Збагачення активного словника учнiв початкових класiв засобами дидактичних iгор у процесi вивчення украiнськоi граматики

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Харкiвський нацiональний педагогiчний унiверситет

iменi Г.С. Сковороди

Кафедра теорii i методики викладання

фiлологiчних дисциплiн у початковiй школi

Дипломна робота

Збагачення активного словника учнiв початкових класiв засобами дидактичних iгор у процесi вивчення украiнськоi граматики

студентки 51 групи

факультету початкового навчання

Чумак Маргарити Олександрiвни

Науковий керiвник

канд. фiлол наук, доцент

Чернушенко Нiна Миколаiвна

Харкiв 2009

Змiст

Вступ

Роздiл РЖ. Лiнгводидактичнi основи вивчення граматики на завершальному етапi роботи в початковiй школi

1.1 Збагачення активного словникового запасу учнiв початкових класiв

1.2 Дидактичнi iгри, iх особливостi та класифiкацiя

1.3 Основнi граматичнi поняття украiнськоi мови, що вивчаються з морфологii в 4-му класi початковоi школи з росiйською мовою навчання

Роздiл РЖРЖ. Перевiрка ефективностi впровадження дидактичних iгор в навчальний процес молодших школярiв

2.1 Про деякi особливостi методики навчання украiнськоi мови як другоi

2.2 Визначення рiвня знань учнiв на початок дослiдноi роботи у початкових класах

2.3 Розширення словника учнiв 4-го класу за допомогою дидактичних iгор на уроках украiнськоi мови

2.4 Результати дослiдного навчання

Висновки

Список використаних джерел

Модернiзацiя змiсту шкiльноi освiти у свiтлi вимог Нацiональноi доктрини розвитку освiти, державноi нацiональноi програми "Освiта" ("Украiна ХХРЖ ст. "), концепцiй мовноi освiти спрямована на становлення i розвиток нацiонально-мовноi особистостi, яка маi вiльно володiти нормами усноi i писемноi форми лiтературноi мови, цiлеспрямовано i майстерно використовувати мовнi засоби в рiзних мовленнiвих ситуацiях, дотримуючись комунiкативного кодексу. Державний стандарт початковоi освiти наголошуi на тому, що основною змiстовною лiнiiю мовноi освiти в початковiй ланцi i комунiкативна, яка орiiнтуi на опитування всiх видiв мовленнiвоi дiяльностi - аудiювання, говорiння, читання i письмо.

Однак розбудова украiнськоi держави, iнтеграцiя в iвропейське i свiтове спiвтовариство, перехiд до високотехнологiчного iнформацiйного суспiльства вимагають подальшого переосмислення змiсту, методiв форм органiзацii мовноi освiти, зокрема в початковiй школi. Створення нових ефективних моделей шкiльного навчання мови маi спрямовуватися на виховання особистостi, яка здатна до самоосвiти i саморозвитку, вмii швидко опрацьовувати здобуту iнформацiю, використовувати набутi знання i вмiння для творчого розвтАЩязання проблем, вiльно орiiнтуватися в рiзноманiтних комунiкативних ситуацiях. Усе це вимагаi комплексного застосування, як вербальних так i невербальних засобiв з метою комунiкацii, вмiння спiлкуватися в конкретних соцiально-побутових ситуацiях, виявляти iнiцiативнiсть пiдчас спiлкування, вiльно користуючись усною i писемною формами мовлення. Отже проблема, обрана тема i актуальною, оскiльки проблема ефективноi органiзацii мовленнiвоi дiяльностi, спрямованоi на оволодiння усним i писемним мовленням, постаi сьогоднi ще з бiльшою гостротою i у звтАЩязку з подальшою розробкою ii теоретичних основ у комунiкативнiй лiнгвiстицi, теорii тексту, функцiональнiй стилiстицi, психологii, психолiнгвiстицi й лiнгводидактицi, пiдвищенням вимог до результатiв начального процесу з рiдноi мови.

ОбтАЩiкт дослiдження. Процес формування активного словника учнiв засобами дидактичних iгор в процесi вивчення морфологii украiнськоi мови в 4 класi.

Предмет дослiдження. Дидактичнi iгри з граматики, як засiб формування активного словника учнiв з метою його збагачення.

Мета дослiдження. Теоретично обТСрунтувати та перевiрити в процесi дослiдного навчання ефективнiсть використання дидактичних iгор для збагачення активного словника учнiв 4 класу при формуваннi граматичних умiнь та навичок.

Гiпотеза дослiдження. Якщо в процесi формування граматичних умiнь i навичок систематично використовувати дидактичнi iгри, якi включають новi слова украiнськоi мови, то це буде збагачувати активний словник учнiв початкових класiв.

Завдання дослiдження:

1. На основi аналiзу наукових джерел iз теми дослiдження розкрити сутнiсть понять: "активний словник", "збагачення активного словника", "дидактична гра" та тих граматичних (морфологiчних) понять, якi вивчають учнi 4 класу.

