Застосування групових форм навчання у ПТНЗ

МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ

УКРАРЗНСЬКА РЖНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГРЖЧНА АКАДЕМРЖЯ

Кафедра педагогiки та методики професiйного навчання

КУРСОВА РОБОТА

"Дидактичнi основи професiйноi освiти"

на тему: "Застосування групових форм навчання у ПТНЗ"

Виконав студент

Гр. ДРЕ-КС7-1 Калiнiченко В.Ю

Науковий керiвник

Бурбига В.А.

Харкiв 2009

ЗМРЖСТ

ВСТУП

РОЗДРЖЛ 1. Групова та колективна форма органiзацii дiяльностi студентiв

1.1 РЖсторiя виникнення

1.2 Сутнiсть груповоi форми навчання

1.3 Функцii груповоi навчальноi дiяльностi

1.4 Основнi ознаки кооперативноi груповоi роботи

Висновок до I роздiлу

РОЗДРЖЛ 2. Групова форма органiзацii навчальноi дiяльностi у ПТНЗ

2.1 Органiзацiя груповоi навчально-пiзнавальноi дiяльностi у ПТНЗ

2.2 Групова форма органiзацii навчальноi дiяльностi у ПТНЗ

2.3 Розробка питань для проведення контролю

2.4 Ефективнiсть застосування груповоi форми навчання у ПТНЗ

Висновок до II роздiлу

СПИСОК ВИКОРИСТАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальнiсть дослiдження. Однiiю з найбiльш поширених сьогоднi форм навчання i його групова органiзацiя. Саме групове навчання може стати не лише важливим резервом пiдвищення ефективностi навчання, а й сприяти активiзацii навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв, перетворенню iх iз обтАЩiктiв у субтАЩiкти навчання, формуванню у них самостiйностi, здатностi до самоосвiти та самовиховання. Однак його широке використання гальмуiться нерозробленiстю достатньо чiткоi теорii, що ТСрунтувалася б на наукових результатах близьких до педагогiки наук. У психолого-педагогiчнiй лiтературi поки що немаi однозначного загальноприйнятого пiдходу до термiну "групове навчання". Вiдмiнностi простежуються у самому розумiннi груповоi дiяльностi, у технологiях ii органiзацii, у пiдходах до проблеми комплектування стабiльних та динамiчних груп тощо. Ця проблема дослiджуiться педагогами, психологами з рiзних бокiв. Недолiки груповоi форми навчання в ПТНЗ: зниження ролi вчителя, вiдсутнiсть мотивацii учення, неекономне витрачання часу. Аналiзуючи органiзацiю працi студентiв, такi вченi як (Л.П.Аристовоi, М.О.Данилова, Б.П.РДсипова, РЖ.М.Чередова) прийшли до висновку, що коефiцiiнт iх роботи становить 40-60%. Тому педагоги, намагаючись оволодiти новими педагогiчними прийомами, знову звернулися до груповоi форми навчальноi дiяльностi, а вченi почали розробляти рекомендацii щодо впровадження активних методiв навчання. Найбiльший iнтерес до групових форм навчальноi дiяльностi спостерiгаiться за останнiх два десятирiччя. Значний внесок у розробку загальних принципiв органiзацii груповоi роботи дали дослiдження В.К.Дяченко, В.В.Котова, Г.О.Цукерман, О.Г.Ярошенко та iн.

Обьектом дослiдження, i процес навчання студентiв у ПТНЗ.

Предмет дослiдження: педагогiчнi умови ефективноi органiзацii групового навчання студентiв у ПТНЗ.

Мета дослiдження: виявити, теоретично обТСрунтувати та експериментально перевiрити найефективнiшу форму у процесi навчання.

Гiпотеза дослiдження: полягаi у припущеннi про те, що групова форма навчання, i найефективнiша за умов: належне складання навчальних груп; психологiчна сумiжнiсть мiж членами групи; дотримання чiткоi структури занять; взаiмна вiдповiдальнiсть i звiтнiсть в групах;

Вiдповiдно до мети дослiдження та висунутоi гiпотези були сформульованi наступнi завдання:

1.Проаналiзувати сутнiсть, форми, ознаки груповоi форми навчання.

2.Визначити роль групових форм органiзацii процесу навчання в ПТНЗ.

3.Розробити питання до груповоi та iндивiдуальноi форми контролю.

4.Проаналiзувати групову форму органiзацii навчання.

5.Визначити найефективнiшу форму навчання.

