Викладання теми "РЖсторiя iнформатики" в школi
ЗМРЖСТ
ВСТУП
РОЗДРЖЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГРЖЧНРЖ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ ТЕМИ ВлРЖСТОРРЖЯ РЖНФОРМАТИКИВ» В ШКОЛРЖ
1.1 Роль iсторii науки при вивченнi дисциплiн навчального плану загальноосвiтнiх закладiв
1.2 Принцип iсторизму в навчаннi iнформатики та психолого-педагогiчнi передумови його реалiзацii
РОЗДРЖЛ 2. МЕТОДИЧНРЖ ПРЖДХОДИ ДО РЕАЛРЖЗАЦРЖРЗ ПРИНЦИПУ РЖСТОРИЗМУ ПРИ ВИКЛАДАННРЖ ТЕМИ ВлРЖСТОРРЖЯ РЖНФОРМАТИКИВ» В ШКОЛРЖ
2.1 Методологiчнi аспекти викладання теми ВлРЖсторiя iнформатикиВ» в навчально-виховному процесi
2.2 РЖсторичний пiдхiд при вивченнi рiзних тем iнформатики
2.3 Застосування соцiальних сервiсiв РЖнтернет у навчаннi iнформатики в школi
РОЗДРЖЛ 3. ПРАКТИЧНЕ ВПРОВАДЖЕННЯ РЖКТ НА ЕТАПАХ ПЕДАГОГРЖЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ
3.1 Органiзацiя i методика дослiдження
3.2 Опис формуючого експерименту
3.3 Педагогiчний експеримент та аналiз результатiв експерименту
РОЗДРЖЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦРЖ
4.1 Санiтарно-гiгiiнiчнi вимоги до органiзацii навчальноi роботи з використанням комп'ютерноi технiки
4.2 Розрахунок фактичноi освiтленостi примiщення
ДОДАТКИ
ВИСНОВКИ
ЛРЖТЕРАТУРА
ВСТУП
РЖнформатика тАУ зовсiм молода наука, яка розвиваiться стрiмкими темпами i досi перебуваi в станi свого становлення. Це безумовно впливаi на змiст, форми i методи викладання шкiльноi дисциплiни iнформатики. З одного боку, змiст шкiльноi освiти з iнформатики дуже швидко коригуiться в змозi встигнути за розвитком науки; з iншого боку, новiтнi iнформацiйно-комунiкацiйнi технологii, якi породжуi розвиток iнформатики, значно змiнюють характер усiii освiти, i в тому числi освiти з iнформатики. В своiй роботi ми зробили спробу дослiдити, як сучаснi соцiальнi сервiси РЖнтернету впливають на вивчення iсторii iнформатики в школi. В шкiльнiй iнформатицi ця тема мало розкриваiться i звичайно зводиться до розгляду iсторii розвитку обчислювальних засобiв та засобiв ЕОМ. Нерiдко питання iсторii iнформатики сприймаються i подаються вчителями як другоряднi, iх вивчення майже не повтАЩязуiться з iншими змiстовними лiнiями курсу, а викладення навчального матерiалу носить реферативний характер. Отже, актуальнiсть нашого дослiдження визначаiться низкою наступних факторiв:
- наука iнформатика ще перебуваi в стадii свого активного формування, i сучаснi школярi тАУ це поколiння, яке буде продовжувати становлення iнформатики як науки, а значить, продовжуватиме створювати ii iсторiю;
- iсторiя iнформатики утворюiться разом з розвитком самоi науки iнформатики, i вивчення iсторii iнформатики не може вiдбуватися традицiйними методами, без використання останнiх надбань науки i технологiй;
- розвиток iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй створив новi, так званi соцiальнi сервiси РЖнтернету, якi мають могутнiй вплив на розвиток освiти (в педагогiцi зтАЩявився термiн тАЮосвiта WEB 2.0тАЭ);
- в iсторii iнформатики iснуi багато тАЮбiлих плямтАЭ, а також подiй i фактiв, якi потребують осмислення i переосмислення.
Об'iкт дослiдження - процес навчання iнформатики в школi.
Предмет дослiдження - соцiальнi сервiси РЖнтернету як засiб викладання теми ВлРЖсторiя iнформатикиВ» в школi.
Мета дослiдження - теоретично обТСрунтувати i експериментально перевiрити ефективнiсть використання соцiальнi сервiсiв РЖнтернету при викладаннi теми ВлРЖсторiя iнформатикиВ» в школi.
Гiпотеза дослiдження. У своiму дослiдженнi ми виходимо з припущення про те, що застосування соцiальних сервiсiв РЖнтернет при вивченнi iнформатики сприяi пiдвищенню мотивацii i результативностi навчання, оволодiнню учнями навичок ефективного, осмисленого застосування нових iнформацiйних технологiй за таких умов:
- Розробки урокiв з урахування вiкових i iндивiдуальних особливостей учнiв;
- систематичностi проведення занять;
- наявнiсть початкових навичок роботи в мережi РЖнтернет.
Завдання дослiдження:
1) На основi аналiзу наукових джерел з теми дослiдження розкрити сутнiсть розвитку соцiальних сервiсiв РЖнтернету та iх вплив на розвиток освiти.
2) Теоретично обТСрунтувати необхiднiсть використання технологiй WEB 2.0 в процесi навчання iнформатики.