2. ОбТСрунтувати необхiднiсть використання комплексу дидактичних iгор, пiдiбраних та розроблених на основi принципiв систематичностi перспективноi спрямованостi й урахування iндивiдуальних i вiкових особливостей учнiв при формуваннi словника дiтей молодшого шкiльного вiку.

3. Розробити комплекс дидактичних iгор та запровадити iх в навчальний процес i перевiрити iх ефективнiсть з метою збагачення активного словника молодших школярiв.

дидактична гра украiнська граматика

Методи дослiдження: аналiз науковоi лiтератури з теми дослiдження, аналiз передового педагогiчного досвiду, спостереження i вивчення учнiвських робiт, тестування, апробацiя i методи математичноi статистики.

На важливiсть збагачення активного словника молодших школярiв вказували вiдомi вченi-педагоги: К.Д. Ушинський, В.О. Сухомлинський, на сучасному етапi проблематика дослiджувалась М. Р Львовим, С. Дорошенком, О.Н. Хорошковською, Н.О. Воскресенською.

Робота над вивченням лексики в школi спрямована на збагачення активного словника учнiв, розвиток звтАЩязного мовлення, вироблення навичок свiдомого оволодiння новими словами, уточнення значення i сфери вживання вiдомих слiв.

Щоб успiшно розвтАЩязати цi завдання, учитель повинен сам добре знати словникову систему мови i тi процеси, якi в нiй вiдбуваються. Лiнгводидактичною основою органiзацii роботи над формуванням словникового запасу учнiв i лексикологiя (роздiл науки про мову, що вивчаi словникову систему).

Робота над вивченням лексики маi своiм завданням - збагачення словника учнiв, тобто засвоiння нових, невiдомих iм. ранiше слiв чи нових значень вiдомих слiв; уточнення словника, тобто введення окремих слiв у контекст, зiставлення близьких або протилежних за значенням слiв, засвоiння багатозначних та емоцiйно забарвлених слiв; активiзацiю словника, тобто перенесення якомога бiльшоi кiлькостi слiв iз пасивного словника (учень знаi значення слова, але рiдко або й зовсiм не користуiться ними) в активний; усунення нелiтературних слiв: дiалектизмiв, жаргонiзмiв, просторiчних i знижених слiв. [14: 134]

Отже, розглянемо такi основнi поняття: збагачення активного словника - це засвоiння нових ранiше невiдомих i невживаних в мовленнi слiв, а також нових значень тих слiв, якi вже були у iхньому словниковому запасi. [25: 301] Активний словник - це слова, якими користуються для вираження своiх думок; слова, якими володiють та часто використовують у мовленнi. [6: 34-35]

Джерелом поповнення словника учнiв i навколишнi середовище, в якому вони перебувають: мова батькiв, учителiв, товаришiв, мова художньоi лiтератури, кiнофiльмiв, радiо i телепередач. Навiть з мови художньоi лiтератури, радiопередач учнi iнколи можуть засвоiти слова, недоречнi дитячому побуту. Тому позитивним i надiйним джерелом збагачення словника учнiв повинна стати цiлеспрямована робота вчителя, в арсеналi якого i твори художньоi лiтератури, тексти пiдручникiв, спецiально розробленi лексичнi вправи.

У роботi над уточненням i розширенням словника учнiв можна визначити такi основнi напрямки: лексичний аналiз мови художнього твору, який вивчаiться на уроцi: виявлення незнайомих слiв i висловiв, уточнення вiдтiнкiв значень окремих слiв i висловiв, виявлення слiв, ужитих у переносному значеннi, добiр синонiмiв, зтАЩясування iх смислових вiдтiнкiв, добiр антонiмiв, аналiз зображувальних засобiв мови художнього тексту; зтАЩясування значення слiв шляхом використання рiзних способiв: показ предмета чи дii, позначених новим для дитини словом, демонстрацiя малюнка, iлюстрацii, слайдiв iз зображенням предметiв, назви яких i новими для дитини, введення нового слова у контекстi; виконання завдань на добiр слiв з певним значенням: дiбрати потрiбнi за смислом речення iменники з поданого синонiмiчного ряду: дiбрати прикметники для опису предметiв, для характеристики людини, опису ii зовнiшностi, настрою, свого ставлення до подii, до товариша i подiбне; введення поданих слiв у речення чи тексти: складання речень за опорними словами, замiнi слiв у реченнях вiдповiдними синонiмами чи антонiмами тощо.

Так у учнiв поступово виховуiться увага до значення слiв i висловiв, що i важливою передумовою успiшноi роботи над збагаченням i активiзацiiю словникового запасу школярiв.

Завдання вчителя у проведеннi словниковоi роботи полягаi в тому, щоб школярi правильно сприйняли незнайоме слово в текстi, зрозумiли все слово з усiма його вiдтiнками, засвоiли i закрiпили у процесi виконання рiзних вправ i, нарештi, вжити його самостiйно в потрiбнiй ситуацii.

У сучаснiй методицi iснуi кiлька способiв i прийомiв пояснення значення слiв. РЗх використання залежить вiд вiку i загального рiвня розвитку дiтей, характеру пояснюваного слова.