РОЗДРЖЛ 1. Групова та колективна форма органiзацii дiяльностi студентiв

1.1 РЖсторiя виникнення

Докорiнна змiна освiтньоi мети в кредитно-модульноi системи органiзацii навчального процесу (КМСОНП) переорiiнтовуi процес навчання у вищiй школi на особистiсть студента. Особистiсно-орiiнтоване навчання передбачаi органiзацiю навчального процесу з врахуванням особливостей iндивiдуального розвитку студента, ставлення до нього як до свiдомого вiдповiдального субтАЩiкта навчально-виховноi взаiмодii. Навчання як процес цiлеспрямованоi передачi i засвоiння визначеного досвiду можна здiйснювати по-рiзному. Сутнiсть його визначаiться вiдповiдною формою навчання. Категорiя "форма навчання" належить до основних у дидактицi, однак у тлумаченнi ii до цього часу немаi повноi iдностi. Так, М.М.Скаткiн, РЖ.Я.Лернер, В.К.Дяченко визначають загальнi форми навчання (фронтальна, групова, iндивiдуальна) та конкретнi (лекцiя, семiнар, екскурсiя). РЖ.Я.Бурлака, В.О.Вихрущ пропонують поряд iз загальнородовим поняттям "форма органiзацii навчання" видовi тАФ "форма навчальноi дiяльностi учнiв". Ю.РЖ.Мальований називаi "форми навчальноi дiяльностi учнiв" як одну iз складових змiсту категорii "форми навчання". Систему форм навчальноi дiяльностi на заняттi становлять фронтальна, групова та iндивiдуальна. Вони пронизують увесь навчальний процес. РЗм властивi всi компоненти процесу навчання. Цi форми вiдрiзняються одна вiд одноi кiлькiстю студентiв (учнiв) i способом органiзацii роботи. Питання про груповi форми навчальноi дiяльностi в психолого-педагогiчнiй лiтературi посiдаi важливе мiсце, тому що вони вiдкривають для студентiв можливостi спiвпрацi, що i суттiвим для пiдготовки фахiвцiв. Групова форма навчальноi дiяльностi виникла як альтернатива iснуючим традицiйним формам навчання. В iх основу покладено iдеi Ж.Ж.Руссо, Й.Г.Песталоццi, Дж.Дьюi про вiльний розвиток i виховання дитини. Й.Г.Песталоццi стверджував, що вмiле поiднання iндивiдуальноi i груповоi навчальноi дiяльностi допомагаi успiшному навчанню дiтей, а iх активнiсть i самодiяльнiсть пiдвищують ефективнiсть уроку. Рiзновидом групового навчання у межах навчальноi системи стала белл-ланкастерська система. Ця система дiстала назву за прiзвищами своiх засновникiв тАФ пастора тАФ педагога А.Белла i вчителя Дж.Ланкастера. Розвиваючи iдеi Я.Коменського, автори цiii системи запропонували схему взаiмного навчання. Заняття проводились у залах для 300 i бiльше учнiв, подiлених на групи по 10-15 осiб, закрiплених за монiторами (старшими учнями). Монiтори щоденно одержували завдання вiд учителя i працювали з учнями. Пiдручникiв не було. РЗх замiняли великi таблицi, розвiшанi на стiнах залу. Учитель спостерiгав за роботою груп. Учнi у таких закладах швидше, нiж у звичайних, оволодiвали умiннями i навичками. Але iхнiх знань було недостатньо для подальшого навчання. З часом белл-ланкастерська система вiдмерла, але окремi ii рецидиви мали мiсце в 60-тi роки XXст. На початку XXст. виникла система iндивiдуалiзованого навчання, так званий Дальтон-план. Назва його походить вiд назви американського мiста Долтон штату Массачусетс. Автор цiii методики тАФ педагог Елен Паркхест. Ця форма зтАЩявилася як альтернатива заняттям зубрячки й опитування. Працюючи в умовах такого закладу, учнi не мали спiльноi роботи, iм надавалась свобода вибору змiсту занять, чергування предметiв, використання власного робочого часу. Увесь програмний матерiал дiлився на частини тАФ завдання. Кожна з них конкретизувалася на спецiальнiй картцi у формi короткого письмового завдання з постановкою запитань i визначення джерел, де учнi можуть знайти вiдповiдi на поставленi запитання. Кожний учень укладав з учителем контракт про самостiйне опрацювання певних завдань у визначений час. Керуючись