Емпiричне дослiдження морального розвитку молодших школярiв

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Одеський педагогiчний коледж

Пiвденноукраiнського державного педагогiчного унiверситету

iм. К.Д Ушинського

Курсова робота

на тему:

ЕМПРЖРИЧНЕ ДОСЛРЖДЖЕННЯ МОРАЛЬНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРРЖВ

Виконала студентка гр. Ш-33

Рощина Г.В.

Перевiрила: Кузнiцова О.В.

м. Одеса, 2011

План

ВСТУП

РОЗДРЖЛ I. МОРАЛЬНИЙ РОЗВИТОК МОЛОДШИХ ШКОЛЯРРЖВ ЯК ПЕДАГОГРЖЧНА ПРОБЛЕМА

1.1 Суть i природа моралi, поняття про моральний розвиток

1.2 Психологiчнi особливостi особистостi молодших школярiв

1.3 Закономiрностi та чинники морального розвитку у молодшому шкiльному вiцi

РОЗДРЖЛ II. ЕМПРЖРИЧНЕ ДОСЛРЖДЖЕННЯ МОРАЛЬНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРРЖВ

2.1 Методи емпiричного дослiдження

2.2 Методики емпiричного дослiдження

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛРЖТЕРАТУРИ

ВСТУП

У всi столiття люди високо цiнували моральну вихованiсть. Глибокi соцiально - економiчнi перетворення, що вiдбуваються в сучасному суспiльствi, примушують нас роздумувати про майбутнi Украiни, про ii молодь. В даний час зiм'ятi етичнi орiiнтири, пiдростаюче поколiння можна звинувачувати в бездуховностi, безвiр'i, агресивностi. Наше суспiльство потребуi пiдготовки широко освiчених, високо етичних людей, що володiють не тiльки знаннями, але i прекрасними рисами особи. У сучасному свiтi маленька людина живе i розвиваiться, оточений безлiччю рiзноманiтних джерел сильноi дii, якi щодня обрушуються на iнтелект, що не окрiпнув, i вiдчуття дитини, на сферу моральностi, що ще тiльки формуiться.

Саме по собi освiта не гарантуi високого рiвня етичноi вихованостi, бо вихованiсть - це якiсть особи, що визначаi в повсякденнiй поведiнцi людини його вiдношення до iнших людей на основi пошани i доброзичливостi до кожноi людини. К.Д. Ушинський писав: ВлВплив морального складаi головне завдання вихованняВ». [30, с.431].

Озброiння моральними знаннями важливе i тому, що вони не тiльки iнформують молодшого школяра про норми поведiнки, що затверджуються в сучасному суспiльствi, але i дають уявлення про наслiдки порушення норм або наслiдках даного вчинку для навколишнiх людей.

Перед загальноосвiтньою школою ставиться завдання пiдготовки вiдповiдального громадянина, здатного самостiйно оцiнювати що вiдбуваiться i будувати свою дiяльнiсть вiдповiдно до iнтересiв оточуючих його людей. Рiшення цiii задачi пов'язане з формуванням стiйких етичних властивостей особи школяра.

Об'iкт дослiдження тАУ моральний розвиток молодших школярiв.

Предмет дослiдження: розвиток моральних знань молодших школярiв.

Актуальнiсть дослiдження. Украiнське суспiльство, що знаходиться на етапi iнтенсивного реформування, пред'являi вiдповiднi вимоги до системи освiти. Потреба суспiльства, що росте, тАФ людина мобiльна, здiбна до самостiйних i вiдповiдальних рiшень, з чiткими цiннiсними орiiнтацiями. ВаНеобхiднiсть у формуваннi нового сучасного типу людини виразилася в змiнi освiтньоi парадигми - вiдмова вiд монологiчноi, авторитарноi системи i перехiд до гуманiстичних основ навчання i виховання. Прiоритетними завданнями проголошенi: виховання дбайливого вiдношення до iсторичноi i культурноi спадщини народiв Украiни, виховання патрiотiв Украiни, громадян, що поважають маi рацiю i свободи особи, володiють високою моральнiстю i що проявляють шанобливе вiдношення до традицiй i культури iнших народiв; екологiчне виховання, що формуi дбайливе вiдношення населення до природи. Мета сучасноi освiти - це виховання людини з цiлiсним свiтобаченням, яка умii бачити взаiмозв'язку в рiзних сферах життiдiяльностi суспiльства, взаiмозалежнiсть соцiального i природного миру. Погiршення екологiчноi обстановки на Землi, забруднення повiтряного, водного басейну, виснаження природних ресурсiв, конфлiкти мiж державами, локальнi вiйни - всi цi проблеми свiтового масштабу пiдсилюють актуальнiсть пошуку ефективних шляхiв виховання пiдростаючого поколiння. Все великоi значущостi набувають загальнолюдськi цiнностi, проголошенi в мiжнародних правових документах - Загальнiй декларацii прав людини, РДвропейськiй конвенцii про захист прав людини, Конвенцiю ООН про права дитини. Пiдростаюче поколiння потребуi ясних життiвих орiiнтирiв. Головна цiннiсть на Землi - це життя як така у всiх ii проявах, людина i благо кожного незалежно вiд нацiональностi, соцiального положення, фiзичних i психiчних особливостей. Сучаснi пiдходи у вихованнi i навчаннi багато в чому спираються на педагогiку радянського перiоду. РЖдеi морального виховання розгорненi в педагогiчних творах Н.К. Крупськой i А.С. Макаренко.