Слова з предметним значенням можна пояснити, скажiмо, прийомом демонстрацii макета чи малюнка, а слова з абстрактним значенням вимагають iнших прийомiв. Для пояснення семантики незрозумiлих слiв учителi найчастiше вдаються до таких способiв: демонстрацiя предмета чи малюнка; використання контексту; найпростiший словотворчий аналiз; тлумачення слiв.

Кожен спосiб може бути здiйснений одним iз кiлькох рiзних прийомiв залежно вiд конкретного випадку.

Пояснення значення слова шляхом демонстрацii можна здiйснити такими прийомами: показ натуральних предметiв (дзиТСа, бриль); показ чучел, макетiв, муляжiв (тетерук, стриж); показ малюнкiв, слайдiв (акула, ясен, рись).

Пояснення значення слова шляхом використання контекстуздiйснюiться за допомогою рiзних прийомiв: самостiйне пояснення значення слова. Так, слово чемно у реченнi Чемно вiтаються: "Доброго ранку!" учнi пояснюють як "ввiчливо", "з повагою"; конкретизацiя значення слова, поясненого учнями на основi контексту не зовсiм точно. Наприклад, у реченнi Перiщить дощ, як iз вiдра дiти пояснюють слово перiщить, як iде, ллi. Насправдi ж, вчитель говорить, перiщить сильно бтАЩi, сiче; введення невiдомого слова ТСудзик, учитель, зокрема, вводить його в речення Пальто було застебнуте на всi ТСудзики. [14: 138]

Як зазначаi вiдомий методист Хорошковська Н.О., одним iз видiв роботи над збагаченням словникового запасу i добiр слiв на певну тему. Такими темами можуть бути тi, якi близькi й зрозумiлi учнями, наприклад, "Вулиця", "Транспорт", "Бiблiотека", "Шкiльна iдальня" - якщо дiти були у ньому.

Вправи на добiр слiв виконуються спочатку усно (можна у формi змагання - хто назве бiльше слiв). Учитель записуi названi слова на дошцi, додаi своi. Цi вправи не лише збагачують словниковий запас, а й розширюють знання учнiв, оскiльки новi слова пояснюються. Так, добираючи слова на тему "Бiблiотека", дiти можуть назвати слова формуляр, стелажi, бо чули iх, але пояснити не можуть. Такi слова пояснюi вчитель або доручаi кiльком учням подивитися в тлумачний словник i на наступному уроцi розповiсти про це. До роботи з тлумачним словником та iншою довiдковою лiтературою доцiльно залучати по черзi всiх учнiв, даючи тi чи iншi завдання певнiй групi з 2-3 осiб. [55: 188]

Цiкавою формою пояснення на уроках украiнськоi мови пiд час ознайомлення зi словниковими словами ми намагаiмося використовувати елементи етимологiчного аналiзу - ефективного прийому збагачення словника молодших школярiв, який може стати важливим засобом пояснення значення та правопису слiв. [59: 83] Ми згоднi з думкою М.Р. Львова, який пише, що "тАж iнодi написання, яке вважаiться традицiйним та не перевiряiться, може бути перевiрене на пiдставi знань з етимологii та iсторичних змiн у фонетицi мови". [24: 12]

РЖсторiя методики, педагогiчна практика та розкриття особливостей етимологiчного аналiзу свiдчать про значення цiнностi цього методичного прийому, як засобу навчання орфографii. Знайомство школярiв з етимологiiю слiв не тiльки позитивно впливаi на iх грамотнiсть, а й розширюi кругозiр, викликаi iнтерес до слова, вчить працювати зi словником. [21: 60]

На думку Циганенка Г.П., звертання до етимологii слiв вимагаi вiд педагога ретельноi кропiткоi роботи, знайомства з багатьма довiдниками, посiбниками, словниками. [58: 321] Вчителi знають про можливостi використання елементiв етимологiчного аналiзу для розвтАЩязання орфографiчних завдань, але звертаються до нього рiдко, тому що не мають у власнiй методичнiй лабораторii необхiдного матерiалу. Наприклад:

черговий - "за порядком черги виконуючий якi-небудь службовi обовтАЩязки". Вiдомо з епохи Петра РЖ. З фр. de jour "денний";

бджола - "комаха, яка перероблюi квiтковий нектар в мед". За коренем слово прасловтАЩянське. Його сучасна форма вiдмiчена в памтАЩятках писемностi ХРЖРЖ ст. Першi звуки цього слова бдж нагадують дзижчання бджоли пiд час польоту. [59: 84]

Етимологiчний аналiз слова, можуть зробити й самi учнi. Наприклад, у реченнi На полi лежали великi каменi-валуни останнi слово потребуi уточнення значення. Учитель може запитати: - Як ви гадаiте, вiд якого слова походить назва валун? (Валиться, валятися.) Отже, камiнь-валун - це камiнь, який валяiться. [55: 187]