письмовими завданнями, учнi самостiйно наодинцi або в невеликих групах по 3-5 осiб виконували свою роботу в доступному для кожного темпi. Облiк навчальноi роботи вiвся на картках: картцi вчителя, iндивiдуальнiй облiковiй картцi учня i облiковiй картцi групи. Учнi працювали в окремих предметних кабiнетах-лабораторiях. Тому Дальтон-план маi й iншу назву тАФ лабораторний план. Дальтон-план породжував серед учнiв нездорове суперництво, утвердження iндивiдуалiзму, нерацiональне використання часу. Окрiм того, бiльшiсть учнiв була неспроможна самостiйно опрацювати навчальний матерiал. Тому в чистому виглядi Дальтон-план використовувався недовго, проте його елементи, окремi пiдходи в поiднаннi з iншими формами навчання застосовуються у школах США та деяких iнших краiн i нинi. Щоб уникнути недолiкiв американського Дальтон-плану i краще пристосувати його до роботи в умовах радянських закладах, у колишньому СРСР виникла iдея бригадно-лабораторноi форми навчання, яка мала назву "бригадно-лабораторний метод". Слово "бригадний" пiдкреслювало колективнiсть у роботi, а "лабораторний" тАФ сумiснiсть у виконаннi навчальних завдань. Ця форма органiзацii занять стала популярною в унiверсальну форму органiзацii навчального процесу. Основною навчальною одиницею студентiв, якi навчаються, була бригада (пiдгрупа). Керував бригадою бригадир з числа тих самих студентiв. Робота в бригадах ПТНЗ органiзовувалася за рiзними варiантами. Наприклад, всi бригади отримували рiзнi завдання, а потiм результати роботи порiвнювалися. Або всi отримували однакове завдання, а одне завдання було рiзним для кожноi пiдгрупи. У цьому випадку колективне обговорення вiдбувалося досить жваво, оскiльки кожна пiдгрупа мала новий для себе матерiал. Потiм результати порiвнювалися. Незважаючи на те, що новi форми навчання знайшли пiдтримку в освiтян, вони запроваджувалися без належноi експериментальноi перевiрки. РЗх застосування швидко виявило значнi недолiки: зниження ролi вчителя, вiдсутнiсть мотивацii учення, неекономне витрачання часу. Цi недолiки вiдзначалися у постановi ЦК ВКП(б), де бригадно-лабораторний метод було засуджено. Тi рацiональнi зерна, якi вони мiстили, було примусово забуто, впродовж багатьох рокiв нiякi активнi форми навчання не використовувалися i не розроблялися. Авторитарна освiтня полiтика спричинила до того, що аж до кiнця 50-х рокiв XXст. вченi, практики неспроможнi були експериментувати в цьому напрямку аби не нажити собi iдеологiчних неприiмностей. На Заходi не груповi форми навчання розвивалися. Значний внесок у розвиток теорii груповоi навчальноi дiяльностi зробили французькi педагоги К.Гарсiа, С.Френч, Р.Галь, Р.Кузiне, польськi вченi-педагоги В.Окунь, Р.Петрикiвський, Ч.Купсевич та iн. У 30-50-тi роки навчання у навчальних закладах колишнього СРСР здiйснювалося на основi класно-урочноi системи, яка пропонувала переважно фронтальну органiзацiю занять. РЖ тiльки у 60-тi роки в радянськiй дидактицi зтАЩявився iнтерес до груповоi форми навчання у звтАЩязку з вивченням проблеми пiзнавальноi активностi, самостiйностi студентiв та учнiв. У цi роки зтАЩявилися працi Л.П.Аристовоi, М.О.Данилова, Б.П.РДсипова, РЖ.М.Чередова та iнших. Аналiзуючи органiзацiю працi студентiв, вони прийшли до висновку, що коефiцiiнт iх роботи становить 40-60%. Тому педагоги, намагаючись оволодiти новими педагогiчними прийомами, знову звернулися до груповоi форми навчальноi дiяльностi, а вченi почали розробляти рекомендацii щодо впровадження активних методiв навчання. Найбiльший iнтерес до групових форм навчальноi дiяльностi спостерiгаiться за останнiх два десятирiччя. Значний внесок у розробку загальних принципiв органiзацii груповоi роботи дали дослiдження В.К.Дяченко, В.В.Котова, Г.О.Цукерман, О.Г.Ярошенко та iн.

