам кредитiв.
Механiзм дii грошово-кредитноi системи складаiться з птАЩятьох послiдовно повтАЩязаних важелiв (рис. 1.1).
Рис. 1.1 тАУ Важелi грошово-кредитноi полiтики
Кожний з попереднiх елементiв рис. 1.1 запускаiться попереднiм i приводить в дiю наступний важiль. Тому збiй в роботi будь-якого важеля послаблюi результативнiсть проведення грошово-кредитноi полiтики. Наприклад, слабка реакцiя iнвесторiв на помiтне зниження вiдсотковоi ставки, викликане, в свою чергу, суттiвим розширенням обсягу грошовоi маси, не викличе адекватного розширення сукупного попиту, а також i сукупноi пропозицii, на що була направлена дiя грошово-кредитноi полiтики в цiлому. При цьому може спостерiгатися посилення iнфляцiйних процесiв. Така ситуацiя може бути повтАЩязана з нестабiльною полiтичною ситуацiiю в краiнi, яка пригнiчуi iнвестицiйну активнiсть.
РЖнструменти грошово-кредитноi полiтики розрiзняють за такими ознаками:
1. За обтАЩiктами впливу:
- стимулювання кредитноi емiсii (кредитна експансiя);
- стримування кредитноi емiсii (кредитна рестрикцiя).
2. За характером параметрiв:
- кiлькiснi iнструменти тАУ впливають на стан кредитних можливостей комерцiйних банкiв;
- якiснi iнструменти тАУ пряме регулювання вартостi банкiвських кредитiв.
3. За формою впливу:
- адмiнiстративнi (прямi) iнструменти тАУ у формi директив, iнструкцiй та iнше вiд Центрального банку, мета яких обмежити сферу дiяльностi кредитних установ;
- ринковi (непрямi) iнструменти тАУ способи впливу Центрального банку на грошову пропозицiю шляхом формування певних умов на грошовому ринку та ринку капiталiв.
4. За строками впливу:
- короткостроковi iнструменти, за допомогою яких досягаються промiжнi цiлi грошово-кредитноi полiтики;
- довгостроковi iнструменти дiють вiд одного року i бiльше з метою фiнансовоi стабiлiзацii та сприяння довгостроковому економiчному зростанню.
Кредитна експансiя маi за мету збiльшення зайнятостi i пiдйом виробництва шляхом збiльшення пропозицii грошей. Кредитна рестрикцiя маi за мету запобiгання економiчноi кризи i зниження темпiв iнфляцii шляхом обмеження пропозицii грошей.
Основнi iнструменти грошово-кредитноi полiтики
Операцii на вiдкритому ринку:
- гнучкий валютно-полiтичний iнструмент, який проявляiться в продажу чи купiвлi центральним банком цiнних паперiв на тАЮвiдкритому ринкутАЭ у комерцiйних банкiв;
- застосовуiться для проведення експансiйноi (купiвля) чи рестрикцiйноi (продаж) грошовоi полiтики.
Полiтика облiковоi ставки:
- iнструмент прямого регулювання грошово-кредитного обiгу;
- виявляiться у змiнах облiковоi ставки вiдповiдно до контАЩюктурних коливань економiки;
- застосовуiться для управлiння кредитною активнiстю.
Полiтика мiнiмальних резервiв:
- найбiльш жорсткий iнструмент грошово-кредитного регулювання;
- виявляiться в манiпуляцii нормою обовтАЩязкових резервiв, якi комерцiйнi банки зобовтАЩязанi зберiгати на рахунках у Центральному банку;
- застосовуiться як засiб для швидкого стиснення чи розширення кредитноi маси в економiчнiй системi.
Коли державний бюджет зводиться з дефiцитом, Казначейство випускаi облiгацii, щоб отримати грошi для сплати державних боргiв. Покупцями облiгацiй Казначейства можуть бути:
- Центральний банк;
- комерцiйнi банки;
- домашнi господарства;
- iноземцi (як приватний, так i суспiльний сектор).
Купiвля Центральним банком державних боргових зобовтАЩязань називаiться монетизацiiю бюджетного дефiциту.
Монетизацiя бюджетного дефiциту призводить до iнфляцii. РЖснуi три способи фiнансування бюджетного дефiциту 
:
- шляхом збiльшення кiлькостi грошей високоi ефективностi (
, тобто емiсiя);
- шляхом збiльшення облiгацiй казначейства у населення (
);
- шляхом скорочення валютних резервiв Центрального банку (
).
.
Таким чином, для покриття бюджетного дефiциту держава може друкувати грошi, робити позики або витрачати своi валютнi резерви.