Проблема формування етичноi свiдомостi, поведiнки у взаiмозв'язку розроблялася такими педагогами, як РЖ.А. Каiров, Н.РЖ. Болдирiв, И.С. МартАЩiнко, РЖ.Ф. Харламов, О.С. Богданова.

Програма морального виховання, розроблена Н.РЖ. Болдирiвим, i фундаментальним внеском в данiй областi. Важливе те, що в основу виховання покладенi принципи гуманiзму, iнтернацiоналiзму, непримиренностi до лицемiрства, користолюбству, егоiзму.

Основним напрямом в сучаснiй етицi i дослiдження моральних норм, об'iднуючих людей незалежно вiд iх полiтичних, релiгiйних переконань, нацiональних особливостей i iн. Проблема пошуку фундаментальних фiлософських основ об'iднуючоi етики людства всесторонньо розглядаiться багатьма ученими, серед яких представляють особливий iнтерес працi А.А. Гусейнова, А. Швейцера, Ю.В. Шрейдера, С.В. Мейена. Процеси глобалiзацii економiчних, полiтичних процесiв, все бiльш тiсна взаiмодiя краiн i народiв примушуi звертатися до Влетики об'iднаного людстваВ» (А.А. Гусейнов), головним ii принципом i принцип спiвчуття до iншого (С.В. Мейен). Основою етичноi поведiнки проголошуiться сама людина як особа, а не полiтичнi, релiгiйнi, iдеологiчнi i iншi рамки. Загальною пiдставою для рiвного вiдношення до всього живого, що визнаiться в багатьох сучасних педагогiчних дослiдженнях, i Влпринцип благоговiння перед життямВ» (А.Швейцер). Проходження йому забезпечуi збереження природноi рiзноманiтностi, що i умовою життя людини, вирiшення конфлiктiв мирним шляхом, без застосування насильства. На сьогоднiшнiй день i величезна кiлькiсть рiзноманiтних курсiв по залученню дiтей до моральних цiнностей. Особливий iнтерес представляють науковi дослiдження Н.Е. Щурковой, А.И. Шемшуриной, М.РЖ.Шиловой. ВаСистема виховання етичноi культури А.РЖ. Шемшуриной, маi наступнi зв'язки з ВлАзбукою морального вихованняВ» О.С. Богдановой. Важливе те, що методика ВлЕтичноi граматикиВ» А.РЖ. Шемшуриной грунтуiться на дiалозi, рiвноправному обмiнi духовними, моральними цiнностями вчителя i учня.

Велике значення при розробцi методiв педагогiчноi взаiмодii мають теоретичнi положення Н.Е. Щурковой. Принципом побудови взаiмин в просторi шкiльного життя i затвердження однiii людини в буттi iншого. Мiра морального визначаiться увагою до iншого, врахуванням iнтересiв що оточують, беззастережне ухвалення цiнностi особи iншоi людини незалежно вiд вiку, статусу, успiшностi.

Важливою передумовою при встановленнi спiввiдношення загальнолюдського, нацiонального, особового компонентiв морального знання в процесi засвоiння iх молодшими школярами сталi дослiдження М.РЖ. Шиловоi. Не дивлячись на обширний пласт дослiджень все ж таки мало придiляiться уваги формуванню цiлiсноi картини миру, залученню до загальнолюдських цiнностей (життя, благо кожноi живоi iстоти на Землi). Ця проблема знайшла вiддзеркалення у фундаментальних роботах А.М. Архангельського [3], Н.М. Болдирева [6], Н.К. Крупськой [14], А.С. Макаренко [15], РЖ.Ф. Харламова [32], в яких виявляiться суть основних понять теорii морального виховання, указуються способи подальшого розвитку принципiв, змiсту, форм, методiв морального виховання.

Ряд дослiдникiв освiтлюi в своiх роботах проблеми пiдготовки майбутнiх вчителiв до морального виховання школярiв (М.М. Гей, А.А. Горонiдзе, А.А. Калюжний, Т.Ф. Лисенко).

Такi педагоги як Н.М. Болдирев [6], РЖ.С. Марьiнко [16]. Л.А. Матвiiва [17] , Л.РЖ. Божович [5] i багато iнших дослiдникiв розглядають моральне виховання в рiзних аспектах. Дана проблема визначила вибiр теми курсовоi роботи.

Структура курсовоi роботи. Курсова складаiться з введення, трьох роздiлiв, висновку i лiтератури.