Висновок: групова форма навчання бере свiй початок з XXст. починаючи з рiзновида груповоi форми навчання белл-ланкастерська система, потiм переходить в Дальтон-план, ще пiзнiше в бригадно-лабораторну форму навчання. РЖ тiльки у 60-тi роки в радянськiй дидактицi зтАЩявився iнтерес до груповоi форми навчання у звтАЩязку з вивченням проблеми пiзнавальноi активностi, самостiйностi студентiв та учнiв.

1.2 Сутнiсть груповоi форми навчання

Групова форма навчання тАФ форма навчальноi дiяльностi учнiв на заняттi, що характеризуiться розбиттям учнiв на групи; це така форма органiзацii навчального процесу у школi, коли учнi, працюючи у малих (2-7 осiб) групах, об'iднанi спiльною навчальною метою i колективно-розподiленою дiяльнiстю, а вчитель керуi роботою кожного з них опосередковано, через завдання, якими вiн спрямовуi дiяльнiсть малих груп. Обговорюючи групову форму навчання не можна не згадати iншi форми навчання, якi застосовуються на уроцi. Цiлiсну систему навчальноi дiяльностi учнiв на заняттi становлять фронтальна, iндивiдуальна та групова дiяльнiсть. Вони пронизують увесь навчальний процес. З'ясуiмо сутнiсть i встановимо особливостi груповоi навчальноi дiяльностi школярiв на основi порiвняння ii з фронтальною та iндивiдуальною. У фронтальному навчаннi весь клас працюi над одним навчальним завданням пiд безпосереднiм керiвництвом учителя. При цьому вчитель органiзовуi весь клас на роботу в iдиному темпi, прагне бiльш-менш рiвномiрно впливати на всiх учасникiв загальнокласноi роботи. Проте у фронтальнiй роботi надзвичайно складно забезпечити високу активнiсть усiх учнiв. Складнiсть виникаi через те, що в довiльно сформованих лише на основi вiковоi ознаки шкiльних класах iснуi iстотна вiдмiннiсть учнiв за рiвнем навчальних можливостей. Органiзовуючи фронтальну роботу, вчитель орiiнтуiться, головним чином, на рiвень середнiх учнiв. На нього розрахованi темп роботи, обсяг та рiвень складностi навчального матерiалу. Учнi з низьким рiвнем навчальних можливостей за таких умов неспроможнi сприйняти й осмислити матерiал у повному обсязi. Якщо ж знизити темп фронтальноi роботи, то це негативно позначиться на сильних учнях. Розглядаючи фронтальну роботу, не можна не наголосити на ii обмежених можливостях реалiзацii навчального спiлкування школярiв. Воно можливе лише з дозволу вчителя, за його iнiцiативою i в незначнiй мiрi. В iндивiдуальнiй роботi кожен учень працюi самостiйно, темп його роботи визначаiться ступенем цiлеспрямованостi, розвитку iнтересiв, нахилiв. Темп роботи залежить також вiд навчальних можливостей, пiдготовленостi учнiв. РЖндивiдуальнiй навчальнiй дiяльностi не властива безпосередня взаiмодiя учнiв мiж собою, а контакти з учителем обмеженi та нетривалi. В iндивiдуальнiй навчальнiй роботi дiяльнiсть слабких учнiв приречена на невдачу, тому в них i прогалини в знаннях, недостатня сформованiсть умiнь i навичок навчальноi самостiйноi роботи. Усi недолiки фронтальноi та iндивiдуальноi дiяльностi вдало компенсуi групова. У психолого-педагогiчнiй лiтературi немаi iдиного пiдходу до визначення груповоi навчальноi дiяльностi. На думку педагогiв, групова навчальна дiяльнiсть тАФ це форма органiзацii навчання в малих групах учнiв, об'iднаних загальною навчальною метою при опосередкованому керiвництвi вчителем i в спiвпрацi з учнями. Учитель в груповiй навчальнiй дiяльностi керуi роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якi вiн пропонуi групi та якi регулюють дiяльнiсть учнiв. Стосунки мiж учителем та учнями набувають характеру спiвпрацi, тодi коли педагог безпосередньо втручаiться у роботу груп , тому у разi, якщо в учнiв виникають запитання вони звертаються по допомогу до вчителя. Це iхня спiльна дiяльнiсть. Вiдомо, що учням буваi психологiчно складно звертатись за поясненням до вчителя i набагато простiше тАФ до ровесникiв. Як вид навчальноi дiяльностi школярiв, групова дiяльнiсть багатофункцiональна. У груповiй навчальнiй дiяльностi учнi показують високi результати засвоiння знань, формування вмiнь. Пояснюiться це тим, що "в цiй роботi слабкi учнi виконують за обсягом будь-яких вправ на 20тАФ30% бiльше, нiж у фронтальнiй роботi. Групова форма роботи сприяi також органiзацii бiльш ритмiчноi дiяльностi кожного учня" Важливу роль групова дiяльнiсть вiдiграi у досягненнi виховноi функцii навчання. У груповiй навчальнiй дiяльностi формуiться колективiзм, моральнi, гуманнi якостi особистостi. Важливу роль у формуваннi цих якостей вiдiграють особливостi органiзацii груповоi роботи; розподiл функцiй i обов'язкiв мiж учасниками дiяльностi, обмiн думками, взаiмна вимогливiсть i допомога, взаiмоконтроль i взаiмооцiнка. Групова навчальна дiяльнiсть виконуi й органiзацiйну функцiю. Полягаi вона в тому, що учнi вчаться розподiляти обов'язки, вчаться спiлкування один з одним, розв'язують конфлiкти, що виникають у спiльнiй дiяльностi. В груповiй роботi дитина бере на себе функцii вчителя i виконуi дорослi види дiяльностi. Висновок: групова форма навчальноi дiяльнiстi тАФ це форма органiзацii навчання в малих групах учнiв, об'iднаних загальною навчальною метою при опосередкованому керiвництвi вчителем i в спiвпрацi з учнями.

1.3 Функцii груповоi навчальноi дiяльностi

Як вид навчальноi дiяльностi студентiв, групова (кооперативна) дiяльнiсть i багатофункцiональною (рис.1.1).

У груповiй навчальнiй дiяльностi студенти показують високi результати засвоiння знань, формування вмiнь. Пояснюiться це тим, що в цiй роботi слабкi студенти виконують за обсягом будь-яких вправ i завдань на 25-30% бiльше, нiж у фронтальнiй роботi. Групова робота сприяi також органiзацii бiльш ритмiчноi дiяльностi кожного студента .

Важливу роль групова дiяльнiсть вiдiграi у досягненнi виховноi функцii навчання: формуiться колективiзм, моральнi, гуманнi якостi особистостi. Важливу роль у формуваннi цих якостей вiдiграють особливостi органiзацii груповоi роботи: розподiл функцiй i обовтАЩязкiв мiж учасниками дiяльностi, обмiн думками, взаiмна вимогливiсть i допомога, взаiмоконтроль i взаiмооцiнка.

Рис.1.1. Функцii груповоi навчальноi дiяльностi

Групова навчальна дiяльнiсть виконуi й органiзацiйну функцiю. Полягаi вона в тому, що студенти вчаться розподiляти обовтАЩязки, вчаться спiлкування один з одним, розвтАЩязують конфлiкти, що виникають у спiльнiй дiяльностi. У груповiй роботi студент бере на себе певнi функцii викладача i виконуi iх.