У краiнах з високою iнфляцiiю населення, як правило, не купуi нових державних боргових зобовтАЩязань, валютнi резерви Центрального банку вичерпанi, тому держави фiнансуi дефiцит бюджету шляхом емiсii.
Головним органом грошово-кредитноi системи i Центральний банк, в Украiнi це Нацiональний банк Украiни.
Основними функцiями центральних банкiв i:
- монопольна емiсiя грошей, передусiм банкнот;
- акумулювання i зберiгання вiльних коштiв, обовтАЩязкових резервiв комерцiйних та iнших банкiв; надання iм кредитiв;
- здiйснення iдиноi грошово-кредитноi полiтики держави, забезпечення стабiльностi нацiональноi грошовоi системи;
- надання кредитiв i виконання фiнансових операцiй для уряду;
- контроль за банкiвською системою в цiлому;
- зберiгання офiцiйних валютних та золотих резервiв i здiйснення операцiй iз iх розмiщення;
- визначення курсу нацiональноi, грошовоi одиницi щодо валют iнших краiн та пiдтримка курсу нацiональноi валюти на мiжнародному фiнансовому ринку (функцiя валютного центру).
З урахуванням фактора часу найважливiшу роль у проведеннi грошово-кредитноi полiтики маi встановлення центральними банками облiкового вiдсотка та його змiни. Таким чином здiйснюiться вагомий вплив на скорочення або збiльшення кредитiв, що надають комерцiйними банками в рiзнi сфери та галузi економiки. Встановлення вiдсоткових ставок стримуi темпи зростання iнфляцii, але негативно впливаi на iншi параметри макроекономiчноi системи.
Важливий метод кредитноi полiтики тАУ операцii на вiдкритому ринку: купiвля i продаж центральним банком державних цiнних паперiв, банкiвських акцептiв та iнших кредитних зобовтАЩязань за ринковим або заздалегiдь оголошеним курсом. Купуючи цiннi папери, центральний банк перераховуi вiдповiднi суми комерцiйним банкам, внаслiдок чого збiльшуються залишки на iх резервних рахунках, що даi змогу здiйснювати кредитну експансiю. До такого методу кредитноi полiтики вдаються найчастiше у краiнах, що мають значний державний борг.
Основними функцiями комерцiйних банкiв i:
- мобiлiзацiя тимчасово вiльних грошових коштiв та перетворення iх на капiтал;
- кредитування пiдприiмств, держави i населення;
- випуск кредитних грошей;
- здiйснення розрахункiв та платежiв у господарствi;
- консультування, подання економiчноi та фiнансовоi iнформацii.
Виконуючи функцiю мобiлiзацiя тимчасово вiльних грошових коштiв i перетворення iх на капiтал, банки акумулюють грошовi прибутки та заощадження у формi вкладiв. Вкладник отримуi винагороду у виглядi вiдсотка або послуг, якi надаються банком. Заощадження, якi сконцентрованi у вкладах, перетворюються на позиковий капiтал, який використовуiться банками для надання кредиту пiдприiмствам i пiдприiмцям. У остаточному пiдсумку, за допомогою банкiв заощадження перетворюються на капiтал.
Важливе економiчне значення маi функцiя кредитування пiдприiмств, держави i населення. Пряме надання в позику вiльних грошових капiталiв iх власниками у практичному господарському життi ускладнено. Банк виступаi в якостi фiнансового посередника, отримуючи грошовi кошти в кiнцевих кредиторiв. За рахунок кредитiв банку здiйснюiться фiнансування промисловостi, сiльського господарства, торгiвлi, забезпечуiться розширення виробництва. Комерцiйнi банки надають позики споживачам на придбання товарiв тривалого користування, сприяючи зростанню iхнього рiвня життя. Оскiльки державнi витрати не завжди покриваються прибутками, банки кредитують фiнансову дiяльнiсть уряду.
Випуск кредитних грошей тАУ специфiчна функцiя, яка вiдрiзняi комерцiйнi банки вiд iнших фiнансових iнститутiв. Комерцiйнi банки здiйснюють депозитно-кредитну емiсiю, - грошова маса збiльшуiться, коли банки надають позики своiм клiiнтам, i зменшуiться, коли цi позики повертаються. Цi банки i емiтентами кредитних знарядь обiгу. Позика, яка надаiться клiiнту, зачисляiться на його рахунок в банку, тобто банк створюi депозит (вклад до запитання), при цьому збiльшуються борговi зобовтАЩязання банку. Власник депозиту може отримати в банку готiвковi кошти в розмiрi вкладу, внаслiдок чого вiдбуваiться збiльшення кiлькостi грошей в обiгу. За наявностi попиту на банкiвськi кредити сучасний емiсiйний механiзм дозволяi розширювати грошову емiсiю, що пiдтверджуiться збiльшенням грошовоi маси в промислово розвинутих краiнах. Разом з тим економiка потребуi в необхiднiй, але не безмiрнiй кiлькостi грошей, тому комерцiйнi банки функцiонують в рамках обмежень, якi встановлюються центральним банком, за допомогою яких регулюiться процес кредитування, отже, процес створення грошей.