3) Експериментально перевiрити вплив системи використання соцiальних сервiсiв РЖнтернет при викладаннi теми ВлРЖсторiя iнформатикиВ» в школi.
Методи дослiдження: аналiз науковоi лiтератури з теми дослiдження, аналiз та узагальнення масового i передового педагогiчного досвiду, спостереження, вивчення учнiвських робiт, педагогiчний експеримент, методи математичноi статистики.
РОЗДРЖЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГРЖЧНРЖ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ
ТЕМИ ВлРЖСТОРРЖЯ РЖНФОРМАТИКИВ» В ШКОЛРЖ
1.1 Роль iсторii науки при вивченнi дисциплiн навчального плану
загальноосвiтнiх закладiв
Система освiти являi собою особливу сферу соцiальноi практики, в якiй, з одного боку, здiйснюiться вiдтворення накопичених у минулому знань, а з iншого тАУ закладаiться i визначаiться образ майбутньоi життiдiяльностi як окремоi особистостi, так i всього суспiльства в цiлому, маючи подвiйну часову спрямованiсть: i в минуле, i в майбутнi. Тому поза широкою iсторичною перспективою, поза всiм контекстом, що зв'язуi чинники сучасностi з фактами минулого в розвитку дидактики, сама сучаснiсть не може бути вiрно з'ясована й об'iктивно оцiнена. Залишаються нерозкритими глибиннi механiзми, що утворилися в далекому минулому, але якi дiють сьогоднi та визначають майбутнi сучасноi освiти. Не можна оцiнити перспективу й навiть логiчну структуру будь-якоi дидактичноi теорii без знання ii генезису, ii iсторii зародження й становлення. Лише на основi знання конкретних iсторико-методичних фактiв розвитку сучасноi методичноi i психолого-педагогiчноi науки можна не тiльки отримати новi знання про характер плину дослiджуваних дидактичних явищ i процесiв, розкрити iх закони й закономiрностi, але й зробити певне передбачення iхнього майбутнього. Тому для адекватного пiзнання та оцiнки проблем методичноi науки, вироблення ефективних наукових стратегiй у галузi координацii iнновацiйних процесiв у системi середньоi освiти необхiдна побудова iсторично зумовленоi моделi дидактики.
Робота в областi вивчення iсторii науки полягаi в аналiзi шляхiв розвитку науки, закономiрностей руху наукових знань у iхньому зв'язку з iсторiiю розвитку суспiльства. Вернадський побачив у нiй самостiйну область наукового знання зi своiми задачами, методами, проблемами, вчений вважав, що iсторiя науки i найважливiшою сполучною ланкою мiж природознавством i фiлософiiю i маi першорядне значення для формування наукового свiтогляду. Розкрити iсторiю становлення, розвитку i трансформацii наукового свiтогляду, рушiйнi сили i механiзми корiнних зрушень у представленнi людини про свiт i його мiсце в ньому, простежити в деталях конкретнi форми й обставини, у яких вiдбувалися цi зрушення, переломи, перебудови в науковiй картинi свiту - так розумiлася вченим мета i призначення iсторii науки i технiки. Розкриваючи минуле, вона (iсторiя) допомагаi вченому зрозумiти сьогодення, побачити перспективу, охопити поглядом усi поле науки, усвiдомити ii як живе цiле, що розвиваiться, оцiнити ii роль у суспiльствi i ii вiдносини з iншими сферами людськоi дiяльностi.
РЖсторiя науки розглядалася багатьма вченими як невiд'iмна частина соцiальноi теорii. Основи i рушiйнi сили наукового пiзнання укладенi в практичнiй дiяльностi людства; науковий свiтогляд складаiться i трансформуiться разом зi змiнами в життi суспiльства; розвиток науки тiсним образом зв'язаний з розвитком фiлософii й iнших форм духовноi культури.
Роль обдарованих особистостей в iсторii науки говорить про те, що прогрес науки здiйснюiться через iхню дiяльнiсть, вони можуть служити як би його ступiнями, вiхами. У численнi задачi iсторii науки вченi також уключають вивчення iсторii ведучих проблем i галузей науки, iсторiю науки окремих краiн, iсторiю методiв наукового дослiдження, наукових шкiл. Для Вернадського як для натуралiста-емпiрика i аксiомою, що всi прояви iсторичного ходу розвитку знань не випадковi, а настiльки ж пiдлеглi вазi i мiрi, як рух небесних свiтил або хiд хiмiчних реакцiй.
Цiннiсть iсторii науки i ii значимiсть неодноразово пiдкреслювалася вченими рiзних наукових спрямувань. РЖсторiя науки i однiiю з форм з'ясування науковоi iстини. Особливо ii значення i роль зростають у перiод крутого ламання наукових представлень, або наукових революцiй [1, с.250]. При крутому переломi понять i iх усвiдомленнi неминуче виникаi бажання зв'язати iх з минулим. Часто iсторичне розумiння i iдиною можливiстю швидкого проникнення в наукову думку i iдиною формою критичноi оцiнки, що дозволяi вiдокремити важливе i стале у величезному матерiалi цього роду, що вiдтворюiться людською думкою. Адже значна частина цього матерiалу маi перехiдне значення i швидко зникаi, i чим швидше це буде осмислено, тим швидше вiдбуватиметься рух нашоi думки, рiст нового наукового свiторозумiння [2, с. 241]. Дiйсно, глибокий iсторичний аналiз може допомогти з'ясуванню того, наскiльки сучаснi представлення погоджуються з накопиченим iсторичним досвiдом, знаннями вже перевiреними i пiдтвердженими, що тим самим сприяi прискоренню "сприйняття нового". Крiм наукового значення "як однiii з форм з'ясування iстини", як "знаряддя досягнення нового" iсторiя науки i технiки маi так само й iдеологiчне значення. Вона допомагаi виявити досягнення i значення науковоi думки i творчоi науковоi працi всього народу. Широке охоплення знань усього народу маi першорядне значення для його самосвiдомостi. А усвiдомлення народом свого буття, свого значення i положення i, може бути, найбiльшою силою, що рухаi життя. [1, с. 251].