мораль психологiчний дослiдження дошкiльник

РОЗДРЖЛ 1. МОРАЛЬНИЙ РОЗВИТОК МОЛОДШИХ ШКОЛЯРРЖВ

ЯК ПЕДАГОГРЖЧНА ПРОБЛЕМА

1.1 Суть i природа моралi, поняття про моральний розвиток

У короткому словнику по фiлософii поняття моральностi прирiвняне до поняття мораль. ВлМораль - норми, принципи, правила поведiнки людей, а так само сама людська поведiнка (мотиви вчинкiв, результати дiяльностi), вiдчуття, думки, в яких виражаiться нормативна регуляцiя вiдносин людей один з одним i суспiльним цiлим (колективом, класом, народом, суспiльством)В» [13, с.191-192]. В.РЖ. Даль тлумачив слово мораль як Влморальне учення, правила для волi, совiстi людиниВ» [8, с.345]. У Ожегова С.РЖ. ми бачимо: ВлМоральнiсть тАФ це внутрiшнi, духовнi якостi, якими керуiться людина, етичнi норми, правила поведiнки, визначуванi цими якостямиВ» [20, с.414]. Мислителi рiзних столiть трактували поняття моральностi по-рiзному. Ще в стародавнiй Грецii в працях Арiстотеля про етичну людину мовилося: ВлЕтично прекрасною називають людину довершеноi гiдностi. Адже про етичну красу говорять з приводу чесноти: етично прекрасним звуть справедливого, мужнього, розсудливого i такого, що взагалi володii всiма чеснотами людиниВ» [2, с.360 ].

А Нiцше вважав: ВлБути моральним, етичним, етичним - означаi надавати покору спрадавна встановленому закону або звичаюВ». [ 19, с.289]. У науковiй лiтературi указуiться, що мораль з'явилася на зорi розвитку суспiльства. Визначальну роль в ii виникненнi зiграла трудова дiяльнiсть людей. Без взаiмодопомоги, без певних обов'язкiв по вiдношенню до роду чоловiк не змiг би вистояти в боротьбi з природою. Мораль виступаi як регулятор взаiмин людей. Керуючись моральними нормами, особа тим самим сприяi життiдiяльностi суспiльства. У свою чергу, суспiльство, пiдтримуючи i поширюючи ту або iншу мораль, тим самим формуi особу вiдповiдно до свого iдеалу. На вiдмiну вiд права, яке також маi справу з областю взаiмин людей, але спираючись на примушення з боку держави. Мораль пiдтримуiться силою громадськоi думки i зазвичай дотримуiться через переконання. При цьому мораль оформляiться в рiзних заповiдях, принципах, як слiд поступати. Зi всього цього ми можемо зробити висновок, що дорослiй людинi деколи важко вибирати, як поступити в тiй або iншiй ситуацii. А що ж говорити про дiтей? Сухомлинський вважав, що Влнепорушна основа морального переконання закладаiться в дитинствi i ранньому отроцтвi, коли добро i зло, честь i ганьба, справедливiсть i несправедливiсть доступнi розумiнню дитини лише за умови яскравоi наочностi, очевидностi морального сенсу того, що вiн бачить, робить, спостерiгаiВ» [27, с.170]. Школа i основною ланкою в системi виховання пiдростаючого поколiння. На кожному етапi навчання дитини домiнуi своя сторона виховання. У вихованнi молодших школярiв, вважаi Ю.К. Бабанський, такою стороною буде моральне виховання: дiти опановують простими нормами моральностi, навчаться слiдувати iм в рiзних ситуацiях. Учбовий процес тiсно пов'язаний з етичним вихованням. В умовах сучасноi школи, коли змiст освiти збiльшився в об'iмi i ускладнився по своiй внутрiшнiй структурi, в етичному вихованнi зростаi роль учбового процесу. Змiстовна сторона моральних понять обумовлена науковими знаннями, якi учнi одержують, вивчаючи учбовi предмети. Самi етичнi знання мають не менше значення для загального розвитку школярiв, чим знання по конкретних учбових предметах [4, с.352]. Н.РЖ. Болдирев вiдзначаi, що специфiчною особливiстю морального виховання i те, що його не можна вiдособити в якийсь спецiальний виховний процес. Формування моральноi зовнiшностi протiкаi в процесi все багатограннiй дiяльностi дiтей (iграх, навчаннi), в тих рiзноманiтних вiдносинах, в якi вони вступають в рiзних ситуацiях з своiми однолiтками, з дiтьми молодше за себе i з дорослими. Проте, моральне виховання i цiлеспрямованим процесом, що припускаi певну систему змiсту, форм, методiв i прийомiв педагогiчних дiй. [6, с.102]. Розглядаючи систему морального виховання, Н.Е. Ковальов, Б.Ф. Райський, Н.А. Сорокин розрiзняють декiлька аспектiв:

По-перше, здiйснення узгоджених виховних впливiв вчителя i учнiвського колективу в рiшеннi певних педагогiчних задач, а усерединi класу тАУ iднiсть дiй що всiх вчаться. По-друге, використання прийомiв формування учбовоi дiяльностi етичним вихованням. По-третi, пiд системою морального виховання розумiiться також взаiмозв'язок i взаiмовплив виховуваних в даний момент моральних якостей у дiтей. По-четверте, систему морального виховання слiд убачати i в послiдовностi розвитку тих або iнших якостей особи у мiру зростання i розумового дозрiвання дiтей. [11, с.198]. У формуваннi особи молодшого школяра, з погляду С.Л. Рубiнштейна, особливе мiсце займаi питання розвитку етичних якостей, складових основу поведiнки.