Загальноаудиторну роботу, яка поширена в сучаснiй украiнськiй вищiй школi, не можна назвати колективною перш за все тому, що при аудиторнiй роботi студенти не мають спiльноi мети. Адже викладач ставить перед студентами не спiльну, а однакову для всiх мету. Внаслiдок цього у студентiв виробляiться ставлення до навчальноi дiяльностi не як до спiльноi i творчоi працi, а до чогось iндивiдуального й обовтАЩязкового. Дiяльнiсть, спрямована на досягнення спiльноi мети, обтАЩiднуi, а однаковоi тАФ викликаi змагання, конкуренцiю, що вiдповiдаi вимогам ринковоi економiки та КМСОНП.

Спiльну мету легко вiдрiзнити вiд однаковоi для всiх. Якщо завдання, поставлене викладачем, може виконати кожен студент самостiйно, то така мета однакова для всiх. А якщо за певний, вказаний промiжок часу завдання можуть виконати всi студенти спiльними зусиллями, то така мета i спiльною. Одна людина досягти ii не в змозi.

Навчальна мета може бути спiльною в тому випадку, коли в ходi навчання, окрiм засвоiння нових знань, умiнь i навичок, група студентiв навчаi кожного свого члена. Це передбачаi систематичну участь кожного студента в навчаннi всiх.

Позитивний ефект, що маi спiвробiтництво для досягнення багатьох важливих результатiв, робить кооперативне навчання одним з найбiльш цiнних iнструментiв в арсеналi педагога вищоi школи, який бажаi успiшно працювати в умовах кредитно-модульноi системи органiзацii навчального процесу.

Педагоги самi себе обманюють, якщо думають, що добрих намiрiв i вiдповiдних вказiвок типу "спiвробiтничайте", "працюйте разом", буде досить, щоб студенти на практичних заняттях або семiнарах дiйсно почали працювати спiльно. ОбтАЩiднавши студентiв в малi групи i поставивши iм завдання працювати разом, не можна розраховувати, що це само собою приведе до спiльноi дiяльностi. Не всi малi групи i групами спiвробiтництва. ОбтАЩiднання цiлком може закiнчитися конкуренцiiю, причому у тiсному просторi. Органiзувати заняття таким чином, щоб студенти дiйсно працювали в режимi спiвробiтництва, можна лише розумiючи, якi компоненти супроводжують механiзм спiвробiтництва. Оволодiння ними даi можливiсть викладачам:

В· застосовувати кооперативне навчання за умов роботи за дiючими навчальними програмами в межах дiючих навчальних дисциплiн;

В· перебудовувати заняття, вже побудованi на принципах кооперативного навчання, таким чином, щоб вони вiдповiдали данiй навчальнiй ситуацii i дозволили корегувати недолiки навчальних програм;

В· дiагностувати проблеми, що можуть виникнути у деяких студентiв при кооперативному навчаннi, i втрутитися, щоб збiльшити ефективнiсть навчання в групi.

Суттiвими компонентами спiвробiтництва i: позитивна взаiмозалежнiсть; особистiсна взаiмодiя, що стимулюi дiяльнiсть; iндивiдуальна i групова пiдзвiтнiсть; навички мiжособистiсного спiлкування i спiлкування в невеликих групах; обробка даних про роботу групи. Розглянемо позитивна взаiмозалежнiсть, що i найважливiшим елементом при структуруваннi групового (кооперативного) навчання. РЗi можна вважати успiшно вибудованою, коли члени групи розумiють, що вони повтАЩязанi один з одним такою мiрою, що один не може бути успiшним, якщо не будуть успiшними усi. Отже, груповi цiлi i завдання варто розробляти i повiдомляти студентам так, щоб вони повiрили, що "потонуть", або "випливуть" тiльки разом. Коли позитивна взаiмозалежнiсть вибудована мiцно, для всiх стаi зрозумiлим, що:

В· зусилля кожного члена малоi групи потрiбнi i незамiннi для успiху всiii команди;

В· кожен член малоi групи вносить свiй унiкальний вклад у спiльнi зусилля завдяки ii можливостям i ролi й обовтАЩязку при виконаннi завдання.

Слiд очiкувати, що це породить вiдданiсть i зацiкавленiсть не тiльки у власному успiху, але й в успiху iнших членiв групи, що i i суттю навчання у кооперацii. Якщо немаi позитивноi взаiмозалежностi, немаi i спiвробiтництва.

Висновок: групова форма органiзацii дiяльностi маi такi функцii: мотивацiйна, розвивальна, навчальна, органiзацiйна та виховна. Цi функцii роблять групову форму органiзацii навчального процеса найефективнiшою, тому що, присутнiй органiзацiйний компонент, мотивацiонний компонент та розвиваючий компонент, без яких неможливо створити злагоджену роботу колектива.

1.4 Основнi ознаки кооперативноi груповоi роботи

1. Подiл академiчноi групи на малi групи (команди) для досягнення конкретного навчального результату.

2. Склад малоi групи не може бути постiйний протягом тривалого часу. Вiн змiнюiться залежно вiд змiсту i характеру навчальних завдань, що необхiдно виконати.