РЖсторiя розширюi перспективи фахiвця, вона дозволяi дослiджувати внутрiшнiй свiт i спонукальнi причини творчостi чудових людей минулого. Вона даi можливiсть учитися на уроках минулого й у такий спосiб удосконалювати свою дiяльнiсть. Саме вiднесенiсть сучасного стану науково-методичного пiзнання до цiлiсностi пiзнавального iсторичного процесу, тiльки вивчення у перспективi його iсторii в цiлому та у спiвставленнi з генетично попереднiми станами дозволяi виявити всi чинники iсторичного розвитку, якi зумовили сучасний стан методики. За останнi роки в усьому свiтi спостерiгаiться пiдвищений iнтерес до iсторii науки. Це особливо вiдчуваiться на зламi столiть, тисячолiть, коли зтАЩявляiться пiдсвiдоме прагнення "пiдводити пiдсумки". Ця тенденцiя явно виражена у виданнях типу "Пiдсумки столiття", "Пiдсумки науки" i iн.
Для краiн СНД причиною активного iнтересу до iсторii науки i падiння заборон i цензури. Ученi й фахiвцi протягом десятилiть були змушенi зберiгати своi спогади про минулi подii, особливо - про подii, пов'язанi з репресiями, яким пiддавалися наука й передовi вченi в роки радянськоi диктатури. Поруч з вченими-генетиками особливо жорстких утискiв зазнавали i вченi-кiбернетики, що знайшло вiдображення в сучаснiй iнформатицi. Тепер цi люди мають можливiсть висловитися.
Знання iсторii будь-якоi науки дуже важливе для цiлiсного ii розумiння, адже бачення ретроспективи часто уможливлюi бачення перспективи. Принцип iсторизму - один з дуже важливих дидактичних принципiв, оскiльки логiка викладення навчального матерiалу часто спiвпадаi з логiкою розвитку науки, що викладаiться. Освiтня модель часто базуiться на покроковому iсторичному екскурсi, при якому процес навчання являi собою не просто кiлькiсне накопичення знань, а обовтАЩязково на рiзних етапах навчання вiдкриваi якiсно новi й iсторично обумовленi науковi надбання. Учень протягом всього перiоду навчання поступово отримуi порцii iнформацii, якi вiдображають наукову думку в певний перiод часу. Ця iнформацiя структурована таким чином, що вiдображаi реальну iсторичну картину розвитку наукового пiзнання певного явища чи обтАЩiкту.
Проiлюструiмо це на прикладах.
Приклад 1. Вивчення поняття атому.
Процес вивчення будови атому вивчаiться з урахуванням iсторичного аспекту. На початковому етапi учням пропонуiться визначення атому як найменшоi неподiльноi частинки (рис. 1.1). Пiзнiше вивчаiться планетарна модель атому з електронами, що рухаються по орбiтi навколо ядра, подiбного до Сонця (рис. 1.2). На наступному етапi вивчаiться модель Нiльса Бора (рис. 1.3), згiдно якоi енергiя, що вивiльнюiться чи поглинаiться, i результатом переходу електрона з одного стану в iнший. У старшiй школi вивчаiться квантова будова атома. (рис. 1.4).
Рис. 1.1
Рис. 1.2
Рис. 1.3
Рис. 1.4
Розглядаючи розвиток науковоi думки стосовно поняття атому, можна вiдмiтити ii вiдповiднiсть логiцi викладення цього поняття в шкiльнiй програмi. Ломоносов пояснив сутнiсть атому як найменшоi неподiльноi частинки. Пiзнiше Резерфорд представив планетарну модель атому, згодом Нiльс Бор запропонував свою модель, що так i називаiться тАЬмодель Нiльса БоратАЭ. На сучасному етапi розглядають iдею квантування. Виявилося, що багато величин, що вважалися безперервними, мають дискретний ряд значень. На базi цiii iдеi виникла квантова механiка, що описуi закони поводження мiкрочастинок.
Приклад 2. Поняття свiтла.
Оптика вiдноситься до таких наук, первiснi представлення яких виникли в далекiй давнинi. Протягом своii багатовiковоi iсторii вона зазнавала безперервного розвитку i в нинiшнiй час i однiiю з фундаментальних фiзичних наук, збагачуючись вiдкриттями нових явищ i законiв. Поняття свiтла в загальноосвiтнiй школi вивчаiться з урахуванням iсторii його розвитку. Початковим уявленням про свiтло i пряма лiнiя, на основi цього факту формулюються закони: прямолiнiйнiсть поширення свiтла; явище вiдображення свiтла i закон вiдображення; явище переломлення свiтла; фокусуюча дiя увiгнутого дзеркала. На наступному етапi вивчаiться хвильова оптика, в старшiй школi маi мiсце квантова оптика, квантово-хвильовий дуалiзм.