Однiiю з функцiй комерцiйних банкiв i забезпечення розрахунково-платiжного механiзму. Виступаючи в якостi посередникiв у платежах, банки виконують для своiх клiiнтiв операцii, повтАЩязанi з проведенням розрахункiв i платежiв.
Розраховуючи можливостями постiйно контролювати економiчну ситуацiю, комерцiйнi банки надають клiiнтам консультацii з широкого кола проблем (зi злиття i поглинання, нових iнвестицiй i реконструкцiй пiдприiмств, складанню звiтiв за рiк). У теперiшнiй час зросле значення банкiв у наданнi клiiнтам економiчноi i фiнансовоi iнформацii.
1.3 Кейнсiанська та монетаристська концепцii грошовоi полiтики
У концепцii монетаризму грошi та грошова система розглядаються як вирiшальний фактор економiчноi структури суспiльства i головна причина iнфляцii, а грошово-кредитна полiтика тАУ як найважливiший iнструмент стабiлiзацii внутрiшнього механiзму вiдтворення, здiйснення економiчноi полiтики держави. Монетаризм виник у серединi 50-х рокiв ХХ ст. i представлений передусiм у працях професора економiки Чиказького унiверситету М. Фрiдмена.
У 60 тАУ 70-тi роки ХХ ст. боротьба з iнфляцiiю у розвинутих краiнах була основним завданням державних стабiлiзацiйних програм. РЖнфляцiя, кризи, циклiчне безробiття, платiжна криза та iншi негативнi явища i процеси спричиненi, на думку монетаристiв, хаотичними коливаннями грошовоi маси, непродуманою грошовою полiтикою держави i надмiрною кiлькiстю грошей в обiгу. Все це зумовили своiрiдний тАЮренесанстАЭ кiлькiсноi теорii грошей, посилення неокласичного напряму в захiднiй економiчнiй теорii, складовими елементами якоi i концепцiя монетаризму.
Один iз найважливiших елементiв монетаризму тАУ кiлькiсна теорiя грошей, у якiй найважливiшою i функцiя грошей як засобу обмiну. Доповнюючи кiлькiсну концепцiю грошей, Фрiдмен та iншi монетаристи доводили, що змiна обсягiв пропозицii грошей не лише спричиняi пiдвищення тАЮсередньоготАЭ абсолютного рiвня цiн, коливання товарних цiн, а й призводить до змiни обсягiв виготовленоi продукцii. У рамках кiлькiсноi теорii грошей традицiйно за основу аналiзу брали рiвняння обмiну:
М∙ν=Р∙Q (1.6)
Перетворюючи рiвняння (1.6), отримаiмо
, (1.7)
де М тАУ кiлькiсть грошей, що перебувають в обiгу;
ν тАУ швидкiсть обiгу грошей;
Р тАУ абсолютний рiвень цiн;
Q тАУ реальний обсяг виробництва;
MD тАУ величина попиту на грошi;
Р, ν тАУ фактори, що визначають величину попиту на грошi.
Обстоюючи визначальну роль грошей в економiчнiй структурi, монетаризм виходить з теоретико-методологiчних засад мiновоi концепцii. Монетаристськi рекомендацii i найпростiшими (серед численних сучасних методiв регулювання економiки) i водночас антигуманними, оскiльки спрямованi передусiм на скорочення соцiальних витрат держави. Цi рекомендацii взято на озброiння експертами МВФ, iх значною мiрою враховано в розробцi i втiленнi програм економiчного розвитку Украiни, розроблених кiлькома урядами в 90-х роках пiд егiдою цiii мiжнародноi органiзацii з метою отримання кредитiв.
Пiсля проголошення незалежностi Украiни основою економiчноi i соцiальноi полiтики стала неокласична концепцiя, зокрема монетаризм.