3. Кожна група розвтАЩязуi певну проблему, визначену завданням, що може бути:

В·за складнiстю однаковим для гетерогенних (з рiзним рiвнем пiзнавальних можливостей) груп або диференцiйованим для гомогенних (з приблизно рiвними пiзнавальними можливостями);

В·за змiстом та навчальною метою однаковим для всiх груп (не залежно вiд складу групи);

В·за змiстом взаiмодоповнюючим або послiдовно повтАЩязаним iз завданням iнших груп за логiкою матерiалу, що дозволяi вивчити проблему з рiзних бокiв;

В·за способом (процедурою) виконання рiзним або однаковим.

4. Завдання в групi виконуiться таким способом, щоб можна було врахувати й оцiнити iндивiдуальний внесок кожного члена групи й групи в цiлому.

Кiлькiсть студентiв у малiй групi залежить вiд кiлькостi iх в академiчнiй групi, характеру й обсягу знань, що опрацьовуються, наявностi необхiдного матерiалу, часу, вiдведеного на виконання роботи. Вона зумовлена наданням кожному студенту можливостi зробити чiтко визначений внесок у виконання завдання. Оптимальною вважають малу групу з 5-6 осiб, тому що за меншоi кiлькостi студентiв важко рiзнобiчно розглянути проблему, а за бiльшоi тАФ складно врахувати, яку саме роботу виконав кожний студент.

Зi збiльшенням розмiру групи збiльшуiться рiвень набуття спроможностi, досвiду i навичок. Проте пiдвищуiться ймовiрнiсть порушення правил поведiнки, прийнятих усiма.

Групи непарноi i парноi кiлькiстю студентiв тАФ незгода складнiше долаiться в групах з парною кiлькiстю членiв. Групам з непарною кiлькiстю властива краща спроможнiсть вибратися з глухого кута при прийняттi рiшення.

Група з двох осiб (пара) тАФ це високий рiвень обмiну iнформацiiю i низький рiвень незгоди. Але якщо в такiй групi запанують емоцii, ситуацiя може зайти в глухий кут, бо тут вiдсутня третя людина для примирення.

Група з трьох осiб тАФ це найбiльш стабiльна групова структура випадкових змiнних коалiцiй, але двоi сильнiших у цiй групi можуть домiнувати над третьою людиною. Добре, якщо це дiйсно бiльш пiдготовленi студенти.

Група з птАЩяти осiб тАФ оптимальний розмiр малоi навчальноi групи. Вiн досить великий для груповоi стимуляцii i досить малий для особистого визначення. Спiввiдношення 3:2 забезпечуi бiльшiсть пiдтримкою.

ОбтАЩiднання в групи може здiйснюватись викладачем або самими студентами за власним вибором. РЖснуi декiлька ефективних способiв обтАЩiднання студентiв у групи:

В· можна заздалегiдь скласти список членiв малих груп i оприлюднити його на практичних (лекцiйних) заняттях i вивiсити його на предметнiй кафедрi; у цьому випадку викладач контролюi склад груп;

В· можна попросити студентiв розрахуватися на "перший, другий..", обтАЩiднати за знаками Зодiаку, порами року тощо.

В окремих випадках викладач може зберегти групу, яка вже почала працювати над проблемою, на кiлька занять у постiйному складi. Треба тiльки памтАЩятати, що демократичнiсть iнтерактивного навчання, його особистiсна орiiнтованiсть потребують обовтАЩязкового залучення учнiв до органiзацii iхньоi дiяльностi, тобто обговорення з ними можливого складу груп, процедур груповоi дiяльностi, ii очiкуваних результатiв i досягнення демократичноi згоди мiж студентами i викладачем на всiх етапах навчального процесу в КМСОНП.

Як свiдчать дослiдження О.Г.Ярошенко, групову навчальну дiяльнiсть можна застосувати на всiх етапах процесу навчання, у т.ч. i при КМСОНП. Проте на етапах первинного сприйняття нового матерiалу належний рiвень цiii дiяльностi досягаiться лише за умови, що всi студенти академiчноi групи характеризуються високим та середнiм рiвнем навчальних можливостей, добре володiють навичками самостiйноi роботи, що маi бути характерним для КМСОНП, i виявляють велику працездатнiсть. У протилежному разi бiльш продуктивною виявляiться фронтальна дiяльнiсть академгрупи пiд керiвництвом викладача.

Незважаючи на зазначенi позитивнi характеристики груповоi дiяльностi, абсолютизувати ii, пiдмiняти нею iндивiдуальну чи фронтальну роботу було б великою помилкою. Висвiтлений порiвняльний аналiз дидактичних можливостей фронтальноi, iндивiдуальноi та груповоi дiяльностi розкриваi сильнi й слабкi сторони кожноi з них i показуi, що в реальному кредитно-модульному процесi вони не можуть функцiонувати iзольовано одна вiд одноi. РЖ стосовно цього автор подiляi думку iнших вчених про необхiднiсть iх оптимального поiднання.

Таким чином, використання групових форм органiзацii навчальноi дiяльностi студентiв в умовах кредитно-модульноi системи даi змогу позбутися деяких ii вад i i однiiю з умов використання iнтерактивних технологiй навчання у вищiй школi Украiни.