Дiйсно, розвиток науковоi думки в данiй областi зумовив сьогоднiшню шкiльну програму з фiзики. Евклiд i основоположником вчення про прямолiнiйне поширення свiтла (300 рокiв до н.е.). Виявленi Евклiдом закономiрностi збереглися й у сучаснiй геометричнiй оптицi. У тi ж роки були вiдкритi наступнi факти: прямолiнiйнiсть поширення свiтла; явище вiдображення свiтла i закон вiдображення; явище переломлення свiтла; фокусуюча дiя увiгнутого дзеркала. Древнi греки поклали початок галузi оптики, що одержала пiзнiше назву геометричноi. (Рис. 1.5)
Рис. 1.5
На базi численних дослiдних фактiв у серединi XVРЖРЖ столiття виникають двi гiпотези про природу свiтлових явищ: корпускулярна (свiтло i потiк частинок, що викидаються з великою швидкiстю тiлами, якi свiтяться); хвильова (свiтло представляi собою продовжнi коливальнi рухи спецiального свiтлоносного середовища - ефiру тАУ що збуджуiться коливаннями часток тiла, яке свiтиться). Весь подальший розвиток вчення про свiтло аж до наших днiв тАУ це iсторiя розвитку i боротьби цих гiпотез, авторами яких були РЖ. Ньютон i Х. Гюйгенс. Погляди на природу свiтла в XРЖХ-XX сторiччях розвивалися i 1900 р. нiмецький фiзик Планк висунув гiпотезу про квантовий характер випромiнювання (випромiнювання свiтла носить дискретний характер, поглинання вiдбуваiться теж дискретно-порцiями, квантами). У 1913 р. датський фiзик Н. Бор опублiкував теорiю атома, у якiй об'iднав теорiю квантiв Планка-Ейнштейна з картиною ядерноi будiвлi атома. Таким чином, з'явилася нова квантова теорiя свiтла, що народилася на базi корпускулярноi теорii Ньютона. У ролi корпускули виступаi квант. З виникненням квантовоi теорii з'ясувалося, що корпускулярнi i хвильовi властивостi i лише двома сторонами, двома взаiмозалежними проявами сутностi свiтла. Обидвi цi моделi можуть бути використанi одночасно, i в залежностi вiд умов перевага вiддаiться однiй з них [2].
Велику цiкавiсть представляi iсторiя розвитку диференцiально-iнтегрального числення. Цей роздiл i особливо складним для розумiння, але у випадку, коли вiн викладаiться з урахуванням iсторii, яку пройшла дана наука до сучасних представлень, ефективнiсть навчання значно пiдвищуiться. Про це свiдчить досвiд вiдомого харкiвського вченого i педагога В.О. Марченка.
При представлення матерiалу в iсторичному ракурсi у учнiв зтАЩявляiться можливiсть зтАЩясувати причинно-наслiдковий характер наукових вiдкриттiв, iх закономiрностi, пережити iх, вiдстежити градацiю людського розуму, робити анонси та творчо розвиватися i збагачувати власний кругозiр.
Слiд також вiдзначити, що реалiзацiя принципу iсторизму сприяi посиленню загальноосвiтньоi значущостi шкiльного курсу iнформатики, а також маi велике виховне значення через формування патрiотизму, любовi до своii батькiвщинi, розвитку нацiональноi самосвiдомостi. Розглядаючи питання iсторii iнформатики, треба вiдмiтити, що ця нова область - одне з найбiльших досягнень 20-го столiття. Виникла вона в серединi столiття i одразу розвивалася з надзвичайною швидкiстю й до кiнця столiття дала людям такi могутнi засоби обробки та передачi iнформацii, якi дозволяють iз повною пiдставою говорити про нову технiчну революцiю. Цi чудовi, фантастичнi засоби можуть принести людям благополуччя, статок, фiзичне й духовне процвiтання. Однак, у той же час, вони таять у собi бiльшi небезпеки, подiбно iншим великим досягненням людського розуму (атомна енергiя, генетика i iн.). Вивчаючи iсторiю iнформатики, життя й дiяльнiсть ii головних дiючих осiб, iхнi удачi й помилки, ми, ймовiрно, зможемо точнiше вибирати напрямок подальших дослiджень i розробок, попереджати небажанi наслiдки.