У цьому вiцi дитина не тiльки пiзнаi суть етичних категорiй, але i вчиться оцiнювати iх знання у вчинках i дiях навколишнiх, власних вчинках. [24, с.58]. На визначення ролi планування, як в учбовiй дiяльностi, так i в етичнiй поведiнцi дiтей молодшого шкiльного вiку було напрямлено увагу таких учених як Л.А. Матвiiва [17], Л.А. Регуш [22]. У своiх дослiдженнях вони звертаються до формування етичних мотивiв поведiнки, оцiнки i самооцiнки етичноi поведiнки. Процес виховання в школi будуiться на принципi iдностi свiдомостi i дiяльностi, виходячи з якого формування i розвиток стiйких властивостей особи можливе при ii дiяльнiй участi в дiяльностi.

ВлПрактично будь-яка дiяльнiсть маi моральне забарвленняВ», вважаi О.Г. Дробнiцкий [9, с.33], у тому числi i учбова, яка, на думку Л.И. Божович, Влволодii великими виховними можливостямиВ». Останнiй автор представляi учбову дiяльнiсть молодшого школяра ведучоi. У цьому вiцi вона бiльшою мiрою впливаi на розвиток школяра, визначаi поява багатьох новоутворень. У нiй розвиваються не тiльки розумовi здiбностi, але i етична сфера особи. [5, с.34]. В результатi регламентованого характеру процесу, обов'язкового систематичного виконання учбових доручень у молодшого школяра складаються етичнi знання, характернi для учбовоi дiяльностi, етичнi вiдносини, указуi И.Ф. Харламов.

Учбова дiяльнiсть, будучи в молодшому шкiльному вiцi ведучоi, забезпечуi засвоiння знань в певнiй системi, створюi можливостi для оволодiння прийомами, учнiв, способами рiшення рiзних розумових i етичних задач.

Вчителевi належить прiоритетна роль у вихованнi i навчаннi школярiв, в пiдготовцi iх до життя i суспiльноi працi. Вчитель завжди i для учнiв прикладом моральностi i зрадженого вiдношення до працi. Проблеми моральностi школярiв на сьогоднiшньому етапi розвитку суспiльства особливо актуальнi. [32, с.541].

Специфiчною особливiстю процесу морального виховання слiд вважати те, що вiн тривалий i безперервний, а результати його вiдстроченi в часi.

РЖстотною ознакою процесу морального виховання i його концентрична побудова: рiшення виховних задач починаiться з елементарного рiвня i закiнчуiться вищим. Для досягнення мети використовуються види дiяльностi, що все ускладнюються. Цей принцип реалiзуiться з урахуванням вiкових особливостей учнiв. [3, с.386]. Процес морального виховання динамiчний i творчий: вчителi постiйно вносять до нього своi корективи, направленi на його вдосконалення. Всi чинники, що обумовлюють моральне становлення i розвиток особи школяра, И.С. МартАЩiнко роздiляi на три групи: природнi (бiологiчнi), соцiальнi i педагогiчнi. У взаiмодii з середовищем i цiлеспрямованими впливами школяр, набуваi необхiдного досвiду етичноi поведiнки.

На моральне формування особi надають дiю багато соцiальних умов i бiологiчнi чинники, але вирiшальну роль в цьому процесi грають педагогiчнi, як найбiльш керованi, направленi на вироблення певного роду вiдносин.

Одне iз завдань виховання - правильно органiзувати дiяльнiсть дитини. У дiяльностi формуються етичнi якостi, а виникаючi вiдносини можуть впливати на змiну цiлей i мотивiв дiяльностi, що у свою чергу впливаi на засвоiння етичних норм i цiнностей органiзацiй. Дiяльнiсть людини виступаi i як критерiй його морального розвитку.

Розвиток моральноi свiдомостi дитини вiдбуваiться через сприйняття i усвiдомлення змiсту дiй, якi поступають i вiд батькiв i педагогiв, навколишнiх людей через переробку цих дiй у зв'язку з етичним досвiдом iндивiда, його поглядами i цiннiсними орiiнтацiями. У свiдомостi дитини зовнiшня дiя набуваi iндивiдуального значення, таким чином, формуi суб'iктивне вiдношення до нього. У зв'язку з цим, формуються мотиви поведiнки, ухвалення рiшення i етичний вибiр дитиною власних вчинкiв. Спрямованiсть шкiльного виховання i реальнi вчинки дiтей можуть бути неадекватними, але сенс виховання полягаi в тому, щоб досягти вiдповiдностi мiж вимогами належноi поведiнки i внутрiшньоi готовностi до цього. Необхiдна ланка в процесi морального виховання - моральна освiта, мета якоi - повiдомити дитинi сукупнiсть знань про моральнi принципи i норми суспiльства, якими вiн повинен опанувати. Усвiдомлення i переживання моральних принципiв i норм прямо пов'язане з усвiдомленням зразкiв етичноi поведiнки i сприяi формуванню моральних оцiнок i вчинкiв. [10, с.8-14]. Отже, теоретичний аналiз стану проблеми морального виховання школярiв дозволяi зробити висновок про те, що ученими напрацьованi цiкавi пiдходи до даного питання, якi можна узяти на озброiння при пiдвищеннi морального виховання школярiв.