Спiльне навчання i по своiй сутi складнiшим, нiж конкурентне чи iндивiдуальне навчання, оскiльки студенти повиннi одночасно виконувати певне завдання i робити групову роботу. Соцiальнi вмiння, необхiднi для ефективноi спiвпрацi, не зтАЩявляються за помахом чарiвноi палички в той момент, коли органiзовуються подiбнi навчальнi заняття. Такi соцiальнi здiбностi необхiдно розвивати у студентiв так само цiлеспрямовано й акуратно, як i академiчнi навички. Професiйнi навички керiвництва, прийняття рiшень, вироблення командного стилю роботи, довiри, спiлкування й залагодження конфлiктiв дають студентам можливiсть успiшно справитися як iз процесом груповоi роботи, так i з використанням академiчного аудиторного завдання. Оскiльки спiвробiтництво i конфлiкт нерозривно повтАЩязанi процедури, то навички конструктивного розвтАЩязання конфлiктiв особливо важливi для довгострокового успiху в умовах кооперативного навчання.

Висновок: отже, групи можуть бути гомогенними (однорiдними), тобто обтАЩiднувати студентiв за певними ознаками, наприклад за рiвнем знань та позанавчальноi iнформацii з предмета, або гетерогенними (рiзнорiдними). Бажано обтАЩiднувати в одну малу групу сильних, середнiх i слабких студентiв. У рiзнорiдних групах стимулюiться творче мислення й iнтенсивний обмiн iдеями.

Висновок до I роздiлу

У теоретичному роздiлi було розглянуту iстрiю виникнення, функцii, сутнiсть та ознаки груповоi форми навчання. Були зтАЩясованi наступнi цiнностi груповоi форми навчання:

-посилення цiлеспрямованоi дiяльностi педагога i студента;

-розвиток активностi, самостiйностi, творчого мислення;

-формування в позитивних мотивiв навчання;

-оптимiзацiя навчально-виховного процесу.

РОЗДРЖЛ 2. Групова форма органiзацii навчальноi дiяльностi у ПТНЗ

2.1 Органiзацiя груповоi навчально-пiзнавальноi дiяльностi у ПТНЗ

Групова форма навчання тАФ форма навчальноi дiяльностi студента на заняттi, що характеризуiться розбиттям студентiв на групи; це така форма органiзацii навчального процесу у ПТНЗ, коли студенти, працюючи у малих (2-7 осiб) групах, об'iднанi спiльною навчальною метою i колективно-розподiленою дiяльнiстю, а педагог керуi роботою кожного з них опосередковано, через завдання, якими вiн спрямовуi дiяльнiсть малих груп. Обговорюючи групову форму навчання не можна не згадати iншi форми навчання, якi застосовуються на занятя. Цiлiсну систему навчальноi дiяльностi студентiв на заняттi становлять фронтальна, iндивiдуальна та групова дiяльнiсть. Вони пронизують увесь навчальний процес. З'ясуiмо сутнiсть i встановимо особливостi груповоi навчальноi дiяльностi студентiв на основi порiвняння ii з фронтальною та iндивiдуальною. . У фронтальному навчаннi вся група працюi над одним навчальним завданням пiд безпосереднiм керiвництвом педагога. При цьому педагог органiзовуi всю групу на роботу в iдиному темпi, прагне бiльш-менш рiвномiрно впливати на всiх учасникiв загальнокласноi роботи. Проте у фронтальнiй роботi надзвичайно складно забезпечити високу активнiсть усiх студентiв. Органiзовуючи фронтальну роботу, педагог орiiнтуiться, головним чином, на рiвень середнiх учнiв. На нього розрахованi темп роботи, обсяг та рiвень складностi навчального матерiалу. Студенти з низьким рiвнем навчальних можливостей за таких умов неспроможнi сприйняти й осмислити матерiал у повному обсязi. Якщо ж знизити темп фронтальноi роботи, то це негативно позначиться на сильних студентах. Розглядаючи фронтальну роботу у ПТНЗ, не можна не наголосити на ii обмежених можливостях реалiзацii навчального спiлкування студента. Воно можливе лише з дозволу педагога, за