Одна з iвропейських робочих груп програми ESPRРЖ, що займаiться новiтнiми iнформацiйними технологiями й базуiться в одному з унiверситетiв Грецii, вибрала своiм девiзом: "USE POWER РЖNTELLРЖGENTLY" (силу використовуй порядно), а в якостi логотипу - картинку, що зображуi мiф про Дедала i РЖкара. Це попередження iз древньоi iсторii дуже актуальне в нашi днi й повинне стати девiзом кожного фахiвця. Дослiдження з iсторii iнформатики ведуться досить широко в передових краiнах свiту. З 1978 року в США виходить солiдний щоквартальний журнал "РЖEEE Annals of the History of Computing"(Лiтопис iз iсторii комптАЩютерiв). З'являються цiкавi, глибокi монографii, написанi досить квалiфiкованими авторами. Проводяться представницькi мiжнароднi конференцii по рiзних аспектах iсторii iнформатики. Так, у Францii, починаючи з 1986 року, кожнi 3 роки органiзовуються конференцii "Histoire de linformatique" (РЖсторiя iнформатики), якi супроводжуються виставками по iсторii комп'ютерiв. ПтАЩята конференцiя цiii серii проходила у квiтнi 1998 року в Тулузi. У серпнi 1998 р. у Падерборне (Нiмеччина) була органiзована мiжнародна конференцiя по iсторii комп'ютерiв. Вона проходила на базi спецiального архiтектурно-музейного комплексу "MuseumsForum", побудованого Хансом Нiксдорфом, успiшним пiдприiмцем i меценатом. Цiкаво вiдзначити, що вихiдний фонд цього музею обчислювальноi технiки склала особиста колекцiя Никсдорфа. Починаючи з 1994 року, у рамках Мiжнародних Конгресiв РЖFРЖ проводяться спецiальнi сесii "Pioneer Day" (i вiдповiднi виставки), де доповiдаються й демонструються роботи першовiдкривачiв обчислювальноi науки й обчислювальноi технiки. Чергова сесiя "Pioneer Day" проходила у вереснi 1998 року в Будапештi, пiд час XV РЖFРЖ World Computer Congress.
У Росii слiд зазначити роботи таких iсторикiв науки, як РЖ.О. Апокин [5-6, с. 400], В.Б. Бiрюков [9, с. 7-45.], М.Г. Гаазе-Рапопорт [10, с. 46-85]. Значний внесок у дослiдження з iсторii iнформатики й кiбернетики належить Г.Н. Поварову (див., наприклад, [11,12, с. 96, с 137-152.]). Росiйськi переклади робiт Норберта Вiнера виданi за редакцiiю Г.Н. Поварова.
У Украiнi, в Киiвi, професор Б.Н. Малiновський опублiкував в 1993- 1998 роках кiлька книг по iсторii радянського комптАЩютеробудування [13, с. 128]. У жовтнi 1998 року в Киiвi вiдбувся Мiжнародний симпозiум "Комп'ютери в РДвропi. Минуле, сьогодення, майбутнi" [16, с. 480].
Отже, розглядаючи питання вивчення iсторii iнформатики, треба вiдмiтити його актуальнiсть. Оцiнити перспективу й навiть логiчну структуру науки iнформатики без знання iсторii ii виникнення й становлення не можна. Швидкi темпи розвитку iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй зумовлюють необхiднiсть постiйного оновлення змiсту освiти з даноi тематики. З позицiй принципу iсторизму методологiчний, гносеологiчний i дидактичний потенцiал методики навчання iнформатики розкрито не повнiстю. Тому увагу спецiалiстiв з дидактики i методики навчання iнформатики привертають до себе нереалiзованi можливостi зазначеного перспективного пiдходу. Цей iсторичний iнтерес представникiв методичноi науки детермiнуiться соцiальними потребами, якi вiдображають специфiку сучасного етапу науково-технiчного прогресу, а саме електронно-комунiкативноi та технологiчноi революцii у контекстi гуманiзацii й гуманiтаризацii суспiльства. Адже адекватно зрозумiти та оцiнити специфiку сучасних проблем методики, структуру i функцiонування сучасного методичного пiзнання можна лише розглядаючи його як певний етап i результат iсторичного розвитку з урахуванням наступностi, генетичних зв'язкiв, вiдношень i залежностей вiд попереднiх станiв в еволюцii методичних iдей, думок i концепцiй.
1.2 Принцип iсторизму в навчаннi iнформатики та психолого-
педагогiчнi передумови його реалiзацii
Методологiчною основою розумiння сутностi i закономiрностей складних об'iктiв, дидактичноi теорii i практики, якi розвиваються, i принцип iсторизму, що i одним iз компонентiв дiалектичного методу, який розглядаi минуле, сучаснiсть i майбутнi цих об'iктiв, явищ i процесiв у дiалектичнiй iдностi, виходячи не тiльки з iх динамiки i мiнливостi в часi, але саме з iх розвитку, тобто незворотноi, спрямованоi i закономiрноi змiни явищ i процесiв реальноi шкiльноi практики, яка визначаi напрямки i характер iх iсторичноi трансформацii. На жаль, в педагогiчнiй лiтературi реалiзацii цього принципу придiляiться недостатня увага. Успiшнiсть реалiзацii принципу iсторизму залежить вiд розумiння його ролi у вивченнi навчального предмету, усвiдомлення його образотворчих i розвиваючих можливостей [17, с. 25].
Принцип iсторизму висуваi важливi методологiчнi вимоги до процесу наукового пiзнання, якi сприяють найбiльш повному i всебiчному вiдображенню знань об'iктивних сторiн i закономiрностей розвитку дидактики i побудови ефективних наукових теорiй. Це вимагаi розглядати явища, подii i процеси в iсторii з точки зору:
- iх внутрiшньоi структури як органiчного цiлого, як системи (системно-цiлiсний пiдхiд);
- процесу (сукупностей iсторичних зв'язкiв i залежностей iх внутрiшнiх станiв, якi слiдують один за одним у часi);
- виявлення i фiксування якiсних змiн, переходiв i перетворень у iх структурi в цiлому, а також виявлення джерела цих змiн, переходiв i перетворень;
- розкриття закономiрностей iх генезису i розвитку, законiв переходу вiд одного iсторичного стану до iншого, якi характеризуються вiдповiдними структурами; розкриття закономiрностей наступностi цих якiсно рiзних станiв, якi вiдповiдають якiсно рiзним етапам розвитку (генетичний пiдхiд).