Тлумачення слiв - найпоширенiший у шкiльнiй практицi спосiб пояснення значення слiв. Користуючись цим способом, учитель вдаiться до ряду прийомiв: розчленування загального поняття на частковi (тканини - це сукно, сатин, ситець, шовк; цитрусовi - це апельсини, лимони, мандарини); пiдведення часткових понять пiд загальнi (цемент, пiсок, цегла - це будiвельнi матерiали; муха, оса - комахи); розгорнутий опис (колектив - це група людей, звтАЩязаних сильною працею, спiльним iнтересом); добiр слiв-синонiмiв. До використання цього прийому слiд поставитися дуже серйозно. Пояснення шляхом добору синонiмiв тiльки тодi буде ефективним, коли дiти добре знають значення слiв. Так, слово рубiновий треба пояснити не словами-синонiмами багряний чи пурпурний, а знайомим дiтям словом червоний; добiр антонiмiв (значення слова темрява стаi зрозумiлим дiтям через зiставлення його iз словом свiтло); пояснення шляхом перекладу з росiйськоi мови. В умовах бiлiнгвiзму, особливо на територii пiвнiчних i пiвденно-схiдних мiст, де вплив росiйськоi мови досить великий, значення окремих слiв можна пояснити за допомогою росiйських вiдповiдникiв, а саме: шкарпетки - носки, окуляри - очки; зтАЩясування значення незнайомих слiв за допомогою довiдкових матерiалiв (тлумачний словник, виноски в читанках). [14: 138]

РЖншим видом роботи над збагаченням словникового запасу учнiв i словотворчi вправи. Пiд час iх виконання важливо зосереджувати увагу на значеннi утворених слiв. Так, виконуючи завдання: утворити за допомогою суфiксiв i префiксiв якомога бiльше нових слiв - рiзних частин мови - вiд заданого слова, наприклад спiвати, - дiти утворять: заспiвувати, приспiвувати, спiв, заспiв, приспiв, спiвучий, спiвочий, спiвак, спiвець i подiбне. Однак ця робота лишиться формальною, якщо на уроцi не буде з'ясовано значення таких слiв, як заспiвувати (починати пiсню), приспiвувати (iшов приспiвуючи), спiвучий (голос) i спiвочий (гурток), спiвак (артист) i спiвець (поет). Якщо ж таку роботу виконано, дiти не лише засвоять новi слова, а й одержать додатковi знання. Словотворча робота не повинна завершуватись творенням окремих слiв. Важливо ввести iх у словосполучення, побудувати хоча б два-три речення з ними. Адже саме в словосполученнях i реченнях розкриваiться смислове значення слова. [55: 188]

Учнi часто плутають пряме та переносне значення слiв i тому роблять помилки, вживаючи слова у переносному значеннi. Завданням класовода i навчити школярiв: розрiзняти пряме та переносне значення слiв; уживати слова з переносним значенням у мовленнi. Щоб упоратися з цими завданнями, учитель маi вiдвести вправам на спостереження за прямим i переносним значенням слiв належне мiсце у загальнiй системi вправ з граматики.

З термiном "пряме i переносне значення слова" учнi познайомляться у 3 класi. У 1 - 2 класах вони спостерiгають за вживанням у текстах слiв з переносним значенням. Ознайомлення школярiв iз прямим i переносним значенням слова починаiться iз спостереження над спецiально дiбраними реченнями чи текстом. Зручними в роботi i тi тексти, до складу лексичного матерiалу яких входять прикметники, бо саме вони нерiдко вживаються в переносному значеннi, виконуючи роль епiтетiв.

Видiляючи з тексту такi прикметники у сполученнi з iменниками, учитель звертаi увагу дiтей на переносне значення прикметника, показуi на конкретному прикладi вживання цього прикметника i в прямому значеннi, зiставляi пряме i переносне значення.

Розширенню й активiзацii словника учнiв, розвитку iх мислення сприяють i спостереження за багатозначнiстю слiв. Розпочинаючи опрацювання матерiалу про багатозначнi слова, учитель пропонуi дiтям для аналiзу речення iз багатозначними словами. Дiти зтАЩясовують, про якi предмети, названi однаковими словами, йде мова. РЖншими варiантом такоi роботи може бути вивiшена таблиця, на якiй зображена груша - плiд i груша - спортивна.

Оволодiння лексичним багатством мови неможливе без вивчення ii синонiмiчних й антонiмiчних засобiв. Робота над синонiмами допомагаi учням тонше сприймати слово, бачити в ньому, крiм основного значення, ще й рiзнi смисловi та експресивнi вiдтiнки, а вiдтак бути точнiшими у слововживаннi.

У процесi роботи над синонiмами учитель маi сформувати у дiтей умiння: розрiзняти в мовленнi близькi за значенням слова; добирати синонiми; замiнювати в текстi те чи iнше слово вiдповiдним синонiмом; самостiйно вживати в готовому текстi дiбране за смислом синонiмiчне слово; самостiйно вибирати iз свого лексичного запасу найбiльш влучний для висловлення власноi думки синонiмiв.