його iнiцiативою i в незначнiй мiрi. В iндивiдуальнiй роботi кожен студент працюi самостiйно, темп його роботи визначаiться ступенем цiлеспрямованостi, розвитку iнтересiв, нахилiв. Темп роботи залежить також вiд навчальних можливостей, пiдготовленостi студентiв. РЖндивiдуальнiй навчальнiй дiяльностi не властива безпосередня взаiмодiя студентам мiж собою, а контакти з педагогом обмеженi та нетривалi. В iндивiдуальнiй навчальнiй роботi дiяльнiсть слабких студентiв приречена на невдачу, тому в них i прогалини в знаннях, недостатня сформованiсть умiнь i навичок навчальноi самостiйноi роботи. Усi недолiки фронтальноi та iндивiдуальноi дiяльностi вдало компенсуi групова. У психолого-педагогiчнiй лiтературi немаi iдиного пiдходу до визначення груповоi навчальноi дiяльностi. На думку педагогiв, групова навчальна дiяльнiсть тАФ це форма органiзацii навчання в малих групах студентiв, об'iднаних загальною навчальною метою при опосередкованому керiвництвi педагога i в спiвпрацi з студентами. Педагог в груповiй навчальнiй дiяльностi керуi роботою кожного студента опосередковано, через завдання, якi вiн пропонуi групi та якi регулюють дiяльнiсть студентiв. Стосунки мiж педагогом та студентами набувають характеру спiвпрацi, тодi коли педагог безпосередньо втручаiться у роботу груп, тому у разi, якщо у студентiв виникають запитання вони звертаються по допомогу до педагога. Це iхня спiльна дiяльнiсть. Вiдомо, що студентам буваi психологiчно складно звертатись за поясненням до педагога i набагато простiше тАФ до ровесникiв. Як вид навчальноi дiяльностi студентiв, групова дiяльнiсть багатофункцiональна. У груповiй навчальнiй дiяльностi студенти показують високi результати засвоiння знань, формування вмiнь. Пояснюiться це тим, що "в цiй роботi слабкi студенти виконують за обсягом будь-яких вправ на 20тАФ30% бiльше, нiж у фронтальнiй роботi. Групова форма роботи сприяi також органiзацii бiльш ритмiчноi дiяльностi кожного студента". Важливу роль групова дiяльнiсть вiдiграi у досягненнi виховноi функцii навчання. У груповiй навчальнiй дiяльностi формуiться колективiзм, моральнi, гуманнi якостi особистостi. Важливу роль у формуваннi цих якостей вiдiграють особливостi органiзацii груповоi роботи; розподiл функцiй i обов'язкiв мiж учасниками дiяльностi, обмiн думками, взаiмна вимогливiсть i допомога, взаiмоконтроль i взаiмооцiнка. Групова навчальна дiяльнiсть виконуi й органiзацiйну функцiю. Полягаi вона в тому, що студенти вчаться розподiляти обов'язки, вчаться спiлкування один з одним, розв'язують конфлiкти, що виникають у спiльнiй дiяльностi. Як свiдчить дослiдження О. Г. Ярошенко, групову навчальну дiяльнiсть студентiв можно застосовувати на всiх етапах процесу навчання у ПТНЗ. Проте на етапах первинного сприйняття нового матерiалу належний рiвень цiii дiяльностi досягаiться лише за умови, що всi студенти групи характеризуються високим та середнiм рiвнем навчальних можливостей, добре володiють навичками самостiйноi роботи i виявляють велику працездатнiсть .У протилежному разi бiльш продуктивною виявляiться фронтальна дiяльнiсть групи пiд керiвництвом педагога. Для студентiв найбiльшi можливостi груповоi навчальноi дiяльностi виявляються на етапах закрiплення, поглиблення, систематизацii знань.

2.2 Групова форма органiзацii навчальноi дiяльностi у ПТНЗ

Абрахам Маслоу стверджував, що в людини переважають двi потреби тАФ потреба до постiйного росту й потреба бути в безпецi. Людина, яка повинна вибрати мiж цими двома потребами, обираi потребу бути в безпецi. Один iз найважливiших способiв ii досягнення тАФ це поiднатися з iншими людьми, залучитися до групи. Коли студенти навчаються разом з iншими, вони вiдчувають iстотну емоцiйну та iнтелектуальну пiдтримку, яка даi iм можливiсть вийти далеко за рамки iх нинiшнього рiвня знань i вмiнь. Джером Брюннер визначив соцiальний бiк навчання, стверджуючи, що людина повинна вiдповiдати за iнших, дiяти разом у напрямку досягнення мети, що вiн називаi взаiмодiю i основою активного навчання у ПТНЗ. Концепцii Маслоу та Брюннера лежать в основi розробки методiв спiльного кооперативного навчання, що ТСрунтуються на колективних формах органiзацii навчальноi дiяльностi, таких популярних на Заходi. Психолого-педагогiчнi дослiдження свiдчать, що групова навчальна дiяльнiсть у ПТНЗ сприяi активацii й результативностi навчання студентiв, самостiйностi, умiнню доводити i вiдстоювати свою точку зору, прислуховуватися до думки товаришiв, культурi ведення дiалогу, вiдповiдальностi за результати своii працi. Групова навчальна дiяльнiсть на заняттi створюi певнi умови для формування позитивноi мотивацii учiння (Х.Лiйметс, К.Нор, Н.Побiрченко, С.Гончаров, О.Савченко, Г.Цукерман, РЖ.Чередов, О.Ярошенко та iн.), як вважають В.Виноградова, О.Дусавицький, В.Рiкiн тАФ це вiдбуваiться в групах, де створено певнi умови доброзичливостi, чуйностi, оволодiння студентами формами взаiмодопомоги. Як свiдчать практика, пiд час груповоi роботи активiзуiться дiяльнiсть майже всiх ii виконавцiв. Психологи пояснюють це тим, що одна з найважливiших характеристик людини в групi полягаi в тому, що вона звертаiться до к

Вместе с этим смотрят:

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi

РЖсторiя формування i розвитку форм органiзацii навчання у свiтовiй теорii та практицi