1.2 Психологiчнi особливостi особистостi молодших школярiв

Успiхи дитини в оволодiннi предметами ТСрунтуються на основi наслiдування зразкiв дорослих. Прагнення дитини до наслiдування набуваi генералiзованого характеру, переноситься з конкретних способiв дiй на всю поведiнку дорослого, на його взаiмини з оточуючими. Вiдкривши для себе у ранньому вiцi Влсвiт предметiвВ», дитина переходить до Влвiдкриття свiту людейВ». На перший план для дитини виступають соцiальнi взаiмовiдносини, спiлкування мiж людьми, iхнi суспiльнi функцii: моя мама вчителька, а моя тАФ лiкар тощо. Якщо у ранньому вiцi у спiлкуваннi з дорослим головною ланкою був предмет, то тепер вiн вiдступаi на другий план, служачи засобом входження дитини у свiт людських взаiмин. Прагнення молодшого школяра стати дорослим, наслiдувати його соцiальнi функцii не може мати реального втiлення, тому виникаi сюжетно-рольова гра.

Головним змiстом сюжетно-рольовоi гри виступаi моделювання мiжособистiсних взаiмовiдносин дорослих людей. У предметно - манiпулятивних iграх дiти моделюють взаiмозв'язки мiж предметами за допомогою замiнникiв реальних предметiв.

Прагнення до наслiдування дорослих реалiзуiться й за допомогою iнших видiв дiяльностi, що активно формуються у молодшого школяра: продуктивноi, образотворчоi, трудовоi. У цих видах дiяльностi дитина, як i у сюжетно-рольовiй грi, прагне охопити дiйснiсть у ii цiлiсностi, у взаiмозв'язках мiж ii складниками, що стаi можливим на основi достатнього iнтелектуального розвитку. Дiяльнiсть молодшого школяра вiдзначаiться знаково-символiчним характером. Наприклад, малюнок i своiрiдним не конвенцiональним (зберiгаючим подiбнiсть з предметом) знаком об'iкта або ситуацii, що зображаються.

Дитина освоюi широке коло видiв дiяльностi тАФ iгрову, трудову, продуктивну, побутову. Формуiться як iх технiчна сторона, так i мотивацiйно-цiльова. Входження дитини у свiт дорослих у рiзних видах дiяльностi вiдбуваiться по-рiзному.

Сюжетно-рольова гра виступаi для молодших школярiв школою мiжособистiсних взаiмин. У продуктивних видах дiяльностi дитина виступаi як справжнiй творець, засвоюючи одну з характерних людських ролей. У дiяльностi самообслуговування по забезпеченню свого побуту, у трудовiй дiяльностi дитина досягаi реальних результатiв, схвалюваних дорослим, засвоюi гiгiiнiчнi навички, трудовi дii, важливiсть яких зберiгаiться протягом всього життя: мити руки, одягатись, пришити ТСудзик, прибрати у кiмнатi тощо.

Допомагаючи дорослому, дитина стаi безпосереднiм його партнером, спiвробiтником, колегою. Результати працi дитини, схвалюванi дорослим, викликають у нього гордiсть, переживання своii значущостi.

Головним пiдсумком розвитку всiх видiв дiяльностi, з одного боку, виступаi оволодiння моделюванням як центральною розумовою здатнiстю, з другого боку, формування доцiльноi поведiнки.

Прагнення дитини увiйти у свiт дорослих зумовлюi значнi i мiни у формах його спiлкування. Змiстовнiсть його помiтно зростаi, чому сприяi оволодiння мовленням, з'являються теми ВлфiлософськогоВ» рiвня. У 6тАФ7 рокiв спiлкування дошкiльника з дорослим носить поза ситуативно - особистiсний характер, обговорюються проблеми людських взаiмин, моралi. РЖнтенсивно розвиваються форми i змiст спiлкування з однолiтками, що виступаi необхiдною умовою органiзацii та проведення сюжетно-рольових iгор. У ходi спiлкування з ровесниками у психiцi та особистостi дитини виникають такi риси, як повага до думки iнших, здатнiсть бути партнером, узгодити рiзнi позицii, обТСрунтувати, заперечити тощо.

На основi досягнень дитини у розвитку пiзнавальних процесiв, iх iнтелектуалiзацii, iнтеграцii та диференцiацii, набуття ними довiльного та свiдомого характеру знання дитини значно розширюються, систематизуються, набувають особистiсного змiсту. Це даi пiдстави i говорити про закладання у молодшого школяра основ свiтогляду. Важливими новоутвореннями особистостi виступають першi моральнi iнстанцii, супiдряднiсть мотивiв, формуiться диференцiйована самооцiнка i особистiсна свiдомiсть.

Дитина проникаi у сутнiсть людськоi дiяльностi, переходить вiд ii зовнiшнiх ознак та атрибутiв до глибинного смислу й значення. Поступово дитина все бiльше розумii, що гратАФ це лише iмiтацiя дорослого життя, зростаi незадоволенiсть своiю позицiiю. Характерно, що дитина в 3 роки говорить Вля великаВ», а в 6-7 рокiв починаi вважати себе маленькою. Зростання iнтелектуального рiвня приводить до реальноi оцiнки дитиною своiх можливостей i розумiння необхiдностi навчання для справжнього входження у доросле життя. Дитина спостерiгаi, що дорослий бiльш поважно й серйозно ставиться до дiяльностi учiння, а тому прагне оволодiти цiiю дiяльнiстю.