Монетаристи основною причиною нестабiльностi економiчноi системи вважали порушення законiв грошового обiгу, вiдхилення вiд рiвноважного рiвня цiн i кiлькостi грошей в обiгу внаслiдок стимулювання державою попиту, надмiрного втручання держави в економiку. Усунення цих диспропорцiй можливе, на iхню думку, шляхом проведення грошово-кредитноi полiтики, зокрема у разi обмеження кредитно-грошовоi маси в обiгу (не бiльше 3% на рiк), скорочення виробничого i споживчого попиту. Конкретними засобами такоi полiтики Фрiдмен називав встановлення норми обовтАЩязкових резервiв, облiковоi ставки та iн. Цi iдеi були взятi на озброiння у США, Великобританii, деяких iнших краiнах. Але криза 1980 тАУ 1982 рр. i тривалий застiй у пiслякризовий перiод у краiнах Захiдноi РДвропи засвiдчили неефективнiсть рекомендацiй монетаристiв.
Кейнсiанство тАУ це один iз провiдних напрямiв сучасноi макроекономiчноi теорii, згiдно з яким без активного втручання держави в розвиток соцiально-економiчних процесiв, без суттiвого розширення функцiй держави капiталiзм неспроможний iснувати.
Тому Кейнс з метою обТСрунтування цього висновку здiйснив комплексний аналiз впливу держави на розвиток макроекономiки. Предметом його дослiдження було, насамперед, зтАЩясування комплексу методiв активного впливу держави на процес вiдтворення суспiльного капiталу в масштабi всiii нацiональноi економiки. Кейнс вважав, що розширення функцiй уряду тАУ iдиний практичний засiб уникнути цiлковитоi руйнацii iснуючих економiчних форм, а також засiб спонукання до iнвестування i координацii схильностi до споживання.
Головну увагу Кейнс придiлив проблемi регулювання попиту й факторiв, що його визначають. Ефективний попит, який розпадаiться на нагромадження та споживання, повинна стимулювати держава:
- здешевлюючи кредит (тобто знижуючи норми вiдсотка);
- збiльшуючи державнi витрати;
- впливаючи на зростання споживчого попиту.
Кейнс прагнув зтАЩясувати питання встановлення рiвноваги мiж попитом i пропозицiiю у сферi зайнятостi. Держава, на його думку, повинна регулювати це спiввiдношення, домагатися певного оптимуму в цiй сферi, запобiгати зростанню безробiття до масштабiв, якi можуть стати загрозливими для економiчноi системи. Рiвень зайнятостi залежить вiд обсягу споживання (або очiкуваних витрат на споживання) та обсягу iнвестицiй. Головну уваги в цiй ситуацii держава мусить придiляти стимулювання iнвестицiй. Оскiльки iнвестицii в свою чергу залежать вiд рiвня вiдсотка й очiкуваних прибуткiв, то державi слiд регулювати iнвестицiйний попит через бюджетно-фiнансову та грошово-кредитну полiтику.
Дж. Кейнс наполягав на прогресивностi в оподаткування, доводив, що за допомогою податкiв (а також державних видаткiв i вiдсотка) можна досягти рiвноваги мiж сукупним платоспроможним попитом i пропозицiiю.
Рекомендацii Дж. Кейнса, взятi на озброiння у багатьох краiнах у пiслявоiнний перiод, були ефективними. Це послабило глибину економiчних криз, посилило стабiльнiсть економiчноi системи. Проте вперше в iсторii розвитку капiталiстичного циклу кризи 1969 тАУ 1971 i 1974 тАУ 1975 збiглися зi швидким розгортанням iнфляцiйних процесiв, а в деяких краiнах водночас зросло безробiття, поглибилися диспропорцii в економiцi. Це призвело до зростання невiдповiдностi кейнсiанських методiв розвитку макроекономiчних процесiв, кризи кейнсiанства.
РОЗДРЖЛ 2
АНАЛРЖЗ ФУНКЦРЖОНУВАННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОРЗ СИСТЕМИ УКРАРЗНИ
2.1 Аналiз ефективностi функцiонування Нацiонального банку Украiни
Проголошення державного суверенiтету Украiни стало передумовою проведення незалежноi економiчноi полiтики, спрямованоi на розбудову соцiально орiiнтованоi ринковоi економiки. Особливiсть перехiдноi економiки Украiни полягаi в тому, що вона вже не i плановою, але ще й не набула усiх характерних рис ринковоi економiки. У такiй економiцi дiють механiзми обох типiв економiчних систем, i водночас важливу роль вiдiграють неекономiчнi фактори розвитку.
Процес трансформацii в перехiдних економiках передбачаi створення грошово-кредитноi i фiнансовоi систем, що вiдповiдають потребам розвитку ринковоi економiки, забезпечують ефективнiсть виробництва та включення нацiональноi економiки в мiжнародний подiл працi.