Для того щоб навчити дiтей розрiзняти антонiми i правильно користуватися ними у своiму мовленнi, потрiбнi спецiальнi вправи, якi залежно вiд поставленоi мети можуть проводитися на окремих словах, словосполученнях, реченнях i текстах. У роботi над антонiмами використовуються такi вправи: видiлення з речення чи тексту слiв з протилежним значенням, добiр антонiмiв до поданих слiв, змiна в текстi видiлених слiв антонiмами, дописування речень словами, якi мають антонiмiчний смисл, складання речень з антонiмами. [14: 142]. Отже, можна зробити висновок, що однiiю з умов вiльного володiння украiнським усним i писемним мовленням i достатнiсть словникового запасу. На уроках мови так само, як читання, слова, що потребують пояснення, необхiдно заздалегiдь записувати на дошцi або таблицi, поставивши наголос, прочитати та пояснити й пропонувати прочитати iх хором. Способи пояснення незрозумiлого дiтям слова можуть бути найрiзноманiтнiшими: використовуiмо, як спосiб пояснення малюнки або предмети; описовi пояснення, наприклад горизонт - уявна лiнiя вдалинi, яка нiби зтАЩiднуi небо з землею, кажуть ще - небокрай (край неба); пiдведення часткового пiд загальне, наприклад: платина - це метал, цiннiший за золото, смарагд - дорогоцiнне камiння зеленого кольору. [55: 187]; внаслiдок перекладу; розчленування загального поняття на частковi, наприклад: тканини - це сукно, сатин, шовк; цитрусовi - це апельсин, лимони, мандарини. [14: 143] Внести слова в активний словник можна за допомогою ряду вправ.

Основними завданнями лексики i збагачення словника, уточнення словника, активiзацiя словника, усунення не лiтературних слiв. Робота над вивченням лексичного матерiалу в початкових класах маi велике загальноосвiтнi значення. Вивчення ii розширюi знання учнiв про мову, знайомить з одиницею мови - словом, i головним джерелом збагачення словника дiтей.

У глибоку давнину дитячi iгри виникли, як стихiйне наслiдування дiй дорослих. У iгрових вправах i змаганнях пiдростаюче поколiння готувалося до працi, полювання, вiйни, виконання норм поведiнки, тобто гра мала важливi соцiальнi функцii. З розвитком людства, нагромадженням знань, засобiв матерiальноi i духовноi культури, прискоренням темпiв життя гра поступово втрачала свою навчальну функцiю. Унiверсальний засiб народноi педагогiки, вона починаi вважатися "несерйозним" заняттям, стаi переважно привiлеiм дiтей iз заможних класiв, обслуговуi лише дозвiлля. У школi, з ii традицiйним бажанням уникати будь-якоi стихiйностi, з поглядами на учня, як на слухняного виконавця, аж дотепер для гри не було мiсця. [26: 86]

Майбутнi педагоги навчалися за схемою: у дитячому садку - дiти граються, а в школi - навчаються, щоб пiдготуватися до життя, а пiсля школи - працюють. Рiзке розмежування видiв дiяльностi за мiсцем перебування людини нiби узаконило в свiдомостi педагогiв однобiчнiсть поведiнковоi i пiзнавальноi сфер школяра.

Сучасна психологiя визнаi, що гра охоплюi всi перiоди життя людини. Це важлива форма життiдiяльностi, а не вiкова ознака. З грою людина не розлучаiться все життя, змiнюються лише ii мотиви, форми проведення, ступiнь вияву почуттiв та емоцiй. Розробкою теорii дитячих iгор, з'ясуванням ролi, структури i значення гри для виховання i навчання дiтей займалися психологи Ж. Пiаже, Л. Виготський, О. Леонтьiв, Д. Ельконiн та iн. [26: 86]

А. Макаренко вважав дитячi рольовi iгри i такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжня праця. Однак, зазначав вiн, тiльки та гра i педагогiчно цiнною, в якiй дитина активно дii, мислить, будуi, комбiнуi, моделюi людськi взаiмини. За цих умов вона може грати в грi рiзнi ролi - бути командиром, виконавцем, творцем, знаходити умови для виявлення своiх здiбностей та життiвоi активностi. [27: 54] Вiдомий педагог Василь Олександрович Сухомлинський стверджував, що без гри немаi i не може бути повноцiнного розумового розвитку учнiв. [2]

Використання iгор у навчаннi робить недоречною авторитарну позицiю вчителя в спiлкуваннi з дiтьми. Адже, щоб зацiкавити дiтей майбутньою дiяльнiстю, внести в навчання ситуацii несподiванки, вiльного вибору, яскравi позитивнi емоцii, педагог повинен сам стати учасником гри.