1.3 Закономiрностi та чинники морального розвитку у молодшому

шкiльному вiцi

Ученi у областi педагогiки виявили, що в рiзнi вiковi перiоди iснують неоднаковi можливостi для морального виховання. Дитина, пiдлiток i хлопець, по-рiзному вiдносяться до рiзних засобiв виховання.

Знання i облiк досягнутого людиною в той або iнший перiод життя допомагаi проектувати у вихованнi його подальше зростання. Моральний розвиток дитини займаi провiдне мiсце у формуваннi всесторонньо розвиненоi особи. [5, с.132]. Працюючи над проблемами моральноi вихованостi молодших школярiв, треба враховувати iх вiковi i психологiчнi особливостi:

1) Схильнiсть до гри. В умовах iгрових вiдносин дитина добровiльно вправляiться, освоюi нормативну поведiнку. У iграх, бiльш нiж де потрiбне вiд дитини умiння дотримувати правила. Порушення iх дiти з особливою гостротою помiчають i безкомпромiсно виражають своi засудження порушниковi. Якщо дитина не пiдкорятиметься думцi бiльшостi, то йому доведеться вислухати багато неприiмних слiв, а може, i вийти з гри. Так дитина вчиться зважати на iнших, одержуi уроки справедливостi, чесностi, правдивостi.

Гра вимагаi вiд ii учасникiв умiння дiяти за правилами. ВлЯка дитина в грi, такий багато в чому вiн буде в роботi, коли виростеВ» - говорив А.С. Макаренко.

2) Неможливiсть довго займатися монотонною дiяльнiстю. Як затверджують психологи, дiти 6-7-рiчного вiку не можуть утримувати свою увагу на одному якому-небудь предметi бiльше 7-10 хвилин. Далi дiти починають вiдволiкатися, перемикати свою увагу на iншi предмети, тому необхiдна часта змiна видiв дiяльностi пiд час занять.

3) Недостатня чiткiсть етичних уявлень у зв'язку з невеликим досвiдом.

Дитина до 5 рокiв засвоюi примiтивний рiвень правил поведiнки, заснований на заборонi або запереченнi чого-небудь. Наприклад: ВлНе розмовляй голосноВ», ВлНе перебивай тих, що розмовляютьВ», ВлНе чiпай чужу рiчВ», ВлНе кидай смiттяВ» i iн. Якщо дитину привчили до виконання даних елементарних норм, то тi, що оточують вважають цю дитину вихованою. Безглуздо говорити про другий рiвень морального виховання, якщо не освоiний перший. Але саме така суперечнiсть спостерiгаiться серед пiдлiткiв: вони хочуть сподобатися навколишнiм людям, але не навченi елементарнiй поведiнцi.

4) Може iснувати суперечнiсть мiж знанням, як потрiбно, i практичним застосуванням (це стосуiться етикету, правил хорошого тону, спiлкування).

Не завжди знання моральних норм i правил поведiнки вiдповiдаi реальним дiям дитини. Особливо часто це трапляiться в ситуацiях, де вiдбуваiться неспiвпадання етичних норм i особистих бажань дитини.

5) Нерiвномiрнiсть застосування ввiчливого спiлкування з дорослими i однолiтками (у побутi i удома, в школi i на вулицi). Як долатимемо цi особливостi? Звернемося до досвiду великих педагогiв. В.А. Сухомлинський говорив: ВлУ практичнiй роботi по етичному вихованню наш педагогiчний колектив бачить перш за все формування загальнолюдських норм моральностi. У молодшому вiцi, коли душа дуже податлива до емоцiйних дiй, ми розкриваiмо перед дiтьми загальнолюдськi норми моральностi, учимо iх азбуцi моралi:

1.Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожен твiй вчинок, кожне твоi бажання вiдбиваiться на оточуючих тебе людях. Знай, що iснуi межа тим часом, що тобi хочеться, i тим, що можна. Перевiряй своi вчинки питанням до самого до себе: чи не робиш ти зла, незручностi людям? Роби все так, щоб людям, що оточують, тебе було добре.

2. Ти користуiшся благами, створеними iншими людьми. Люди роблять тобi щастя дитинства. Плати iм за це добром.

3. Всi блага i радощi життя створюються працею. Без зусиль не можна чесно жити.

4. Будь добрим i чуйним до людей. Допомагай слабким i беззахисним. Допомагай товаришевi в бiдi. Не заподiюй людям зла. Поважай i почитай матiр i батька тАУ вони дали тобi життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем i чистою душею.

5. Будь небайдужий до зла. Борися проти зла, обману, несправедливостi. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок iнших людей, заподiюi зло iншим людям, обкрадаi суспiльство.

Така азбука етичноi культури, опановувавши якою дiти осягають суть добра i зла, чести i безчестя, справедливостi i несправедливостiВ» [27, с.161-165].

Серед основних завдань, якi ставить сучасне суспiльство перед народною освiтою, видiляiться актуальне завдання виховання активноi свiдомоi творчоi особи.