Сутнiсть принципу iсторизму полягаi в розумiннi об'iктивноi дiйсностi як цiлого, що розвиваiться, як складноi динамiчноi системи об'iктiв, явищ i процесiв педагогiчноi дiйсностi, якi виникають за певних умов пiд впливом певних чинникiв i причин, що зазнають змiн, у ходi яких реалiзуються рiзнi тенденцii iх росту та розвитку i вiдкриваються рiзнi перспективи iх майбутнiх станiв. Вiдповiдно до принципу iсторизму, сучаснiсть також розвиваiться, i в цiй змiнi й розвитку дидактики борються рiзнi методологiчнi i методичнi тенденцii i виникають можливостi iх реалiзацii, тобто сучасний стан дидактичноi теорii i практики формуi майбутнi середньоi освiти. Застосування принципу iсторизму фактично означаi, що необхiдно постiйно враховувати тенденцii розвитку, наявнiсть зародкiв майбутнього в сучасному станi методики, розумiти обмеженiсть i неповноту пiдходу до аналiзу педагогiчних явищ тiльки з точки зору iх сформованого стану.
РЖсторiя завжди була невiд'iмною частиною мистецтва, математики i науки. Адже iсторiя розширюi перспективи фахiвця, вона дозволяi дослiджувати внутрiшнiй свiт i спонукальнi причини творчостi видатних людей минулого. РЖсторiя даi можливiсть учитися на уроках минулого й у такий спосiб удосконалювати свою дiяльнiсть.
З розвитком iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй також iнтенсивно розвиваiться методика навчання iнформатики, багато положень у нiй сформувалися зовсiм недавно i не мають ще анi глибокого теоретичного обТСрунтування, анi експериментальноi перевiрки. Прагнучи до цiлiсностi i повноти методики навчання iнформатики, слiд комплексно представляти навчальний матерiал, памтАЩятати про iсторичнi аспекти кожноi теми, вносити елементи iсторизму до кожного роздiлу методики. На наш погляд, у сформованiй практицi викладання iнформатики недостатньо використовуiться добре вiдомий у дидактицi принцип iсторизму, до того ж ми не завжди можемо погодитися з його трактуваннями. Наприклад, в аналiзi пiдручникiв з iнформатики читаiмо приблизно наступне: "Оскiльки в книгах висвiтлюються питання розвитку обчислювальноi технiки, можна вважати, що принцип iсторизму дотримуiться". Але проста констатацiя факту, що в якомусь роцi з'явився якийсь тип процесору, мало чим вiдрiзняiться вiд констатацii факту, що "Волга впадаi в Каспiйське море". Подiбний пiдхiд не змушуi учнiв думати, аналiзувати подiю (прийняте рiшення) з погляду того або iншого перiоду iсторii. А принцип iсторизму повинний сприяти розвитковi критичного мислення учнiв. Продемонструiмо це на конкретному прикладi.
У досить цiннiй у методичному планi книзi О.С. Шипилевського "Этюды по информатике", що вийшла в м. Чебоксари в 1991 р., докладно розбираються рiзнi розвтАЩязки олiмпiадних задач з програмування: даiться iхнiй квалiфiкований аналiз, обТСрунтовуiться рiзниця в балах, що нараховуються за кожен варiант розвтАЩязання. Одна з розiбраних задач така:
Знайти всi позитивнi чотиризначнi числа abed, для яких виконуються наступнi умови: а) а, b, c, d - рiзнi цифри; в) ab~cd=a+b+c+d (тут ab i cd тАУ двоцифровi числа).
Вiдразу напрошуiться наступне розвтАЩязання (наведемо його на Бейсiку):
5DEFРЖNT A-D, Р
10FOR A=l ТЕ 9
20FOR B=0 ТЕ 9
30FOR C=0 ТЕ 9
4 0FOR D=0 TO 9
50Р=(У)*(З)*(A-D)*(З)*(B-D)*(C-D)
60РЖF P=0 THEN 90
70РЖF Ва10*A+B-10*C-Do+B+C+D ВаTHEN Ва90
80PRРЖNT А/ ВаУ; ВаЗ; ВаD
90NEXT ВаD,Ва З,Ва У, ВаА
Розбираючи наведене розвтАЩязання, автор пiддаi його жорстокiй критицi, вiдзначаючи, що для визначення шуканих чисел (усього iх буде 56) треба було перебрати 9000 варiантiв, на що пiшло приблизно 5 хвилин часу при роботi на шкiльнiй ЕОМ "Агат".
РЖншi варiанти розвтАЩязання можна знайти при аналiзi i перетвореннi умов поставленоi задачi. Наведемо другий варiант.
Розкриваючи другу умову i приводячи подiбнi члени, одержуiмо:
(10а + b) - (10с + d) = а + b + c + d à 9а тАУ 11с = 2d.