Особливо важливе поiднання гри з навчальною дiяльнiстю в початкових класах, коли складний перехiд вiд дошкiльного дитинства до школи зумовлюi поступову змiну провiдних видiв дiяльностi - iгровоi на навчальну. [26: 86]. Навчатись, граючись! Ця iдея цiкавила багатьох педагогiв i вихователiв. Практично вирiшити цю проблему змiг наш сучасник, нинi добре вiдомий всiм Ш.О. Амонашвiлi. Вiн показав, як через гру можна увести дитину в складний свiт пiзнання. Ш.О. Амонашвiлi граi, спiлкуючись iз своiми учнями. РЖ це важливе вмiння дорослоi людини стати на один рiвень з дитиною щедро винагороджуiться - блиском допитливих очей, живою активнiстю сприймання, щирою любовтАЩю до вчителя. [2: 37]

Дидактичнi iгри бажано широко використовувати, як засiб навчання, виховання i розвитку школярiв. У будь-якiй грi розвиваiться увага, спостережливiсть, кмiтливiсть. Сучасна дидактика, звертаючись до iгрових форм навчання на уроках, вбачаi в них можливостi ефективноi взаiмодii педагога i учнiв, продуктивноi форми iх спiлкування з властивими iм елементами змагання, непiдробноi цiкавостi.

У процесi гри в учнiв виробляiться звичка зосереджуватися, самостiйно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, дiти не помiчають, що навчаються.

Дидактична гра на уроцi - не самоцiль, а засiб навчання i виховання. Сам термiн "дидактична гра" пiдкреслюi ii педагогiчну спрямованiсть та багатограннiсть застосування. А тому найсуттiвiшим для вчителя будь-якого предмета i такi питання: визначити мiсце дидактичних iгор та iгрових ситуацiй у системi iнших видiв дiяльностi на уроцi; доцiльнiсть використання iх на рiзних етапах вивчення рiзноманiтного за характером навчального матерiалу; розробка методики проведення дидактичних iгор з урахуванням дидактичноi мети уроку та рiвня пiдготовленостi учнiв; вимоги до змiсту iгровоi дiяльностi у свiтлi iдей розвивального навчання; передбачення способiв стимулювання учнiв, заохочення в процесi гри тих, хто найбiльше вiдзначився, а також для пiдбадьорення вiдстаючих. [48]

Гра - одна з найважливiших сфер у життiдiяльностi дитини, разом з працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечуi необхiднi емоцiйнi умови для всебiчного, гармонiйного розвитку особистостi. Для педагога вона стаi iнструментом виховання, що даi змогу повнiстю враховувати вiковi особливостi дiтей i пiдлiткiв, розвивати iнiцiативу, створювати атмосферу розкутостi, самостiйностi, творчостi та умови для саморозвитку.

Яскравим прикладом iгровоi позицii вчителя i дiяльнiсть А.С. Макаренка, який писав: "РД ще один важливий метод - гратАж Треба зазначити, що мiж грою i роботою немаi такоi великоi рiзницi, як дехто думаiтАж В кожнiй гарнiй грi i насамперед робоче зусилля та зусилля думкитАж Дехто гадаi, що робота вiдрiзняiться вiд гри тим, що в роботi i вiдповiдальнiсть, а в грi ii немаi. Це неправильно: у грi i така ж велика вiдповiдальнiсть, як i в роботi, - звичайно, у грi гарнiй, правильнiйтАж". [27: 76]

Дидактична гра - це практична групова вправа з вироблення оптимальних рiшень, застосування методiв i прийомiв у штучно створених умовах, що вiдтворюють реальну обстановку. Пiд час гри в учня виникаi мотив, суть якого полягаi в тому, щоб успiшно виконати взяту на себе роль.

Отже, система дiй у грi виступаi, як мета пiзнання i стаi безпосереднiм змiстом свiдомостi школяра.

Дидактичнi iгри розрiзняються за повчальним змiстом, пiзнавальнiй дiяльностi дiтей, iгровими дiями i правилами, органiзацiiю i стосунками дiтей, за роллю вчителя. Перерахованi ознаки властивi всiм iграм, проте, в одних iграх виразнiше виступають однi ознаки, в iнших - iншi.

З розумiння значення дидактичних iгор витiкають наступнi вимоги до них: кожна дидактична гра повинна давати вправи, кориснi для розумового розвитку дiтей i iх виховання; у дидактичнiй грi обов'язкова наявнiсть захоплюючоi задачi, рiшення якоi вимагаi розумового зусилля, подолання деяких труднощiв; дидактизм у грi повинен поiднуватися з цiкавiстю, жартом, гумором. Захоплення грою мобiлiзуi розумову дiяльнiсть, полегшуi виконання задачi.

Задача педагога полягаi у тому, щоб знайти максимум педагогiчних ситуацiй, в яких може бути реалiзовано прагнення дитини до активноi пiзнавальноi дiяльностi. Педагог повинен постiйно удосконалювати процес навчання, що дозволяi дiтям ефективно i якiсно засвоювати програмний матерiал. Тому так важливо використовувати iгровi елементи i гру на уроках.

Нацiональне самовизначення школи вимагаi широкого вiдображення нацiональних елементiв у виховнiй дiяльностi, вiдродження краiзнавчоi роботи, залучення учнiв до активноi участi в збереженнi i охоронi святинь свого народу.