У молодшому шкiльному вiцi, констатуi М.Н. Аплетаiв, особливу роль виконуi учбова дiяльнiсть, вiдбуваiться перехiд вiд: ВлситуативногоВ» пiзнання свiту до його наукового вивчення, починаiться процес не тiльки розширення, але i систематизацii i поглиблення знань. Учбова дiяльнiсть в цьому вiцi створюi умови для оволодiння прийомами, учнiв, способами рiшення рiзних розумових i етичних задач, формуi на цiй основi систему вiдносин дiтей до навколишнього свiту [1, с.195]. Молодший школяр в процесi навчання в школi поступово стаi не тiльки об'iктом, але i суб'iктом педагогiчноi дii, оскiльки далеко не вiдразу i не у всiх випадках дii вчителя досягають своii мети. Дiйсним об'iктом навчання дитина стаi тiльки тодi, коли педагогiчнi дii викликають в нiм вiдповiднi змiни.

Це торкаiться, тих знань, якi засвоюються дiтьми, у вдосконаленнi умiнь, навикiв, засвоiннi прийомiв, способiв дiяльностi, перебудови вiдносин учнiв. Природна i необхiдна ВлсходинкаВ» важлива в процесi розвитку дитини в молодшому шкiльному вiцi.

Включаючись в учбову дiяльнiсть, молодшi школярi вчаться дiяти цiлеспрямовано i при виконаннi учбових завдань, i при визначеннi способiв своii поведiнки. РЗх дii набувають усвiдомленого характеру. Все частiше при вирiшеннi рiзних розумових i етичних проблем учнi використовують придбаний досвiд.

Значущою особливiстю суб'iкта дiяльностi i i усвiдомлення iм своiх можливостей, i умiння (можливiсть) спiввiднести iх i своi прагнення з умовами об'iктивноi дiйсностi. [7, с.19-20]. Э.П. Козлiв рахуi, що розвитку цих якостей сприяi мотивацiйний компонент учбовоi дiяльностi, в основi якого виникаi потреба особи, яка стаi мотивом при нагодi ii усвiдомлення i наявностi вiдповiдного вiдношення. Мотив визначаi можливiсть i необхiднiсть дii.

Тут ми пiдходимо до другоi сторони питання, яку ми висуваiмо в нашiй гiпотезi про структуру учбовоi дiяльностi, - до питання про значущiсть iдностi всiх трьох компонентiв учбовоi дiяльностi (мотивацiйного, змiстовного, операцiйного) для становлення початкових класiв, учнiв, як суб'iкта учбовоi дiяльностi. Причому, суть значущостi цiii iдностi можна розглядати в двох аспектах.

Перше тАУ це можливiсть розвитку кожного з них на основi двох iнших.

Так, формування мотивацiйноi сфери що вчиться неможливо без достатнього розвитку i змiстовною, i операцiйноi сторони, оскiльки i свiдомiсть своiх можливостей i виникнення вiдношення (вiдчуттiв), вiдповiдних ВлсигналiвВ» можливо лише в тому випадку, якщо дитина володii певним змiстом, на основi якого виникаi потреба, i комплексом прийомiв, - способiв задоволення цих потреб.

Таким чином, учень стаi активним учасником процесу навчання, тобто суб'iктом учбовоi дiяльностi, тiльки тодi, коли вiн володii певним змiстом, тобто знаi, що робити i для чого. Вибiр того, як робити, визначаться i його знаннями, i його рiвнем оволодiння операцiйними структурами, i мотивами даноi дiяльностi.

Другий аспект, що розкриваi суть значущостi iдностi даних компонентiв, i наступним: на сьогоднiшнiй день процес навчання в початковiй школi в значнiй мiрi направлений на засвоiння знань i прийомiв, способiв учбовоi роботи, тобто упор робиться на змiстовний i частково операцiйнi компоненти. При цьому передбачаiться, що в ходi цього процесу йде i розумовий розвиток, i моральне. У визначенiй своiй частинi це положення вiрне, але при цiлеспрямованому формуваннi змiстовних елементiв, в якiй тАУ те ступенi ВлстихiйнийВ» розвиток операцiйноi i мотивацiйноi сторiн неминуче вiдстаi, що, природно, починаi гальмувати i процес засвоiння знань, не даi повною мiрою використовувати закладенi в учбовiй дiяльностi можливостi для розумового i морального розвитку учнiв [12, с.152]. Проблема морального розвитку молодшого школяра в процесi навчання взаiмозв'язана з трьома чинниками, якi визначаi Т.В. Морозова.

По-перше, прийшовши в школу, дитина переходить вiд ВлжиттiвогоВ» засвоiння навколишньоi дiйсностi, у тому числi i моральних норм, що iснують в суспiльствi, до його наукового i цiлеспрямованого вивчення. По-друге, в ходi учбовоi роботи школярi включенi в реальну колективну дiяльнiсть, де також йде засвоiння моральних норм, регулюючих взаiмини учнiв мiж собою i взаiмини учнiв з вчителем.

РЖ третiй чинник: в процесi обговорення положення в сучаснiй школi все частiше звучить теза про те, що навчання в школi тАУ це, перш за все, формування моральноi особи. У зв'язку з цим пропонуiться збiльшити питому вагу гуманiтарних наук в загальному об'iмi шкiльноi програми. Учбова дiяльнiсть маi всi можливостi, що дозволяють розвивати у учнiв етичнi якостi особи в процесi вивчення будь-якого предмету.