Видно, що b зникло, тому цикл по цiй змiннiй можна усунути. Зрозумiло, що зовсiм обiйтися без b не можна, тому що за умовою ми повиннi шукати чотиризначнi числа. Тому, перед тим як друкувати результат, потрiбно "згадати" про b i виводити знайдене число тiльки при тих b, що вiдмiннi вiд а, c, d. РозвтАЩязання може мати такий вигляд:
5DEFРЖNT A-D, ВаP
10FOR A=l ВаTO Ва9
20FOR ВаC=0 ВаTO Ва9
30FOR D=0 TO 9
40Р=(А-С)*(A-D)*(C-D)
50РЖF Р=0 THEN 110
60РЖF 9*A-11*C<>2*D THEN 110
70FOR B=0 TO 9
80РЖF B=A OR B=C OR B=D THEN 100
90PRРЖNT А; У; С; D
100NEXT
110Ва NEXT D, ВаЗ, ВаА
Неважко визначити, що в цьому випадку проглядаiться 980 варiантiв, програма на "Агатi" працюi близько 30 секунд.
Продовжуючи подальший аналiз умов i iхнi перетворення, Юнов С. В. поступово (розглядаiться 6 випадкiв) приходить до оптимального (з точки зору економii машинного часу - у той час це було особливо актуально!) варiанту програми. Приведемо його нижче:
5DEFРЖNT A-D
10FOR A=2 ТО 9
20С=А-2
30D=ll-A
40FOR B=0 TO 9
50РЖF B=A OR B=C OR B=D THEN 7 0
60PRРЖNT A; B; C; D
70NEXT В; А
У цьому варiантi перебираiться всього 80 чисел, i тому останнiй алгоритм продуктивнiший, нiж первiсний (за твердженням автора згаданоi книги) бiльш нiж в 100 разiв.
Вiдзначаючи безумовну методичну цiннiсть розглянутого пiдходу, подивимося на ефективнiсть розглянутих алгоритмiв з рiзних точок зору з появи i до сьогоднiшнього дня.
1)Час роботи програми. На ПЭВМ "Агат" зменшився з 5 хвилин "перший варiант) до 4 секунд (шостий варiант). Звичайно, це дуже важливо, однак насамперед для малопродуктивноi технiки, що i поставлялася в школи з кiнця 80-х рр. минулого столiття. У 1995 р. ми повторили виконання описаних вище програм на комп'ютерах РЖBM PC 286 (у той час у деякi школи поставлялась саме така технiка) i одержали наступнi результати: час роботи складноi програми складав 4 секунди, а всiх iнших - менш 1 секунди. Зрозумiло, що на сучасних комп'ютерах розходження зовсiм не буде помiтно.
2)Час розробки програми. Перший варiант пишеться практично миттiво будь-яким програмiстом, а для одержання останнього варiанта потрiбен певний час, що залежить, насамперед , вiд математичноi пiдготовки програмiста.
3)Читабельнiсть програми. Перший алгоритм читаiться легко за умовою задачi, а для того, щоб розiбратися в останньому, потрiбно самостiйно проробити цiлий ланцюжок перетворень умов задачi.
4)Можливiсть адаптацii програми при змiнi умов задачi. Якщо у постановцi задачi помiняти, наприклад, другу умову, то в першому варiантi
програми досить змiнити оператор пiд номером 70, а в останньому потрiбно повнiстю помiняти алгоритм.
5)Вимоги до квалiфiкацii розроблювача програми. Перший варiант вимагаi якоiсь квалiфiкацii вiд програмiста, а останнiй вимагаi певноi математичноi пiдготовки. Помiтимо, що сьогоднi робота квалiфiкацiйного програмiста на ринку працi оцiнюiться дуже високо.
Таким чином, саме принцип iсторизму може допомогти сучасним розробникам алгоритмiв (iнформацiйних моделей) глибше зрозумiти тi iдеi i пiдходи, якi використовувалися iхнiми попередниками. При цьому зробленi вище епiзоди не означають вiдмовлення вiд пошуку красивих розвтАЩязкiв. Якщо "краса врятуi свiттАЭ, то програмiсти повиннi внести своi внесок у його порятунок. [18, с. 52].
iнформатика школа iнтернет навчання
РОЗДРЖЛ 2. МЕТОДИЧНРЖ ПРЖДХОДИ ДО РЕАЛРЖЗАЦРЖРЗ ПРИНЦИПУ
РЖСТОРИЗМУ ПРИ ВИКЛАДАННРЖ ТЕМИ ВлРЖСТОРРЖЯ РЖНФОРМАТИКИВ»
В ШКОЛРЖ
2.1 Методологiчнi аспекти викладання теми ВлРЖсторiя iнформатикиВ» в
навчально-виховному процесi
У Концепцii модернiзацii освiти на перiод до 2010 року поставлена важлива задача: пiдготувати пiдростаюче поколiння до життя у швидко мiнливому iнформацiйному суспiльствi, у свiтi, в якому прискорюiться процес появи нових знань, постiйно виникаi потреба в нових професiях, у безперервному пiдвищеннi квалiфiкацii. РЖ важливу роль у рiшеннi цих задач граi володiння сучасною людиною новiтнiми iнформацiйно-комунiкацiйними технологiями. Задача школи - виховати поколiння думаючих, вiдповiдальних, громадян, що вмiють самостiйно добувати i застосовувати знання. ОбтАЩiктивно оцiнити дiйснiсть можна лише за умов цiлiсного представлення явища або обтАЩiкту, з урахуванням його iсторичного становлення та розвитку.