В удосконаленiй програмi з украiнськоi мови для учнiв 1-4 класiв акцентуiться увага на вивченнi мовних явищ у iх взаiмозвтАЩязку i взаiмозумовленостi та забезпеченнi на цьому ТСрунтi розвитку мислення та мовлення учнiв. Програми мiстять матерiал, необхiдний для формування в молодих школярiв знань i вмiнь, якi i базою iхнього подальшого навчання. Посилено увагу до вироблення в учнiв загальнонавчальних умiнь i навичок, забезпечення практичноi спрямованостi урокiв. [43]

Поряд з використанням на уроках мови вiдомих методiв i прийомiв, потрiбно широко використовувати в навчальнiй дiяльностi iгровi прийоми, та iгри.

Використовуючи в навчальнiй роботi елементи гри, вчитель маi змогу зробити серйозну розумову працю дiтей захоплюючою i тим самим полегшити ii.

Добираючи ту чи iншу дидактичну гру, вчитель маi памтАЩятати, що процес створення гри мiстить ряд станiв: вибiр теми гри; визначення мети й завдань гри; пiдготовка i проведення гри (повiдомлення учням теми гри, пiдготовка унаочнень, проведення гри, пiдбиття пiдсумкiв).

Успiх проведення гри залежить вiд дотримання вимог: iгри мають вiдповiдати навчальнiй програмi; iгровi завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними; вiдповiднiсть гри вiковим особливостям учнiв; рiзноманiтнiсть iгор; залучення до iгор учнiв усього класу.

Пiд час проведення дидактичних iгор в учителiв виникаi безлiч проблем: за яким принципом вiдбирати навчальний матерiал для створення iгор, яке мiсце дидактичних iгор у рядi iнших форм i методiв навчання, як одному вчителевi вправитися з класом учнiв пiд час гри?

У навчальних iграх немаi тих, хто програв або виграв, тут виграють усi. РЗх можна проводити на будь-якому етапi уроку. Це дасть змогу виявити знання учня i вмiння користуватися ними. За iх допомогою можна перевiрити, як учнi виконали домашнi завдання. полегшити розумiння нового матерiалу, його закрiплення, Особливо при вивченнi фонетики, частин мови та елементiв синтаксису.

Якщо залишитися в межах традицiйних форм i методiв навчання, то в структурi занять навчального часу для iгор не знайдеться. Але якщо вiдмовитись вiд деяких застарiлих компонентiв уроку, то гра не лише органiчно впишеться в структуру уроку, а й дасть змогу рiзко зекономити навчальний час.

Гра в початковiй ланцi i засобом пiзнання навколишнього свiту i себе в ньому, усвiдомлення дiтьми мети своii дiяльностi, опредмечування абстрактних понять, розвитку творчоi уяви та здiбностей, встановлених людяних взаiмин. Бiльшiсть вчителiв використовуi гру, як засiб цiлеутворення педагогiчноi дiяльностi та iнтерпретацii ii в особистостi дii учня. Гра допомагаi розвивати творчу уяву та творчi здiбностi дитини.

Вiд уроку до уроку повиннi змiнюватися сюжети, iгровi ситуацii. Поступово цiкава гра, творча композицiя слiв переростають у справжню навчально-пiзнавальну працю. [47: 31]

Часто постаi таке питання: Як оцiнювати результати дидактичних iгор? Якщо пiсля гри вмiння й навички учнiв не зростають, це означаi, що гра не ефективна i результати ii впровадження негативнi. Тодi треба шукати причини негативних наслiдкiв. РЗх може бути двi: перша - якiсть самоi гри низька i не вiдповiдаi вимогам; друга - методика проведення гри маi серйознi вiдхилення вiд належного рiвня. Позитивний ефект вiд використання iгор для навчання маi виявитися одразу ж пiсля гри. Вiн легко виявляiться в моральному задоволеннi вiд гри ii учасникiв.

Проте iснують i обмеження для проведення дидактичних iгор: не варто органiзовувати навчальну гру, якщо учнi недостатньо знають тему; недоцiльно впроваджувати iгри на залiках i iспитах, якщо вони не використовувалися в ходi навчання; не слiд застосовувати iгри з тих предметiв i програмних тем, де вони не можуть дати позитивного ефекту.

Наявнiсть багатьох критерiiв, що органiзованi iiрархiчно, дозволяi характеризувати будь-яку iгрову вправу з рiзних сторiн.

Опрацювання навчального матерiалу в мовних iграх i особливо актуальним для засвоiння граматичного аспекту мовлення: в будь-якiй мовi iснуi безлiч явищ, при оволодiннi якими неможливо уникнути тривалого вправляння на рiвнi форми. Мова маi виховувати духовно - емоцiйну сферу украiномовних громадян через органiзацiйний звтАЩязок з нацiональними традицiями. Адже наша мова i скарбницею не тiльки украiнськоi ментальностi, а й загальнолюдських морально - естетичних цiнностей i це благородний матерiал для виховання дитини.

Граматичнi iгри не i винаходом iнтенсивностi методики. Вони активно використовуються також у "традицiйних" технологiях, адже iх доцiльнiсть та методичний потенцiал усвiдомленi вже давно.