З цiii точки зору i необхiдно вирiшувати проблему розумового i морального розвитку учнiв в процесi шкiльного навчання, в iдностi, в тiсному взаiмозв'язку одного i iншого. З цих позицiй учбова дiяльнiсть i чинником цiлiсного розвитку особи дитини [18, с.28]. Початкове навчання в даний час будуiться таким чином, що розвиваi у школярiв пiзнавальнi здiбностi; виробляi навики активного оволодiння учбовим матерiалом, веде до об'iднання одержаних знань в цiлiсну систему, направлену на усвiдомлення навколишнього свiту.

Розвиток мислення, оволодiння рiзноманiтними способами роботи з учбовим матерiалом робить прямий вплив на засвоiння дiтьми етичних знань; органiзацiя учбового процесу i його методи сприяють накопиченню морального досвiду.

Формування моральностi вiдбуваiться в школi на всiх уроках. РЖ в цьому вiдношеннi немаi головних i неголовних предметiв. Виховуi не тiльки змiст, методи i органiзацiя навчання, вчитель, його особа, знання, переконання, але i та атмосфера, яка складаiться на уроцi, стиль вiдносин педагога i дiтей, дiтей мiж собою. Виховуi себе i сам учень, перетворюючись з об'iкту в суб'iкт виховання.

Для морального виховання важливо органiзувати учення як колективну дiяльнiсть, пронизану високоморальними вiдносинами. Учбова дiяльнiсть стаi колективною працею, якщо пiзнавальне завдання ставиться перед дiтьми як загальна, для ii вирiшення потрiбний колективний пошук. У початкових класах потрiбнi спецiальнi прийоми, щоб дiти змогли усвiдомити учбове завдання i як загальну, i як що вiдноситься особисто до них.

Охарактеризувати особливостi того або iншого суспiльного явища, тАУ значить, виявити його iстотнi взаiмозв'язки з iншими явищами соцiальноi дiйсностi. З розвитком суспiльства i змiною iсторичних умов iснування людей постiйно оновлюються, а в окремi iсторичнi перiоди корiнним чином мiняiться змiст виховання. Виховання може правильно зрозумiти лише як природно iсторичний i дiалектичний суперечливий процес. Суть соцiального аспекту морального виховання визначаiться, перш за все, особливiстю розвитку сучасноi епохи, перетвореннями в нашому суспiльствi, що вiдбуваються на принципово нових початках.

РОЗДРЖЛ II. ЕМПРЖРИЧНЕ ДОСЛРЖДЖЕННЯ МОРАЛЬНОГО

РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРРЖВ

2.1 Методи емпiричного дослiдження

Вивчення психiки дитини становить складне завдання науковцiв, а також вихователiв дитячих закладiв. Засобами психологiчного дослiдження виступають методи тАФ певнi шляхи донору наукових фактiв, якi потiм служать предметом теоретичного аналiзу. Методи психологii вiдображають специфiку психiчних фактiв або явищ.

Психiчний факт маi внутрiшню сутнiсну складову та зовнiшнiй прояв, похiдний вiд внутрiшнього свого iства. Сприймати ми можемо лише зовнiшнiй складник психiчного факту, а внутрiшнiй залишаiться для оточуючих прихованим. Водночас дослiдник повинен охоплювати своiм вивченням весь психiчний факт у його цiлiсностi, розкриваючи внутрiшнi (не спостережуване) його iство опосередковано, спираючись на зовнiшнi прояви.

Так, дослiдник може зафiксувати вербальнi й невербальнi прояви поведiнки, дii, рухи, мiмiчнi реакцii дитини, у яких переважно й виявляються (унаочнюються) психiчнi явища (процеси, стани, властивостi). Цi зовнiшнi прояви виступають показниками внутрiшнiх не спостережуваних складникiв психiчних фактiв. Додатковими показниками служать виразнi рухи: мiмiка, жести, iнтонацii мовлення.

До основних методiв дитячоi психологii вiдносять спостереження, експеримент, бесiду i аналiз продуктiв дитячоi дiяльностi.

Провiдним методом у дошкiльнiй психологii i спостереження, яке передбачаi цiлеспрямоване сприйняття i фiксацiю психологiчних фактiв. Наукове спостереження ретельно плануiться: визначаiться його мета, гiпотеза, схема проведення, критерii вiдбору фактiв згiдно з об'iктом. Вiк 6-7 рокiв найбiльш сприятливий для спостереження, оскiльки дiти довiрливо й вiдкрито ставляться до дослiдника, не усвiдомлюючи своii ролi як дослiджуваних.

Вони сприймають дослiдження як звичайнi спiлкування, бесiди, завдання дорослих. Крiм того, самосвiдомiсть та життiвий досвiд дитини вiдзначаються обмеженими можливостями, якi не дозволяють цiлком зрозумiти своii ролi випробуваних. Розрiзняють декiлька видiв спостереження: повне i часткове; включене i невключене.

Повне спостереження передбачаi дослiдження всiх психiчних проявiв, часткове тАФ одного з них, наприклад, мо

Вместе с этим смотрят:

РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському

РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня

РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури

РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi

РЖсторiя формування i розвитку форм органiзацii навчання у свiтовiй теорii та практицi