Очевидно, що ми знаходимося на порозi змiни парадигми освiти. РЖ це насамперед стосуiться iнформацiйноi освiти. Нова освiтня система повинна будуватися на принципах, що сприяють формуванню сучасного наукового свiтогляду. Розвиток iнформацiйних технологiй, якi дозволяють швидко одержувати об'iмну iнформацiю, вiдповiдну змiстовi освiти, й iнформацiю, що не входить в нього, вимагаi нових принципiв ii переробки вiдповiдно до цiлей i цiнностей науки i суспiльства. Це повиннi бути принципи методологiчного характеру, що пiдлягають цiлiснiй науковiй системi.
Вимоги до коректив освiтньоi парадигми варто вiднести до теорiй, до методологiчних принципiв, до методологii як цiлому, що визначаi сам процес наукового пiзнання, формування i розвиток наукових теорiй, становлення наукового свiтогляду. Особливо важливо, на наш погляд, пiдкреслити, що визначальна риса зрiлоi теоретичноi думки i системнiсть - органiчна iднiсть наукового знання. Окремо знання не може перетворитися в метод - у знаряддя одержання нового знання - поки воно не систематизовано - не представлено у виглядi i формi системи взаiмозалежних теорiй, яка перебуваi в станi розвитку. Дуже важливою складовою змiсту освiти з iнформатики i викладання теми ВлРЖсторiя iнформатикиВ». В школi ця тема мало розкриваiться i звичайно зводиться до розгляду iсторii розвитку обчислювальних засобiв та засобiв ЕОМ. Враховуючи те, що наука iнформатика ще перебуваi в стадii свого активного формування, сучаснi школярi тАУ це поколiння, яке буде продовжувати становлення iнформатики як науки, а значить, продовжуватиме створювати ii iсторiю. РЖсторiя iнформатики утворюiться разом з розвитком самоi науки iнформатики, i вивчення iсторii iнформатики не може вiдбуватися традицiйними методами, без використання останнiх надбань науки i технологiй. Тому дуже актуальним i цiкавим являiться питання розвитку методики викладання цiii теми на уроках в школi.
Проаналiзувавши курс iнформатики (стандарти, програми, пiдручники) у загальноосвiтнiй школi, ми з'ясували, якою мiрою iхнiй змiст сприяi формуванню сучасних наукових представлень про iнформацiйнi процеси. Аналiз свiдчить про те, що не всi автори керуються даними положеннями, проте, автори РЖ.РЖ. Аргинська, Л.Г. Петерсон, В.Н. Рудницький в змiстi пiдручникiв, розроблених у рамках варiативних програм, iсторичному матерiаловi вiдводять не останнi мiсце. Все ж у сучасних пiдручниках iнформатики тема ВлРЖсторiя iнформатикиВ» висвiтлюiться далеко не завжди, тому вчителевi доводиться самостiйно складати змiст уроку з даноi теми. Використання iсторичного матерiалу в курсi iнформатики базуiться наступними положеннями: iсторичний матерiал, що вводиться на уроках, пiдсилюi творчу активнiсть учнiв, включаi iх у пошук нових способiв розвтАЩязання цiкавих iсторичних задач. Огляд життя i дiяльностi великих вчених в областi iнформатики знайомить учнiв iз самим поняттям творчостi, iз творчiстю в науцi, змушуючи дитину торкнутися багатьох вирiшальних моральних категорiй, зв'язаних з цим процесом [19, с.42].
Окремi результати досягнень останнiх столiть хоча i розглядаються, однак i за формою, i за змiстом виглядають, як стороннi факти i не дозволяють скласти послiдовну картину. Рiвень, на якому вони викладаються, часом не вiдповiдаi сутi явищ. Таким чином, проблема вiдновлення, модернiзацii iнформацiйноi освiти на основi принципу iсторизму представляiться досить актуальною i своiчасною.
Основнi труднощi реального вiдновлення змiсту освiти з iнформатики, як нам представляiться, у принциповому планi, можуть бути зв'язанi з наступними аспектами.
1) Навчальнi плани у школi зараз перевантаженi i немаi можливостi видiлення додаткового часу для вивчення iнформатики без збитку для iнших дисциплiн. При цьому зовсiм не очевидно, що iнформатику необхiдно вивчати в бiльшому обсязi, нiж це робиться зараз. На наш погляд, вирiшення цього питання пов'язано, з одного боку, з розробкою методик бiльш iнтенсивного навчання, а з iншого боку - з виключенням деяких тем, а можливо, i роздiлiв з навчального курсу, i замiною iх новими. Ми усвiдомлюiмо, що необхiдно детальне пророблення будь-яких конкретних рекомендацiй.
<
Вместе с этим смотрят:
РЖiрархiчна структура управлiння фiзичною культурою i спортом в Хмельницькiй областi у м. КамтАЩянець-Подiльському
РЖгрова дiяльнiсть в групi продовженого дня
РЖнновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжноi лiтератури
РЖнтенсифiкацiя навчального процесу у вищiй школi
РЖсторiя формування i розвитку форм органiзацii навчання у свiтовiй теорii та практицi