Мовнi вправи з iгровою мотивацiiю завдяки цiкавостi та унаочнення активiзують образне мислення дитини. В.З. Вересаiв згадував, що, коли йому доводилося заучувати неправильнi латинськi дiiслова, вiн намагався iх обiгрувати. Дiiслова перетворювалися в його уявi на воiннi бастiони, i вiн повторював iх доти, доки фортецi не були зруйнованi. Таким чином форми iгровоi дiяльностi дозволяють зробити значення речей бiльш явним для дитини. За допомогою iгор дiти наближають до себе сенс цих речей.

Реалiзацiя двопланового пiдходу до органiзацii граматичних iгор (перший план - правила будь-якоi, навiть немовноi, гри, другий план - ii мовний змiст) вносить елемент розваги, радiсть, зацiкавленiсть, азарт у певнi монотоннi моменти навчальноi дiяльностi i забезпечуi можливiсть аналiзу та узагальнення практично будь-якого граматичного явища у найпридатнiшi для дитячого колективу формi. [26: 87]

У своiй педагогiцi вiдомi системи дидактичних iгор, якi вперше розробили для дошкiльного виховання Ф. Фребель i М. Монтессорi, а для початкового навчання - О. Декролi. [26: 87] Отже, дидактична гра - це вид навчальних занять, органiзовуваних у виглядi навчальних iгор, що реалiзовують ряд принципiв iгрового, активного вчення i що вiдрiзняються наявнiстю правил, фiксованоi структури iгровоi дiяльностi i системи оцiнювання. [45: 191]

Дидактичнi iгри, якi використовують в початковiй школi, виконують рiзнi функцii: активiзують iнтерес та увагу дiтей, розвивають пiзнавальнi здiбностi, кмiтливiсть, уяву, закрiплюють знання, вмiння i навички, тренують сенсорнi вмiння, навички тощо. Правильно побудована цiкава дидактична гра збагачуi процес мислення iндивiдуальними почуттями, розвиваi саморегуляцiю, тренуi вольовi якостi дитини. [26: 87]

У навчальному процесi iгрова дiяльнiсть маi форму дидактичноi гри, iгровоi ситуацii, iгрового прийому, iгровоi вправи.

Види дидактичних iгор: сюжетно-рольовi; iгри-вправи; iгри-драматизацii; iгри конструювання.

Дидактичнi iгри можуть: бути тiльки в словеснiй формi; поiднувати слово й практичнi дii; поiднувати слово й наочнiсть; поiднувати слово i реальнi предмети.

Структурнi складовi дидактичноi гри - дидактичне завдання, iгровий задум, iгровий початок, iгровi дii, правила гри, пiдбиття пiдсумкiв.

Дидактичне завдання гри визначаiться вiдповiддю до вимог програми з урахуванням вiкових особливостей дiтей. Наприклад, розвиток мислення; формування уявлень про оцiнки, iнiцiативи, кмiтливостi, здатностi виявляти вольовi зусилля для досягнення поставленоi мети, довiльноi уваги, зосередженостi.

РЖгровий задум - наступний структурний елемент дидактичноi гри. дидактичне завдання в грi свiдомо маскуiться, воно постаi перед дiтьми у виглядi цiкавого задуму. Дiтей приваблюють вiдтворення уявного сюжету, активнi дii з предметами, загадка, таiмниця, перевiрка своiх можливостей змаганням, рольове перевтiлення, загальна рухова активнiсть, кмiтливiсть.

На створення iгровоi атмосфери iстотно впливаi iгровий початок. Вiн може бути значенням, коли вчитель повiдомляi назву гри i спрямовуi увагу дiтей на наявний дидактичний матерiал, обтАЩiкти дiяльностi, та iнтригуючи, цiкавим, захоплюючим, таiмничим.

РЖгровi дii - засiб реалiзацii iгрового задуму i водночас здiйснення поставленого педагогом завдання. Виконуючи iз задоволенням iгровi дii i захоплюючись ними, дiти легко засвоюють i закладений у грi навчальний змiст.

Правила дидактичноi гри дiти сприймають як умови, що пiдтримують iгровий задум; iх не виконання знищуi гру, робить ii не цiкавою. Без заздалегiдь визначених правил iгровi дii розгортаються стихiйно, i дидактичнi завдання можуть лишиться невиконаними. Тому правила гри задаються вихователем до початку гри i мають навчальний та органiзуючий характер. Спочатку дiтям пояснюються iгрове завдання, а потiм - спосiб його виконання.

Успiх дидактичних iгор значною мiрою залежить вiд правильного використання в них iгрового обладнання, iграшок, геометричних фiгур, природного матерiалу тощо.

Пiдбиття пiдсумкiв гри в звтАЩязку з такою вiковою особливiстю дiтей, як не терплячiсть, бажання вiдразу дiзнатися про результати д

Вместе с этим смотрят:

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi

РЖсторiя формування i розвитку форм органiзацii навчання у свiтовiй теорii та практицi