Грошово-кредитна система Украiни пройшла складний i суперечливий шлях розвитку, який умовно можна подiлити на три етапи.
1. Формування грошово-кредитноi системи незалежноi Украiни (1991-1994 рр.). Узагальнено особливостi даного етапу вiдображено в додатку А.
2. Адекватний розвиток грошово-кредитноi системи i досягнення макроекономiчноi рiвноваги (1995-2000 рр.). Основнi особливостi цього етапу трансформацiйних перетворень в грошово-кредитнiй системi Украiни вiдображено в додатку Б.
3. Пiдвищення ефективностi грошово-кредитноi системи i забезпечення економiчного зростання (починаючи з 2001 р.).
Цей етап i найбiльш актуальним для даноi роботи, тому бiльш докладно розглянемо цей перiод. На цьому етапi спостерiгаiться економiчне пожвавлення, економiка Украiни розвиваiться динамiчнiше. На прискорення зростання позитивно вплинула грошово-кредитна полiтика, реалiзацiя якоi зумовила збiльшення кредитiв в економiку, забезпечення стабiльностi валютного ринку та обмiнного курсу при значному зростаннi резервiв НБУ, збiльшення рiвня монетизацii. В 2003 р. монетизацiя украiнськоi економiки досягла рекордноi величини тАУ 36%. Деякого прискорення набула iнфляцiя, яка порiвняно з дефляцiiю 2002 року становила в 2003 роцi 8,2%, але вона не спричинила дестабiлiзацiйного впливу на економiку. Темпи зростання реального ВВП у 2003 роцi в порiвняннi з 2000 роком зросли в 1,44 рази, а ВВП на душу населення склав 1034 дол. В порiвняннi з iншими краiнами цей результат виглядаi бiльш нiж скромним. У 2003 роцi ВВП на душу населення в Росii оцiнювався в 3 тис. дол., а в Польщi тАУ в 5 тис. дол.
Полiпшився фiнансовий стан пiдприiмств, загальна сума прибутку субтАЩiктiв господарювання в 2003 роцi зросла порiвняно з 2000 роком в 1,4 рази i становила 19,64 млрд. грн., але платiжна дисциплiна залишилася на низькому рiвнi, значною залишилась кредиторська та дебiторська заборгованiсть. Значно збiльшилися доходи зведеного бюджету. За пiдсумками 2003 року сума надходжень до зведеного бюджету Украiни склала тАУ 66,9 млрд. грн.
Позитивнi зрушення вiдбулися у сферi кредитування економiки. Якщо у 2001 роцi обсяги кредитування украiнськоi економiки складали 28 млрд. грн. То в 2002 роцi тАУ 42 млрд. грн., а в 2003 роцi цей показник сягнув 53,8 млрд. грн. До позитивних зрушень в фiнансовiй-кредитнiй сферi можна вiднести довгострокове кредитування. У 2003 роцi зафiксоване зростання довгострокового кредитування в порiвняннi з минулим роком майже в чотири рази. Це свiдчить про загальну адекватнiсть банкiвськоi системи та ii спроможнiсть забезпечити потреби економiки в кредитуваннi. Але крiм цього це ж свiдчить i про позитивнi зрушення в самiй економiцi.
Пiсля 2000 року розмiр державного боргу стабiлiзувався на рiвнi 14,1-14,2 млрд. дол. Тiльки за 2000 рiк Украiна виплатила одним лише мiжнародним фiнансовим органiзацiям 870 млн. дол. у рахунок погашення основноi суми боргу, 132 млн. дол. тАУ у рахунок обслуговування боргу, не отримавши жодного долара зовнiшнiх запозичень. Структура державного боргу залишалася незмiнною, тобто iз зазначеним переважанням зовнiшньоi складовоi.
У цiлому розвиток грошово-кредитноi системи на цьому етапi здiйснювався вiдповiдно до розвитку загальноi макроекономiчноi ситуацii i був спрямований на забезпечення внутрiшньоi та зовнiшньоi стабiльностi нацiональноi валюти.
Вместе с этим смотрят:
РЖнвестицiйна дiяльнiсть комерцiйного банку та ii вплив на його фiнансовий стан
РЖнвестицiйна полiтика банкiв в Украiнi
РЖнкорпорацiя та консолiдацiя як первиннi форми систематизацii банкiвського законодавства Украiни
РЖнструменти пiдтримки платоспроможностi та лiквiдностi комерцiйного банку (на прикладi АКБ "Приватбанк")
РЖпотечне кредитування як механiзм залучення фiнансових ресурсiв для пiдприiмницькоi дiяльностi